ЗАВДАННЯ, ЗАСОБИ І ФОРМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Оскільки в перші 7 років життя розвиток дитини знаходиться в особливо великої залежності від рухового режиму, фізичне виховання в дошкільному віці набуває першорядного значення. Несвоєчасність і низька ефективність вирішення завдань фізичного виховання в період дитинства призводять до порушення розвитку дитини і негативно впливають на його розумову сферу.

Найбільш загальними специфічними завданнями фізичного виховання дітей дошкільного віку є:

Форми фізичного виховання дітей дошкільного віку досить різноманітні.

Це заняття фізичними вправами, рухливі ігри, ранкова гімнастика, спортивні розваги, прогулянки. Крім того, і на музичних заняттях широко застосовуються фізичні вправи, танці, елементи танців, які також сприяють вирішенню завдань фізичного виховання.

Одне із основних завдань, визначених Законом України «Про дошкільну освіту» – збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини.

Показниками фізичного здоров’я дитини є рівень морфофізіологічного розвитку (нормальне функціонування всіх органів та систем організму, їх ріст і розвиток), що виявляється й підтверджується віковими антропо-та біометричними показниками (довжина, маса тіла, об’єм грудної клітки, робота серця, дихання, опорно-руховий апарат, постава, стан шкіри, гострота зору, нюху, слуху, смаку тощо).

Показники психічного здоров’я – рівень розвитку психічних процесів (відчуття, сприймання, увага, пам’ять, уява, мислення, мовлення, воля), емоційної сфери, збалансованих психічних станів, умінь свідомо керувати своєю поведінкою, адекватно реагувати на зовнішні й внутрішні подразники, регулювати відносини із соціальним, природним, предметним середовищем та власним „Я”.

Показники духовного здоров’я – врівноважене спілкування з однолітками та іншими дітьми, дорослими людьми, швидка адаптація до середовища, спрямованість на суспільно­-корисну справу, культура користування матеріальними благами.

Умовами цілісного розвитку дитини є використання в дошкільних навчальних закладах здоров’язбережувальних та здоров’яформувальних технологій, які реалізуються комплексно через створення безпечного розвивального середовища, екологічно сприятливого життєвого простору, повноцінного медичного обслуговування, харчування, оптимізації рухового режиму, системного підходу до формування у дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я і мотивації щодо здорового способу життя, дотримання гармонійних, доброзичливих взаємин між педагогом та вихованцями, самими дітьми.

У процесі життєдіяльності дітей у дошкільних навчальних закладах використовується комплекс різних засобів: фізичні вправи (гімнастика, ігри, елементи спорту і туризму), природне середовище (повітря, сонце, вода), гігієнічні чинники (режим харчування, сну, занять і відпочинку, гігієна одягу, взуття, обладнання тощо). Поряд з традиційними засобами фізичного виховання, оздоровлення дошкільників у практиці роботи дошкільних закладів знаходять місце інші, наприклад: фітбол-гімнастика – вправи з використанням м’яча, що має певні властивості (розмір, колір, запах, пружність), які застосовуються з оздоровчою метою; стретчинг – система вправ, заснована на статичних розтягненнях м’язів тіла і хребта, яка дає змогу запобігати порушенню постави, має оздоровчий вплив на весь організм, допомагає активізувати його захисні сили.

Важлива умова для забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей – створення предметно-ігрового середовище. Воно має бути розвивальним, раціонально облаштованим, домірно насиченим і не лише служити фоном для епізодичних рухових дій, а бути стимулом, спонуканням для розгортання та активізації дитячої рухової діяльності (організованої педагогом та самостійної).

У кожному груповому приміщенні бажано створити осередок фізкультурно-оздоровлювальної активності (гімнастична стінка, драбинка, гімнастична лава, куби, м’ячі, обручі, сухий басейн, „стежка здоров’я”, фітоподушки, різні іграшки - автомобілі, візки тощо). Розміщення обладнання має забезпечити вільний без перешкод доступ до нього та сприяти руховій активності дітей, закріпленню у них набутих умінь та навичок.

Особливого значення набуває виважене використання таких гігієнічних чинників, як сон і харчування дітей.

Сон.Сон дітей повинен організовуватись у належних гігієнічних умовах (окреме ліжко, не дуже м’яка постіль, чисте прохолодне повітря в приміщенні) у всі пори року. Тривалість денного сну для дітей визначається санітарними правилами і нормами. Часові межі денного сну можуть бути подовжені чи скорочені залежно від можливих індивідуальних проявів, особливостей нервової системи, емоційного чи фізичного навантаження, самопочуття дітей.

Харчування.Правильна організація харчування передбачає надходження в організм дитини необхідних харчових речовин у достатній кількості, правильного співвідношення відповідно до фізіологічних потреб дитячого організму. Діти отримують харчування 3-4 рази на день залежно від часу перебування в дошкільному навчальному закладі. Обов’язковим є дотримання правил естетики харчування, виховання необхідних гігієнічних навичок, що відповідають віку та рівню розвитку дітей.

З метою повноцінного фізичного розвитку дітей дошкільний навчальний заклад забезпечує проведення фізкультурно-оздоровчої роботи, організацію рухової активності у повсякденному житті та проведення занять з фізичної культури.

До фізкультурно-оздоровчої роботи можна віднести такі форми:ранкова гімнастика, гімнастика після денного сну, фізкультурні хвилинки, паузи, загартувальні процедури.

Рухову активність у повсякденному житті забезпечуютьрухливі ігри, фізичні вправи на прогулянках, походи за межі дошкільного закладу (дитячий туризм), фізкультурні свята і розваги, самостійна рухова діяльність, дні та тижні здоров’я, індивідуальна робота з фізичного виховання.

Заняття з фізичної культури розглядаються як цілеспрямована та унормована форма організованої навчально-пізнавальної діяльності, що має на меті оптимізацію рухового режиму, формування та закріплення рухових умінь і навичок, розвиток фізичних якостей, надання дітям спеціальних знань з фізичної культури.

Фізкультурно-оздоровча робота

Ранкова гімнастика – обов’язкова складова організації життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі. Вона сприяє поглибленню дихання, посиленню кровообігу, обміну речовин, розвитку різних груп м’язів, правильній поставі, розгальмовуванню нервової системи після сну, викликає позитивні емоції.

Головна вимога до гімнастики у літній період – проведення її на свіжому повітрі, а взимку – у добре провітреному приміщенні. Для підвищення опірності організму до несприятливих кліматичних умов одяг під час виконання вправ має бути легким.

Добір вправ у комплексі визначається з урахуванням можливостей і стану здоров’я дітей певного віку, а також їхніх індивідуальних особливостей. Вправи повинні бути прості та доступні для виконання, доцільно включати біг, ходьбу, стрибки, інші вправи для різних груп м’язів.

Тривалість ранкової гімнастики: для дітейраннього віку – 4-5 хв., молодшого дошкільного віку - від 6 до 9 хв., старшого – 8-12 хв. Комплекси ранкової гімнастики розучуються на заняттях з фізичної культури, діють 2 тижні з ускладненням на другому.

Протягом року вже знайомі комплекси періодично повторюються, збільшується навантаження за рахунок урізноманітнення вправ, підвищення інтенсивності виконання.

Гімнастика після денного сну проводиться після поступового підйому дітей у спальній, групових кімнатах або залі. Комплекс такої гімнастики включає загальнорозвивальні вправи на різні м’язові групи із зміною вихідних положень та спеціальні вправи для формування стопи і постави. Тривалість від 6 до 9 хвилин залежно від віку дітей.

Фізкультурні паузи (динамічні перерви) проводяться в перерві між малорухливими видами діяльності та організованими заняттями з метою зняття втомлюваності дітей через використання нескладних рухливих вправ. Їх тривалість – 5-10 хв.

Фізкультурні хвилинки – проводяться під час організованих занять у вигляді короткотривалих комплексів фізичних вправ, що дає можливість зменшити втомлюваність дітей і відновити їхню працездатність для подальшої успішної роботи. До комплексів фізкультурних хвилинок входять 3-4 вправи, кожна з яких повторюється 4-6 разів. Їх тривалість 1-2 хвилин.

Загартувальні процедури – система заходів, спрямованих на підвищення опірності організму дітей, розвитку у них здатності швидко й без шкоди для здоров’я пристосовуватися до змінних умов навколишнього середовища.

У дошкільних навчальних закладах застосовуються два види загартувальних заходів: повсякденні та спеціальні. До повсякденних належать: відповідний температурний режим, застосування широкої аерації, використання прохолодної води для миття рук, обличчя, полоскання рота, горла.

Спеціальні загартувальні процедури – повітряні й сонячні ванни, різноманітні водні процедури (наприклад: сухе та вологе обтирання тіла махровою рукавичкою, обливання ніг, тіла), сон при відкритих фрамугах тощо. При використанні водних процедур температура води поступово знижується відповідно до встановлених норм.

Проводяться й інші загартувальні (ходьба босоніж по росяній траві, глині, камінцях, вологому піску тощо) та спеціальні лікувально-профілактичні процедури (фітотерапія, ароматерапія, лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні процедури тощо), які включаються до системи оздоровлення за призначенням лікаря та згодою батьків з урахуванням індивідуальних показників стану здоров’я і самопочуття дітей.

МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ФІЗИЧНИМ ВИХОВАННЯМ ДІТЕЙ У ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Медико-педагогічний контроль в закладі здійснюється згудно листа МОН від 12.12.2019 №1/9-765 "Щодо організації медико-педагогічного контролю в закладх дошкільної освіти"

Медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням забезпечує комплексне здобуття відомостей про стан цієї роботи в дошкільному навчальному закладі спільними зусиллями медичних працівників (лікаря, медсестри) та педагогів (завідувачки, вихователя-методиста за участі інструктора з фізичної культури, вихователів).

ЗМІСТОВІ НАПРЯМКИ МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ:

1. Контроль за станом здоров'я, нервово-психічного та фізичного розвитку дітей:

• медичні огляди з комплексним медичним обстеженням;

• функціональні проби на визначення можливостей серцево-судинної та дихальної систем;

• розподіл дітей на медичні групи для фізкультурних занять і за­гартування; індивідуальні призначення обсягів, доз фізичних навантажень у руховому режимі та загартуванні;

• своєчасний перегляд питань про переведення дітей з однієї медичної групи в іншу та про зміну медичних призначень;

• визначення динаміки фізичного розвитку дітей і показників захворюваності (по кожній групі та закладу загалом).

2. Контроль за розвитком рухів і фізичних якостей у дітей (на початку та наприкінці навчального року):

• обстеження фізичної підготовленості дітей за середніми показниками розвитку рухів та фізичних якостей з урахуванням кількісних і якісних показників рухової підготовленості хлопчиків і дівчаток;

• аналіз динаміки змін у розвиткові рухів та фізичних якостей дітей відповідно до програмних нормативів для різних вікових груп.

3. Оцінка організації, змісту, методики проведення форм роботи з фізичного виховання:

• систематичність, тривалість та раціональність розподілу часу між структурними частинами;

• зміст, послідовність дібраних вправ та інших засобів, їхнє дозування;

• норми загартування;

• методи і прийоми проведення кожного заходу;

• раціональність вибору способів організації дітей та використання інвентарю, попередження травматизму в дітей;

• відповідність теми й змісту заходів визначеним завданням та обраній формі проведення; ступінь реалізації поставлених завдань тощо.

4. Оцінка впливу різних організаційних заходів на дитячий організм:

• щомісячне визначення загальної і моторної щільності фізкультурних занять, інших форм роботи (індивідуальне хронометрування) та ступеня фізичних і психічних навантажень на дитину (візуальна оцінка зовнішніх ознак втоми; підрахунок частоти дихання; пульсометрія для побудови фізіологічної кривої фіззаняття - графіка пульсометрїї);

• контроль за реакціями на загартування у дітей, особливо у новачків та ослаблених;

• узагальнення даних про стан їхнього здоров'я та про зміну показників захворюваності.

5. Контроль за організацією рухового режиму:

• доцільність і достатність поєднання в режимі дня різних форм роботи з фізичного виховання;

• визначення шляхом хронометрування та аналізу показників тривалості виконуваних рухів за день чи за інший часовий відтинок, кількості локомоцій упродовж дня залежно від віку та статі дітей, пори року тощо.

6. Нагляд за санітарно-гігієнічними умовами:

• утримання місць занять (групові приміщення, фізкультурні куточки в групах, рекреаціях, фізкультурна і музична зали, басейн, фізкультурний майданчик, ігрові майданчики);

• стан фізкультурного обладнання та інвентарю у приміщеннях і на майданчиках;

• стан одягу та взуття дітей для щоденного перебування в групах та прогулянок, для участі в різних формах роботи з фізвиховання тощо.

7. Робота з батьками та персоналом ДНЗ. Істотним компонентом в організації фізичного виховання у дошкільному навчальному закладі є співпраця педагогічного колективу з родинами вихованців, просвітницька робота з батьками та персоналом дошкільного закладу. Цей напрямок діяльності забезпечується:

• організацією змістовної наочної пропаганди (батьківські куточки, інформаційні бюлетені, фотостенди та ін.);

• обговоренням проблем зміцнення здоров'я і фізичного розвитку дітей на батьківських зборах та консультаціях, виробничих нарадах; • активним залученням технічного, медичного персоналу та членів родин вихованців до безпосереднього спостереження системи роботи закладу, до підготовки та проведення фізкультурних заходів з дітьми та методичної роботи з педкадрами (педради, семінари і практикуми, педагогічні читання тощо).

АНАЛІЗ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ФІЗІОЛОГО-ГІГІЄНІЧНИХ ПОЗИЦІЙ :

1. Коротка загальна характеристика заняття.

2. Вимоги, що пред'являються до діяльності дітей, їхня обґрунтованість із погляду вимог психо- і фізіогігієни. Можливості мобілізації дітей дошкільного віку на сприйняття пропонованого матеріалу. Особливості концентрації, розподіл уваги і чергування різних видів діяльності.

3. Характеристика вікової групи. Порушення здоров'я, фізичні і психічні відхилення, наявність рекомендацій щодо окремих дітей і груп дітей із порушеннями здоров'я, урахування цих рекомендацій.

4. Урахування вікових особливостей дітей і профілактика дезадаптації дітей на занятті. Відповідність мети заняття і складності завдань віковим можливостям дітей.

5. Розвиненість самоконтролю дітей, уміння здійснювати елементарну корекцію.

6. Дотримання гігієнічних вимог до приміщення.

7. Дотримання психогігієнічних вимог при визначенні місця заняття в мережі занять.

8. Наявність або попередження перевантаження дошкільників. Диференціація підходу з урахуванням особливостей соматичного і психологічного здоров'я дітей.

Гігієнічні показники, що характеризують заняття.Примітка:діяльність ДНЗ сьогодні слід спрямувати на збереження і зміцнення здоров'я дошкільників, і вона може вважатися повноцінною й ефек­тивною лише тоді, коли повною мірою і в єдиній системі реалізуються здоров'язбережувальні та здоров'яформувальні технології:

1. Обстановка й гігієнічні умови в груповій кімнаті (кабінеті): температура і свіжість повітря, раціональність освітлення столів і дошки, наявність/відсутність монотонних, неприємних звукових подразників, спів птахів тощо.

2. Естетичне етнокультурне оформлення інтер'єру кожної групової кімнати, в якому гармонійно переплетено здоров'язбережувальні аспекти і місцевий колорит.

3. Кількість видів діяльності: актуалізація, слухання, розповідь, розгляд наочності, відповіді на запитання, вирішення проблемних завдань тощо.Примітка:норма - 4-7 видів за одне заняття. Одноманітність заняття сприяє стомленню дошкільників.Навпаки:часті зміни (калейдоскоп) однієї діяльності іншою вимагають від дітей додаткових адаптаційних зусиль.

4. Методи навчання: словесні, наочні, практичні (норма - не менше трьох).

5. Добір методів, що сприяють активізації ініціативи і творчого самовираження самих дітей, коли вони перетворюються зі "споживачів знань" у суб'єктів дії.

Примітка:методи - вільного вибору (вільна бесіда, вибір дії, вибір способу дії, вибір способу взаємодії, свобода творчості тощо); активні методи (навчання дією, робота в підгрупах); методи, що спрямовані на розвиток інтелекту, емоцій, спілкування, уяви, самооцінки тощо. Місце і тривалість застосування ТЗН (відповідно до гігієнічних і вікових норм), уміння педагога використати їх як можливість ініціації діяльності дітей.

6. Пози дітей, зміни поз (чи спостерігає вихователь реально за посадкою; чи змінюють пози відповідно до виду роботи, чи проводяться ігри зі зміни варіантів, рухові ігрові моменти, завдання на увагу тощо); включення в заняття здоров'язбережувальних і здоров'яформувальних технологій (посадка дітей за столи (парти) з урахуванням функціональної асиметрії мозкової діяльності, чи використовується комплекс вправ для рухової гімнастики очей, що дозволяє зміцнювати м'язи очей, боротися з міопією та іншими офтальмологічними захворюваннями, використання мистецьких терапевтичних композицій, принципу "емоційних гойдалок", мультисенсорність розвивального середовища, пояснення матеріалу з урахуванням двох півкуль мозку, поєднання індукції і дедукції, символу і схеми з асоціацією тощо).

7. Фізкультхвилинки та інші оздоровлювальні моменти на занятті — їхнє місце, зміст, тривалість (фізкультхвилинки, які супроводжуються веселими віршами, музичними уривками з популярних дитячих пісень тощо). Перерви між заняттями мають бути не менш ніж 10 хвилин.Примітка:норма - на 10-15 хвилинах заняття (залежно від тривалості заняття) по 2 хвилини з 3-х легких вправ (по 3 повторення кожної вправи).

8. Якщо була нагода, чи були в змістовній частині заняття запитання, що пов'язані зі здоров'ям і здоровим способом життя; демонстрація, дослідження цих зв'язків; формування ставлення до людини і її здоров'я як до цінності; вироблення розуміння необхідності здорового способу життя; формування потреби в здоровому способі життя; вироблення індивідуального способу безпечної поведінки, повідомлення елементарних знань про можливі наслідки вибору поведінки тощо.

9. Наявність у дітей старшого дошкільного віку мотивації до навчальної діяльності на занятті (інтерес до занять, прагнення більше пізнати, радість від активності, інтерес до матеріалу, що пропонується дорослим тощо), як використовуються педагогом методи Підвищення цієї мотивації.

10. Психологічний клімат на занятті - наявність емоційних розрядок: жартів, усмішок, використання гумористичних картинок, приказок, афоризмів із коментарями, невеликих віршів, музичних хвилинок тощо.

Наприкінці заняття слід звернути увагу на таке:

• щільність заняття, тобто кількість часу, що витрачає дошкільник на навчальну діяльність. Норма - не менше 50 % і не більше 65-70 %;

• момент стомлення дітей і зниження їхньої пізнавальної активності. Визначається під час спостереження за збільшенням рухових і пасивних відволікань дітей упродовж навчальної роботи. Норма - не раніше ніж через 10-12 хвилин на занятті (залежно від тривалості заняття);

• темп і особливості закінчення заняття: швидкий темп, "зжужманість", немає часу на запитання (формування оцінно-контрольних дій), швидке, практично без коментарів закінчення;

Гігієнічні вимоги до заняття:

1) температурний режим: +15 — +18°С, вологість: 30-60%; 2) фізико-хімічні властивості повітря (необхідність провітрювання); 3) освітлення;

4) попередження стомлення і перевтоми;

5) чергування видів діяльності;

6) своєчасне і якісне проведення фізкультхвилинок;

7) дотримання правильної робочої пози дошкільників;

8) відповідність меблів росту дошкільника.

Схема аналізу заняття із фізкультури:

1.Підготовка посібників (їхня кількість, розташування).

2. Дотримання санітарно-гігієнічних вимог.

3. Розподіл фізичного навантаження за окремими частинами заняття.

4. Зв'язок із попереднім заняттям (закріплення, ускладнення окремих видів рухів).

Структура заняття:

• Тривалість заняття, тривалість кожної частини, навантаження.

• Кількість дітей, що виконує рухи.

• Характер активності дітей під час виконання рухів.

• Якість показу вправ вихователем.

• Відповідність показу і словесного впливу.

• Індивідуальна робота з дітьми.

• Навчальний характер оцінки виконання рухів дітьми.

• Володіння вихователем прийомами навчання.

• Оволодіння дітьми програмовим матеріалом.

• Моторна та загальна щільність заняття.

Контроль за заняттям з фізичної культури

У системі медико-педагогічного контролю головне місце відводиться аналізу занять з фізичної культури як основній формі організованого навчання дітей фізичним рухам та формування їх фізичної досконалості.

Головний зміст цього контролю складає:

• визначення рівня фізичних навантажень на організм дітей, їх відповідність віковим та анатомо-фізіологічним можливостям;

• визначення правильності побудови заняття, його моторної щільності.

Правильність побудови заняття з фізичної культури можна встановити нескладними методами дослідження.

1.Візуальне спостереження дозволяє виявити відповідність фізичного навантаження стану здоров'я та рівню рухової підготовленості дошкільників.Спостереження дають можливість судити про ступінь втомлення дітей за зовнішніми ознаками:

-невелике, звичайне втомлення- незначне почервоніння шкіри, незначна пітливість, трохи прискорене або рівне дихання, чітке виконання рухових завдань, відсутність скарг на втомлення;

-середній ступень втомлення- значне почервоніння шкіри, значна пітливість /особливо обличчя/ частіше дихання з періодичними глибокими вдихами і видихами, порушення координації рухів /нечітке виконання рухових завдань, додаткові рухи, незначні погойдування тулуба/, скарги на втомлення ;

-значне втомлення /перевтомлення І- різке почервоніння або збліднення шкіри /особливо обличчя/, загальна значна пітливість, часте, поверхове та аритмічне дихання, порушення координації рухів, тремтіння кінцівок, скарги на головокружіння, головний біль, нудоту.

Хронометруваннядозволяє підрахувати загальну та моторну щільність заняття.

Загальна щільністьвизначається співвідношенням раціонально використаного часу до загальної тривалості заняття у відсотках.

До раціонально часу заняття відноситься часвикористаний на виконання вправ, сприймання та осмислення дітьми пояснень, вказівок, спостереження за показом рухів та за виконанням вправ іншими дітьми, організований аналіз дій своїх товаришів, допоміжні дії - перешикування, установка посібників, і т.д.

До нераціональних витрат часу відносяться:передчасне завершення заняття, перерви в занятті, що викликані порушенням дисципліни, поганою підготовленістю до заняття тощо.

Загальна щільність заняття вважається достатньоюпри завантаженні його не менш ніж на 80 %.

Моторна щільність заняття підраховується за схемою:у першій графізаписують всі види рухової діяльності дитини /ходьба, біг, виконання вправ, гра та інш./, за якою спостерігають протягом всього заняття.У другій графівідмічають показання секундоміра . Фіксують початок заняття та його закінчення. У схемі визначають початок кожного виду діяльності дитини, за якою ведуть спостереження. Кінець його є початком відліку часу виконання наступної дії /секундомір не вимикається/. По закінченні заняття підраховують час, витрачений на виконання вправ та інші види рухової діяльності.

Моторна щільністьвизначається співвідношенням часу, витраченого на безпосереднє виконання вправ дитиною /за якою спостерігали/ до всього часу тривалості заняття у відсотках.Наприклад, тривалість заняття у середній групі була 28 хв. Діти виконували загальнорозвиваючі вправи, основні рухи, брали участь у рухливій грі, перешиковувалися - 20 хв. Моторна щільність заняття з фізкультури у даному випадку становить: 20×100:28=71% .

Моторна щільність змінюєтьсязалежно від змісту, організації, методики проведення заняття, наявності достатньої кількості інвентаря, рухової підготовленості дітей даної групи. Вона буде нижчою, коли дітям запропонують нові незнайомі їм фізичні вправи. Оптимальною моторною щільністю заняття слід вважати для молодшої групи - 60 - 65 % середньої групи - 65 - 70% , старшої групи - 70-75% підготовчої групи - 75 - 80%.

Критерієм ефективності оздоровчого ефекту заняттяє показники моторної щільності вищі за оптимальну.

Визначення фізичного навантаженнядозволяє оцінити вплив фізичних вправ на серцево-судинну систему дітей, визначити фізіологічну криву. Об'єктивним показником впливу фізичного навантаження на дитину є частота пульсу та частота дихання.

Частоту пульсу підраховують(за 10-секундними відрізками та помножують на 6) 6-7 разів у ході заняття:

• перед початком заняття - за 3 хв. до нього;

• після виконання загальнорозвивальних вправ;

• у середині основних рухів (після другого-третього рухів);

• після останнього основного руху;

• після рухливої гри;

• наприкінці заключної частини;

• через 3-5хв. після закінчення заняття.

Частота пульсу залежить від індивідуальних особливостей дошкільників. Тому в окремих дітей пульс може значно відрізнятися від вищевказаних середніх даних.

При незначному навантаженні (вправи з рівноваги, метання предметів у ціль, на дальність, ігри середньої рухливості) серце скорочується120- 136 разів за хвилину.При середньому навантаженні -150-160 разів за хвилину.При високому навантаженні (біг з максимальною швидкістю, лазіння по канату, ігри високої рухливості) -170-180 разів за хвилину.

Для дітей основної медичної групигранично допустимі такі навантаження, що викликають частоту серцевих скорочень у дітей 3-4років до 140-160 ударів за хвилину; у дітей 5-6 років 150-180 ударів за хвилину, хоча цей стан дітей має бути коротким - упродовж 2 хв. При правильній побудові заняття пульс відновлюється протягом 3-5 хвилин. У заключній частині він більший від нормального. Якщо пульс відновився вже у заключній частині - навантаження мале, а якщо після 5-хвилинного відпочинку удари прискорені - завелике.

Частота дихання.Під час спокою частота дихання у дошкільників має такі величини за І хв.:3роки - 28-30 разів; 4роки - 26-28 разів; 5років - 24-28 разів; 6років - 22- 24 рази.Після фізичного навантаження частота дихання може збільшуватися навіть удвічі. Під час виконання інтенсивних рухових дій, вона може досягти 50-60 вдихів і видихів за хвилину. У випадку частого поривчастого дихання, задишки під час ігор значної рухливості та інших фізичних вправ їх необхідно припинити. Час повернення частоти дихання після заняття фізкультурою до вихідних даних залежить від ступеня стомленості та тренованості організму дитини.

Організація занять з фізкультури для дітей підготовчої медичної підгрупи

Діти підготовчої медичної підгрупи (схильні до захворювань) у змозі виконувати програмні вимоги, але з обмеженням, що обумовлюється станом здоров'я. Для дітей, які часто слабують на гострі респіраторні захворювання, гранично допустимою є частота серцевих скорочень до 170 ударів на хвилину, а для дітей з хронічними спалахами інфекції верхніх дихальних шляхів - 150 ударів. Тому ослаблених дітей треба обмежувати у виконанні вправ на швидкість і тих, що вимагають силових зусиль (біг, стрибки, ігри високої рухливості, естафети).

Такі діти на початку навчального року виконують загалом всі вимоги програми, але рухи, що викликають серцеві скорочення вище 150 ударів на хвилину, - лише у 50 відсотків інтенсивності навантаження здорових дітей. У січні-лютому навантаження збільшується до 75 відсотків, у квітні-травні доводиться до 100 відсотків за умови, що дитина регулярно відвідувала дитячий садок. Діти, що повернулися до своєї групи після перенесеного гострого респіраторного захворювання, беруть участь у занятті з фізкультури з першого дня, але інтенсивні навантаження вдвічі менші, ніж для здорової дитини (незалежно від періоду навчального року). Протягом 3-4 тижня навантаження поступово збільшують.

Малята з хронічними спалахами інфекції верхніх дихальних шляхів на початку навчального року і після перенесених гострих респіраторних захворювань у перші дні в садку отримують чверть інтенсивності навантажень з подальшим поступовим збільшенням її обсягу. Якщо стан здоров'я дитини дозволяє, навантаження доводять до рівня, прийнятого для підготовчої групи. Щодо дітей, які слабують на рецидивуючий бронхіт, важливо звернути увагу на постановку правильного дихання. Таким дітям рекомендується більше вправ на верхній плечовий пояс, на профілактику порушень постави та плоскостопості. Для них інтенсивні навантаження - у половинному обсязі, причому краще вдвічі зменшити кількість повторень вправ, залишаючи досить високою швидкість виконання. До дітей з короткозорістю 3,0-4,0Д, а також косоокістю потрібно бути дуже уважними під час вправ зі статичною напругою, різкими рухами, струсами.

Стрибки у довжину, висоту, зістрибування таким малятам можна виконувати лише на м'якому грунті або матах, поролоні. Строго обмежувати вправи на віджимання, піднімання прямих ніг з положення лежачи на спині, скорочується час утримання статичної пози типу "рибка", "ластівка". Перетягування каната, лазіння по канату і жердині, різкий ривок з місця з максимальною швидкістю -протипоказані.

Інтенсивність фізичних навантажень для дітей з вадами зору необхідно підвищувати поступово і дуже обережно. Під час рухливих ігор, бігу, ходьбі на лижах тощо за ними треба уважно стежити, щоб за першими ж ознаками втоми перевести на спокійний вид рухової діяльності. Діти, що перенесли ревмоатаку, через рік після неї поступово входять у навантаження.; для них обмежуються такі вправи, що викликають частоту серцевих скорочень понад 150 ударів на хвилину,- скорочується тривалість бігу на швидкість, обмежується участь в естафетах, рухливих іграх.

Вправи зі статичною напругою, стрибки використовуються дуже обережно. Рекомендуються вправи на зміцнення м'язів спини, живота. Навантаження збільшується поступово, вправ зі складних вихідних положень уникають. Діти, які слабують на діабет чи ожиріння, також мають обмежуватись у фізичних навантаженнях (пульс не більше як, 150 ударів на хвилину) . А от тривалість помірних навантажень (наприклад, повільний біг, ходьба у середньому темпі) рекомендується збільшувати. Невеликі навантаження слід давати дітям, у яких стан здоров'я добрий, а рівень розвитку фізичних якостей низький. Але для них обсяг вправ та їх інтенсивність збільшують швидше, ніж для ослаблених малят.

Форми організації рухової активності у повсякденному житті

Педагоги нашого закладу дошкільної освіти спонукають дітей до рухової діяльності, регулюють їхню активність, схвалюють намагання виявляти самостійність, вольові зусилля. При цьому врахововують руховий досвід кожної дитини, притаманний їй темп, рівень рухливості, природні можливості та здібності.

У межах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності становить до 3-х годин для дітей раннього віку, 3-4 години для молодшого дошкільного віку, 4-5 годин – для старших дошкільників.

Важливий складник життєдіяльності дітей – прогулянки. Неодмінна умова їх проведення – збалансування дорослими програмових вимог з бажаннями вихованців. Зміст роботи в ході прогулянок залежить від погоди, освітніх завдань, загальної атмосфери в групі, настрою та інтересів дітей тощо.

На прогулянках тривалість фізичних вправ та рухливих ігор для дітей раннього віку становить 20-35 хв., молодшого – 35-45 хв., старшого – 45-60 хв. Рухову активність дітей варто знижувати наприкінці прогулянки (за 10-15 хв.) до її закінчення, щоб забезпечити спокійний перехід до іншого режимного моменту.

Враховуючи провідну роль ігрової діяльності в особистісному зростанні дітей, значне місце під час організації рухового режиму відводиться рухливим іграм. При їх доборі враховуються такі чинники: вік дітей, пора року, погодні та природні умови, місце ігор протягом дня, наявність необхідного фізкультурного обладнання та інвентарю.

Рухливі ігри включаються до різних форм роботи з дітьми (занять, свят, розваг, походів тощо) після їх попереднього розучування.

Їх проводять в усіх вікових групах щодня: під час ранкового прийому (одна-дві гри малої і середньої рухливості), на прогулянках (дві-три гри малої, середньої та високої рухливості), ввечері пропонуються одна-дві гри середньої та малої рухливості. Усього протягом дня проводиться п’ять-шість рухливих ігор, а влітку – шість-сім.

Протягом дня слід проводити рухливі ігри різних видів: сюжетні й безсюжетні, ігри змагального типу, з елементами спортивних ігор (баскетбол, футбол, городки, бадмінтон, настільний теніс, хокей з м’ячем і шайбою) та спортивних вправ (їзда на велосипеді, катання на санчатах, ковзанах, ходьба на лижах), забав (серсо, кільцекид, кеглі) тощо. Навчання елементів більшості спортивних ігор і вправ спортивного характеру здійснюється на заняттях з фізичної культури, а закріплення – на прогулянках.

Фізичні вправи на прогулянках– один з основних засобів фізичного розвитку дітей. Завдяки їм формуються навички життєво важливих рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння тощо), розвиваються фізичні якості (сила, спритність, швидкість, витривалість, координація рухів, гнучкість).

Фізичні вправи також широко використовуються в різноманітних організаційних формах (ранкова гімнастика, заняття з фізичної культури, рухливі ігри тощо).

Походи за межі дошкільного закладу (дитячий туризм) проводяться з дітьми, починаючи з молодшого дошкільного віку. Вихователь має ретельно готуватися до їх проведення: продумувати маршрут руху і спосіб пересування, визначати та вивчати місця зупинок і відпочинку, враховувати при цьому всі природні умови для проведення вправ з удосконалення рухових навичок (наявність струмочків, гірок, повалених дерев тощо). До місця призначення діти можуть іти вільно, групуючись за бажанням; шикування парами використовується при переходах вулиць, шосе.

Тривалість переходу в один бік (від дошкільного закладу до місця кінцевої зупинки) становить для дітей четвертого року життя 15-20 хв., п’ятого року життя – 20-25 хв., шостого року життя – 25-30 хв.

Під час походів використовують вправи з основних рухів, рухливі ігри з використанням дрібних фізкультурних знарядь та природних умов, а також передбачаються проведення спостережень в природі та навколишньому оточенні, елементарні бесіди, короткі розповіді краєзнавчого, екологічного спрямування, дидактичні ігри тощо. Не можна підмінятипоходи за межі дошкільного закладу цільовими прогулянками та екскурсіями – вони посідають самостійне місце в освітньому процесі як форми ознайомлення дітей з природним, предметним і соціальним довкіллям. Основна мета дитячого туризму в умовах дошкільного закладу – оздоровлення малят, запобігання гіподинамії, оптимізація рухового режиму, вдосконалення рухових навичок.

Фізкультурні свята проводяться двічі – тричі на рік, починаючи з молодшого дошкільного віку. Оптимальна тривалість заходу для дітей цього віку – 40-50 хвилин, для старшого віку – 50-60 хвилин. Фізкультурні свята організовуються в першій чи другій половині дня, в музичній чи фізкультурній залі, на майданчику, в басейні тощо. Якщо свято проводиться у приміщенні, необхідно подбати про організацію повноцінної прогулянки у цей день.

Активна рухова діяльність усіх дітей, забезпечення участі кожного з них , створення піднесеного настрою під час фізкультурного свята – найважливіша мета заходу. Важливо не перетворювати його на розважальне видовище для дорослих, а також не відлучати від участі у святі дітей, які пропустили підготовку до нього з певних причин, малоактивних і невпевнених.

Під час підготовки до фізкультурного свята необхідно розробити сценарій, розподілити обов’язки щодо оформлення місця проведення, підготувати музичний супровід, атрибутику, костюми, призи і нагороди тощо. При розробці сценарію особлива увага приділяється сюрпризним моментам, показовим номерам, церемонії урочистого відкриття і закриття свята, підбиттю підсумків, врученню призів і подарунків.

Підготовка дітей до свята розпочинається заздалегідь і здійснюється впродовж усього освітнього процесу (на музичних, фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики, ігор, самостійної рухової діяльності, індивідуальної роботи тощо). Неприпустимими є багаторазові масові репетиції повного ходу свята.

Фізкультурні розваги проводяться, починаючи з раннього віку (3-й рік життя) один-два рази на місяць, переважно у другій половині дня. Тривалість фізкультурних розваг для дітей раннього віку – 15-20 хв., молодшого – 20-35 хв., старшого віку – 35-40 хв. Місцем їх проведення може бути фізкультурна чи музична зала, групова кімната, фізкультурний чи ігровий майданчик, лісова або паркова галявина, берег водоймища тощо. Обов’язковим є участь кожної дитини в розвазі. Щоб забезпечити оптимальні фізичні, психічні, емоційні навантаження, плануючи розваги передбачається раціональне чергування ігор з різними ступенями навантаження, колективних, масових – з іграми підгрупами чи індивідуальними (конкурси, атракціони), складніших за правилами, руховими завданнями ігор – з простішими, розважального характеру. У фізкультурних розвагах для дітей старшого дошкільного віку можуть переважати естафети, конкурси, атракціони, а також використовуватися ігри та вправи спортивного характеру.

Дні здоров’я організовуються один раз на місяць, починаючи з 3-го року життя. Цей день насичується різноманітними формами: загартувальні та лікувально-профілактичні процедури, дитячий туризм, фізкультурне свято або розвага, самостійна рухова діяльність, рухливі ігри на прогулянках, фізкультурні заняття тощо. Більшість з них бажано проводити на свіжому повітрі.

У день здоров’я вся освітня робота пов’язується з темою здоров’я та здорового способу життя(бесіди, читання художньої літератури, ігрова, пізнавальна, трудова, самостійна художня діяльність тощо). Програма дня здоров’я передбачає як загальні для всього дошкільного закладу заходи, так і розраховані на кожну вікову групу.

Тижні фізкультури організовуються так як і дні здоров’я, проводяться щоквартально. Програма розраховується на кілька днів.

Самостійна рухова діяльність як форма активізації рухового режиму проводиться з дітьми щодня під час ранкового прийому, денної та вечірньої прогулянок тощо. Вона може розгортатися як у приміщенні, так і на майданчику.

Організовуючи самостійну рухову діяльність, слід враховувати індивідуальні особливості здоров’я і фізичний розвиток, функціональні можливості організму конкретної дитини.

Неодмінні умови: систематична попередня робота з дітьми з метою формування у них необхідного рухового досвіду, врахування рівня фізичної підготовки, обізнаності про техніку виконання рухів, правил рухливих ігор та способів взаємодії між учасниками, призначення і використання фізкультурного й спортивного інвентарю, обладнання тощо; створення предметного оточення, яке б спонукало дітей до рухової діяльності, конкретизувало її зміст, забезпечувало динамічну зміну самостійних занять вправами та іграми залежно від інтересу, бажань, задумів вихованців. Доцільно періодично змінювати пропонований набір обладнання та інвентарю, вносити нові компоненти до предметного оточення, забезпечити дітям можливість вільного доступу до обраних предметів та використання їх у самостійній руховій діяльності, не заважаючи іншим дітям.

Під час самостійної рухової діяльності дошкільнят педагоги мають передбачити застосування прийомів, які б сприяли її розгортанню, надавали їй організаційної стрункості й змістовності (наприклад: допомогти дітям з’ясувати задум діяльності, вибрати вправи чи ігри, потрібний інвентар, підготувати місце для самостійних рухів тощо). Щоб забезпечити оптимальні фізичні навантаження, важливо чергувати самостійні рухові дії дітей за видом чи способом руху, ступенем навантажень та активні рухи з короткочасним відпочинком, мотивуючи вчасну зміну динамічних занять і статичних положень.

Індивідуальна робота з фізичного виховання проводиться у вільний час, відведений для самостійної діяльності дітей, індивідуально або з підгрупами по двоє - четверо дітей. Мета – ознайомлення, поглиблене розучування і закріплення навичок їх виконання, усунення відставань у розвитку фізичних якостей. Враховуючи стан здоров’я, фізичний розвиток, підготовленість та інтереси дітей, педагог визначає мету індивідуальної роботи, добірку потрібного обладнання, інвентарю.

Заняття

Заняття розглядаються як цілеспрямована та унормована форма організованої освітньої діяльності з фізичної культури та формування основ здорового способу життя. Вони дають змогу систематично, послідовно формувати, закріплювати й удосконалювати рухові вміння та навички, розвивати фізичні якості, давати дітям спеціальні знання та прищеплювати потребу в повсякденних заняттях фізичною культурою, оптимізувати рухову діяльність.

Організоване навчання у формі фізкультурних занять проводиться, починаючи з третього року життя. Тривалість занять для дітей раннього віку – 15-20 хв., молодшого – 20-30 хв., старшого -30-40 хв.

Тривалість частин заняття (вступної, підготовчої, основної і заключної) та обсяг матеріалу не постійні, вони змінюються залежно від освітніх завдань, умов проведення заняття.

Обов’язкові умови проведення занять з фізичної культури: вологе прибирання зали, провітрювання приміщення, підготовка фізкультурного обладнання та інвентарю. Обладнання та інвентар мають бути безпечними у використанні, естетично привабливими та відповідати віку вихованцям за розмірами, вагою тощо. Одяг та взуття дітей добираються з урахуванням місця проведення занять і пори року.

За освітніми завданнями, співвідношенням нового і знайомого програмового матеріалу фізкультурні заняття поділяють на:

- мішані (подається новий руховий матеріал та закріплюються раніше набуті уміння і навички; співвідношення знайомого та нового матеріалу на таких заняттях складає 3:1 або 4:1);

- заняття на закріплення й удосконалення рухових вмінь і навичок, або тренувальні (будується на більш або менш знайомих вправах);

- контрольні (проводяться за потребою в кінці місяця або кварталу, півріччя з метою перевірки рівня сформованості рухових умінь і навичок, спеціальних знань, розвитку фізичних якостей тощо).

За змістом рухових завдань і методикою проведення розрізняють:

- комплексні, або інтегровані, мішані (включають стройові, загальнорозвивальні вправи, основні рухи, рухливі ігри та інші види фізичних вправ; проводяться з використанням комплексу наочних, словесних, практичних методів і прийомів навчання залежно від віку дітей);

- сюжетні (будуються, як правило, за типовою структурою, але у формі «рухової розповіді», де всі рухові завдання пов’язані спільним сюжетом і виконуються в цікавих ігрових ситуаціях, на імітаціях тощо);

- ігрові (всі освітні завдання розв’язуються лише з допомогою ігор (3-5): спочатку проводяться 1-2 гри малої і середньої рухливості, потім – 1-2 гри великої рухливості, на закінчення – малорухлива гра; ігри добираються так, щоб за руховим змістом вони відповідали змісту всіх структурних частин типового заняття; проводяться на закріплення набутих рухових навичок або з контрольною метою);

- домінантні (акцентовані на реалізацію певних освітніх завдань, застосуванні певних засобів фізичного розвитку тощо, наприклад: заняття на розвиток швидкісно-силових якостей, або на оволодіння елементами спортивної гри чи вправи, або заняття з переважним використанням певного виду фізкультурного обладнання, інвентарю тощо).

Фізкультурні заняття є щоденними:

- двічі на тиждень вони проводяться у відведений для цього час у фізкультурній залі або на майданчику (за сприятливої погоди у період з квітня до жовтня);

- в інші дні тижня проводяться два заняття фізичними вправами на свіжому повітрі під час денних прогулянок (у всі пори року за сприятливих погодних умов) та один раз на тиждень проводиться похід за межі дошкільного закладу, якщо є відповідні природні умови для організації елементарного дитячого туризму.

Заняття на свіжому повітрі проводить вихователь групи або інструктор з фізичної культури з допомогою вихователя. До їх проведення, як і до занять в залі, можуть залучатися музичний керівник, помічник вихователя.

Усі заняття на свіжому повітрі мають таку саму тривалість, що й заняття у залі. Проте якщо вони проводяться у холодну погоду або з ухилом на оволодіння елементами спортивних ігор чи вправ їхня тривалість може дещо збільшуватися (до 5 хвилин). Оскільки ці заняття проводяться під час проведення прогулянок, то важливо правильно обрати період їх проведення: в холодну погоду їх доцільно організовувати під кінець перебування дітей на повітрі, щоб запобігти переохолодженню організму після отриманих фізичних навантажень; у теплу пору такі заняття варто розпочати через 10-15 (до 20) хвилин після виходу на майданчик, щоб діти встигли адаптуватися до погодних умов і щоб фізіологічні показники – частота пульсу й дихання – досягли належного для активної рухової діяльності рівня.

Особливої уваги педагогів і медичного персоналу потребує забезпечення оптимальних загальних навантажень на дітей у процесі фізкультурних занять.

Загальні навантаження – сукупність фізичних, психічних та емоційних навантажень на дітей під час занять з фізичної культури.

Фізичні навантаження– величина впливу фізичних вправ, виконуваних під час занять, на функціональну діяльність усіх органів та систем дитячого організму. Пік таких навантажень має припадати на рухливу гру в основній частині заняття.

Для регулювання (збільшення або зменшення) фізичних навантажень можна включати до змісту занять складніші чи простіші вправи (найістотніше навантаження на організм забезпечує робота великих, а не дрібних груп м’язів); змінювати їх кількість та дозування, темп виконання, амплітуду, кількісні параметри рухів (висоту, довжину тощо) та інвентарю (вагу чи розмір предметів). Важливо стежити за ступенем напруження м’язів при виконанні; скорочувати паузи між вправами, простою дітей за рахунок попередньої підготовки розмітки, обладнання та продумування способів оперативної розстановки/прибирання обладнання, роздачі/збирання інвентарю, раціональну організацію дітей на виконання рухів, доцільний добір методів і прийомів роботи з вихованцями.

Психічні навантаження– вплив фізичних вправ під час занять на психіку дітей (увагу, пам’ять, мислення, сприймання, уяву, волю тощо). Найбільше психічне навантаження має припадати на початок основної частини заняття, коли розучуються нові чи виконуються найбільш складні за технікою, недостатньо засвоєні дітьми вправи з основних рухів.

Регулювати рівень психічних навантажень, запобігати перевантаженню дитячої пам’яті, мислення, уваги, сприймання, уяви допоможуть: раціональне поєднання нового і знайомого, добре й недостатньо засвоєного програмового матеріалу; періодична зміна або оновлення обстановки, середовища, місця проведення занять (обладнання, атрибутів та інвентарю; перенесення занять із зали на майданчики, у природні умови); насичення занять відповідною поставленим освітнім завданням кількістю практичних методів та ігрових прийомів; активізація пізнавальної, мислительної діяльності дітей.

Емоційні навантаженнявизначаються величиною впливу фізичних вправ на емоційний стан, настрій дітей. Максимальне емоційне навантаження, зазвичай, припадає на рухливу гру в основній частині заняття.

Регулюваннюемоційних навантажень у ході занять з фізичної культури допоможуть бадьорий, діловий, при цьому доброзичливий тон, активність педагога; домірні й педагогічно виправдані заохочення дітей до рухів; естетично привабливі, різноманітні посібники у достатній кількості, (проте надмір їх на одному занятті призводить до психологічної втоми); музичний супровід певних частин заняття; улюблені вправи та ігри дітей тощо.

Оптимальне поєднання всіх навантажень забезпечує більш високу працездатність дитячого організму й не викликає у дітей перевтоми. Помірна втома активізує відновлювальні процеси в організмі, пожвавлює темпи та поліпшує показники фізичного розвитку.

Педагоги мають стежити за зовнішніми ознаками реакції дітей на запропоновані їм загальні навантаження, як от: колір шкіри обличчя, спітнілість чола, щік, голови, спини, спосіб і ритмічність дихання (через ніс або рот, поява задишки), якість виконання рухів, стан постави, дисципліна, рівень дитячої уваги, інтересу, млявість чи надмірна рухливість тощо. За перших ознак перевтоми або передчасної втоми, слід вжити заходів щодо їх запобігання й підтримання здорового тонусу: внести зміни у зміст заняття, методику його проведення, дозування вправ, ввести додаткові паузи для відпочинку тощо, стосовно всієї групи, підгрупи чи окремих дітей. Основний показник реакції організму на загальні навантаження - частота пульсу. Проводячи пульсометрію у дітей, слід враховувати таку орієнтовну динаміку зміни частоти пульсу порівняно зі станом спокою: упродовж вступної частини заняття вона зростає на 10-15%, підготовчої – на 20-25%, під кінець основної – на 60-80%, у заключній частині знижується приблизно до рівня вступної, а повертається до норми через 3-5 хвилин після завершення заняття.

З регулюванням навантажень тісно пов’язані загальна і моторна щільність фізкультурних занять.

Загальна щільність заняття– це відношення педагогічно виправданого часу до тривалості всього заняття. Педагогічно виправданим є час, відведений педагогом на пояснення і роз’яснення, показ дій, вказівки, зауваження, заохочення, оцінки, допоміжні дії (шикування і перешикування дітей, роздача і збирання атрибутів, установка й прибирання обладнання), безпосереднє виконання вправ дітьми тощо. Час, витрачений на розмови з колегами, недоцільні пояснення та повчання, довгі бесіди, аналіз дій і поведінки дітей, довготривале очікування ними своєї черги при виконанні вправ чи при підготовці місця заняття, обладнання й інвентарю, зайві перешикування, повороти тощо, є педагогічно невиправданим і при визначенні загальної щільності занять не враховується. Тому всі ключові моменти організації та проведення занять слід ретельно продумувати, щоби час занять був педагогічно виправданим, а відтак загальна щільність занять наближалася до 100%.

Моторна щільність розглядається як відношення часу, проведеного дітьми у русі, до тривалості заняття. Вона визначається методом індивідуального хронометражу і має орієнтовні вікові норми: для дітей 4-го року життя – 55-60 (до 65)%, 5-го року життя – 60-65 (до 70)%, 6-го року життя – 65-70 (до 75)%, для 7-го року життя – 70-75 (до 80)%. Ці показники можуть коливатися у зазначених межах, оскільки залежать від ряду чинників: типу заняття (наприклад, моторна щільність мішаних занять менша, ніж занять-тренувань), складності рухів, ступеня їх засвоєння, рівня рухової підготовленості, організованості дітей та ін.

Існують різні шляхи регулювання моторної щільності занять, а саме:

- вибір раціональних способів організації дітей для виконання рухів та доцільне поєднання різних способів організації впродовж заняття. При цьому слід ураховувати, що фронтальний спосіб організації забезпечує моторну щільність на рівні 75-88%, груповий – 66-75%, потоковий – 62-70%, змінний – 58-66%, спосіб колового тренування – 72-84%, індивідуальний – 18-24%;

- поєднання вправ з основних рухів у комплекси-зв’язки (особливо зручне при потоковому, змінному, іноді – при індивідуальному, груповому способах організації);

- заповнення пауз під час очікування дітьми своєї черги або при зміні обладнання простими додатковими руховими завданнями, які не потребують ретельного контролю дорослого;

- розміщення й максимальне (можливо, багатоцільове) використання на занятті великого і дрібного обладнання;

- забезпечення достатньої кількості посібників та інвентарю, використання обладнання, зручного для одночасного виконання одних і тих самих рухів дітьми (це дає змогу уникнути довгих очікування дітьми своєї черги);

- педагогічно виправдане застосування словесних і наочних прийомів (передусім пояснень, показу, оцінок тощо);

- організація виконання рухів під рахунок або музичний супровід (йдеться про рухи, які можна виконувати у загальному ритмі й темпі, наприклад: ходьбу, біг, підскоки, загальнорозвивальні вправи).

Робота ЗДО в цілому має спрямовуватися на підтримку, збереження та розвиток здорового способу життя дошкільників, формування мотивації здорового способу життя. З огляду на це, дітей треба ознайомлювати з поняттями про гігієну тіла, гігієну діяльності; здоров’я і хвороби, зовнішність, тіло, основні органи, а також про статеву ідентифікацію та диференціацію, розвиток організму, безпеку організму та діяльності. При цьому важливо дотримуватися принципів послідовності, систематичності, індивідуального підходу. Така робота проводиться в процесі всієї життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі.