Педагогічна сторінка
Як подолати страх сирени (дітям будь-якого віку і дорослим теж допомагає ).
Одним з найдієвіших прийомів саморегуляції при підвищеної тривозі у зв’язку з збудженням під час сирени є відтворення її своїм голосом. Дозвольте дітям, і може й собі, супроводжувати цей звук власним голосом. Це може бути іронічний звук, він може бути зі своєю мелодією чи може бути зовсім своїм буркотінням «собі під ніс».
Ми можемо це робити як під час сирени так і після неї - наприклад зробити конкурс на самий смішний чи самий злий чи самий незвичний тип сирени (тобто кожен вигадує свій звук, який йому до вподоби).
Якщо ці голосові вправи з’єднати з активними будь-якими рухами, то позитивний вплив буде більш виражений.
Таким чином людина отримує контроль над стресовою ситуацією і легше вернеться в стан спокою, тому що нервова система зможе себе врегулювати завдяки цим простим прийомам.
Також повільне дихання та ковтання (навіть жувачка чи невеликі ковтки води) є універсальними та дієвими засобами, які врегульовують збуджену нервову систему.
Коротка пам’ятка для вчителів, які працюють із дітьми під час війни.
9 правил
“Саме зараз наше завдання – допомогти дітям повернути, створити хоч невеликий простір безпеки. Багато хто з них досі перебувають у стані шоку. Ми не можемо припустити, що стане тригером для травматичних реакцій, тому наші уважність, емпатійність, почуття такту та відчуття опори дуже важливі.
ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ
1. Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.
2. Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.
3. Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом. Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.
4. Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.
Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.
5. Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.
6. Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.
7. Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.
Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.
8. Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.
Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.
9. Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”. Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.
Прийоми першої первинної допомого під час кризової ситуації
Під час воєнних дій психіка людини перебуває в постійному напруженні та стресі. Вони можуть спричинити різні реакції та мати індивідуальні фізичні прояви. І якщо людину, яка знаходиться поряд з вами, помітно «накрило» емоціями, буде корисним знати мінімальний набір прийомів першої психологічної допомог
Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats
Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту
Універсальні загальні елементи першої психологічної допомоги
1. Залишайтеся поруч із людиною, яка потребує допомоги. Люди в кризовій ситуації тимчасово втрачають почуття захищеності та довіри. Коли ви поряд, ви можете допомогти відновити почуття впевненості та безпеки.
2. . Активне слухання. Важливо уважно вислухати людину, щоб допомогти їй пережити травмуючу подію.
3. 3. Поважайте почуття інших. Поставтеся без упередження до того, що вам кажуть.
4. 4. Проявіть турботу та надайте практичну допомогу. Якщо хтось перебуває в кризовій ситуації, в першу чергу корисною буде практична допомога: звʼязатися з кимось, хто може побути з постраждалим тощо. Реакціями під час кризової ситуації можуть бути: страх, ступор, плач, «істерика», панічна атака, нервове тремтіння, агресія. Далі — прийоми, як допомогти людині в таких станах.
Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats
Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту
Страх. Як допомогти?
1. Покладіть руку постраждалого на запʼястя, щоб він відчув ваш спокій. Це буде для нього сигналом, що ви поруч і він не один.
2. Дихайте глибоко і рівно. Заохочуйте постраждалого дихати в одному з вами ритмі.
3. Якщо потерпілий говорить, то слухайте його, виявляйте зацікавленість, розуміння, співчуття.
4. Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених мʼязів тіла.
Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats
Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту
Ступор. Як допомогти?
Ознаки ступору: різке зниження або відсутність довільних рухів та мови; відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотик); застигання у певній позі, стан повної нерухомості.
1. Підійдіть до людини, повільно візьміть за руку і запросіть іти разом з вами. Використовуйте фрази: «Тобі не можна залишатися тут», «Тобі потрібна допомога» тощо.
2. Зігніть постраждалому пальці на обох руках і притисніть їх до основи долоні. 3. Людина, перебуваючи у ступорі, може чути та бачити. Тому говоріть їй на вухо тихо, повільно та чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні). Необхідно будь-якими засобами добитися реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння.
Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats
Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту
Плач. Як допомогти?
1. Не залишайте постраждалого одного.
2. Встановіть фізичний контакт із постраждалим (візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече або спину, погладьте по голові). Дайте відчути, що ви поряд.
3. Застосовуйте прийоми активного слухання: періодично вимовляйте «ага», «так», кивайте головою, повторюйте за людиною уривки фраз, говоріть про свої почуття та почуття постраждалого. 4. Не намагайтеся заспокоїти постраждалого. Дайте йому можливість виплакатися і виговоритися.
Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats
Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту
Істерика. Як допомогти?
Ознаки: надмірне збудження, безліч рухів; мова емоційно насичена, швидка; крики, ридання.
1. Видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Необхідно залишитися з потерпілим наодинці, якщо це є безпечним для вас.
2. Несподівано вчиніть дію, яка може сильно здивувати (дати ляпас, облити водою, різко крикнути на людину).
3. Говоріть із постраждалим короткими фразами, впевненим тоном («Випий води», «Умийся»). 4. Після істерики настає занепад сил. Укладіть постраждалого спати
Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats
Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту
Панічна атака. Як допомогти?
1. Попросіть людину сісти, опустити голову та впертися ногами в підлогу. 2. Попросіть постраждалого зосередитися на диханні і дихати повільно. 3. Переключіть увагу. Попросіть людину розповісти про те, що вона бачить і чує.
Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats
Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту
Нервове тремтіння. Як допомогти?
Після екстремальної ситуації зʼявляється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію).
1. Візьміть потерпілого за плечі і сильно, різко потрясіть протягом 10—15 секунд.
2. Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад.
3. Не можна: обіймати потерпілого чи притискати його себе; укривати постраждалого чимось теплим; заспокоювати, говорити, щоб він узяв себе в руки.
Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats
Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту
Агресія. Як допомогти?
1. Зведіть до мінімуму кількість людей навколо.
2. Дайте людині можливість випустити емоції.
3. Доручіть роботу, повʼязану з високим фізичним навантаженням.
4. Демонструйте доброзичливість.
5. Намагайтеся розрядити ситуацію смішними коментарями або діями.
Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats
Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту
Казки Вікторії Назаревич для формування толерантної свідомості
Чому боляче від слова
Бабуся тихенько виплітала онучці новесеньку шапочку. Тут підійшла малеча й, надівши бабусині окуляри, запитала:
– Бабусю, скажи, а як це – боляче від слова?
– Це так, коли ти не вдарилась і не подряпалась, а болить ще гірше. Знаєш, коли я була ще зовсім маленькою, у мене й тоді був поганий зір. І деколи мене ображали, казали різні дурниці про мої окуляри. Від цих слів було боляче, і я плакала.
– Зрозуміла, – знімаючи окуляри, промовила онучка. – Виходить, коли людина плаче, це так ніби кров від ранки, тільки це не колінце поранено, а Душа?
– Десь дуже схоже, – відповіла бабус.
– Ааа, отже, коли людина плаче, варто теж, як на ранку, накласти пов'язочку, але іншу, гарним, добрим словом?
– Ти моя розумниця, – сказала бабуся, приміряючи новеньку шапочку на голову онучки.
І малеча знову сіла за олівці.
– Спробую намалювати цілюще слово.
Автор Вікторія Назаревич © 2018
Психологічні особливості молодшого школяра
Пам’ять
У молодшому шкільному віці виникає загроза неправильного використання пам’яті. Намагаючись запам’ятати якомога більший обсяг матеріалу, учень послаблює роботу над його осмисленням, спирається на механічне запам’ятовування. Тому вчителям, потрібно забезпечити усвідомлення і виконання дітьми правила: запам’ятовувати після того, коли зрозумів.
Особливості роботи уяви у дітей молодшого шкільного віку:
1.Зростає швидкість утворення фантазій, які пов’язані з бажанням дитини.
2.Створення нових образів є допоміжним при засвоєнні інформації.
3.Потрібно розвивати репродуктивну (відтворювальну) форму уяви.
Підсумовуючи, у молодшому шкільному віці характерним є:
1.Формування самоповаги до себе через успішність, досягнення та стосунки з однолітками.
2.Недостатній рівень розвитку емоційного інтелекту
3.Особа вчителя є беззаперечним авторитетом та прикладом для наслідування
4.Вікова і ситуативна криза 6-7 років
5.Емоційна вразливість
Підлітковий вік
Мислення
У підлітковому віці мислення стає абстрактним, розмірковуючим та формальним, певною мірою через соціальну взаємодію. У дитини з’являється власна логічна система, а також здатність критикувати, систематизувати, робити висновки та будувати гіпотези, перевіряти. Також підлітки часто створюють собі кумирів.
У середньому та старшому шкільному віці характерним є:
– Боротьба самостійність
– Недостатній розвиток уваги, що може стати причиною втрати інтересу
– Пошук способу зайняти соціальний статус
– Формування самосвідомості
– Підліткова криза
Мотивація до навчання
Мотивація постає через бажання задовільнити потребу; потреба – нестача людини в чомусь, що стає джерелом її активності. Потреби – це стани особистості, завдяки яким регулюється поведінка, визначається напрям мислення, почуттів і волі. Саме тому, інформація без усвідомлення потреб учнем не має для нього жодного значення, а отже, й не спонукає до навчання. Ось чому, викладаючи навчальний матеріал, необхідно враховувати потреби учнів певного віку. Навчальний матеріал повинен подаватись у такій формі, щоб він викликав емоційний відгук, був досить складним, активізував пізнавальні психічні процеси.
Особа вчителя є важливою для формування психологічної та емоційної компетентності дитини.
Існує 8 видів емоційної компетентності, виділених Керолін Саарні:
– усвідомлення власних емоційних станів;
– здатність розпізнавати емоції інших людей;
– здатність використовувати словник емоцій та форми вираження, прийняті у певній культурі;
– здібність емпатичного включення у переживання інших людей;
– здібність розуміти, що внутрішній емоційний стан не обов’язково відповідає зовнішньому вираженню як у самого індивіда, так і в інших людей;
– здібність справлятися зі своїми негативними переживаннями;
– усвідомлення того, що структура та характер взаємовідносин значною мірою визначається тим, як емоції виражаються у відносинах;
– здібність бути емоційно-адекватним.
Рекомендації вчителям , щодо підтримки дисципліни в класі
Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителями і дітьми.
Необхідно враховувати що дисципліну в класі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку умов і традицій даної школи.
При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:
1. Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.
2. Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.
3. Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.
4. Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.
5. Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.
6. Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.
7. Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.
8. Будьте привітними.
9. Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.
10. Не припускайте появи „улюбленців”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.
11. Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.
12. Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.
13. Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах.
Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.
Рекомендації вчителям для роботи
з учнями середнього шкільного віку
1.Слід пам’ятати, що лише в умовах творчого підходу можливий розвиток здібностей дитини. Будьте захопленими своєю справою, не бійтеся виявляти свої здібності не пов’язані з професійною діяльністю. Намагайтеся підтримувати неординарність і творчість своїх вихованців.
2. Враховуйте в педагогічній діяльності вікові психологічні особливості розвитку пізнавальної та інтелектуальної сфери:
· у цьому віці логічна пам’ять, а також довільна і опосередкована є провідними. Слід стимулювати розвиток логічної пам’яті. Для дітей запам’ятовувати- означає мислити, встановлювати логічні зв’язки в рамках матеріалу. Дітям необхідно давати завдання, які потребують створення плану усного чи письмового тексту;
· у роботі враховувати те, що мислення та мовлення взаємопов’язані й розвиток одного впливає на розвиток іншого.
3.Виявлення здібностей має відбуватися обов’язково і не пізніше
6-7 класу.
4. Пам’ятайте, що лише в навчальній діяльності формуються здібності. Це відбувається за рахунок засвоєння понять, уміння ними оперувати, розвитку логічного та абстрактного мислення.