Дорослим про дітей

Пам’ятка батькам,

щоб убезпечити дітей від небезпечних груп у соціальних мережах

             Останнім часом в Україні виявлено активність нового молодіжного руху,

який набирає популярності в містах України. Вказана течія складається

здебільшого з молоді неформальної зовнішності: довге фарбоване волосся,

вподобання до «аніме», відповідних групах у «TikTok» та інші атрибути, пов'язані

із ними. Конкретна ідеологія відсутня, але полягає у тому, щоб дати відсіч тим,

хто їх пригнічує. 

          Вказаний рух сягає корінням японського мільтфільму-аніме «Hunter x

Hunter», де за сюжетом діє злочинна організація «Геней Редан», також звана

«Павуком» або «Примарною трупою», її символом є павук із цифрою «4».

Представники субкультури називають себе неформалами, та зазначають, що не

асоціюють себе з приватною військовою компанією, а назвали так лише

«жартома» та поступово від нього відмовляються.

«Редан» - це новий напрямок молодіжної субкультури, яка виступає за свободу

вибору індивідуального стилю та засуджує насильство з боку «офніків»

(представники субкультури, які обожнюють культ грубої сили і вважають за

краще будь-які питання вирішувати бійкою), скінхедів, «неросійських» (особи не

слов’янської зовнішності) та інших подібних груп.

          Члени цього руху, для самоідентифікації, використовують символіку павука,

носять довге волосся та одягаються у вільний одяг.

Основними центрами проведення зборів підлітків визначають людні місця,

такі як: площі, торговельні центри, центральні частини міст тощо, де скупчуються

групами. Перші прояви активності з’явилися в великих містах російської

федерації та має досить резонансний характер. Учасники скоюють бійки прямо

біля вказаних людних місць.

         З 22.02.2023 вказаний рух почав активно поширюватися через телеграм

канали на території країн СНД. В протистояння руху «РЕДАН» також

створюються групи «антиРЕДАН», до якого входить так званий неформальний

рух «ОФНИКИ» (підлітки 14 років), які не визнають представників «РЕДАН» та

вступають з ними у фізичне протистояння. Обидва руху закликають до

протистояння між вказаними течіями. 

         З 25 лютого 2023 року активність вказаних ініціатив фіксується у багатьох

регіонах держави. У центральних частинах міста відбуваються скупчення молоді,

яка також частково пересувається по містах невеликими групами, зокрема у

торговельних центрах.

         Крім того, з метою організації вказаних зібрань у месенджері «Телеграм»

почали створюватися тематичні канали.

Іноді підліток не може самостійно реалізувати свої бажання. Він знаходить

своє місце у молодіжному угрупуванні для свого самоствердження та своєї

самореалізації. Задля цього підлітки об'єднуються у неформальні групи.

Деякі батьки навіть можуть не підозрювати, що її дитина належить до певної

субкультури та може мати девіантну поведінку. 

Що ж робити батькам, у цій ситуації:

- Спокійно, відкрито і прямо спілкуйтеся з дитиною. Надайте їй можливість

говорити, коли вона буде до цього готова. Не підганяйте її.

- Якщо дитина розповідає куди вона ходить та як проводить свій час. Проявіть

якомога повнішу обізнаність в обговорюваній темі; виявляйте терпіння,

наполегливість, доброзичливість для уникнення емоційного дискомфорту,

недовіри чи агресії з боку підлітка;

- Опановуйте Інтернет-технології, майте власний акаунт і станьте другом своїй

дитині в соціальних мережах;

- Щотижня аналізуйте вміст сторінок дитини, уважно читайте її публікації,

вивчайте групи, до яких вона приєдналася;

- «Познайомтеся» з її віртуальними друзями, звертайте увагу на фото й відео, що

викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані;

- Покажіть дитині, що вона вам небайдужа, що ви піклуєтеся про неї та

запропонуйте спільно провести час.

- Зосередьтеся на тому, щоб показати дитині її переваги, знайдіть у неї сильні

сторони, допоможіть їй побачити себе унікальною особистістю.

- Після встановлення контакту та виявлення підлітком довіри до вас, слід

пояснити згубність і безперспективність деструктивної поведінки, підкріплюючи

це фактами, які добре відомі підліткові; допомогти підлітку зрозуміти ступінь

ризику від деструктивної поведінки і невідворотної відповідальності за скоєне

(зокрема у випадку вчинення булінгу або іншого правопорушення).

ПАМ’ЯТАЙТЕ, що в зону ризику проявів деструктивної поведінки потрапляють

підлітки, яким бракує батьківської уваги і підтримки, а також ті, чиє перебування

в мережі Інтернет не контролюється.

ДІЇ ДОРОСЛИХ АБИ ПІДЛІТОК МІГ СТВОРИТИ СВІЙ БЕЗПЕЧНИЙ ОНЛАЙН-ПРОСТІР 

Сьогодні більшість підлітків свій час проводять онлайн спілкуючись із своїми однолітками, граючи в ігри в гаджетах. Після початку пандемії та повномасштабного вторгнення Російської Федерації ми всі почали проводити майже ввесь свій час перед моніторами та екранами. Інтернет може дати багато нової та потрібної інформації для наших підлітків, за його допомогою ми здобуваємо знання, знаходимо нових друзів та підтримуємо зв’язок зі старими. Але якщо в цифровому просторі проводити занадто багато часу, то це впливає на розвиток підлітка та його фізичне здоров’я. Батьки та вчителі мають турбуватися про те, скільки часу підліток має проводити онлайн та як зробити так, аби максимально захистити підлітка у мережі. Отож, як це зробити: 

1. Говоріть із підлітками про те, що вони роблять у інтернеті. Це має бути невимушена та довірлива розмова про те, що подобається робити підліткам в інтернеті, у що вони грають та що дивляться. Як проводять час у онлайні та як налаштовують свої профілі у соціальних мережах. Не бійтеся братися за складні теми такі, як кібербулінг, секстинг, порнографія, грумінг. Слухайте та НЕ перебивайте підлітка. 

2. Розвивайте критичне мислення підлітка. Допомагайте аналітично ставитися до речей, які вони бачать в медіа просторі, оцінювати якість та надійність онлайн-джерел та навчіть їх верифікувати інформацію. Розкажіть про пропаганду та онлайн маніпуляції, які можуть обдурити дорослих, демонструйте приклади дезінформації, які бачите самі. Та заохочуйте до аналізу ситуації. 

3. Розкажіть про те, що блогери та інфлюенсери використовують свої соціальні мережі, як спосіб заробітку. Люди, які це роблять зацікавлені у тому, щоб висвітлювати ситуацію з корисного для них боку (наприклад, навмисно створюють проблему і пропонують її рішення саме за допомогою товару, який рекламують). 

4. Допомагайте керувати онлайн-репутацією. Нагадайте про те, що все, що вони завантажать у інтернет, там і залишається назавжди. Тож ознайомте підлітків із правилом “білборду” - публікувати тільки те, що б вони не проти були побачити на білборді біля школи. Поясніть, що їх сторінки у мережах можуть побачити батьки та майбутні роботодавці і це може вплинути на стосунки із ними. 

5. Встановыть батьківський контроль на всіх девайсах вдома. Хоча батьківський контроль і фільтрація інформація важливі - це має бути у міру дорослішання. Встановлення таких програм має здійснюватися разом у діалозі та обговоренні. Так, підлітки можуть мати друзів із пристроями без фільтрів, але коли ми обговорюємо з підлітками, чому важливі обмеження і чому деякі сайти/контент не є доречним для їхнього віку, тоді це не викликає в них роздратування чи бажання скористатися моментом. 

6. Обмеження на використання, антивірусні програми мають бути встановлені і на комп’ютерах навчального закладу. 

7. Наголосіть підліткам про те, що їм потрібно переглянути налаштування приватності на всіх сайтах, сторінках, девайсах та акаунтах. Заохочуйте змінювати паролі час від часу та постійно нагадуйте про те, що не потрібно повідомляти приватну інформацію про себе, сім’ю та друзів у месенджерах, незнайомим особам. 

8. Утримайтеся від користування незахищеними wi-fi у кафе / ресторанах / громадських місцях, але якщо користуєтесь, то перевірте чи коректно налаштована приватність на гаджеті, щоб зловмисники не могли викрасти приватну інформацію про підлітка. 

9. Навчіть підлітків кільком правилам безпечного користування інтернетом: - додавати людей до чорних списків або скаржитися на них адміністрації соцмережі; - скачувати додатки та файли тільки з офіційних платформ; - розкажіть про антивірус та навчіть користуватися ним; - розкажіть про те, що потрібно поважати інших онлайн користувачів; 

10. Відслідковуйте кількість часу, що підлітки проводять онлайн (за допомогою спеціальних додатків або у налаштуваннях у самому телефоні), а також разом проговорювати, чим це може бути небезпечно і як допомогти підлітку менше часу бути в цифровому вимірі. 

11. Пам’ятайте, як важливо їм проводити вільний час разом із підлітком. 

(Джерело: https://stop-sexting.in.ua/wp-content/uploads/2022/11/starsha-shkola-onlajn.pdf )

ЯК ЗАСПОКОЇТИ ДИТИНУ У НЕЛЕГКИЙ ЧАС? 

10 ДІЄВИХ ПОРАД:

 

1. Власним прикладом продемонструйте спокій.

2. Якщо вдасться, постарайтеся розсмішити дитину. 

3. Нагадайте про правила безпеки та розкажіть, що робити у разі небезпеки.

4. Більше обіймайте та розмовляйте.

5. Якщо у вас немовля, тримайте животик до живота. Простукуйте долонею спину – 1 легкий стук на секунду.

6. Займайтеся рутинними домашніми справами. Доручіть дитині завдання, які повернуть до звичного режиму. Добре розчистити простір від зайвого.

7. Розповідайте історії, читайте її улюблені казки вголос.

8. Вмикайте улюблені мультики, ігри чи серіали.

9. Варто їсти смачну легку їжу, адже відчуття голоду підсилює страх.

10. Пийте теплі напої по ковтку. Також допоможе солодкий чай.

Якщо вас турбує питання: кому потрібні ці заняття? Навіщо моїй дитині уроки, якщо зараз важливіша просто можливість залишитися живими? Де взяти сили для проведення уроків? і т.п.

 

️В Ізраїлі було проведене дослідження щодо спілкування вчителів та учнів під час військових дій. За його результатами 76% опитаних підлітків відзначили, що таке спілкування було для них важливим і корисним. При цьому сам зміст навчання був не так важливий, як відчуття підтримки від вчителя і групи. Сам факт того, що хтось цікавиться ними, думає про них, переживає, свідчив про турботу та надав учням більшої емоційної стабільності.

 

 Тому, якщо ви ще роздумуєте: так чи ні... То відповідь - так!


Як подолати страх сирени (дітям будь-якого віку і дорослим теж допомагає ). 

 

Одним з найдієвіших прийомів саморегуляції при підвищеної тривозі у зв’язку з збудженням під час сирени є відтворення її своїм голосом. Дозвольте дітям, і може й собі, супроводжувати цей звук власним голосом. Це може бути іронічний звук, він може бути зі своєю мелодією чи може бути зовсім своїм буркотінням «собі під ніс». 

Ми можемо це робити як під час сирени так і після неї  - наприклад зробити конкурс на самий смішний чи самий злий чи самий незвичний тип сирени (тобто кожен вигадує свій звук, який йому до вподоби). 

Якщо ці голосові вправи з’єднати з активними будь-якими рухами, то позитивний вплив буде більш виражений. 

 

Таким чином людина отримує контроль над стресовою ситуацією і легше вернеться  в стан спокою, тому що нервова система зможе себе врегулювати завдяки цим простим прийомам. 

 

Також повільне дихання та ковтання (навіть жвачка чи невеликі ковтки води) є універсальними та дієвими засобами, які врегульовують збуджену нервову систему.

Як захистити дитячу психіку під час війни – поради психолога

 

1. Казка та супергерої.

Пригадайте чи вигадайте казку, де герой проходить випробування на сміливість та можливість витримати щось неприємне. Розповідайте її, коли збираєтесь у сховище, або перебуваєте там. Це допоможе дитині зрозуміти ситуацію, допоможе запустити механізми адаптації. Як поводити себе на блокпостах: важлива інформація для українців.

2. Що робити під час обстрілів і залпового вогню?

Ігри на позитивну уяву.

У багатьох сховищах холодно або жарко, тісно, темно і лячно. Включіть уяву! Пограйте з дитиною в гру «‎А зараз вигадаємо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами, та інше». Так ми зменшимо вплив страху від замкнутого простору, коли не можеш робити те, що хочеш, що звик робити.

3. Ігри під час вибухів. Коли лунають вибухи та постріли, але ви захищені, можна з дитиною уявляти великі крила Янголів, що боронять наших солдат та допомагають їм нас захищати.

4. Малюнки захисникам. Коли у дитини виникають запитання, чим ми можемо допомогти, – створюйте з малечею малюнки підтримки та сміливо викладайте їх у соціальні мережі. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.

5.Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання за планом, вивчення іноземної мови теж допоможуть організму стабілізувати психічну систему після дезорганізації військовим станом.

 

Авторка - Олена Карнадуд

Прийоми першої первинної допомого під час кризової ситуації

Під час воєнних дій психіка людини перебуває в постійному напруженні та стресі. Вони можуть спричинити різні реакції та мати індивідуальні фізичні прояви. І якщо людину, яка знаходиться поряд з вами, помітно «накрило» емоціями, буде корисним знати мінімальний набір прийомів першої психологічної допомог

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту

Універсальні загальні елементи першої психологічної допомоги

1.     Залишайтеся поруч із людиною, яка потребує допомоги. Люди в кризовій ситуації тимчасово втрачають почуття захищеності та довіри. Коли ви поряд, ви можете допомогти відновити почуття впевненості та безпеки.

2.     . Активне слухання. Важливо уважно вислухати людину, щоб допомогти їй пережити травмуючу подію.

3.     3. Поважайте почуття інших. Поставтеся без упередження до того, що вам кажуть.

4. 4. Проявіть турботу та надайте практичну допомогу. Якщо хтось перебуває в кризовій ситуації, в першу чергу корисною буде практична допомога: звʼязатися з кимось, хто може побути з постраждалим тощо. Реакціями під час кризової ситуації можуть бути: страх, ступор, плач, «істерика», панічна атака, нервове тремтіння, агресія. Далі — прийоми, як допомогти людині в таких станах.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту

Страх. Як допомогти?

1. Покладіть руку постраждалого на запʼястя, щоб він відчув ваш спокій. Це буде для нього сигналом, що ви поруч і він не один.

2. Дихайте глибоко і рівно. Заохочуйте постраждалого дихати в одному з вами ритмі.

3. Якщо потерпілий говорить, то слухайте його, виявляйте зацікавленість, розуміння, співчуття.

4. Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених мʼязів тіла.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту

Ступор. Як допомогти?

 Ознаки ступору: різке зниження або відсутність довільних рухів та мови; відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотик); застигання у певній позі, стан повної нерухомості.

 1. Підійдіть до людини, повільно візьміть за руку і запросіть іти разом з вами. Використовуйте фрази: «Тобі не можна залишатися тут», «Тобі потрібна допомога» тощо.

 2. Зігніть постраждалому пальці на обох руках і притисніть їх до основи долоні. 3. Людина, перебуваючи у ступорі, може чути та бачити. Тому говоріть їй на вухо тихо, повільно та чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні). Необхідно будь-якими засобами добитися реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту

Плач. Як допомогти?

1. Не залишайте постраждалого одного.

 2. Встановіть фізичний контакт із постраждалим (візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече або спину, погладьте по голові). Дайте відчути, що ви поряд.

3. Застосовуйте прийоми активного слухання: періодично вимовляйте «ага», «так», кивайте головою, повторюйте за людиною уривки фраз, говоріть про свої почуття та почуття постраждалого. 4. Не намагайтеся заспокоїти постраждалого. Дайте йому можливість виплакатися і виговоритися.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту

Істерика. Як допомогти?

Ознаки: надмірне збудження, безліч рухів; мова емоційно насичена, швидка; крики, ридання.

1. Видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Необхідно залишитися з потерпілим наодинці, якщо це є безпечним для вас.

2. Несподівано вчиніть дію, яка може сильно здивувати (дати ляпас, облити водою, різко крикнути на людину).

 3. Говоріть із постраждалим короткими фразами, впевненим тоном («Випий води», «Умийся»). 4. Після істерики настає занепад сил. Укладіть постраждалого спати

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту

Панічна атака. Як допомогти?

1. Попросіть людину сісти, опустити голову та впертися ногами в підлогу. 2. Попросіть постраждалого зосередитися на диханні і дихати повільно. 3. Переключіть увагу. Попросіть людину розповісти про те, що вона бачить і чує.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту

Нервове тремтіння. Як допомогти?

Після екстремальної ситуації зʼявляється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію).

 1. Візьміть потерпілого за плечі і сильно, різко потрясіть протягом 10—15 секунд.

2. Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад.

3. Не можна: обіймати потерпілого чи притискати його себе; укривати постраждалого чимось теплим; заспокоювати, говорити, щоб він узяв себе в руки.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту

Агресія. Як допомогти?

1. Зведіть до мінімуму кількість людей навколо.

2. Дайте людині можливість випустити емоції.

3. Доручіть роботу, повʼязану з високим фізичним навантаженням.

4. Демонструйте доброзичливість.

5. Намагайтеся розрядити ситуацію смішними коментарями або діями.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3035-priyomi-persho-psihologchno-dopomogi-v-krizovy-situats

Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту

Безпека дітей на вулиці: як вчити правила безпеки з дітьми  

Пам'ятайте, що привчати дитину до самостійності потрібно поступово. Не лякайте дитину і не розповідайте про всі небезпеки відразу.

Подавайте інформацію акуратно, методично (можете завести блокнот і відзначати, які моменти ви вже поговорили, а про що розповісте наступного разу). Не забувайте по кілька разів опрацьовувати одну і ту ж тему, нагадувати про ті чи інші важливі моменти. Супроводжуйте процес навчання картинками.

У процесі вивчення правил безпечної поведінки дитини на вулиці підключайте родичів для демонстрації рольових сцен. Показуйте, як потрібно поводитися на вулиці на своєму прикладі, розширюйте кругозір дитини. А також просіть дитину показати, як вона запам'ятала те, що ви їй сказали.

Так дитина повинна знати наступну особисту інформацію:

Рекомендації батькам майбутніх першокласників

1. Налаштуйте дитину позитивно, розкажіть, що у неї з'явиться багато нових друзів, що кожен день вона буде дізнаватися багато цікавого. Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя. Можна погратися у «Школу». Нехай учителем у цій грі буде мама чи бабуся, а дитина - учнем, а потім поміняйтесь ролями.

2.Не акцентуйте увагу лише на навчанні. Дитинство у шість років не закінчується. Навчання – це нелегка і відповідальна праця.

3.Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем.

4.Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.

5.Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.

6.Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.

7.Розмовляйте з дитиною спокійним голосом. Для дитини Ви — зразок мовлення, адже вона вчиться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина буде говорити так, як Ви. Малюк успішніше засвоює мову тоді, коли дорослі слухають його, спілкуються, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

8.Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.

9.Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам’ятайте, що похвала та емоційна підтримка (“Молодець!”, “Ти так добре впорався!”) здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.

10.Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

11.Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

12.Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

13.Батьківські вимоги не повинні вступати у явне протиріччя з найважливішими потребами дитини. Дитині не можна забороняти бігати, стрибати, малювати, шумно грати… Все це і багато іншого – прояв природних і важливих для розвитку дитини потреб.

14.Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.

15.Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Це основа для взаєморозуміння.

16.Дорослі повинні узгодити правила між собою. Навіть якщо один з батьків не згоден з вимогами іншого, краще в цю хвилину промовчати , а потім уже без дитини обговорити суперечності.

17.Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м'язів руки,аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно вчити малюка вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення. Навчіть дитину зав’язувати та розв’язувати вузлики.

Казки Вікторії Назаревич 

для формування толерантної свідомості

https://m.facebook.com/photo.php?fbid=2161837587212305&id=100001582549330&set=a.398760366853378&source=57

      Пам’ятка батькам майбутнього першокласника

Рекомендуємо батькам:

Не рекомендуємо:


Як батьки своїми ж руками роблять дітей неслухняними? 

7 типових помилок матерів і татусів

Часто батьки стикаються з проблемою, що в якийсь момент дитина стає абсолютно неконтрольованою і неслухняною. А ви їй пояснюєте, що так поводитися не можна, і голос підвищуєте, а все без толку! Можливо, час придивитися до себе і до своєї поведінки, перш ніж лаятися на дитину. Ми підготували 7 помилок батьків, які своїми ж руками роблять дітей неслухняними.

1. Ви кидаєте загрозливі фрази

Дитина сперечається і робить все на зло? Одні в таких випадках намагаються закликати до здорового глузду, інші починають погрожувати: «Будеш себе погано вести, більше не буду любити тебе», «Віддам в дитбудинок», «Чи забере міліціонер».

Діти чудово відчувають фальш. Обманюючи малюка, ви втратите його довіру, він буде вважати батьків брехунами, а його поведінка тільки погіршиться. Краще сказати так: «Я люблю тебе, але твою поведінку я не схвалюю».

2. Ви приділяєте дитині мало уваги

Ви працюєте з ранку до ночі, щоб купити дитині наймоднішу іграшку або гаджет. Замість слів подяки ви отримуєте сльози і капризи. Чому така несправедливість? Якщо дитина не отримує достатньо уваги, яка їй необхідна, вона знаходить свій спосіб його отримати — непослух. Їй не так потрібні подарунки від вас, як вихідний в аквапарку разом з вами.

Любов — це не подарунки, а дозвіл дитині проявляти будь-які емоції, приймати її і цікавитися її життям.

3. Ви постійно наказуєте

Якщо батьки спілкуються з дитиною тільки в наказовому тоні, діти відразу ж пручатися і упиратися. Таким способом малюк показує, що він особистість. Його рішення може бути не дуже правильним, зате своїм.

Звідки вам знати, що ви думаєте правильно? У батьків теж є комплекси і психологічні травми з дитинства. Не відкидайте, що і у вас може бути неправильна думка.

4. Ви більш уважні до молодшої дитини

Цей пункт тісно перетинається з другим. Дитині не вистачає уваги, і вона діє за принципом: «Раз мені незатишно, нехай вам теж буде».

5. Ви її критикуєте

«У тебе руки з одного місця ростуть», «Що за каляки-маляки ти малюєш», «Почерк як курка лапою» — кажуть батьки ці типові фрази. Після такого дитина втрачає впевненість в собі, вона перестає старатися. У неї з’являється думка: «Буду поганим, все одно ні на що не придатний».

6. Ви показуєте їй неправильний приклад

Ви спізнюєтеся на зустрічі, сваритеся в транспорті і зневажливо ставитеся до почуттів інших людей? Дитина це все бачить і повторює. Наші діти — це дзеркальне відображення батьків, хоча ми не завжди це помічаємо.

7. Ви зриваєтеся на дитину

На роботі можуть бути проблеми, прийшовши додому, ви відразу ж налітаєте на дитину, щоб випустити пар. А потім просто загладжуєте вину якоюсь смакотою. У дитини не формується поняття, що батьків радують її хороші вчинки і засмучують погані. Вона може потрапити під гарячу руку, навіть коли уроки зроблені і сміття винесено.

Десять заповідей батькам

1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно виховувати, треба знати вікові та індивідуальні особливості дитини. 

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. 

3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти. 

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість. 

5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі. 

6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю. 

7. Вчіть дитину самостійно приймати рішення та відповідати за них. 

8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких». 

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе ,Вам ,швидше набути батьківської мудрості. 

10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити. 

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. 

Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя. 


Вчіться та навчайте дітей правильно спілкуватись

1. Щоб навчитися правильно говорити, треба навчитися читати і слухати. 

2. Читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, почути, зрозуміти й запам'ятати художні особливості мови, мовні звороти. 

3. Збагаченню словникового запасу допоможе спеціальна робота: заведіть словник для запису нових слів, тренуйтеся в їх вимові та використанні, добирайте до них антоніми та синоніми, вивчайте слова, що використовуються в переносному значенні, 

4. Намагайся не лише запам'ятати мову оратора, а й прийоми її побудови. 

5. Стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів — це збіднює мову. 

6. Стежте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій. 

7. Щодня читайте вголос по 15—20 хв., усвідомте зміст тексту, поміркуйте, де зробити паузу, поставити наголос, якого емоційного відтінку надати мові. 

Вікові особливості

  Молодшими школярами вважають дітей віком від 6/7 до 10/11 років, які навчаються у 1—4 класах сучасної школи. Цей віковий період завершує етап дитинства. Опановуючи новий для себе вид діяльності — навчання, молодші школярі ще багато часу й енергії віддають грі. У цих видах діяльності розгортаються їх стосунки з ровесниками і дорослими, особистісне психічне життя і психічний розвиток, формуються психічні новоутворення, завдяки чому діти виходять на новий рівень пізнання світу і самопізнання, відкривають нові власні можливості і перспективи.

   Головною особистісною характеристикою молодшого школяра є прийняття і усвідомлення своєї внутрішньої позиції, що дає підстави вважати цей вік зрілим дитинством.