Пісенька весняної води

З гір на долину

біжу, стрибаю, рину!

Місточки збиваю,

всі гребельки зриваю,

всі гатки, всі запруди,

що загатили люди, –

бо весняна вода,

як воля молода!

Дощик

… Дивлюся ранком –

Вже заволочене серпанком

Сіреньке небо, далі став

Помалу й дощик накрапати

І вогким холодком до хати

Зайшов притихлий вітерець.

Як дитиною, бувало

Як дитиною, бувало,

упаду, собі на лихо,

то хоч в серце біль доходив,

я собі вставала тихо.

«Що болить?» – мене питали,

але я не признавалась –

я була малою горда, –

щоб не плакать, я сміялась.

Веснянка

Як яснеє сонце

закине свій промінь ясний

до тебе в віконце, –

озвись на привіт весняний.

Олесю, серденько,

співай веселенько!

Весняного ранку

співай, моя люба, веснянку!

На літо зелене

поїду я геть в чужий край,

згадай же про мене,

як підеш по квіти у гай.

Спогадуй, Олесю,

сестру свою Лесю!

Весняного ранку

даю тобі сюю веснянку!

Уже весняне сонце припікає

Уже весняне сонце припікає.

вже й сон-трава перецвітати стала.

От-от зозулька маслечко сколотить,

в червоні черевички убереться

і людям одмірятиме літа.

Вже з вирію поприлітали гості.

Он жовтими пушинками вже плавають

на чистім плесі каченята дикі.