Софіївський заклад дошкільної освіти "Берізка"

Консультації батькам

Як розвивати мовлення дитини ?

1. Спілкуйся з дитиною якомога більше, коментуй свої дії, детально розповідай про предмети, які оточують його.

2. Збагачуй словниковий запас малюка новими словами, пояснюючи їх.

3. Розмовляй З ДИТИНОЮ повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не «сюсюкай».

4. Спонукай дитину до мовлення» ставлячи їй запитання, поступово ускладнюй їх.

5. Коли малюк говорить, виправляй його мовленнєві помилки тільки після того, як він закінчить фразу.

6. Багато читай дитині, вчи її переказувати, разом вчіть вірші, вчи складати цікаві історії за картинками.

7. Процес розвитку мовлення стимулює дрібна моторика рук. Виконуй вправи для пальчиків, малюй олівцями і крейдою (не фломастерами), грайте в мозаїку.

Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху.

Консультації батькам

Як розвивати мовлення дитини

Своєчасне освоєння дитиною мовлення пришвидшує його успіхи інтелектуального, творчого і соціального розвитку. Відомо, що мовлення залежить від розвитку центральної нервової системи. Спеціальні мовленнєві центри у мозку відрізняють мовлення від інших звуків, диференціюють фонеми, стимулюють мовленнєві органи до сприйняття звуків, освоюють і використовують закони утворення слів, словосполучень і речень тощо. Дивовижно, що сприяти освоєнню мовлення можна розвиваючи дрібну моторику рук дитини, адже долоні – представники мовленнєвих центрів мозку, підвищуючи їх вмілість та спритність, активують мовленнєві функції.

Ось кілька вправ для щоденних занять з малюком, направлених на розвиток моторики / мовлення:

1. Масаж – щоденний ретельний масаж долонь: м’якими рухами масуємо, розминаємо кожен пальчик, долоньку, зовнішній бік кисті та передпліччя. Масаж справляє позитивний вплив на імунітет, на загальний розвиток і контакт між мамою і дитиною. Особливу увагу слід приділити масажу, якщо дитина відстає у мовленнєвому розвитку.

2. Квасолині ванни – у миску чи коробку з квасолею чи горохом слід кинути кілька дрібних (але не надто) іграшок і розмішати. Дитина опускає руки у квасолю і витягає іграшки. Ефект: масаж, розвиток координації пальців.

3. Ліплення з різних матеріалів (тісто, пластилін, глина). Крім очевидного творчого самовираження, дитина розвиває гнучкість і рухливість пальців і сприяє покращенню мовлення.

4. Ігри з крапами: перебирати в різні ємкості перемішані горох і квасолю, а потім і дрібніші крупи; пересипати і перемішувати крупи, розтирати в руках.

5. Мозаїка – також покращує дрібну моторику, розвиває кмітливість і творчі здібності.

6. Пальчикова гімнастика і пальчикові ігри – методика їх описана у спеціальних книгах. Вони сприяють не лише мовленнєвому, але й усебічному розвиткові.

7. Шнурівки – розвивають дрібну моторику рук і навчають щоденно потрібному - шнурувати взуття. Найпростішу шнурівку можна зробити у домашніх умовах. Візьміть шматок картону, виріжте будь-який знайомий дитині предмет і зробіть по контуру дірки дироколом. У ці отвори дитина буде засилювати шнурочки. Також можна прошнуровувати один об’єкт до іншого (Їжак несе яблуко тощо).

8. Ігри з ґудзиками й намистинами – нанизування крупних намистин на нитку, застібання ґудзиків, перебирання пальцями намистин. Можна нашити на одну тканину ґудзики різних розмірів, а в іншій зробити різні петлі. Дитина тренуватиме пальчики, водночас розвиваючи кмітливість і освоюючи поняття «великий - малий».

9. Пазли – яскраві картинки розвивають увагу, кмітливість, координацію очей та рук і дрібну моторику.

10. Катання долонею олівців, кульок по столі чи іншій поверхні. Таке заняття – додатковий масаж долонь і покращення координації руху кисті.

Вправи можна супроводжувати казками, придумуючи їх під час гри, це посилить ефект. І обов’язково використовуйте кожну нагоду у буденному житті: дозволяйте дитині під час прогулянки розтирати пісок у долонях, збирати дрібні камінці у відеречко, а готуючи з тіста – виділяйте шматочок дитині. І звісно говоріть, обговорюйте усе, що відбувається довкола.

Консультації батькам

Розвиваємо мовлення дитини: на прогулянці, на кухні, на дачі

Збагачення пасивного й активного словника дитини і розвиток у неї граматично правильного фразового і зв’язного мовлення — це завдання, яке батьки можуть і зобов’язані вирішувати щодня. У першу чергу це стосується тих сімей, де діти відвідують логопедичну групу або заняття з логопедом. Якщо мовлення дитини розвивається без видимих проблем і відповідає віковим нормам, батькам не варто усуватися від процесу мовленнєвого виховання. Адже будь-якому паростку легше розквітнути на розпушеному й удобреному ґрунті, ніж пробиватися на покинутій і затоптаній землі.

Як проводити домашні заняття з розвитку мовлення? Для цього нічого не потрібно організовувати спеціально. Вам не знадобляться складні посібники та методики. Варто лише налаштуватися на щоденну роботу і уважно подивитися навколо себе або навіть просто перед собою. Засобом і предметом для мовленнєвого розвитку дітей може стати будь-який предмет, явище природи, ваші звичні домашні справи, вчинки, настрій. Невичерпний матеріал можуть надати дитячі книжки і малюнки в них, іграшки та мультфільми.

Не втрачайте найменшого приводу щось обговорити з вашою дитиною. Саме обговорити. Односторонні «говоріння», без діалогу — малокорисні. Не важливо, хто при цьому мовчить: дитина чи дорослий. У першому випадку у дітей не розвивається активне мовлення, у другому — пасивне (уміння слухати, чути, розуміти мову; своєчасно і правильно виконувати мовленнєву інструкцію; вступати в партнерські відносини; співпереживати). Отже, ви подивилися перед собою і побачили, наприклад, … яблуко. Прекрасно, вважайте, що у вас в руках готовий методичний матеріал для розвитку мовлення дитини, причому будь-якого віку. Для початку влаштуйте змагання «Підбери слівце» (Яблуко яке? — Солодке, соковите, кругле, велике, блискуче, стигле, запашне, жовте, важке, вимите, і т. д.). Гра пройде цікавіше, якщо ви запросите інших членів своєї родини, друзів вашої дитини, їхніх батьків. Той, хто придумав таке слово — відкушує шматочок яблука. А поки воно ще ціле, його можна змалювати і заштрихувати кольоровим олівцем. Це корисно для пальчиків. Готова картинка хай прикрасить стіну в дитячій кімнаті. Наступна гра буде називатися «Згадай казку» (В яких казках згадуються яблука? — «Гуси-лебеді», «Білосніжка і сім гномів», «Молодильні яблучка» тощо) Тут вже за правильну відповідь можна заслужити і ціле яблуко. А коли в руках кілька яблук, саме час їх розглянути уважніше і порівняти між собою — гра зі сполучником а — «Порівняй два яблука» (перше яблуко жовте, а третє — червоне; одне солодке, а інше з кислинкою; у першого коричневе насіння, а у другого — біле і т. д.) Аналогічно можна обіграти будь-який предмет, ситуацію, які, безумовно, будуть корисні для розвитку дитячого мовлення.

Консультації батькам

Розвиток мовлення дитини в домашніх умовах

Багато батьків, яких, природно, хвилює розвиток їхніх дітей, задаються питанням: коли необхідно починати займатися розвитком мови? Як допомогти в цьому своїй дитині? Як почати розвиток мовлення дитини в домашніх умовах? Які є методи і наскільки вони ефективні? Ми спробуємо відповісти на ці питання.

Ніхто точно не скаже вам, в якому віці варто починати займатися розвитком мови вашої дитини в домашніх умовах, але з чим погодяться всі педіатри - це те, що вже з самого народження необхідно починати спілкування з вашим малюком, розмовляти з ним. "Фундамент" мовного розвитку складається з перших контактів батьків з дитиною: ласкаві дотики, ніжні слова і розмови батьків, усмішки та колисанки. Не відволікаючись від повсякденних домашніх справ, розмовляйте з дитиною, розповідайте йому про навколишній світ, співайте, запитуйте - залучайте його до розмови, навіть якщо його відповіддю буде крик або цікавий погляд.

Розвиток мови трирічної дитини.

У віці трьох років дитина починає активно використовувати свою мову. Всі іграшки, які треба зібрати-розібрати: різні конструктори, кубики, мозаїка, інші збірні моделі - дозволяють дитині не тільки розвивати його моторику пальчиків, але і більш активно розмовляти. Малюк називає зображені на кубиках об'єкти, розповідає, якої висоти буде побудована його башта, розповість про всіх жителів зведеного будинку і стане безпосереднім членом цього будинку, взявши на себе роль турботливої мами чи доброго доктора. У таких рольових іграх пасивний запас слів дитини починає перетворюватися в активний. Це дуже важливо починати спілкуватися зі своєю дитиною з його перших днів - співати йому пісні, читати вірші, грати в іграшки. І зовсім скоро він порадує вас правильною і емоційною промовою.

Консультації батькам

ПОРАДИ БАТЬКАМ

ЩО ДО РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ

Мовлення дитини розвивається шляхом наслідування мовлення людей, що її оточують. Тому малюк повинен чути лише правильне мовлення в сім'ї. Мова батька і матері, всіх членів сім'ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все рівно говоріть з малюком. Супроводжуйте свої дії словами! Озвучуйте будь-яку ситуацію, але лише якщо Ви бачите, що дитина чує і бачить Вас. Не говоріть в порожнечу, дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш нащадок надмірно активний і постійно рухається. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, середньої сили голосом, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильне мовлення.

Поважайте дитину! У ті моменти, коли малюк говорить, вимикайте гучну музику, дайте йому можливість чути себе і Вас. Не наслідуйте неправильне мовлення дитини, не сюсюкайте з нею. Говоріть простими словами, короткими фразами, дотримуйте паузи між фразами, тоді і діти, наслідуючи Ваше мовлення, навчаться правильно говорити.

Не допускайте у дітей швидкого мовлення. Некваплива, правильна, чітка вимова запобігає дефектам мовлення. У навчанні і розвитку мови дітей створюйте ігрові ситуації. Читайте малюку хороші вірші, казки, розповіді; перечитуйте їх по декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти. Не перенавантажуйте дитину мовленнєвим матеріалом, не давайте дітям молодшого віку заучувати довгі вірші, при виборі книг користуйтеся порадами вчителів, вихователів, логопедів.

Звертайте особливу увагу на розвиток дрібної моторики – точних рухів пальців рук. Моторика тісно пов'язана з розвитком мовлення. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – все це допоможе мовленню, а в майбутньому і в опануванні письма. Будьте терплячі, поблажливі, обережні. Пам'ятайте: лише Ви і Ваша віра в сили і здібності дитини можуть допомогти їй. Активно радійте успіхам малюка, частіше хвалите його!

Консультації батькам

Поради з розвитку мови

«У світі звуків»

Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно місить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже, потребує допомоги дорослих, настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти - вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади. Які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.

Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

Консультації батькам

Мовленнєвий кодекс

- Розмовляйте з малюком кожної вільної хвилини.

- Пам'ятайте, що основними й провідними співрозмовниками для дитини в

сім'ї є мати, батько, дідусь, бабуся.

- Не забувайте, що ваше мовлення - взірець для наслідування.

- Не забувайте доручити старшим дітям якомога більше у вільний час

розмовляти з меншою дитиною.

- Спонукайте дитину до звуконаслідування, правильного вимовляння слів.

- Ні в якому разі не повторюйте неправильне мовлення дитини.

- Якомога більше залучайте дітей до ігор, розповідайте казки, розучуйте

пісні, скоромовки, вірші.

- Привчайте дітей до вживання слів відповідно до літературної норми.

- Заохочуйте словесну творчість дітей. Ведіть словничок, записуйте

мовленнєві творчості вашої дитини.

- Спонукайте їх до складання віршів, лічілок, будьте їм помічниками.

- Уважно ставтеся до запитань вашої дитини.

- Ваша відповідь має бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові.

- Спонукайте дітей до запитань, виховуйте «чомусиків».

- Систематично проводьте ігри в слова.

- Не забувайте доречно вживати прислів'я, загадувати загадки.

- Кожне незрозуміле дитині слово обов'язково поясніть, у присутності

дитини вдайтесь до словника.

- Обговорюйте прочитане. Наштовхуйте дітей на роздуми про характери

персонажів, про відчуття, які вони переживають у ту або іншу мить, про

причини їх поведінки.

Консультації батькам

Батькам про сучасні підходи до розвитку мовлення дітей

• Майстерність батьків саме у тому й полягає, щоб побачити настрій, бажання, стан дитини.

• За неуспішної чи недостатньо успішної діяльності показати малюкові, в чому полягає проблема, як можна подолати труднощі.

• Елементи новизни варто поєднати з набутим досвідом, знайомою інформацією.

• Важливим є етап дитячих самостійних чи спільних з дорослим пошуків та знахідок.

• Не варто активно закликати дітей до спільної роботи, гри, а тим паче відвертати їхню увагу від вільної, самостійно обраної діяльності, краще – зацікавити їх.

• Батьки мають задовольнити бажання дитини взяти участь у спільній діяльності, паралельно реалізуючи мовленнєві, пізнавальні, розвивальні педагогічні завдання.

• Цікавим та корисним для дошкільнят є уособлення слова, поняття у руховому, слуховому, художньому, музичному образах.

• Діти не тільки дослухаються до вихователів, а й до батьків, вони висловлюють свою думку, прагнуть довести, переконливо аргументувати, не боячись ані власної помилки, ані критики дорослого.

• Майстерність дорослого у тому й полягає, щоб, спираючись на знання індивідуального розвитку дитини, окремими кроками, репліками наближати її до успішного результату.

• Остерігайтеся акцентувати увагу на недоліках мовлення дитини, щоб це не стало приводом для критики, глузування з боку інших дітей.

• Важливо, щоб батьки брали на себе роль не контролера, а носія інформації.

• Дітям імпонує позиція дослідників, відкривачів.

Книги слід читати так само неквапливо і дбайливо, як їх писали.

Генрі Дейвід Торо

Консультації батькам

МОВЛЕННЄВА ПАМ’ЯТКА-ПОРАДНИЦЯ

• Хороше мовлення дитини – успішне навчання у школі, широкі можливості у подальшому виборі професії, вміння спілкуватися з людьми.

• Найнаполегливіша робота вихователя не дасть цілковито сподіваного результату без систематичних занять батьків з дитиною вдома.

• Щоб у навчанні та вихованні дитини досягти потрібних результатів, мовлення самих дорослих має стати прикладом для наслідування (наслідування – психологічна особливість дітей).

• Якщо дитина повсякчас буде чути чітке, правильне мовлення, то завдяки наслідуванню воно стане для неї звичкою і унеможливить мовленнєві вади.

• Ви ще самі не вмієте правильно розмовляти українською? Вчіться разом з дитиною! Не змушуйте її повторювати ваші слабкість та лінькуватість у самовдосконаленні й унаслідок цього – небажані проблеми у мовленні.

• У дитини, як і у дорослих, не завжди все добре виходить. Тож часом ви нарікаєте на відмову її від подальших занять. Не опускайте руки! Не виказуйте негативних емоцій: роздратування, глузування. Та найгіршими вашими словами в цій ситуації буде: «Нічого, прийде час – сам навчиться!»

Добре, якщо буде саме так

• Нехай ваші заняття з дитиною перейдуть у мовленнєві ігри та забави. Гра містить у собі частку емоційного піднесення, яке зростає завдяки наявності в ній елементів несподіванки та змагання. Емоційне насичення надає іграм привабливості.

• Вибирайте час, коли дитина перебуває у хорошому настрої.

• Добираючи ігри, зважайте на темперамент дитини.

• Не фіксуйте увагу малюка на тому, що не виходить. Підбадьорте і, щоб «розрядити ситуацію», ненав’язливо поверніть до більш простого, вже відпрацьованого матеріалу, ніби нагадавши, що колись у неї це також не виходило.

• Коротенький віршик, промовлений веселим, загадковим тоном, допоможе заохотити дитину до гри-заняття.

• Заняття проводьте двічі-тричі на тиждень, а якщо дитина ще погано розмовляє, то й частіше.

Консультації батькам

Розмова з батьками

Любі тата і мами, пригадайте слова, які ви вимовляєте частіше, коли син або донька повертаються з дитячого садка. Ми спробуємо відгадати: «Що ти сьогодні їв?»

А ви спробуйте інакше. Зустрівши малюка і прямуючи додому, запитайте його: «Що сьогодні в садочку було цікавого? Що тобі сподобалося, а що засмутило, здивувало, спантеличило, розсмішило або вразило?» І тоді побачите, який неосяжний, внутрішній світ, незвіданий пласт життя власної дитини ви виявите. Як тремтливо і довірливо розкривається перед вами її серце. Це того варте, повірте.

Ваші діти завжди намагатимуться принести вам радість, якщо вони будуть впевнені: їхні справи хвилюють вас та змушують тривожитися і переживати.

Завжди знайдіть привід похвалити дитину. Давайте змогу відчути задоволення від навчання, захоплення від відчуття успіху, навіть найменшого, а значить, інтерес до знань і бажання вчитися.

Отже, допомога дошкільнику складається з кількох речей:

• Безпосередньої присутності поруч із ними батьків;

• Зацікавленості дорослих у навчальній праці дитини;

• Постійного контролю за діяльністю дитини.

Як ми звертаємося до дітей?

Психологи зробили висновок, що є слова й вислови, які начебто й необразливі, однак за частих повторень здатні дратувати не менше, ніж явний чи брутальний лемент, навіть якщо, звісно, соромляться говорити, хоча ті здатні згладжувати образи й промахи, поліпшувати настрій.

Заборонені звертання до дитини:

• Скільки разів тобі повторювати…

• Я сказала – зроби…

• Ти що, не розумієш?

• У всіх діти як діти, а ти…

• За що мені така кара…

• Не лізь, якщо не можеш зробити…

• І у кого ти такий вдався…

• Невже тобі важко запам’ятати, що…

• У моєї подруги дитина – просто ангел, а ти у мене…

Потрібні звертання до дитини:

• Вирішимо все разом…

• Якщо ти вважаєш…

• Мій любий…

• Це ти добре придумав(ла)…

• Таке тільки ти міг придумати…

• Я не сумніваюся, що ти в мене найрозумніший(а)…

• Я так вдячна долі, що ти в мене є…

• Впевнена, що ти зможеш…

• Я завжди знала, що моя дитина найкраща…

Навчіть своїх дітей спілкуватися

• Користуйся словами ввічливого звертання «добрий день», «до побачення», «будь ласка», «вибачте», «дякую», «дозвольте звернутися (зайти)» тощо.

• Будь привітливим та ввічливим з усіма дорослими.

• Не перебивай дорослих і не втручайся в їхню розмову.

• На вулиці, вдома, у дитячому садку, у транспорті та інших громадських місцях говори спокійно, не голосно; поводься стримано; не викликай до себе особливої уваги.

• Умій уважно вислухати старшого; стій спокійно, дивися в очі співрозмовнику.

• Умій вислухати товариша не перебуваючи.

• З повагою постався до праці та відпочинку старших, не заважай дорослим, не галасуй і не капризуй.

• Прагни виробити навичку поступатися у суперечці, у грі, вмінні домовлятися.

Консультації батькам

МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ

Етикет – установлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві.

З дошкільнятами прочитане належить не лише обговорювати, а й програвати – театралізування допомагає ненав’язливо донести до них дуже багато речей, які інакше не засвоюються або засвоюються вкрай важко. Якщо ви хочете, щоб книга допомогла вашій дитині усвідомити і подолати її психологічні труднощі (наприклад, страхи, жадність або упертість), у жодному разі не подавайте її під гаслом «от як чинять справжні чоловіки (добрі діти, слухняні дівчатка), а ти…» Докір, яким би прихованим він не був, образить дитину, яка, швидше за все, і сама переживає через свою ваду, але не хоче це визнавати. А образа заблокує доступ до всього іншого.

Виховання мовне – цілеспрямоване прищеплення дітям низки гуманістичних цінностей, пов’язаних з вивченням мови. Зокрема, розуміння ролі мовлення для людини; мислення рідною мовою у контексті культури свого народу; вимогливість до культури власного мовлення; естетична потреба у художньому слові.

Культура людини виявляється не лише в умінні говорити, а й в умінні вислуховувати свого співрозмовника, вести бесіду. Вміння слухати – це не менш важлива риса культурної людини, ніж уміння говорити.

Культура мовлення дитини забезпечується збагаченням словника, розвитком граматично правильного мовлення, чіткою вимовою звуків у словах, правильною побудовою різних типів речень, образністю та інтонаційною виразністю мовлення.

Дітей треба вчити не лише говорити голосно, виразно, відповідним тоном, а й вибирати під час розмови правильну позу: стояти прямо, не розмахувати руками, дивитися в очі співрозмовника, не схрещувати ноги і не розставляти їх широко. При цьому доцільно звернути увагу на міміку та жести під час розмови, які мають відповідати її змісту, бути простими і виразними, доцільними і впорядкованими. Зайва жестикуляція неприпустима. Це некультурно.

Вивчіть з дітьми кілька правил культурного мовленнєвого спілкування

• Якщо до тебе звернулися із запитанням, відповідай ввічливо, повним реченням. Чітко вимовляй слова і звуки, говори досить голосно, щоб усім було зрозуміло і чути.

• Уважно вислухай вказівки старших.

• Вітайся при зустрічі з друзями і знайомими. Слова вітання чи прощання промовляй доброзичливо і досить чітко, щоб тебе чули, дивлячись при цьому в очі співрозмовнику.

• Дорослих називай на «Ви».

• Не забувай вибачитися за будь-яку недоречність, допущену у поведінці.

• Дякуй за надану допомогу, увагу, турботу.

• Якщо звертаєшся із запитанням, проханням, вибаченням, не забудь про слово «будь ласка». Пам’ятай, що не всяке твоє прохання може бути виконане. Якщо тобі відмовляють, не наполягай, не будь впертим і набридливим.

• Пам’ятай про чарівні слова «будь ласка», «дякую», «прошу», «вибачте», «дозвольте», «смачного», слова вітання і прощання тощо.

• Не перебивай розмови дорослих. Якщо тобі терміново треба звернутись, то скажи: «Вибачте, будь ласка…» і, дочекавшись дозволу, звернись із проханням.

• Під час розмови поводься скромно, спокійно, дивись в очі співрозмовникові, не розмахуй руками.

• Ввічливо розмовляй з усіма рідними, близькими і чужими людьми, зі своїми однолітками.

• Умій помовчати, коли це необхідно.

• Не розмовляй голосно там, де дорослі займаються своїми справами, у транспорті, на вулиці.

Консультації батькам

Як зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти – ні… Як зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих?

Навчити дітей запам’ятовувати вірші дуже важливо тому, що поезія сприяє збагаченню духовного світу, розвитку відчуття прекрасного, а сам процес заучування віршів є хорошим методом тренування пам’яті.

Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо.

Фантазуйте!

Дитина може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина придумує. Наприклад, «бджілка» - «квітка».

«Прилетіла бджілка-а-а. І зраділа квітка-а-а!»

Можна також придумувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра… (не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі, за зайцями ганяється».

І нехай спочатку це буде не дуже образно і складно – зате весело!

Консультації батькам

Вплив сім’ї на розвиток мовлення дитини

Мабуть, кожну родину, де росте малюк, непокоїть питання, як забезпечити повноцінний розвиток дитини дошкільного віку в цілому та мовленнєвий розвиток зокрема.

Сім’я — перший ступінь оволодіння дитиною рідною мовою, яка є і засобом, і джерелом морального, естетичного, інтелектуального, емоційного розвитку дитини, формує її як гармонійно розвинену особистість.

З моменту народження малюка його оточує світ людей, природи і речей. Але особливе значення відводиться спілкуванню. Дитина чує ніжний спів матері, її лагідний голос. Для немовлят найважливішим є емоційне спілкування, яке починається з посмішок, поглядів батьків, близьких родичів. На цьому етапі розвитку для дитини дуже важливими є такі характеристики голосу, як висота, сила і інтонація. Малюк розуміє мову переживань, почуттів. І чим вона емоційніша, тим легше дитині надалі буде контактувати і спілкуватися з іншими людьми, тому що коло її спілкування поступово розширюється.

З того часу, коли дитина починає спілкуватися і з дорослими, і з однолітками, змінюється і сам процес спілкування. Воно збагачується мімікою, жестами, емоціями. Користуючись мовою як засобом спілкування, дитина долучається до скарбниці людської культури, людського слова. За допомогою мови дитина пізнає навколишній світ, своє місце в ньому, саму себе, засвоює норми соціальної взаємодії з іншими людьми. Мовлення малюка формується в процесі спілкування з оточуючими.

Таким чином, необхідно, щоб мовлення дорослих було зразком для дітей. Адже навички правильного мовлення дитина набуває в сім’ї. Все, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини, має велике значення у її майбутньому. Мовленню необхідно вчити, перш за все, шляхом особистого прикладу. Тому батьки повинні розуміти, що відповідальність за розвиток мовлення дитини в перші роки життя малюка повністю має покладатися на них.

Існує неправильна думка про те, що звуковимовна сторона мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального впливу і допомоги дорослих, ніби дитина сама поступово оволодіває правильною вимовою. Насправді, невтручання в процес формування дитячого мовлення майже завжди тягне за собою відставання в розвитку. Мовленнєві недоліки, які закріпилися в дитинстві, з великими труднощами долаються в наступні роки. Турботливі батьки завжди намагаються впливати на формування дитячого мовлення, починаючи з ранніх років життя. Дуже важливо, щоб дитина змалку чула правильне, чітке мовлення, на прикладі якого формувалося б її власне мовлення. Дорослі повинні говорити правильно, не спотворюючи слів, чітко вимовляючи кожен звук, не поспішати, не «з’їдати» закінчення слова. Абсолютно недоречним є «сюсюкання», яке часто гальмує розвиток мовлення. Якщо дорослі не стежать за своїм мовленням, то дитина багато слів чує спотворено. Особливо чітко слід вимовляти довгі, незнайомі, нові для дитини слова. Звертаючись безпосередньо до сина або дочки, батьки спонукають їх відповідати, а вони мають можливість уважно прислухатися до мовлення рідних. Варто привчити малюка дивитися прямо на мовця, тоді він легше перейматиме артикуляцію дорослих.

Тому батькам слід більше спілкуватися з дітьми, гратися разом з ними, розповідати казки, заохочувати дітей за правильну вимову звука, слова, речення, виконувати поради логопеда, вихователя, закріплювати досягнуті успіхи.

Консультації батькам

РОЛЬ БАТЬКІВ У ВИХОВАННІ ПРАВИЛЬНОЇ ЗВУКОМОВИ У ДІТЕЙ ТА РОЗВИТКУ ЇХ МОВЛЕННЯ В ЦІЛОМУ

Формування мовлення дітей дошкільного віку - одне з головних завдань виховання, бо оволодіння рідною мовою тісно пов'язане з розвитком мислення дитини, з пізнанням навколишнього світу. Довколишній світ входить в життя дітей поступово і спочатку малюк пізнає найближче оточення. З часом життєвий досвід дитини збагачується. Важливу роль у цьому відіграє щоденне спілкування з батьками, в процесі якого формується мовлення малюка. Саме воно сприяє перебудові психіки дитини, дозволяє їй сприймати явища більш свідомо. Тому так важливо турбуватися про своєчасний розвиток мовлення дітей, приділяти увагу його чистоті і правильності.

Батьки - перші, хто забезпечує розвиток мовлення дитини. Вони повинні, насамперед, добре знати рівень розвитку малюка в цілому і мовлення зокрема. Для цього слід з'ясувати:

1. Чи вміє дитина узагальнювати предметний ряд та виділяти в ньому зайвий предмет, а також зайве слово з семантичного ряду.

2. Чи засвоїв малюк граматичну будову мови (узгодження слів за відмінками, числівника з іменником; використання прийменників; утворення множини від однини; використання зменшувально-пестливих суфіксів).

3. Стан фонематичного слуху (розрізнення звуків, схожих за артикуляцією, але різних за звучанням, наприклад: т - д, с - з, п - б).

4. Рівень розвитку фразової та зв'язної мови; вміння виділяти і називати частини предмета, частини тіла живої істоти.

5.Рівень розвитку психічних процесів: мислення, уваги, уяви, пам'яті. Дорослий ставить ці запитання собі, аби їх з'ясувати. З дитиною ж він грає, підібравши відповідний матеріал до кожного з цих питань. Батьки повинні знати, що недоліки звуковимови у ранньому віці (від 1,5 до 2,5 років) пояснюються недостатнім загальним розвитком дитини і не сформованістю її мовнорухового апарата.

Вже у 4-5 років порушення звуковимови вважається патологією. Більш розвинені діти починають самі помічати вади і нерідко дуже хворобливо переживають це. Вони соромляться говорити, уникають слів із звуками, які вимовляють неправильно. Недоліки мовлення позначаються і на психічному розвитку особистості. Такі діти, здебільшого, пасивні, нервові, зневірені у власних силах, неуважні, погано контактують з оточуючими. Батькам необхідно знати, що причинами порушень вимови і недостатнього розвитку фонематичного слуху є не тільки дефектна мова людей з оточення, а й перенесені в ранньому віці інфекційні хвороби, хронічні пневмонії, хронічний тонзиліт, аденоїди, захворювання вуха, яке приводить до зниження елементарного слуху, ураження мозку, викликані травмами. Порушення фонематичного сприймання приводить до того, що дитина не сприймає на слух близькі за звучанням або схожі за артикуляцією звуки мови.

Через це її словник не поповнюється словами зі звуками, які дитині важко розрізняти, і починає відставати від норми. З цієї ж причини не формується правильно граматична будова мови. Все це разом приводить до загального недорозвитку мовлення, а це, в свою чергу, стане причиною порушення письма і читання.

Щоб слухомовні недоліки у дитини не закріплювалися і з віком не переходили у звичку говорити неправильно, їх необхідно своєчасно визначити і ліквідувати. Найбільшої ефективності ця робота набуває з дітьми дошкільного віку, тому що нервова система у них тільки формується, а умовні зв'язки в корі головного мозку досить швидко і легко перебудовуються.

Консультації батькам

Правила мовлення

1. Під час розмови завжди дивись в обличчя співрозмовника, це допоможе тобі говорити сміливо і впевнено.

2. Пам'ятай, що завжди і скрізь потрібно говорити спокійно, плавно, повільно.

З. Не поспішай з відповіддю! Спочатку про себе вимови відповідь.

4. Говори голосно ,чітко, виразно!

5. Говори на видиху. Повітря використовуй ,в основному, на голосні звуки.

6. Короткі речення , які складаються з 3-4 слів, вимовляй на одному видиху.

7. Чітко дотримуйся пауз між реченнями.

8. Довгі речення діли на відрізки( 3-4 слова) ,між якими витримуй паузи і роби новий вдих.

9. Голосні звуки вимовляй голосно, не натискай на приголосні. Вимовляй приголосні легко, без напруги.

Консультації батькам

Правила мовлення

1. Коли говориш, дивись в очі співрозмовника. Це дозволяє подолати збентеження.

2. Слідкуй, щоб під час мовлення не було емоційного напруження.

3. Перш ніж почати говорити, подумай, про що ти хочеш сказати.

4. Перед мовленням зроби ВДИХ, потім починай говорити ПЛАВНО на ВИДИХУ.

5. Повітря витрачай в основному на голосні звуки. Виділяй наголошені голосні.

6. Чітко вимовляй всі голосні звуки.

7. Суворо дотримуйся ПАУЗ між реченнями.

8. Довгі речення поділяй на смислові частини по 3-4 СЛОВА; між ними ПАУЗА - і НОВИЙ ВДИХ!

9. Всі слова в реченні вимовляй ЗЛИТО, як одне довге слово.

10. Говори ЧІТКО, ГОЛОСНО, ВИРАЗНО, СПОКІЙНО, ПЛАВНО!

11. ЩОДЕННО проводь мовленнєву ЗАРЯДКУ:

- вправи на розслаблення;

- дихальні вправи;

- артикуляційні вправи;

- голосові вправи;

- рахунок.

12.Якщо хочеш досягти успіху, то вір у свої сили та працюй над мовленням АКТИВНО і СИСТЕМАТИЧНО!

Консультації батькам

«Взаємозв’язок розвитку дрібної моторики рук і мовлення дитини раннього віку»

Дослідження вчених показують, що раннє дитинство характеризується дуже великими потенційними можливостями. Мовленнєві механізми малят розвиваються дуже рано: ще тоді, коли вони активно не говорять, а лише чують слова, не розуміючи їхнього змісту. Існує думка, що дитина і так почне говорити без особливого втручання дорослого. Але ми добре знаємо, що це не так. Мовлення дитини, з якою спрощено і мало розмовляли в ранньому дитинстві, буде збіднене, предметне, а значить збіднене буде і мислення. Крім цього, спеціальними дослідженнями доведена залежність розвитку активного мовлення малюків від розвитку дрібних м’язів пальців рук. Рухи пальців рук історично, в ході розвитку людства, виявилися тісно пов’язаними з мовленнєвою функцією. Першою формою спілкування первісних людей були жести. Пізніше жести стали узгоджуватися з вигуками, криками, проявами голосових реакцій. Минули тисячоліття, поки розвинулося словесне (вербальне) мовлення, але воно впродовж тривалого часу залишалося пов’язаним із жестикулярним мовленням. Усі вчені, які вивчали діяльність дитячого мозку, становлення мовлення, психіку дітей, відзначали значний стимулюючий вплив функції руки. Руки пальців рук у людей удосконалювались з покоління в покоління, оскільки люди з покоління в покоління виконували все тоншу і складнішу роботу. У зв’язку з цим збільшувалась площа рухової проекції кисті руки в мозку людини. Так розвиток функції руки і мовлення людей йшли паралельно. Приблизно такий самий хід розвитку мовлення дитини. Насамперед, розвиваються дрібні м’язи пальців рук – з’являється артикуляція складів (белькотіння); усе наступне удосконалення мовленнєвих реакцій залежить від ступеня тренування пальців, розвитку дрібних м’язів руки.

У віці близько п’яти місяців дитина починає протиставляти великий палець іншим під час захоплювання іграшки, предмета. На шостому місяці рухи захоплювання стають точнішими – з’являється артикуляція складів. Упродовж усього раннього віку ця залежність чітко виявляється – разом з удосконаленням тонких рухів пальців відбувається і удосконалення мовлення.

Під час електрофізіологічного дослідження, яке провели вчені, було виявлено, що коли дитина відтворює ритмічні рухи пальцями, у неї значно збільшується узгодження діяльності лобних і скроневих відділів мозку. (У праворуких – у лівій лобовій частині міститься рухова зона, а в лівій скроневій частині – сенсорна мовленнєва зона). Виявилося, якщо дитина відтворює ритмічні рухи (розгинання і згинання) пальцями правої руки (праворукий) та пальцями лівої руки (ліворукий), то в лівій півкулі мозку у праворукого і правій півкулі у ліворукого виникає посилене узгодження електричних коливань саме в лобовій і скроневій частинах. Рухи пальців лівої руки викликають таку саму активацію у правій півкулі.

Вченими було проведено спостереження за дітьми перших тижнів життя. Тренування полягало в масажі п’ясти руки й пасивного згинання – розгинання пальчиків. При цьому записувалися біоструми мозку. З’ясувалося, що через місяць тренування високочастотні ритми стали спостерігатися у сфері рухових проекцій, а через два місяці в мовленнєвій зоні, в півкулі, яка протилежна руці, що тренувалася. Ці дослідження засвідчують, що мовленнєві області формуються під впливом імпульсів, які надходять від пальців рук. Простіше кажучи, пальці допомагають дитині скоріше навчитися говорити дитині.

Роботу з тренування пальців рук можна починати у віці 6 – 7 місяців. У цей період корисно робити масаж п’ястків рук: погладження, легке надавлювання у напрямку від кінчиків пальців до зап’ястя, потім дорослий бере кожний пальчик дитини і згинає – розгинає його (2 – 3 хвилини щодня). За 10 місяців – слід активно тренувати пальці дитини. Доцільними будуть ігри з пальчиками («Сорока – білобока», «Пальчики в лісі» тощо).

Консультації батькам

Пам'ятка батькам дитини дошкільного віку

Виховуємо у дошкільника свідоме ставлення до себе

* Привчаємо дитину уважно ставитися до себе, виявляти інтерес до своїх особливостей, станів, якостей, поведінки, результатів праці тощо.

* Вправляємо в умінні спостерігати за собою в різних життєвих ситуаціях, порівнювати різні враження про себе, радіти більшості з них.

* Надаємо перевагу запитальній формі звернень до дитини: "А ти як вважаеш?", "Якої ти думки про це?", "Ти зі мною згоден?", "Чому так?", "Чому ні?" тощо.

* З розумінням ставимось до намагань малюка з'ясувати в дорослого, чому слід виконувати те чи інше завдання, яка з цього користь для нього самого та інших людей.

* Культивуємо самостійну поведінку: прийняття власного рішення, відповідальність за його наслідки, об'єктивну оцінку результатів своєї праці, якостей, вчинків, надання комуь-чомусь переваг та відмова від них.

* Надаємо часом дошкільникові можливість самому обирати вид діяльності, складність варіанта та спосіб виконання, манеру оформлення кінцевого продукта.

* Привчаємо виробляти прогностичне та ретроспективне самооцінне судження, сприяємо формуванню позитивного образу - Я, підтримуємо віру дитини в себе, висловлюємо довіру до її можливостей та намірів.

* Заохочуємо робити припущення, обгрунтовувати та висловлювати власну думку.

* Завжди відповідаємо на запитання дитини, не уникаємо складних, незручних для себе.

* Надаємо вихованцю можливість усамітнитися, засередитися на своїх думках і переживаннях, поважаємо його прагнення розпорядитися собою на власний розсуд.

Плекаємо мовлену особистість

* Дбаємо про розвиток мовленої особистості, намагаємося не уподібнювати зайняття з мови урокам.

* Ставимося до слова не лише як до інструмента відтворення почутої від дорослого мови, а як до дійства розкриття свого внутрішнього світу, свого ставлення до людей, що навколо та самої себе.

* Пам'ятаємо: слово - категорія індивідуальна, різні характеристики мовленнєвої діяльності притаманні дівчаткам та хлопчикам, "жвавчикам" та "млявчикам", розкутим та сором'язливим малюкам.

* Диференціюємо поняття "мова" та "мовлення"; надаємо приоритет мовленнєвому розвитку дошкільнят, навчаємо їх висловлюватися, передавати словом різноманітні життєві враження.

* Намагаємося не вказувати щоразу дитині на мовленнєві недоліки та вади, повсякчас виправляти недоречності або помилки: мова - не самоціль, а важливий засіб спілкування.

* Не орієнтуємося на активний словник як на основний показник мовленнєвого розвтику дошкольника. Пасивний словник може лишитися неоціненним, тоді як саме він є важливим показником особистісного ставлення вихованця.

* Розвиваємо мовленнєву особистість у широкому життєвому контексті.

* Не центруємося на проблемі "навчити читати", бо ж навченний не означає "розумніший" чи "щасливіший" за інших. Якщо дитина схильна до читання - вчимо її цього та радіємо разом з нею; не хоче - терпляче чекаємо, заохочуємо, запрошуємо, не вдаємося до примусу. Головне - розуміти, що навчаються читати усі, а от чи полюбить дитина читати, чи зможе винисти для себе щось корисне з примусового читання?

Сприяємо фізичному зростанню дошкільника

* Пов'язуємо фізичне не лише з розвитком м'язів, а й з предметно-практичною діяльністю дитини.

Спокійно розглядаємо разом з дитиною людьське тіло, повідомляємо елементарну інформацію про призначення різних його частин, органів.

Говоримо дитині правду (адаптовану для віку) про зародження нового життя, призначення статєвих органів, про взаємини чоловіка та жінки, навчаємо диференціювати статєву належність людини.

Навчаємо малюка орієнтуватись в основних ознаках здоров'я та хвороби, самостійно виявляти їх, повідомляти дорослому про нездужання та неблагополуччя.

Вчимо орієнтуватися в безпечному-небезпечному, корисному-шкідливому, для життя і здоров'я; обігруємо непрості життєві ситуації, пропонуємо дитині апробувати елементарні способи виходу з них.

Виховуємо основні фізичні якості: вправніть, витривалість, доступні вікові силу та швидкість, схильність до рухової активності.

Підтримуємо інтерес дитини до здорового способу життя, виробляємо в неї звички протистояти нездоровим впливам.

Привчаємо розуміти значення міцного здоров'я, виховуємо бажання берегти, підтримувати, доступними способами поліпшувати його.

Громадянське виховання

Обов'язок - громадянська необхідність відповідати за свої дії, вчинки. Видатний німецький мислитель Г. Гегель відокремив чотири різновиди обов'язків:

Обов'язок перед самим собою;

Перед сім'єю;

Перед державою;

Перед іншими людьми.

Консультація:

«Вимоги до якості мовлення педагогів»

Культура мовлення є обов’язковим елементом загальної культури людини. Не випадково вважається, що мовлення людини – її візитна картка, оскільки від того, наскільки грамотно людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденному спілкуванні, але й у професійній діяльності. Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку.

Один з провідних напрямів діяльності вихователя дитячого садка – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.

Одним з основних механізмів оволодіння дітьми рідною мовою є наслідування. У дослідженнях основоположників методики розвитку мовлення дітей дошкільного віку Єлизавети Тихєєвої та Фелікса Сохіна наголошується, що діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні організми мовлення у дитини утворюються лише під впливом систематично організованого мовлення дорослих.

До мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі вимоги, і проблема підвищення культури мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.

Без сумніву, якість мовлення вихователів є надзвичайно важливим аспектом мовленнєвої роботи з дітьми. Адже дошкільники, наслідуючи оточення, переймають не лише всі тонкощі правильної вимови, інтонації, граматичної будови речень, але й ті недоліки, які є в мовленні дорослих. А отже, від культури мовлення вихователя залежить культура мовлення дітей.

Трапляється, що у зверненнях до дітей педагоги вживають суржик, жаргонізми, просторічні вислови, елементи молодіжного сленгу. Відтак, діти змушені сприймати запропоновану їм культуру мовлення і стрімко вбирають у себе позитивні і негативні способи спілкування, мовленнєвої поведінки, моральні установки людей свого найближчого оточення.

Тому так важливо формувати культуру мовлення насамперед самих педагогів, зокрема у процесі пошуку кожною людиною власних смислів у будь-якому знанні.. Отже, збагативши мовлення вихователя, маємо шанс створити висококультурне мовленнєве середовище для дітей.

У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього. До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

якість мовного оформлення мовлення;

ціннісно – особистісні установки педагога;

комунікативна компетентність;

чіткий відбір інформації для створення вислову;

орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють: правильність — відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;

точність — відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;

логічність — вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньо-текстових зв’язків;

чистота — відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення не літературної лексики — одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту власного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

виразність — особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;

багатство — уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;

доцільність — вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування;

невербальні засоби спілкування — уміння педагога не лише говорити з дитиною, але й чути її.

Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення — це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному закладі.

Консультації батькам

Попередження заїкання

Шановні батьки!

Для того, щоб попередити заїкання, необхідна велика профілактична робота з боку дорослих, які оточують її в сім’ї, дитячому садочку.

1. Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким. Правильне мовлення викличе таке ж правильне мовлення у дитини.

2. Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот, не дуже голосно, не поспішаючи, шкідливо розмовляти, коли відбувається вдих, захлинаючись і задихаючись.

3. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідке засвідчує про підвищену збудженість слабкість нервової системи. Вона може призвести до заїкання.

4. Оберігайте дитину від контактів з людьми, які заїкаються, спілкуючись з дорослими чи ровесниками, які заїкаються, дитина починає відтворювати ті ж зупинки у своєму мовленні.

5. Застерігайте малюка від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових, неспокійних дітей.

6. Не навантажуйте мовлення дитини. Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.

7. Частіше читайте їй, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і виправляйте, коли дитина говорить неправильно.

8. Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження. Не дозволяйте довго дивитись телевізор.

9. Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину, коли вона боїться.

При серйозному ставленні до цих заповідей, ви, батьки, зможете змінити побут в сім’ї, методи виховання дитини, зможете встановити правильні, здорові взаємовідносини між дитиною та оточуючими.

Поради батькам щодо розвитку мовлення дітей

Поважайте дитину! Не наслідуйте неправильне мовлення дитини, не сюсюкайте з нею. Говоріть простими словами, короткими фразами, дотримуйте паузи між фразами, тоді і діти, наслідуючи Ваше мовлення, навчаться правильно говорити.

Пам'ятайте: лише Ви і Ваша віра в сили і здібності дитини можуть допомогти їй. Активно радійте успіхам малюка, частіше хваліть його!

На прийом до логопеда: чи варто чекати п’ятирічного віку?

«Коли потрібно показати дитину логопеду?» Це питання часто задають тата і мами, які привели своїх дітей на консультацію. Багато батьків чули, що «логопед займається з дитиною з п’яти років» і чекають настання «заповітного віку». І даремно. Часто таке очікування призводить до того, що втрачаються важливі для розвитку мови роки, коли можна було б допомогти дитині поповнити словниковий запас, сформувати артикуляційні рухи, потрібні для постановки звуків мови, розвинути фразову мову.

У психології є таке поняття — «сензитивний період», тобто найбільш сприятливий час для розвитку тієї чи іншої функції, тієї чи іншої здібності людини. Для мови таким періодом є вік до п’яти років, і саме в цей час заняття з логопедом принесуть найбільшу користь дитині. Турботливим і уважним батькам важливо знати закономірності мовного розвитку дошкільнят, регулярно консультуватися з логопедом (дитячої поліклініки, дитячого садка, мовного центру).

Перша зустріч з логопедом може відбутися в кінці першого року життя дитини. В першу чергу, фахівець зверне увагу на те, як у малюка розвинене розуміння мови оточуючих. Дитина в цьому віці, як правило, розуміє назви улюблених іграшок, частин тіла, особи, розуміє назви дій і може виконати прості інструкції дорослих ( «Помахай ручкою», «Дай м’ячик», «Пожалій ведмедика» і ін.). Дитина розуміє слово «не можна»; любить, коли з ним грають, коли хвалять його, активно спілкується з близькими. У самостійній мові малюка з’являються окремі слова ( «тато», «мама», «баба», «ам» і ін.), Звуконаслідування

( «мяу», «бі-бі» і т.п.).

Для того, щоб перші слова з’явилися вчасно, батькам важливо знати, з чого починається мовленнєвий розвиток дитини, які психічні функції необхідно розвивати в перший рік життя.

Деякі батьки вважають, що мова з’являється завдяки рухам губ, язика. Але наявність артикуляційних органів у людини зовсім не гарантія того, що він неодмінно заговорить. Людська мова — результат діяльності кори головного мозку (в корі розташовані особливі зони (центри), що відповідають за мовну функцію: один центр відповідає за розуміння мови інших людей, інший — за саму мову), а органи артикуляції тільки виконують команди, що надходять від мозку по провідних шляхах (черепно-мозкових нервах).

На консультації логопед підкаже батькам, як спілкуватися з дитиною, щоб його словниковий запас поповнювався. Навчить простим ігор для розвитку моторики пальців рук і всього тіла, сприйняття і уваги малюка.

Наступний візит до логопеда можна нанести ближче до трьох років, коли у дитини формується фразова мова. У цьому віці словниковий запас дитини може налічувати до 1000 слів. Переважно, це слова, що позначають назви предметів. Менше — дієслів, прикметників. Дитина називає чотири основні кольори (червоний, синій, жовтий, зелений), величину предметів (великий, маленький), форму (круг, квадрат, трикутник). Приблизно з двох років у мові дитини відбуваються важливі зміни — він поступово опановує граматичними формами рідної мови. Орієнтовно до 2,5 років в самостійній мові малюка виникають іменники в знахідному, родовому, давальному відмінках. До трьох років дитина поступово засвоює такі граматичні засоби мови:

деякі закінчення множини іменників;
зміна дієслів за особами, числами, за часом;
використовують прийменники В, НА, ПІД і ін.

Треба відзначити, що шлях освоєння дитиною рідної граматики довгий і важкий. Часто у мові присутні граматичні помилки, оскільки діти, засвоївши одну граматичну категорію, переносить її і на інші слова: «стіл — столи» — «стілець — стільці»; «В домі — в носі» і т.п. У таких випадках важливо не повторювати «помилкові варіанти», не сміятися над промовою дитини, а спокійно підказати правильний варіант слова і попросити малюка повторити.

У цьому віці у дитини вже сформований фонематичний слух — здатність сприймати і розрізняти звуки рідної мови. Завдяки цьому, дитина може розрізняти на слух близькі за звучанням слова: коса-коза, казка-каска, мишка – шишка, рак-лак і т.п.

Чіткіше стає вимовна сторона мовлення дитини. До трьох років вона правильно вимовляє голосні звуки, прості за вимовою приголосні: П-Б, Т-Д, Ф-В, К-Г-Х, М, Н; чітко вимовляє односкладові слова ( «сад», «кіт»), двоскладові слова ( «нога», «сани»). У цьому віці допустима пом’якшена вимова приголосних, заміна складних за вимовою приголосних на прості ( «кішка» — «кіска»), відсутність деяких приголосних ( «риба» — «иба»). А ось що повинно насторожити батьків, так це спотворена вимова складних по артикуляції приголосних (наприклад, міжзубний — язик висовується між зубами при вимові звуків З-З, бічне — звуки С-З і Ш-Ж вимовляються з «хлюпаючим звучанням», «роздуваються щічки» і ін. дефекти). Такі дефекти самостійно не зникнуть, подолати їх можна лише на логопедичних заняттях.

На консультації логопед підкаже завдання для розвитку фразової мови, поповнення словникового запасу. Необхідно відзначити, що корекція порушень вимови не є провідним напрямком роботи з дітьми раннього віку. Логопед навчить вас простим вправам, що формує початкові артикуляційні руху, а ось постановкою і автоматизацією порушених звуків займеться, коли дитина стане старшою.

Не забувайте, що для гармонійного розвитку дошкільнику потрібне спілкування з однолітками.

Наступний важливий вік для відвідування логопеда — від чотирьох до п’яти років. На цьому етапі вдосконалюється вимовна сторона мовлення дитини: формується вимова звуків Ш, Ж, Щ, Ч, Ц, з’являються складні за вимовою звуки Л і Р.

У цьому віці активно розвивається монологічне мовлення: дитина вчиться розповідати історії з опорою на сюжетні картинки, переказує улюблені казки, сам починає складати історії.

Важливим етапом мовного розвитку дошкільника є формування початкових навичок звуко-складового аналізу (вміння виділити перший і останній звук в слові, порахувати кількість складів у слові і т.д.). Систематичне виконання подібних вправ готує дошкільника до навчання грамоті і є запорукою успішного оволодіння письмом і читанням. Тому з боку батьків буде розумним звернутися до логопеда не за кілька місяців до надходження дитини в школу, а саме зараз, щоб чотирьох-п’ятирічний дошкільник мав достатньо часу «підправити» мовленнєві недоліки, освоїти навички звуко-складового аналізу, розвинути зв’язне мовлення.

Як бачите,на будь-якому етапі розвитку дошкільника може знадобитися допомога логопеда, а отже, не втрачайте часу дарма, приходьте на консультацію до фахівця і активно беріть участь в роботі з розвитку мовлення вашої дитини.

Шановні батьки!

Якщо ваша дитина відвідує заняття з учителем-логопедом, знайте, що погане мовлення не можна виправити за одне чи два заняття. Для цього потрібен час і спільні зусилля логопеда, дитини та її батьків.

I. Виправлення звуковимови проводиться поетапно:

1-й етап - підготовчий (формування інтересу до логопедичних занять; розвиток слухового уваги, пам'яті, фонематичного сприйняття за допомогою ігор і спеціальних вправ; формування і розвиток артикуляційної моторики - це виконання артикуляційної гімнастики і спеціальних вправ для губ, язика, голосу, дихання і ін) (цей процес протікає у багатьох дітей повільно і вимагає тривалого тренування).

2-й етап - постановка звуків (викликання звуків за наслідуванням або за допомогою спеціальних прийомів).

Послідовність постановки звуків:

свистячі [с], [з], [ц], [с '], [з'];
шиплячі [ш];
сонорні [л];
шиплячі [ж];
сонорні [р], [р '];
шиплячі [ч], [щ].

3-й етап - автоматизація - закріплення вимови звуку в складах, словах, реченнях (проходить у багатьох дітей повільно і вимагає тривалого тренування).

4-й етап - диференціація поставлених і автоматизованих звуків (у випадках заміни одного звуку іншим).

5-й етап - автоматизація звуків в самостійному (спонтанному) мовленні - в монологах, діалогах, іграх та інших формах дитячої життєдіяльності.

Щоб оволодіти правильним положенням губ, язика, швидкої і вільної вимови звуку в мовленні, потрібно багато тренуватися. Тренуйтеся, будь ласка, вдома! Якщо звук ще не вимовляється, виконуйте артикуляційну гімнастику, рекомендованя масажні рухи та вправи на дуття.

Якщо звук вже поставлений - закріплюйте його: вивчіть з дитиною мовленнєвий матеріал, записаний у зошиті для домашніх завдань, стежте за звуками в повсякденному мовленні. Заохочуйте дитину до спілкування.

Не забувайте виконувати всі рекомендації вчителя-логопеда.