Тарас Григорович Шевченко – великий син України
В історії кожного народу є імена, які становлять його славу, велич і національну гордість. Саме таким і є для України ім’я безсмертного Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка.
9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині в сім’ї кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України – великий поет, незламний Кобзар. Батьки дали йому ім’я Тарас.
Життя і творчість Т.Г.Шевченка
9 березня 1814 року – народився Т.Г.Шевченко
22 квітня 1836 року – викуп із кріпацтва
1838 р. – вступив до Академії мистецтв
1840 р. – вийшов у світ «Кобзар»
1843 р. – приїхав на Україну
1845 р. – закінчив Академію мистецтв
1847 р. – арешт поета, заслання
1858 р. – друзі добилися звільнення і повернення із заслання
1861 р. – видав для дітей України «Буквар»
10 березня 1861 р. – Т.Г.Шевченка не стало
В своїх віршах та поемах Т .Г.Шевченко описував і тяжке життя народу, яке не обійшло і його самого. Коли читаєш його вірші,то ніби чуєш ніжну, сумну пісню.
Тарас в дитинстві любив слухати, як співала його сестра Катря. Слухав, завчав слова і сам співав. Дуже любив слухати пісні і думи старих кобзарів.
Багато віршів, написаних Т.Г.Шевченком, покладені на музику: «Думи мої ,думи», «Тополя», «Реве та стогне Дніпро широкий», «Стоїть гора висока», «Заповіт», «Зацвіла в долині червона калина»… 72 вірша Кобзаря стали піснями.
