Попередження травматизму
Попередження дитячого травматизму та перша долікарська допомога
Порізи, садна і подряпини – невід'ємна частина допитливого дитинства. Навіть найуважніші батьки і вихователі не можуть дати гарантії, що опікувана ними дитина виросте без падінь, забитих місць і ушкоджень.
Найпоширеніші види дитячих травм
Найпоширенішими видами дитячих травм є забої, порізи, садна і подряпини.
Особливе місце серед них посідають травми обличчя. Зокрема, це можуть бути синець, садно, подряпина, прямий лінійний розрив на чолі, рвана рана на підборідді, глибокий розрив нижньої губи.
Дітей з будь-якими глибокими ранами слід негайно показати лікареві для своєчасної відповідної обробки рани. Він правильного накладення пов'язки і грамотної обробки рани залежить, яким буде шрам після порізу: дуже великим чи майже не помітним.
Загальноприйнятими заходами першої долікарської допомоги при порізах і саднах є:
промивання рани;
зупинення кровотечі;
накладення стерильної пов'язки (при кровотечі – тиснутої пов'язки);
застосування антисептика.
Найкраще лікування для невеликих порізів і подряпин – промивання рани чистою водою з милом за допомогою марлевого тампона чи шматочка чистої тканини. Ретельне промивання – ключ до запобігання інфекції. Після промивання слід добре змити мило водою.
Промивання варто повторити кілька разів на день доти, доки поріз повністю не затягнеться. Дуже забруднену рану ліпше промивати перекисом водню. Подряпини можна промивати як водою, та к і антисептичним лосьйоном.
Після висушування порізу чистим марлевим тампоном слід накласти суху стерильну пов'язку, щоб до повного загоєння поріз залишався чистим. Перед накладанням пов'язки необхідно переконатися у тому, що краї порізу чисті, рівні і легко сходяться, після чого звести їх докупи. Для захисту порізу можна скористатися спеціальним пластиром.
У разі накладення пов'язки або пластиру на глибоку рану не варто занадто щільно зводити її краї, оскільки це може спричинити розвиток анаеробних збудників.
Рана швидше загоїться і вірогідність інфікування зменшиться, якщо її перебинтовувати якомога рідше. Якщо пов'язка послабилася або забруднилася, можна накласти новий шар бинтів поверх попереднього.
Садно загоюватиметься найліпше, якщо його залишити відкритим. Однак, якщо шкіру ушкоджено на значній ділянці, можна накласти пов'язку. Перед цим потрібно промити рану і залишити її відкритою, поки не утвориться скорина, інакше бинт прилипне, і, знімаючи його, можна пошкодити засохлу скорину.
Звісно, відкрите садно загоюється швидше. Утім, якщо дитина іде гратися на дитячому майданчику, обов’язково слід закрити рану не дуже тугою пов'язкою. Після повернення дитини у приміщення пов'язку знімають.
Щоб якнайшвидше зупинити кров, на рану необхідно щільно накласти пов'язку і як слід натиснути на неї рукою,а за потреби – потримати її так протягом 15 хвилин. Це зупинить будь-яку кровотечу, крім артеріальної. Для зменшення кровотечі доцільно підняти ушкоджену частину тіла догори.
Якщо кров просякнула першу пов'язку, поверх неї необхідно накласти другу тугу пов'язку. Додавати нові пов'язки слід поверх попередніх, оскільки під час знімання пов'язки можна ушкодити кров'яний згусток, який утворився, і цим самим викликати нову кровотечу.
Надаючи першу допомогу при пораненнях, не можна:
не можна промивати рану спиртом, розчином йоду, оскільки це може викликати опіки;
не можна відривати прилиплі шматочки одягу;
заборонено засипати рану ліками у вигляді порошків, змащувати її будь-якими мазями або олією;
не можна класти вату безпосередньо на рану;
заборонено видаляти сторонні тіла, а при випаданні внутрішніх органів – вправляти їх у рану (їх можна тільки закрити стерильними матеріалами).
Отруєння. Гострі отруєння досить часто трапляються у дітей дошкільного віку. Причиною отруєнь є відсутність у малюків життєвого досвіду, знань, а також невміння дорослих сформувати у дитини навички безпечної поведінки. Кожне гостре отруєння або підозра на нього потребують негайного надання медичної допомоги та обов’язкової госпіталізації дитини. Проникнення отрути в організм дитини можливе через рот, а також через дихальні шляхи та шкіру.
