1.Мій край ніколи не був плакучим.А нині вітер приніс у вирійпташині поспів смутний над кручами,що розбивають дніпровські хвилі.
То вороженьки прийшли раптово,закрити небо, забрати волю, убити пісню, занімить слово,дітей розкѝдать по чисту полю.
2.А жайворон заспіваєі ластка зів’є гніздечко,хоч лишенько серце крає,та сонечко недалечко.
А Сонце встає на сході,щоб тішились навкруг неньки,прокинувшись, всі Володі,Тарасики і Оленки.