Корисні покликання

Матеріали на сайті МОНУ:

https://mon.gov.ua/ua/news/asociaciya-psihologiv-portugaliyi-prezentuvala-posibnik-rozmovi-

pro-vijnu-dlya-batkiv-i-opikuniv-dite

https://mon.gov.ua/ua/news/yunisef-ta-mon-zapustili-dityachij-onlajn-sadok-numo

https://mon.gov.ua/ua/news/distancijni-platformi-dlya-navchannya-samorozvitku-ta-

otrimannya-dopomogi-j-perevirenoyi-informaciyi

Матеріали для використання під час воєнних дій (ІМЗО):

https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialno-pedahohichna-robota/materialy-dlia-

vykorystannia-v-roboti-pid-chas-voiennykh-diy/

ГО «Ла Страда-Україна»

https://www.facebook.com/search/top?q=%D0%BB%D0%B0%20%D1%81%D1%82%D1%80%D

0%B0%D0%B4%D0%B0-

%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0%2Fla%20strada-ukraine

UNICEF Україна

https://www.unicef.org/ukraine/

Український фонд благополуччя дітей

https://childfund.org.ua/

Методичні рекомендації

«Небезпечні інтернет-групи, ігри, квести, челенджі»

Наталія Дудіна, завідувачка,                                                                      

Тетяна Брайченко, методистка                                                          

навчально-методичного центру                                                                       

психологічної служби

Зараз в Україні майже 22 млн користувачів інтернету, тому питання безпеки в мережі більш ніж актуальне. Інформаційна безпека стосується захисту життєво важливих інтересів людини (і більш глобально – суспільства, держави), неправдива, неповна, невчасна інформація може нанести шкоду. Особливо вразливі у цьому контексті діти та підлітки, вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в мережу, а яку не варто, з різних причин не можуть правильно зреагувати на матеріали з мережі. 

    Існують певні небезпеки у розвиткові особистості, яка віддає перевагу мережевому спілкуванню, що стосуються її особистої безпеки: ознайомлення з порнографічними матеріалами, ненормативною лексикою, інформацією суїцидального характеру, расистського, ненависницького чи сектантського змісту; загроза отримання недостовірної чи неправдивої інформації; формування залежності (ігрової, комп’ютерної, інтернет); спілкування з небезпечними людьми (збоченці, шахраї, грифери); залучення до виконання протиправних дій (хакерство, порушення прав та свобод інших). Безконтрольний доступ до інтернету може мати негативні наслідки для дитини. Зокрема, у дітей активно розвивається інтернет-залежність, що трактується як нав’язливе або компульсивне бажання ввійти в мережу інтернет або неможливість вийти з інтернету. Її ще називають «інтернет-адикція», «віртуальна адикція», «кіберадикція», «нетаголізм».  Кіберзалежність – умовна назва залежності від різного роду високотехнологічних засобів, її ознаки схожі з формами наркозалежності або алкоголізму, тобто комп’ютер є своєрідним наркотиком. Дитина або підліток не здатні подолати внутрішнє напруження, яке виникає через неможливість постійного занурення у віртуальний світ та відчувають сильне роздратування, якщо хтось заважає перебувати в мережі. 

Комп’ютерна залежність на першій стадії являє собою більш-менш легкий розлад. Через захоплення новою іграшкою, дитина перестає займатися справами. Вона поступово віддаляється від родичів і друзів, надаючи перевагу «всесвітній павутині». 

На другій стадії симптоми розвиваються стрімко. Якщо дитині заборонити використання інтернет мережі, вона відчуватиме сильну роздратованість. Може спостерігатися порушення уваги, зниження працездатністі, поява нав’язливих думки, безсоння. 

Третя стадія – соціальна дезадаптація. Дитина постійно «висить» на сайтах, уже не одержуючи задоволення від спілкування в інтернеті. Це призводить до серйозних порушень у поведінці дитини, що потребує допомоги фахівців. 

Останнім часом у мережі Інтернет поширеними стали квести, інтернетігри, челенджі і так звані групи смерті, які доводять дітей і підлітків до самогубства.  Ігри зі смертю завжди були цікавими для підлітків. Ще до появи інтернету існували ігри-випробування: постояти на рейках перед поїздом і зіскочити в останній момент, стрибнути з моста у воду, зачепитися за тролейбус і проїхати до наступної зупинки. Ці так звані перевірки на хоробрість дозволяли сміливцям отримати заряд адреналіну та підвищити свій авторитет серед підлітків. Ними, зазвичай, рухають або бажання отримати адреналін, або прагнення самоствердитися, або дитяча цікавість, або все це разом.

У соцмережах можна знайти багато постів про небезпечні віртуальні ігри серед підлітків. Наводимо неповний список назв можливих груп смерті у соціальних мережах: «Кити пливуть угору», «Розбуди мене о 4:20», «f57», «f58», «Тихий дім», «Рина», «Няпока», «Море китів», «50 днів до мого ...». Хештеги: #дімкитів, #морекитів, #ЧумацькийШлях, #150зірок, #ff33, #d28, #хочувгру, #біжиабовмри, #таблетки, #чтобудетесли. Записи в акаунті соцмереж цифр 50 і менше, а також зображення китів, зокрема які літають, метеликів та єдинорогів. 

Йдеться про закриті групи в соцмережах і закриті акаунти в Інстаграм, де адміністратор групи або власник акаунту втягують у гру підлітків, стимулюючи до виконання певних завдань. Діти,  які бажають взяти участь у грі, розміщують на своїх сторінках у соціальних мережах пост із запитом на гру і супроводжують його певним хештегом. Відомі такі рядки-запити: «Синій кит за мною повернеться, він прийде і гра почнеться», «Забери мене, кит, у свій #тихий дім. Пограємо з тобою удвох», «Випий 40 таблеток і подивись, що буде» та інші.

Поширення небезпечних інтернет-розваг відображає проблеми, які є не лише в дітей, а й у дорослих та суспільстві загалом. Завдяки створенню віртуального світу, віртуальних друзів, віртуального спілкування та віртуального життя відбувається  втеча від реальності, де смерть також здається віртуальною. 

Сутність подібного роду квестів полягає в тому, щоб під виглядом розуміння і переймання проблемами спілкування підлітка з соціальним оточенням:

а) посилити його ізольованість від реальних соціальних стосунків; 

б) посилити емоційну залежність від групи та її очільників; 

в) маніпулювати поведінкою, настроями, цінностями учасників групи.   У деяких випадках метою діяльності керівників таких груп є своєрідна гра з доведення підлітка до самогубства. Подібні групи і доступність інформації в інтернеті – це спусковий гачок. Наприклад, якщо в родині немає здорових емоційних відносин, контакту з рідними, відсутнє спілкування з дитиною та присутнє домашнє насильство,  тоді дитина буде звертатися за підтримкою до інтернету, де може бути залученою до небезпечних груп, ігор, челенджів. 

Можна визначити негативні сімейні чинники, які здійснюють вплив  на суїцидальність дітей та підлітків:

•   психічні відхилення у батьків, особливо афективні (депресії та інші душевні захворювання);

•   зловживання алкоголем, наркоманія або інші види анти-суспільної поведінки у сім'ї;

•   сімейна історія суїцидів або суїцидальних спроб членів сім'ї;

•   насильство у сім'ї (особливо фізичне і сексуальне);

•   брак батьківської уваги і турботи, погані стосунки між членами сім'ї і нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем;

•   постійне емоційне напруження і високий рівень агресивності у сім'ї, сварки між батьками;

•   розлучення батьків або смерть одного із них;

•   часті переїзди, зміна місця проживання сім'ї;

•   неадекватні очікування батьків щодо дітей; авторитарний стиль виховання у родині; недостатня увага батьків  до  дітей.

Крім психологічної атмосфери в сім’ї мають значення вікові, особистісні особливості, ситуаційні чинники та поточний емоційний стан дитини, яка потрапила в комп’ютерну залежність. 

Першими ознаками залежності дітей є: 

•  погіршення успішності, часті запізнення або пропуски уроків; 

•  проведення часу за комп’ютером уночі; 

•  поєднання процесу гри із прийомом їжі;  

•  асоціювання себе з героєм гри; 

•  відсутність інших захоплень; 

•  нівелювання спілкування з іншими людьми; 

•  час, проведений за комп’ютером, перевищує час, що витрачається на інші види діяльності; 

•  гра набуває для дитини найважливішого значення; 

•  агресивне реагування на намагання оточуючих обмежити час перебування за комп’ютером; 

•  нездатність контролювати час, проведений за комп’ютером; 

•  прояви агресивності/дратівливості, якщо відсутня можливість скористатися інтернетом; 

•  у зв’язку з використанням мережі; 

•  втрата інтересу до зовнішнього вигляду та соціального життя 

Важливим аспектом профілактики суїцидальних тенденцій серед учнів є питання педагогічного відстеження їхнього емоційного стану. Підлітковому віку властива імпульсивність дій, тому іноді тривалість фаз суїцидальної поведінки (обдумування скоєння суїциду, амбівалентності, тобто стресових факторів, що приводять до фатальних дій, та фази суїцидальної спроби) може бути дуже короткою, не більше однієї години. Звичайно, це вимагає від дорослих виявлення та оперативних дій у наданні адекватної допомоги таким підліткам. Спілкуючись із дитиною, вчитель, класний керівник може спостерігати напругу, агресивність, апатію, депресію, аутоагресивну поведінку тощо. Саме тому професійно важливими якостями педагога мають бути спостережливість, чуйність, емпатія, уміння аналізувати. Обов’язковою умовою також є організація дієвого соціально-педагогічного патронажу сімей, у яких проживають діти потенційного ризику, активна співпраця з батьками та надання фахової допомоги працівників психологічної служби. 

Поради дорослим у ситуаціях, коли підлітки проявляють суїцидальні тенденції або відчай.

•  Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.

•  Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі.

•  Проявляйте щире занепокоєння та турботу про дитину. Важливо те, що ви говорите і як ви це говорите.

•  Не варто діяти як експерт у розв’язуванні кризової ситуації, щоб не втратити довіру дитини.

•  Зосередьте увагу на почуттях дитини, дайте їй можливість самостійно розповісти про власні проблеми.

•  Коли виникає пауза в розмові, не слід говорити відразу, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

•  Ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»). Не перетворюйте розмову з дитиною на допит.

•  Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима дитини.

•  Вислухайте дитину, надайте їй дружню підтримку та можливість знайти власні відповіді, не нав'язуючи своєї думки щодо виходу із кризової ситуації 

Як дитині уникнути залучення до небезпечних груп в інтернеті

1.                У першу чергу потрібно звертатися до батьків, якщо в житті (реальному або віртуальному) щось турбує. 

2.                Не слід заводити сумнівних знайомств у мережі, адже за привабливою аватаркою може ховатися небезпечний злочинець, аферист або терорист. Здобувачі освіти зазвичай сприймають спілкування в мережі як нешкідливу гру, не розуміючи, що спілкуються з реальними людьми, не завжди  добрими, чесними, такими,  які переслідують в мережі свої інтереси. 

3.                Не надавати персональних даних в інтернеті, таких як  особисті фото, документи, адреса проживання, школа і клас. 

4.                Не потрібно додавати у друзі незнайомців, а лише тих, кого знаєш особисто. 

5.                Вимкнути геодані на світлинах, за допомогою яких зловмисники можуть визначити місцезнаходження дитини.

Корисні посилання: Міністерство освіти і науки України. Безпека дітей в інтернеті.

https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-pravditini/bezpeka-ditej-v-interneti  

Український фонд Благополуччя дітей. Безпека дітей в інтернеті.

https://rescentre.org.ua/bezpeka-ditei-v-interneti  

Небезпечні квести для дітей: профілактика залучення. http://old.lastrada.org.ua/ucp_mod_library_view_323.html  

UNICEF Ukraine. Кібербулінг.  https://www.unicef.org/ukraine/cyberbulling

 Тихий дім

Учасники — діти й підлітки віком 9–15 років.

Варіанти назви челенджу — «Синій кит», «Море китів». Кита обрали символом, оскільки за дослідженнями науковців ці тварини можуть зводити рахунки з життям.

Дорослі системно, планомірно і чітко підштовхують дітей до самогубства. Контакт налагоджують, бо обізнані, чим цікавиться дитина, які захоплення має. Під час спілкування послуговуються підлітковою лексикою. Маніпулюють за допомогою складних для підлітків тем. Наприклад, з дівчатками розгортають листування за сценарієм «Тебе ніхто не розуміє», «Ти нікому не потрібна». Наголошують на тому, що розуміють, співпереживають, час від часу озвучують суїцидальні натяки, припущення. Хлопчикам натякають, що вони невдахи, аутсайдери. Коли дитина «на гачку» і починає ділитися своїми проблемними ситуаціями, зловмисник їх роздуває, навіть якщо це дріб’язкові негаразди.

Коли виникає достатній рівень довіри, пропонують долучитися до закритої спільноти — світу «обраних». Щоб стати його частиною, дитина пише на своїй сторінці в соцмережі певний текст. Затверджують нового учасника спільноти після спілкування у відеочаті. Відтак він має пройти ініціацію й отримує перше завдання.

Фото- та відеодокази виконання завдань дитина надсилає «куратору». Якщо вона не встигає їх виконувати, не дотримується умови про щоденне спілкування або інакше порушує дисципліну, дитину погрожують виключити зі спільноти. Якщо дитина виконувала завдання інтимного характеру, шантажують, що оприлюднять докази.

Коли дитину приймають у спільноту, вона має надати особисту інформацію про місце проживання, батьків. Тож погрожують, що завдадуть шкоди рідним. Про те, що відбувається, розповідати будь-кому заборонено. Це основна умова гри.

Усі завдання, які отримує дитина, пов’язані із заподіянням собі шкоди. Їх надсилають уночі. Попередньо «підігрівають» депресивною музикою, містичними та/або жорстокими й кривавими відеороликами. Так дитину доводять до фізичного й емоційного виснаження.

Коли «куратор» упевнений, що дитина втратила опір, стала цілком керованою, їй вмикають «зворотний відлік часу» і надсилають фінальне завдання — вчинити самогубство й зафіксувати момент смерті на відео в онлайн-режимі. Відеозапис продають у закритих групах «для дорослих».

Підсік

Учасники — діти й підлітки віком 7–15 років.

Варіанти назви челенджу — «Виклик стрибка», «Падіння в стрибку» (з англ. Tripping Jump Challenge«), «Проломи-череп-челендж» (з англ. Skull-Breaker Challenge). Троє дітей стають в один ряд і домовляються одночасно стрибнути. Але стрибає тільки той, хто стоїть по центру. Двоє його «друзів», які завчасно про це домовилися, одночасно роблять підсічку ногами. Як результат — жертва розіграшу падає навзнак на спину і потилицю. Згрупувати тіло так, щоб уникнути травмування, у стрибку після підсічки практично неможливо. Струс мозку — найлегша травма цього челенджу. Частіше це пошкодження черепа, хребта, перелом і навіть смерть.

Мета челенджу — принизити жертву, зняти це на відео і викласти в ТікТок з відповідним хештегом, щоб зібрати лайки.

Біжи або помри

Учасники — діти й підлітки віком 9–14 років

Завдання — перебігти перед потоком машин на швидкісній трасі або насиченій ділянці дороги і вижити. Що ближче дитина до проїжджої частини й що вища швидкість транспортного засобу, то крутіше. Особливими екстремалами вважають тих, кому вдалося по дотичній зачепити машину.

Правила челенджу, місця, які слід «підкорити», поширюють через закриті групи у месенджерах, соцмережах або під час спілкування офлайн. У цих самих групах розміщують і докази успішного челенджу — відео, яке знімають «друзі» з узбіччя. Ролик, який набрав найбільшу кількість лайків, перемагає.

Мета учасників челенджу «Біжи або помри» — перевірити свої можливості, приховати невпевненість у собі та страх, довести, що не «слабак», перемогти в суперечці, стати популярним тощо. Найчастіше такі експерименти закінчуються або травмуванням, або смертю.

Руфінг і зачепінг

Учасники — підлітки віком 14–18 років.

Руфери без спеціального спорядження «підкорюють» дахи, хмарочоси, мости, найвищі точки промислових об’єктів тощо. Руфери теж викладають у мережу відео зі своїми «пригодами» або ж просто проводять там час компаніями. На висоті вони грають у квача, розпивають алкогольні напої абощо. Щоб практикувати руфінг, необхідно чимало часу, тож зазвичай ним займаються старші підлітки, які протягом дня мають кілька вільних годин без контролю дорослих.

Зачепери катаються на дахах електричок, вагонах метро.

І руфери, і зачепери — адреналінові наркомани, які ризикують життям, щоб довести собі та іншим свою крутість, підтвердити її вдалими кадрами та здобути якомога більше лайків і підписників.

Собачий кайф

Учасники — діти й підлітки віком 9–14 років.

Варіант назви челенджу — «Космічний ковбой». Дитині пропонують довго присідати і глибоко дихати. Через тривале фізичне навантаження у неї підвищується тиск і пришвидшується серцебиття. Потім вона має раптово зупинитися. У цей час їй легко здавлюють сонну артерію чи надавлюють на сонячне сплетіння — перекривають доступ кисню до її мозку. Для цього використовують мотузку або собачий повідець. За мить їх ослаблюють. Дитина відчуває різкий перепад кровонаповнення, а з відтак отримує відчуття, що нагадують наркотичне сп’яніння, — «собачий кайф» або «космічні мандри».

Результат челенджу — дитина ризикує дістати серцевий напад, інсульт. Її «друзі» можуть перетримати повідець або мотузку, і тоді челендж закінчиться смертю.

Вогняний челендж

Учасники — діти й підлітки віком 9–14 років.

Суть челенджу в тому, щоб облити себе або друга легкозаймистою речовиною і підпалити. Весь процес слід зафіксувати на відео, а ролик викласти у соціальній мережі.

Прірва на 24 години

Учасники — діти й підлітки віком 9–14 років.

Варіант назви челенджу — «Зникни на 24». Завдання дитини — зникнути на добу. Про свій намір не можна говорити навіть найближчим друзям. Ховатися слід у небезпечних місцях, наприклад, у підвалі, лісі, на горищі багатоповерхівки, у тунелі метро, аварійному будинку тощо. Мета — перевірити себе на міцність і помститися батькам.

Останній сумнозвісний челендж — «Випий 40 таблеток» — закінчився смертю дітей. Він існує також у варіанті «Ковтни капсулу для прання». Виклик уже забрав чимало життів за кордоном. І батьки, і педагоги мають бути насторожі — відстежувати небезпечні тренди, уважно ставитися до суїцидальних поведінкових проявів, а головне — спілкуватися і приділяти увагу, щоб дітям не доводилося компенсувати її брак, ризикуючи життям.