«Взявся за гуж - не кажи, що не дуж» – інтерв’ю з веломандрівником Богданом-Нестором Ліпичем

- Що ти можеш розповісти про себе?

- Буваю закордоном на заробітках, займаюся своїм проєктом Ukraine Dancing, який зараз, по-перше, дуже виріс за останні роки і, по-друге, надзвичайно потужний, бо включає в себе програму на радіо, власний лейбл (тобто студію звукозапису), де ми видаємо музику на різних музичних платформах та власну музичну премію, яку ми проводимо вже другий рік поспіль. Подорожую та інколи виїжджаю діджеєм на гастролі, коли дозволяють можливості. Як закінчиться карантин, то буду займатися цим частіше, тому що ця сфера мені дуже подобається. До карантину в мене були такі часи, що я за рік проводив більше ста дискотек. Наприклад, в 2019 році було проведено більше 90 вечірок.

- Скільки тривали твої мандрівки і яку відстань ти подолав велосипедом?

- Перша мандрівка до Парижа тривала 30 днів, і це 2400 км, а поїздка на Балкани – 65 днів, 5872 км. Загалом відвідав велосипедом 16 країн.

- Без яких речей неможливо обійтися у тривалій веломандрівці?

- Гроші. Чим більше грошей, тим краще. Гроші у мандрівці вирішують будь-які проблеми, фактично 99% всіх потреб. Зламалось якесь спорядження – ти можеш його купити, можеш заночувати в готелях чи хостелах (як я іноді робив), а не в наметі. Якщо говорити про спорядження, то це велосипед, намет (це залежить від того, як ти плануєш свою мандрівку, тому що не всі веломандрівники живуть в наметі. Для коротеньких мандрівок можна обійтись хостелом), насос, мобільний телефон з інтернетом (зв’язок необхідний), документи. Загалом, в мене є величезний список, у якому зазначено, що варто взяти з собою в подорож. І щоразу з кожної нової мандрівки я його вдосконалюю: щось викреслюю, щось додаю. Серед списку речей я б виділив ще одну важливу річ. Якщо ти їдеш за враженнями, то бажано було б ці враження комусь передати. Через фото, або відео. Мобільного телефону може не вистачити, тому треба брати цифровий фотоапарат, або маленьку камеру GoPro. В останню мандрівку я брав навіть квадрокоптер.

- Де брати гроші, коли ти велотурист?

- Заробляти. Тут зустрічне запитання – де заробляти? Треба думати. Зрештою, можна поїхати на заробітки закордон, це ж може кожен та й я основний дохід беру із-за кордону. Тому що розумію, що в нас в Україні хороших грошей не заробити, а зарплати які пропонують – посміховище та знущання з людей. Хоча свої джерела доходу в Україні я маю, та це у порівнянні з європейськими аби «випити пива» . Я завжди акцентую на тому, що треба думати про власну справу, власний проєкт, а не на когось працювати. Тоді будуть гроші.

- Чому ти подорожуєш наодинці, а не в компанії з друзями?

- Коли я їхав у першу мандрівку, то розмістив оголошення в фейсбуці: «Хто бажає зі мною поїхати?...». Декілька людей відгукнулося: пара з Хмельницького – Сергій Толстіхін і його дружина (вони також постійно подорожують). Але в нас були різні маршрути, вони запрошували мене до себе в компанію, але їхали не до Парижа, а десь на Балтійські країни і трохи пізніше, ніж я планував. А мені це не підходило, тому їх компанія відпала, хоча ми й досі спілкуємося: дуже хороші люди, з якими є про що поговорити. До речі, ще й хороші громадські активісти, в них є своя громадська організація, що і мене надихнуло створити свою. Також мені написала людина з міста Ківерці, що під Луцьком, але з ним теж не склалося. А про колег, друзів, знайомих – не йшло навіть мови, вони взагалі висміювали мене: «Ти що дурний?», «Поїдеш в таку даль, ти жартуєш?», «Смієшся? Я до магазину кілометр по хліб з’їжджу, то мені вже ноги болять, а ти хочеш до Парижа?!. Це треба мати хорошу фізичну підготовку, якої у тебе нема» і багато подібних відмовок та міфів. А от в другу мандрівку зі мною планувала поїхати моя подруга, але я хочу бачити навколо себе людей серйозних і відповідальних. Людей, що взялися за справу і мають завершити її до кінця, щоб я не чув у дорозі їхнього ниття: чи то «мене комарі кусають», чи то «давай зупинимось, бо мені ноги болять». Якщо взявся за гуж - не кажи, що не дуж. Моя подруга безвідповідально поставилась до мандрівки ще на етапі підготовки, тож я не взяв її з собою.

- У такі моменти тобі не хотілося кинути все і повернутися додому?

-Ні. Я запланував будь-якими цілями, але досягнути мети. Нехай і через кров. Були труднощі, але ж я сам підписався на таку авантюру, тому назад шляху немає. І, зрештою, ким я тоді лишуся в очах людей, коли фактично на весь світ заявив, що проїду 10 країн і здався напівдороги.

- Ти писав у своєму блозі, що якби навігатор Google Maps був живою людиною, ти б його вбив. А як ти справлявся з цією проблемою? Які були альтернативи?

- Навігатор – це катастрофа. По-перше, він показує не всі дороги, навіть у цій мандрівці бувало їдеш і пише, що це «невідома дорога». Буває не показує кругові цільця на дорозі, або показує дороги там, де їх вже нема. Карти Google потребують оновлення. В таких випадках я шукав інші шляхи.

- Враховуючи твою любов до велосипедів, яким ще видом транспорту найчастіше користуєшся?

- Автобусом, але я також люблю кататися електросамокатом.

- Які країни з твоїх двох подорожей запам’яталися найбільше? І чому?

-Кожна країна, звичайно, особлива і запам’яталася по-своєму. Але, напевно, найбільше вражень, в останній мандрівці справила Румунія та Греція. У Румунії надзвичайно красиві краєвиди. Румунські Карпати знімав з квадрокоптера. Коли був там то наче ейфорії не відчував, а коли повернувся додому і оглянув відзнятий матеріал – то перехоплювало подих, бо така краса навколо. Те ж саме стосувалося першої мандрівки до Парижа. Стоїш собі біля тієї залізної конструкції і думаєш: нічого особливого. А коли приїжджаєш додому і оглядаєш кадри нічного Парижу та Ейфелевої вежі – розумієш, що був у казці і зовсім не цінував того.

А от в Греції я на декілька днів затримався на чернечій республіці Афон. Це окрема територія півострова, автономна республіка, на якій живуть винятково ченці чоловічої статі. І жінок туди не пускають. Афон у православ’ї рахується одним із найсвятіших місць на планеті, після Єрусалиму та Вифлеєму. Та й завжди цікаво було, чому ж туди постійно їздять українські політики. Напевно за передбаченнями, хоча я особисто людей, які передбачають майбутнє не зустрів (сміється). Звісно, ще хотілось відвідати Афіни, але я відразу попрямував в Македонію, аби якнайшвидше завершити подорож, бо погода щоразу погіршувалась та наближалася до зими.

- У тебе в блозі створений цілий список поганих порад «не їдь, бо», а що б ти написав для «їдь, бо»?

- Їдь, бо що ти бачив в цьому житті! У нас в суспільстві люди мислять так: «Хай-но в мене буде сім’я, трохи стану багатшим - тоді і буду подорожувати!». Мушу розчарувати, але в більшості випадків така схема не працює. Треба подорожувати вже! Дуже добре, коли в мене ще немає сім’ї, тому немає прив’язаності до дому. А ще, подорожі корисні тим, що людина займається самопізнанням, знайомиться з різними культурами, стає більш толерантною до людей та інших культур. Подорожі допомагають зрозуміти, чого ти хочеш від життя, а це додає впевненості. А от веломандрівки ще й додають неабиякий досвід: після проблем, яких я переживав у дорозі – звичайні життєві проблеми в побуті здаються дрібницями і їх тепер «лускаю, як соняшникове насіння».

- Ти пишеш книгу про велоподорожі, коли плануєш випуск?

- Мало часу на книгу, але в мене вже повністю готовий її зміст (авт., -відкриває нотатник і показує) і потрібно по ньому працювати. Такої книги для веломандрівників я не бачив взагалі у світі, а особливо для початківців. І я сподіваюся, що надихну багатьох людей на веломандрівки, коли її напишу. Про конкретні дати нічого не можу обіцяти, бо максимально критично бракує часу, тим більше стараюся кожного року відвідувати мінімум 5 країн, а до мандрівок треба все ж таки готуватися. Зараз я готуюся ретельніше: якщо попереднього разу я їхав і мені постійно чогось бракувало, то в останній мандрівці я подорожував «на широку ногу»: як і фінансова підготовка так і всі інші нюанси були добре продумані.

- Чи плануєш ще подібні поїздки?

- Звичайно. Я хочу відвідати всі країни світу і, можливо, велосипедом. Поки є здоров’я, сили, то буду ще велосипедом кататися. В першу чергу потрібно проїхати країни Європи, а я ще не всюди побував. Є ще три непройдені напрямки: до Португалії (Угорщина, Словаччина, Чехія, Італія, Іспанія), напрямок балтійських країн і кавказький напрямок до Грузії.

Щоб дізнатися більше про мандрівку до Парижу переходьте за посиланням на блог Богдана-Нестора Ліпича. А також підписуйтесь на фейсбук та черпайте величезні дози мотивації.

Христина Крот

30.01.2022