Дайте відповідь на питання 

1.Японські будівничі створили неперевершені зразки  храмів і багатоярусних пагод із зубчастими кронами використовуючи деревину як будівельний матеріал. Чому?

2. Черепицею якого кольору у Китаї були покриті дахи: палаців, храмів, просте житло?

3. Де знаходиться  Храм Неба   і якої він форми?

 4.  Назвіть   сучасні  архітектурні  шедеври  Китаю. 

ЖИВОПИС (гохуа) і КАЛІГРАФІЯ. 

ВИДИ РОБІТ: Каліграфія        Картина-сувій          Малювання на шовку       Храмовий настінний живопис

 Уже в VІІІ ст. китайські художники поряд із водяними мінеральними фарбами використовували чорну туш, що давало можливість створити цілісний образ природи. Особливість роботи з тушшю полягала в тому, що чіткий і швидкий малюнок неможливо було виправити або стерти.

Склалися дві манери письма:

-    гуньбі (ретельний пензель) - з точним промальовуванням деталей і форм;

-    се-і (ідея) - вільна та живописна.

У традиційному китайському живописі виокремилися чотири основні жанри:

* анімалістичний;

* "гори і води";

* "квіти і птахи";

* люди (портрет разом  з побутовим жанром).

Увесь китайський живопис - це мова символів.

Поєднання білого фону сувою і чорної туші набуло глибокого змісту:

біле в Китаї - символ жалоби, ознака старості, відходу в небуття. Час, коли природа занурюється в сон, теж білий. Біле і темне - знаки взаємопов'язаних ІНЬ і ЯН.

СИМВОЛІКА КИТАЙСЬКОГО ЖИВОПИСУ:

 пишна півонія - символ знатності і багатства;

 стрункий  бамбук - стійкість і мудрість;

 гранат -велику родину;

 вічнозелена сосна - довговічність; поєднання сосни, бамбука та дикорослої сливи - вірна

 дружба;

 персик - безсмертя.

Жанр "люди" охоплював усе, що стосується образу людини: портрет, міфологічні й історичні сюжети, сцени палацового життя. Відомими живописцями цього жанру були Янь Лібень (600-673)0 та Чжоу Фан (VІІІ- ІХ ст.).  Побутові сцени , виконані майстрами вражають реалістичністю, витонченістю і живописністю. Образи імператорів і красунь  відтворюють ідеал земної краси і атмосферу життя  й побуту палацу.

 ВИДИ РОБІТ :ШИРМИ, ВІЯЛА, ТЕАТРАЛЬНІ  МАСКИ ,  ТКАНИНИ,    НАСТІННІ РОЗПИСИ ,  СУВОЇ    

Особливості :

- природа - носій божественного;

- зображення побутових сцен, сповнених деталями;

- виразність ліній та живописність.

 Японська середньовічна гравюра на дереві (ксилографія)

Гравюри "швидкоплинного часу" використоввувалися для  ілюстрування буддийських сутр. Одним з  найяскравіших художників був майстер гравюри Кітагава Утамаро (ХVІІІ-ХІХ ст.) Сюжетами для його картин були  образи витончених та прекрасних японських красунь, світ їхніх пристрастей, мрій, сцени з життя  японської провінції.

Зображення людини у природному середовищі, в її органічному взаємозв'язку з Всесвітом знайшло відображення у творах Кацусіки Хокусая. У сімдесятирічному віці він  створив серію "36 видів Фудзі". Оспівуючи національний символ Японії -гору Фудзіяму, - Хокусай розкрив образ батьківщини і образ народу в їх гармонійному поєднанні. 

Укійо-е – японські гравюри – це унікальне явище, що привертало увагу відомих європейських митців, таких як Ван Гог, Моне, Мане та інші. Дехто був їх поціновувачем, дехто – наприклад, Ван Гог, навіть їх наслідував. 

Виникнення укійо-е як жанру зумовлене економічним розвитком тогочасної (15-17ст.) Японії: купці та ремісники в цей час є однією з основних верств населення в Едо, чимало заробляють та великою мірою диктують віяння моди та культури. З цими віяннями і виник жанр укійо-е, який буквально можна перекласти як “картини плинного світу”. Вони зображували в першу чергу навколишній світ, міста, людей, культурні явища (як театр кабукі) та природу і були спрямованими в першу чергу на задоволення потреб масового споживача. Звідси і така тематика – вони зображували в першу чергу те, що цікавило містян або ж годилось на подарунок жителям провінції тощо.

Графіка укійо-е зовсім не була «вільним мистецтвом». І керували процесом не художники. В мережі виробників художник — різьбяр матриць — володар друкарні — цензор, японський художник посідав останнє місце. І отримував за власну працю невелику платню. Найбільший прибуток мав володар друкарні, який узгоджував дозвіл на друк у цензора і який залишався володарем дощок-матриць навіть після смерті художника. Зберігся презирливий відгук цензора на театральні гравюри 1-ї половини 19 ст., котрі чиновник називав сміттям. Бували випадки, коли в друк не пускали навіть гравюри, що вже пройшли цензуру.

Папір, на яком друкували гравюру, зберігав печатки цензорів і низку написів, котрі стануть для істориків важливими додатками до інформації про процес цензурного дозволу і друку.

Церемонія приготування чаю є ритуальною формою, яка досі проводиться в країнах Східної Азії. Не просто приготування чи подання, а мистецтво виконання цього процесу й називається чайною церемонією. В кожній країні, зокрема Китаї, Японії та Індії є свої особливості приготування чаю, всюди є свої традиції і цей процес проходить по-різному,  але у всіх них одна мета -  досягти гармонії людини з природою.

Японська чайна церемонія

У Японії для цього ще в давнину почали будувати спеціальні чайні будиночки в чайних садах. Кімнати в яких проводили ці церемонії називали Тяшіцу. Сад  поділяється на зовнішній, який заспокоював і підготовлював до медитації і внутрішній. Сама церемонія, яку ще називають Тядо, Садо або Тяною – це ціла культура, знання, які передавались з покоління в покоління. Зараз відомо три найдавніших основних шкіл де навчають чайної церемонії.

В цілому дана церемонія являється процесом зустрічі господарем (чайним майстром) його гостей і складається з декількох дій виконаних в зазначеному порядку. Чайна церемонія будується на чотирьох основних принципах: гармонія, шанування, чистота, спокій. Тяною – є неймовірним ритуалом гармонії душі й тіла. Завдяки ній розумієш наскільки мала чаша людських радощів і наскільки мудрі ті, хто вміє її заповнити. Саме в чашці чаю можна знайти щось загально людське. Можливо для нас – це просто церемонія, для японців – це релігія.

Зазвичай на чайній церемонії використовують лише зелений чай - матте, а ще багато всього, що потрібно  для приготування, починаючи з філіжанок або піалочок і закінчуючи спеціальним посудом для солодощів. Все залежить від того яку саме церемонію ви для себе обрали, адже вони поділяються і по порам року, днях і навіть те, який саме період доби обрано для проведення церемонії. Отже, якщо ви таки вирішили провести у себе вдома чайну церемонію, вам потрібно зробити все в наступному порядку.

Крок 1

Слід підготувати все, що буде потрібно для проведення церемонії. Посуд, чай, солодощі (вагасі), якщо ви вирішили подавати їх з чаєм. Важливим на цьому етапі досягти гармонії з собою, адже лише так, сповна можна буде насолодитись процесом приготування чаю.

Набір посуду, який використовується для проведення церемонії називається Чабако - Chabako (茶箱). Туди входить чайничок, піалка, спеціальний віничок, савочок, мірна ложечка для чаю та ще кілька предметів.

Крок 2

Не лише господар дому готується до церемонії. Його гості повинні підготуватись духовно, очистити свої думки й серця та залишити всі турботи позаду. Вони чекають поки господар дому покличе їх на церемонію. Інколи це здійснювалось з допомогою дори (銅鑼) - це спеціальний гонг, який видає дзвінкий та гарний звук при ударі, який означав, що чайний майстер готовий та чекає на гостей.

Господар дому вітає кожного гостя мовчазним поклоном. Спершу подають вагасі, а потім починається чайна церемонія.

Крок 3

Сам процес починається з очищення столових приборів. Господар очищає піалку, чайник, савок і віник з дуже граційними рухами. Далі йде сам процес приготування чаю.

Крок 4

Спершу потрібно прогріти піалку гарячою водою, також слід замочити в воді віничок, щоб пилинки чаю не прилипали до нього.

Крок 5

Господар насипає 1-2 чайних ложки матте в піалку та заливає його гарячою половиною склянки води.

Крок 6

Віничком слід спершу розмішати, а потім добре збити матте, щоб він повністю розчинився, а на поверхні чашки появилась пишна піна.

Крок 7

Господар передає піалку одному з гостей і вони обмінюються поклонами. Кожен гість захоплюється чаєм і дякує господареві за цей чудовий напій.

Китайська чайна церемонія

Поряд з японською чайною церемонією особливе місце займає китайська церемонія. Вважається, що саме в Піднебесній зародилась традиція проведення чайних церемоній. Тут чай вважають «наймудрішою рослиною». Гунфу-ча, або чайна церемонія покликана розкрити аромат і смак цієї дивовижної рослини. Мир та спокій – обов’язкові умови проведення гуну-ча.

Найважливішим моментом у гуну-ча є правильно вибрана вода. Вона повинна бут мякою з солодкуватим присмаком, тому найкраще підходить джерельна.

Китайська церемонія крок за кроком:

Крок 1

Підготувати усі потрібні прибори для чаю, а чайний столик прикрашають статуеткою бога. Пара чайних чашок називається чадуй, а чайник – чаху.

Крок 2

Закип’ятити воду. Вона вважається готовою лише тоді, коли на поверхні появляються великі бульбашки.

Крок 3

Потрібно прогріти весь посуд.

Крок 4

Чай, який обрали для церемонії насипають в спеціальну коробочку – чахе. Потім всі вдихають і насолоджуються його ароматом.

Крок 5

В чайник засипають сухий чай.

Крок 6

Процес пробудження чаю. Чайник накривають кришкою та замотують в рушничок, збовтують та розгойдують чайник з боку в бік.

Крок 7

У чайник наливають гарячу воду. Першу заварку не п’ють, вона використовується для омивання чайного листя.

Крок 8

Слід підготувати дві чашки: високу (венсябей) – символізує чоловіче начало, яку заповнюють на 3/4 об’єму чаєм та накривають низькою чашкою (чабей), яка символізує жіноче начало.

Крок 9

Потім чашки перевертають, і спершу перш ніж скуштувати напій гості насолоджуються його ароматом.

Крок 10

Коли першу порцію чаю вип’ють, процес повторюється знову. В середньому чай заварюють від трьох до п’яти разів.

Чай це не просто напій, який допомагає втамувати спрагу, позбутися сонливості та наповнити організм слою. На своїй батьківщині він вважається «божественною блаженною росою», а церемонія його приготування – не просто мистецтво, а процес єднання душ. Чайна церемонія дарує спокій і щастя.