Театралізована діяльність
Театралізована діяльність дошкільників
Як хочеться в дитинстві перенестися в казковий незвичайний світ: перетворитися з Попелюшки в Принцесу, допомогти Червоній Шапочці, застерегти маленьких козенят не слухати хижого вовка. І все це можливо в театрі. Ось чому театральне мистецтво таке близьке й зрозуміле дітям. Адже в його основі лежить гра – найголовніша річ для малюка. Що ж таке театр в житті дитини?
По–перше, це свято: яскраві вогні, оплески, вітання, посмішки, побажання, яскраві квіти.
По–друге, театр – це розвиток пізнавальних інтересів дітей, удосконалення їхніх психічних процесів (пам’яті, уяви, мислення), розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.
По–третє, театр – це усвідомлення власного “я” та можливість самовираження особистості. Тут формуються моральні якості, долаються недоліки: сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, неорганізованим – навчитись витримки.
По–четверте, театр – це високий рівень естетичного виховання. Адже він поєднує в собі впливи музики, танцю, пластики, мовлення та зображувального мистецтва. Театр позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію народу.
На відміну від інших видів мистецтва: графіки, живопису, скульптури, архітектури – музика має часовий характер, адже подібно до мистецтва слова вона розгортається в часі.
Повноцінне сприймання є необхідною передумовою виховання у дітей любові та зацікавленості в музиці, формування у них музичного смаку. Воно збагачує їхні музичні враження, досвід. Адже діти здатні сприймати й складніші музичні твори, які поки що не можуть ні проспівати, ні зіграти на інструменті, ні передати рухами.
Видатний композитор і педагог Д.Кабалевський наголошує: ”Музика стане професією не багатьох, але полюбити, навчитись слухати її і розуміти повинні всі”.
У дитячому садку, де я працювала, музичний керівник Заренок Галина Василівна створила гурток ”Дивосвіт”, у репертуарі якого є чимало вистав. Серед них казки “Про півника, курочку та хитру лисичку”, “Котик та півник”, “Коза – дереза”, “Вовк та семеро козенят”, “ Солом’яний бичок”, “Бабка та мурашка”.
Особливу увагу варто звернути на вміння дітей передавати настрій, душевний стан героїв. Для того, щоб малюки краще оволоділи засобами емоційної виразності (інтонація, міміка, жести), музичний керівник використовує ігрові вправи: “Різна хода”, “Цікаві звірі”, “Дід і баба”, “Хто я?”, а також вправи такого типу: виконати з різною інтонацією пісеньку Колобка (радісно, сумно, здивовано), зобразити веселих танцюючих мишенят та сумних, пригнічених, які залишились без пиріжків (казка “Колосок”).
Під час розподілу ролей обов’язково враховує творчі дані та музичні здібності дитини, які допоможуть їй створити певний образ. Одночасно з роботою над ролями педагог розучує пісні й таночки, наполегливо працює над їх художнім виконанням.
Музика є невід’ємною складовою частиною гри – драматизації, органічним компонентом вистави, що підкреслює основну ідею твору, допомагає розкрити характери дійових осіб.
Мені дуже сподобалась музична п’єса “Бабка та мурашка” за мотивами байки І.Крилова “Стрекоза и муравей”. Цікаво було спостерігати за попередньою роботою, яку проводила Галина Василівна.
Необхідною умовою для інсценізації є детальне знання тексту. Тому, переказуючи зміст твору, педагог використовувала різноманітні засоби виразності: паузи, наголоси, інтонацію, ритм, темп, силу голосу, міміку, жести. Все це підсилює емоційне сприймання тексту.
Дітям легше вдається діалогічне мовлення, тому Галина Василівна збільшила кількість дійових осіб. Дітям цікавіше спостерігати за кількома мурашками, які рухаються, ведуть між собою розмову. Під час розучування ролей спонукала дітей до творчої самостійності. Діти показували, як рухаються мурашки, шукають здобич, як танцює весела, легковажна бабка. Все це допомагає дітям увійти в образ.
Цікаво показала музичний керівник зміну пір року. Щоб показати глядачам пізню осінь, дівчатка у відповідних костюмах виконували танок – імпровізацію “Кленові листочки”.
Для показу приходу весни виступають такі дійові особи, як дівчинка – Веснянка та Сонечко. Весняночка співає “Веснянку” В.Філіпенка та розсіває квіти. Тим часом дитина - Сонечко “розтоплює сніжок”, тобто збирає у кошик сніжинки та кленове листя.
Значно активізує сприйняття вистави такий прийом, як розмова артистів з глядачами. Тому на запитання мурашок:
- А скажіть–но нам малята: можна трошки погуляти? Веснянка, Сонечко та глядачі хором відповідають: “Можна!”.
Вистава “Бабка та мурашка” має великий виховний вплив на дітей, формує позитивні моральні якості: співчуття, доброту, чуйність, вдячність за допомогу. Головна ідея твору – доброзичливе та милосердне ставлення один до одного.
Чарівний світ театру розкриває таємні дверцята нашої душі, дає поштовх до буяння творчості, випрямляє думку. Кожна дитина – актор. Шедеври класики допомагають розкрити таланти, виховують та розвивають акторські здібності малят.
Висновок. Особливість педагогіки мистецтва в тому, що творчості навчити не можна. Можна лише створити умови для пробудження, активізації в дітей творчих імпульсів, для пізнання радості творення. Чим раніше розпочати таку роботу з дітьми, тим більше шансів, що творчі можливості дітей не згаснуть, а розвинуться, щоб виявитися згодом у всіх сферах діяльності.