7.8. Логістика в політиці розподілу

Логістика, транспортування та складування в політиці розподілу

Початок широкого використання логістики в економіці припадає на 70-ті рр. Він пов'язаний із досягненнями в галузі комунікаційних технологій. У наш час з'явилася можливість наскрізного моніторингу всіх етапів прямування сировини, напівфабрикатів і готової продукції, що уможливило виявлення значних втрат, характерних для традиційних схем управління матеріальними потоками.

У найбільш загальному розумінні логістика - це інструмент, що пов'язує попит і пропозицію на ринку та створює умови ефективної взаємодії учасників логістичного процесу. Якщо метою маркетингу є вивчення потреб споживачів і пропозиція товарів і послуг, що задовольняють ці потреби, то метою логістики є організація доставки пропозиції до кінцевого споживача з вигодою для всіх учасників ринку.

Принципова відмінність логістичного підходу від традиційного управління матеріальними потоками полягає в технічній, технологічні, економічній, організаційній та методичній інтеграції розрізнених матеріальних, інформаційних і навіть фінансових потоків та створенні розподільної системи. Здійснення такої інтеграції є набагато складнішим процесом на відміну від традиційного управління шляхом ухвалення розрізнених рішень, однак дає кращий результат.

У сучасному ринковому просторі з'явилася низка тенденцій, що зумовили звернення до концепції логістики, а саме:

1. Швидке зростання вартості транспортних послуг - через зростання цін на пальне та його дефіцит транспорт вже є стабільним чинником бізнесу.

2. Ефективність виробництва досягла максимуму - з'явилися труднощі в отриманні суттєвої додаткової економії коштів, оскільки весь прибуток фактично формувався у виробництві, що призвело до того, що фахівці спрямували свої зусилля на сферу обігу.

3. Відбулися докорінні зміни у філософії товарно-матеріальних запасів - з'явилося розуміння, що запаси, крім страхування від коливань попиту та дефіциту, є чинником, що «омертвляє» капітал підприємства та формує витрати.

4. Асортимент товарів суттєво розширився - це є прямим наслідком маркетингової політики, спрямованої на те, щоб забезпечити кожного споживача саме тим товаром, який йому потрібен.

5. Відбулися революційні зміни у сфері виробництва комп'ютерів і комунікаційних технологій, що сприяло реалізації логістичного підходу, який ґрунтується на множині взятих до уваги елементів і на оперуванні великими обсягами даних. У логістиці працюють з таким обсягом інформації, аналізувати який без комп'ютера практично неможливо.

6. Поширення комп'ютерів та їхнє використання у сфері бізнесу - внаслідок цього у підприємств з'явилася можливість систематично вивчати рівень та якість сервісу, який їм надають постачальники, та зрозуміти необхідність модернізації своїх систем розподілу. Це сприяло підвищенню вимог не лише до постачальників і транспортних агенцій, а й до якості ресурсів, які постачають.

7. З'явилися нові великі мережі роздрібної торгівлі та торгові системи масового продажу, якими практично неможливо управляти, використовуючи традиційний підхід та без використання комп'ютерних мереж.

Усі вищезазначені тенденції сприяли не лише поширенню концепції логістики, а й активному її використанню в діяльності маркетингових каналів розподілу.

Вибір способу транспортування

Недосконале транспортне обслуговування та невизначений час перевезення призводять до необхідності підтримувати високий рівень запасів, а це підвищує витрати на запаси та знижує рівень обігу обігового капіталу.

Транспортування забезпечує рух готової продукції шляхом використання п'яти видів транспорту - залізничного, автомобільного, повітряного, трубопровідного та водного або шляхом комбінування двох чи трьох із них. Під час вибору засобу перевезення менеджери повинні проаналізувати рівень витрат, надійність, можливість втрати або ушкодження вантажу.

Усіх перевізників оцінюють за такими основними критеріями обслуговування: витрати на транспортування; терміни (швидкість транзиту); потужність (реальні обсяги вантажів для цього виду транспорту); надійність (своєчасність перевезення, відсутність випадків втрати вантажу, завдання шкоди); доступність (зручність розташування маршрутів); частота (графік перевезення).

Під час вибору транспортних засобів враховують основні параметри вантажного потоку, вимоги до організації перевезень, організацію та технології обслуговуваного виробничого або розподільного процесу, можливості забезпечення високої продуктивності та належних умов праці.

Спосіб транспортування, навантажувально-розвантажувальні механізми, тип вагона, судна, автомобіля, режим зберігання вантажу, заходи з техніки безпеки тощо визначають за техніко-хімічними властивостями вантажу та формою надання його для перевезення. З урахуванням особливостей вантажів створено відповідні вантажні пристрої (підйомні крани, навантажувачі, транспортери, грейфери, захвати тощо) та транспортні засоби (вагони, судна, автомобілі).

Якщо вантаж упаковано у відповідну за умовами перевезення тару, марковано згідно з правилами, він перебуває у кондиційному стані та може бути безпечно перевезеним, вважається, що вантаж перебуває у транспортабельному стані.

Логістичний процес на складі

Логістика на складі містить такі основні елементи:

- розвантаження та приймання вантажів;

- внутрішньоскладське транспортування та перевалка вантажів;

- складування та зберігання вантажів;

- комплектація замовлень клієнтів і відвантаження;

- транспортування та експедиція замовлень;

- збір і доставка порожніх товароносіїв;

- контроль за виконанням замовлень;

- інформаційне обслуговування складу;

- забезпечення обслуговування клієнтів (надання послуг).

Функціонування всіх складників логістичного процесу треба розглядати у взаємозв'язку та взаємозалежності. Такий підхід дає змогу не лише чітко координувати діяльність служб складу, а й є основою планування та контролю за просуванням вантажу на складі з мінімальними витратами.

Розвантаження та приймання вантажів. Підчас здійснення цих операцій необхідно орієнтуватися на умови постачання згідно з укладеним договором. Спеціальне обладнання місць розвантаження та правильний вибір навантажувально-розвантажувального устаткування дають змогу ефективно здійснювати розвантаження, завдяки чому скорочуються простої транспортних засобів, а отже, знижуються витрати обігу. Проведені на цьому етапі операції охоплюють: розвантаження транспортних засобів, контроль документальної та фізичної відповідності замовлень постачання, документальне оформлення прибулого вантажу через інформаційну систему, формування складської вантажної одиниці.

Внутрішньоскладське транспортування передбачає переміщення вантажу між різними зонами складу. Транспортування всередині складу повинно здійснюватися за мінімальної тривалості в часі та просторі наскрізними «прямоточними» маршрутами. Кількість перевалок з одного виду обладнання на інше також повинна бути мінімальною.

Складування та зберігання полягає у розміщенні, укладанні вантажу та його зберіганні. Основний принцип раціонального складування - ефективне використання площі зони зберігання. Передумовою цього є оптимальний вибір системи складування, передусім складського устаткування. Обладнання для зберігання повинно відповідати специфічним особливостям вантажу й забезпечувати максимальне використання висоти та площі складу. Для впорядкованого зберігання вантажу та економного його розташування використовують систему адресного зберігання за принципом жорсткого (фіксованого) або вільного (вантаж розташовується в будь!якому вільному місці) вибору місця складування. Процес складування та зберігання включає закладання вантажу на зберігання, зберігання вантажу та забезпечення відповідних для цього умов, контроль за наявністю запасів на складі, здійснюваний через інформаційну систему.

Комплектація замовлень і відвантаження. Процес комплектації зводиться до підготовки товару відповідно до замовлень споживачів. Комплектація та відвантаження замовлень охоплюють:

- отримання замовлення клієнта;

- відбір товару кожного найменування згідно із замовленням клієнта;

- комплектацію товару для замовника відповідно до його замовлення;

- підготовку товару до відправлення (укладання в тару);

- документальне оформлення підготовленого замовлення та контроль за підготовкою замовлення;

- об'єднання замовлень клієнтів у партію відправлень і оформлення транспортних накладних;

- відвантаження у транспортний засіб.

Транспортування та експедицію замовлень можуть здійснювати і склад, і сам замовник. Останній варіант виправдовує себе лише тоді, коли замовлення роблять партіями, що дорівнюють місткості транспортного засобу, а при цьому запаси споживача не збільшуються. Найбільш поширена та економічно виправдана централізована доставка замовлень складом. У цьому разі завдяки об'єднанню вантажів і оптимальних маршрутів доставки досягається скорочення транспортних витрат і з'являється реальна можливість здійснювати постачання дрібними та частішими партіями, що призводить до скорочення надлишкових запасів у споживача.

Збір і доставка порожніх товароносіїв відіграють суттєву роль у статті витрат. Товароносії (піддони, контейнери, тара, устаткування) під час внутрішньоміських перевезень найчастіше бувають багатообіговими, а тому потребують повернення відправнику. Ефективний обіг товароносіїв можливий лише тоді, коли достовірно відома їхня оптимальна кількість і чітко виконується графік їхнього обміну зі споживачами.

У процесі складування та зберігання здійснюють контроль за виконанням замовлень, інформаційне обслуговування складу, забезпечення обслуговування клієнтів - надання різноманітних додаткових послуг.