Шановні здобувачі освіти, на період карантину заняття будуть проводитись із застосуванням дистанційних технологій.
Пропоную для самостійного опрацювання ряд тем. Теоретичний і практичний матеріал ви можете знайти за посиланнями або звернувшись до керівника гуртка.
Опрацюйте інформацію у групі Viber « Мистецтвознавство».
Повторення теми «Архітектура та живопис XIX — початку XX століття. Сучасне образотворче мистецтво» https://ru.osvita.ua/vnz/reports/culture/11058/
Перегляньте відео за посиланням: 1. https://www.youtube.com/watch?v=fHOoOQgJBWc
2. https://www.youtube.com/watch?v=ZRYI1ztwX3I
Заняття в режимі онлайн за допомогою сервісу Zoom. Подключиться до конференції Zoom
https://us04web.zoom.us/j/75109687079?pwd=RXkxRjhaZytZYUZ4MnY2R0hsUmtNdz09
Ідентифікатор конференції: 427 442 1874 Код доступу: 8MfQqM
Заняття в режимі онлайн проводиться о 11.30 за допомогою сервісу Zoom.
Робота з мультимедійною презентацією "Музична культура Київської держави. Мистецтво кобзарів і лірників " за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=5jsScRVQzwY
Самостійне опрацювання статті " Розробка дизайну сучасного інтер’єру в українських традиціях"
Літературні загадки та шаради за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=T9SeLTFjtVM
7. Практичне заняття. Складання схеми «Кобзарі та лірники в Україні». (схема та зразок за посиланням ) https://eschool.dn.ua/mod/book/view.php?id=204867
Опрацюйте інформацію у групі Viber « Мистецтвознавство».
Складіть анкету для опитування однокласників "Моє ставлення до української пісні" на 5-7 актуальних запитань.
Заняття в режимі онлайн за допомогою сервісу Zoom. Подключиться до конференції Zoom
https//zoom.us/j/4274421874?pwd=ZUVQZkdmTXhRR05MZ25BZjd0NEhGQT09
Ідентифікатор конференції: 427 442 1874 Код доступу: 8MfQqM
Заняття в режимі онлайн проводиться о 11.30 за допомогою сервісу Zoom.
Практичне заняття. Підготовка до виразного читання уривків драматичних творів з рекомендованного переліку.
Самостійне опрацювання теми "Театр на Запорізькій Січі. Шкільний театр. Сучасний драматичнй та ляльковий театр" за посиланнями. https://history.vn.ua/pidruchniki/klimova-art-culture-10-class-2010/14.php https://www.facebook.com/ChernihivTheatre/videos/%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%BC%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%B0-%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%94%D1%80%D0%B0-06122019-chernihivtheatre/814085175696195/
https://www.youtube.com/watch?v=OKkfR8fjI7w
Драма (від гр. «дія») — один з літературних родів, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів, здебільшого призначений для сценічного втілення. Драма є специфічним видом мистецтва, який одночасно належить як літературі, так і театру. Лише в колективній творчості письменника, режисера, художника, композитора й акторів вона може стати помітним явищем літературно-мистецького життя. Відповідно до змісту та форми, характеру конфлікту драматичні твори поділяють на такі основні жанри: трагедія — драматичний твір, який грунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої творчі задуми, з об’єктивною неможливістю їх реалізації. Конфлікт трагедії має глибокий філософський зміст, є надзвичайно актуальним у політичному, соціальному чи духовному планах, відзначається високим напруженням психологічних переживань героя. Трагедія майже завжди закінчується загибеллю головного героя. Кожна історична доба давала власні відповіді на причини зародження трагічних конфліктів; комедія — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині; власне драма — п’єса соціального, історичного чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої переважно звичайні люди. Автор прагне розкрити їх психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій; трагікомедія — вид драматичного твору, який має ознаки як трагедії, так і комедії; драматична поема — невеликий за обсягом віршований твір, у якому поєднуються жанрові форми драми та ліро-епічної поеми. Основу драматичної поеми становить внутрішній динамічний сюжет, власне, конфлікт світоглядних та моральних принципів за відсутності панорамного тла зовнішніх подій. Ліричні чинники переважають над епічними та драматичними; лірична драма — це драматичний твір, у якому помітну роль відіграють ліричні елементи. У центр зображення автор виносить внутрішній світ героїв. У ліричній драмі значно посилюються естетичні функції умовності, деформуються часові та просторові параметри, складнішою стає композиція, домінують асоціативні зв’язки (Леся Українка «Одержима»); драма-феєрія — п’єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами (Леся Українка «Лісова пісня»); містерія (грец. тшіегіоп — таїнство, таємний релігійний обряд на честь якогось божества) — західноєвропейська середньовічна релігійна драма, що виникла на основі літургійного дійства. Містерія інсценізувала народження, смерть і воскресіння Христа. Ці три події християнської історії були її композиційними центрами, навколо яких компонувалися безліч інших євангелійних епізодів (покликання апостолів, оздоровлення хворого, зцілення німого, Тайна вечеря). Містерійний сюжет міг замінюватися в окремих випадках не тільки біблійним, а й світським, зокрема історичним. У XIX ст. виник жанровий різновид містерії -— романтична містерія — ліро-епічний твір з діалогічною формою викладу, в якому фантастичний план поєднувався з реальним.
Григорій Квітка-Основ’яненко Конотопська відьма (повість, 1836 р.)
Марко Вовчок Інститутка (повість, 1862 р.)
Панас Мирний Хіба ревуть воли, як ясла повні (роман, 1875 р.)
Іван Нечуй-Левицький Микола Джеря (повість, 1878 р.)
Іван Нечуй-Левицький Кайдашева сім’я (повість, 1879 р.)
Марко Кропивницький Глитай, або ж Павук (драма, 1882 р.)
Михайло Старицький Циганка Аза (драма, 1890 р.)
Панас Мирний Лимерівна (трагедія, 1892 р.)
Борис Грінченко Ясні зорі (драма, 1897 р.)
Іван Карпенко-Карий Сава Чалий (трагедія, 1899 р.)
Михайло Старицький Останні орли (роман, 1901 р.)
Леся Українка На руїнах (драматична поема, 1904 р.)
Іван Франко Мойсей (поема, 1905 р.)
Михайло Коцюбинський Fata morgana (повість, 1910 р.)
Михайло Коцюбинський Тіні забутих предків (повість, 1911 р.)
Леся Українка Оргія (драматична поема, 1913 р.)
Микола Куліш Мина Мазайло (комедія, 1929 р.)
Іван Кочерга Свіччине весілля (драматична поема, 1930 р.)
Богдан Лепкий Крутіж (повість, 1941 р.)
Іван Багряний Тигролови (роман, 1944 р.)
Улас Самчук Чого не гоїть вогонь (роман, 1959 р.)
Опрацюйте інформацію у групі Viber « Мистецтвознавство».
Розгляд теми «Африканський культурний регіон. Ритуальне та самодіяльне мистецтво в африканській культурі».
Перегляньте відео за посиланнями: 1. https://www.youtube.com/watch?v=rwVZK8ZhuXE
2.https://www.youtube.com/watch?v=IFkZ29kWxQI
3.https://sites.google.com/site/teatrmoastihia/teatri-svitu/teatri-afriki
Заняття в режимі онлайн за допомогою сервісу Zoom. Подключиться до конференції Zoom
https://us04web.zoom.us/j/75109687079?pwd=RXkxRjhaZytZYUZ4MnY2R0hsUmtNdz09
Ідентифікатор конференції: 427 442 1874 Код доступу: 8MfQqM
Заняття в режимі онлайн проводиться о 11.30 за допомогою сервісу Zoom.
Робота з онлайн-картою Африки.
Самостійне опрацювання статті "Африканська мистецтво " та статті за посиланням http://nkkep.com/wp-content/uploads/2020/10/22.10.P-11-my-stetstvo.pdf
7. Практичне заняття. Розробка комп'ютерної карти-презентації "Розмаїття культур народів Африки".
Індійський культурний регіон. Образотворче мистецтво Індії.
Пригадайте правила написання доповіді. https://naurok.ua/student/blog/dopovid-zrazok-napisannya-ta-pravila-oformlennya
Опрацюйте інформацію з теми у групі Viber « Мистецтвознавство» та ознайомтесь з відеоматеріалами для написання доповіді.
https://www.youtube.com/watch?v=ZwYs84Ecs2Y
Розгляд теми «Індійський культурний регіон. Образотворче мистецтво Індії».
Перегляньте матеріали та відео за посиланнями:
1. https://www.youtube.com/watch?v=6JpJefqBz1s
2 .https://www.youtube.com/watch?v=MoKktAPKy4U
3.https://www.youtube.com/watch?v=39ZlULTMvSU
4.https://www.youtube.com/watch?v=LWbjCUZd25U
5. Перечитайте статтю "Образотворче мистецтво Індії" подану нижче.
Заняття в режимі онлайн за допомогою сервісу Zoom. Подключиться до конференції Zoom
https://us04web.zoom.us/j/75109687079?pwd=RXkxRjhaZytZYUZ4MnY2R0hsUmtNdz09
Ідентифікатор конференції: 427 442 1874 Код доступу: 8MfQqM
Заняття в режимі онлайн проводиться об 11.30.
Практичне заняття. Підготовка кросворда з обраної теми. Підготовка доповіді "Індійський танець. Значення поз і жестів" за поданим матеріалами та з власнообраних джерел.
Сучасне індійське образотворче мистецтво несе в собі і власний початок (эпико-романтичне, пронизане загостреним почуттям декоратівізма, сталій традиції реалістичного трактування сюжетів, що виникло в ході визвольної боротьби) і випробовує на собі вплив авангардизму західних шкіл і напрямів.
Цей процес поєднання знаходиться в постійному русі. Національно-індивідуальне, власне індійське проявляє себе достатньо чітко.
Це результат переосмислення іновліянія, яке і примушує до того або іншого напряму в сучасному мистецтві Індії додавати визначення «індійський»: «індійський абстракціонізм», «індійський експресіонізм», «індійський сюрреалізм і поп-арт», і лише, мабуть, опорт, кітч не носили якихось відхилень від загальносвітових стандартів, але вони ніколи не займали в мистецтві Індії помітного місця.
Це виникло не в останню чергу тому, що Індія дуже вибірково відбирала з того арсеналу, який мало в своєму розпорядженні західноєвропейське мистецтво. Для індійських художників сучасних напрямів до наших днів залишаються авторитетами такі імена, як Матісс, Джакометті, Киріке, Мур, Пікассо, Кандінській, Клеї.
З проникненням західного мистецтва і його естетики відомий вплив на індійське мистецтво зробила філософія екзистенціалізму. Значення ж фрейдистського підсвідомого і інтуїтивного початків не знайшло такого важливого місця, яке відводиться цьому на Заході.
Причина в тому, що індуська естетика і мистецтво завжди були пронизані достатньо відкритим відчуттям плотський-еротичної сторони людської натури, що по морально-етичних нормах Заходу вважалося закритою темою.
Індійське сприйняття еротичного виходить з дуже глибоких уявлень про могутні життєтворні сили в природі і людині, що масштабно відображене в пам'ятниках міфоепічеськой літератури і архітектури.
Індійські художники і скульптори абстрактного напряму і донині відтворюють магічні знаки круга тантрістськіх образів.
У своїй творчості такі художники, як Г.Сантош, К.Харидасан, Бірен Де, скульптор Нагджі Патель і ін., відображають сакральні зображення, що спрадавна існують в народному ритуальному мистецтві і носять, самі по собі, достатньо абстрактний характер (наприклад, зображення фалоса - втілення життя сил бога Шиви, що породжують, або умовне зображення комбінації жіночого і чоловічого почав, або магічні малюнки, що наносяться жінками в святкові дні не тільки в сільських хатинах, але і в міських новобудовах).
Індійським художникам не доводиться, як колись європейським на зорі авангардизму, звертатися до народного мистецтва Африки або ж до народного і класичного мистецтва Сходу - вони черпали і до цього дня черпають натхнення у власному народному мистецтві, безмежному в своєму різноманітті (сільські глиняні і дерев'яні фігурки людей і тварин, розписи тканин, розписи стін і полови в будинках, народні ярмаркові уявлення і т.
д. і т. п.). Могутнім формоутворювальним і цветоорганізующим чинником є знаменита середньовічна індійська мініатюра, лубки XVIII-XX вв. релігійного і світського змісту.
Абстракціонізм був «індійським», тому що багато метрів цього напряму С.Раза, Шанті Даве, К.Ч.С.Паникер, М.Самант вводили в період «піку» цього напряму індуські символи у вигляді написів, зроблених шрифтом нагарі, або сліду стопи богині Лакшмі, знаку свастики, або ж цілком складали композиції з сакральних зображень шрифтових смуг, переміжних схематичними зображеннями священних тварин (корова, бик, кобра).
Це можна бачити на численних полотнах Панікера, Султана Алі, Г.Васудева.
Індійський сюрреалізм представляють такі майстри, як Б.Бхаттачарья, А.Рамачандран, М.Патель, П.Сингх, А.Каранджи і ін. Є серед них, звичайно, і такі, як Ману Парекх, якого можна назвати «фізіологічним» сюрреалістом, чиї роботи незмінно повторюють анатомічні ремінісценції суто естетичного характеру.
Але є майстри і зовсім іншого плану, такі, як Рамачандран, який, укрупнюючи і узагальнюючи несамовито рухомі фігури, зображає сучасну страждаючу людину. Окремі сюжети його серійних композицій черпнули з Євангелія.
Йому ж належать не менш глибокі по сенсу роботи, присвячені різним сторонам сучасної індійської дійсності, де показана діалектика боротьби внутрішніх і зовнішніх сил, які роздирають людину зовні і зсередини і не дають йому можливості розірвати це кільце. Така його робота «Каліпуджа».
Але одночасно з цим був і залишається в Індії пласт «чистого» авангарду, що виявляється в абстракціонізмі і абстрактному експресіонізмі. Тут багато наслідувань європейським школам. І в Делійській школі, і в Бенгальськой (Шантіникетон), і в Бомбейській, в Лакхнауськой і Мадрасськой можна знайти багато майстрів, вірних абстрактному живопису.
Це і Рам Кумар, і Гайтонде, Сантош і Бірен Де, Ом Пракаш, С.Гуджрал, Падамси, Свамінатхан, Разу, П.Т.Редди, С.Шарма і ін. Їх роботи несуть в своєму абстракціонізмі ряд рис, які дозволяють пізнати в них індійських художників. Навіть у роботах такого постійно абстрактного майстра, яким є Рам Кумар, можна знайти колорістічеськіє відгомони північноіндійського пейзажу.
Є і в середовищі скульпторів імена, які міцно пов'язані з абстрактним напрямом, наприклад, Н.Кулкарни, Б.С.Катт, С.Чоудхури. Але, мабуть, тільки в графіці цей авангардистський пласт відчувається більше всього. У цьому виді образотворчого мистецтва продовжують працювати метри, що починали ще в 1950-і рр. Перехід до модернізму в Індії - це Канвал Крішна, Крішна Редді, Д.Чопра, Сомнатх Хор.
Багато хто з них пройшов школу в паризькому «Ательє .17», де освоювали різну техніку гравюри. Пізніше вони самі широко експериментували і ускладнювали її, використовуючи склеювальні речовини, смоли, полімери, комбінуючи в одному листі високий і глибокий друк.
Деякі молоді художники вже протягом двох десятиліть працюють в абстрактній гравюрі, це А.Сингх, З.Хашми, С.Кар, Р.Паланиапан, Б.Баннерджи і ін.
найважливішим в сучасному мистецтві є та, що чітко визначилася з початку 1970-х рр. в Індії і тенденція розвитку мистецтва, що продовжувалася понині, в цілому. Процес відходу в кінці 1950-х - початку 1960-х рр. багатьох художників в «нову хвилю» в мистецтві, переходу від реалістичного до абстрактного йшов протягом одного десятиліття. Характернейшей межею вже в 1970-х рр.
було повернення ряду провідних художників до наочної змістовної графіки, живопиши, скульптурі. Серйозними в цьому відношенні імпульсами послужили події поблизу Індії і безпосередньо у її меж. Це була війна у В'єтнамі і народження в кривавих муках Бангладеш на самому Індостані. Дуже багато з майстрів мистецтва в своїх творах засудили геноцид.
Важливе також відзначити, що уряд Індії робить значні замовлення художникам і на монументальні роботи по оформленню фасадів і інтер'єрів нових громадських будівель, для оформлення площ, увічнення пам'яті видатних громадських діячів, що позитивно сприймається широкою публікою.
Танці в Індії охоплюють широкий спектр форм танцю, починаючи від стародавніх класичних або релігійних народних танців до сучасних стилів.
Три найвідоміших індійські божества, Шива, Калі і Крішна, як правило, представлені в танці. Існують сотні індійських народних танців, таких як Бгангра, Бігу, Самбалпура, Чхау і Гарба, а також інші танці представлені на регіональних фестивалях. Індія пропонує багато форм класичних індійських танців, кожна з яких може бути простежена у різних частинах країни. Показ індійських танцювальних стилів в індійських фільмах ознайомив із індійськими танцями світову аудиторію.
В індуїзмі, танці завжди відігравали важливу роль в побуті, часто танець являв собою як версію молитви, в інших випадках його поєднували з міфологічними темами з уяви індійського суспільства. Також не дивно, що в Індії величезну кількість класичних танців, розроблено саме з елементами гри. Танець є одним з найрозвиненіших форм мистецтва в Індії. Часто, навіть незначні рухи і вирази обличчя несуть якесь символічне значення. Класичні танці, як правило, покладені на літературну основу, або ж черпають мотиви саме з літературних першоджерел.
Найвідомішими індійськими народними танцями є бхангра в Пенджабі, біху в Ассам, чхау в Західній Бенгалії, Джаркханді та Орісса і гхумар в Раджастані. Індійською національною академією музики, танців і драми надала статус класичних восьми танцям. Це: бхаратанатьям[1] штата Таміл-Наду, катхак в Уттар-Прадеш, катхакалі[2] и мохіні-аттам в Кералі, кучипуді в Андхра-Прадеш, маніпурі в Маніпурі, одіссі в Оріссі і саттрія в Ассамі.[3] Доволі багато в Індії регіональних народних танців. Їх застосовують в різних випадках, наприклад, на весіллях, місцевих громадських заходах, або ж зборі урожаю чи початку мусону.
Класичний індійський танець - найдавніший танець у світі. Немає більш досконалого народного танцю, ніж танець індійської народності. Коріння його глибоко релігійні і спрямовані на радість богам.
Довгий час носіями індійських танців були жерці храмів і бродячі артисти, які переносили різні види танцю з селища в селище, з храму в храм. Танець супроводжував гру на музичних інструментах і співах про життя простих людей і про діяння богів. Але як і в будь-який інший народній танцювальній традиції, народний танець неоднорідний по регіонах. На півдні Індії прості люди танцюють Бхарат-натьям, на сході - Одісси, на півночі - Катхак. До цих пір рухи індійських народних танців не канонізовані.
Логічно припустити, що народні танці танцюють в народному одязі. Народний одяг для жінок в Індії - сарі. Зауважимо, що за манерою одягати сарі жінки різних штатів дуже відрізняються один від одного. В одних штатах сарі просто намотують на тіло, залишаючи вільно висіти кінець, в інших споруджують широкі тани. У північних штатах сарі майже не носять, а широке поширення мають сукні зі штанами і покривало для того, щоб закривати голову. Також відрізняються аксесуари та прикраси для народних танців.
Основні музичні інструменти та манера співу. Кінематограф Індії.
Далекосхідний культурний регіон. Естетичний феномен китайського живопису. Музичні твори китайського народу.
Перегляньте один з індійських фільмів у вільний час (за власним вибором). Підготуйтесь до дискусії в ZOOM.
Опрацюйте інформацію з теми у групі Viber « Мистецтвознавство» та ознайомтесь з відеоматеріалами з теми (наведеними нижче).
Розгляньте тему «Далекосхідний культурний регіон. Естетичний феномен китайського живопису. Музичні твори китайського народу.
https://www.youtube.com/watch?v=Ql9RrDHXmjU
https://www.youtube.com/watch?v=0vqrasvWZD0
https://www.youtube.com/watch?v=kJksmrFXZSM
https://www.youtube.com/watch?v=Igtb5KB8W6Q
Матеріали для доповіді: https://www.youtube.com/watch?v=K7kyeeUkKk0
https://fs01.vseosvita.ua/010037vi-e2a4.pdf
http://factosvit.com.ua/kytajska-portselyana-chinese-porcelain/
http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Uam_2016_25_29.pdf
Заняття в режимі онлайн за допомогою сервісу Zoom. Подключиться до конференції Zoom
https://us04web.zoom.us/j/75109687079?pwd=RXkxRjhaZytZYUZ4MnY2R0hsUmtNdz09
Ідентифікатор конференції: 427 442 1874 Код доступу: 8MfQqM
Заняття в режимі онлайн проводиться об 11.30.
Музичні інструменти Індії.
В Індії з давніх-давен поширені музичні інструменти всіх груп – струнні, духові, ударні. Цікаво, що сучасні індійські музиканти грають на них, точно дотримуючись стародавніх традицій.
Найпоширеніші музичні інструменти:
Віна – семиструнний щипковий інструмент (4 мелодичні струни, 3 резонаторні). Корпус із висушеного гарбуза, дерев'яна шийка довга і масивна, гриф із бамбука. Грають плектрами. Існує близько 20 різновидів. Звук м'який, приємний.
Сарангі – струнний смичковий інструмент, поширений у північній частині Індії. Корпус із суцільного шматка дерева, шийка широка. Має чотири основні струни і багато (25-30) резонаторних. Використовується для акомпанементу під час співу, точно передаючи модуляції людського голосу.
Ситар – струнний щипковий інструмент на зразок лютні, використовується в північноіндійський класичній музиці. У сітара сім головних струн і від 11 до 13 додаткових або резонаторні. Під час виконання музикант використовує основні струни, на їх звучання відгукуються інші. В результаті мелодія стає більш глибокою і багатогранною. Один ситар в цьому відношенні можна порівняти з цілим оркестром. Для гри на цьому струнному щипковом інструменті використовують спеціальний медіатор — мизраб. За формою він нагадує довгий кіготь і кріпиться на вказівному пальці правої руки. Головна особливість сітара — резонатор, що виготовляється з грушоподібної гарбуза. Нерідко інструмент забезпечується додатковим резонатором, який кріплять до верхньої частини грифа. Корпус із гарбуза, гриф- дерев'яний, широкий, довгий. Грають плектром з дроту, сидячи на підлозі, ноги схрещені.
Флейти бансурі – духовий музичний інструмент. Робиться з порожнистого стебла бамбука з 6-ма або 7-ма отворами. Існує 2 різновиди інструменту: поздовжня і поперечна. Поздовжня зазвичай використовується в народній музиці, утримується губами при грі (подібно свистку). Поперечна використовується в індійській класичній музиці. Довжина бансурі варіюється в межах від 12 до 40 дюймів. Найчастіше використовується 20-дюймова флейта. Чим довше бансурі, тим нижче можуть бути витягнуті з неї звуки. Як правило, гра на флейті супроводжується акомпанементом, для якого використовуються частіше за інших тампура (струнний щипковий інструмент, схожий на ситар, але не має ладів) і табла.
Пунги – далекий родич кларнета, використовується на вулицях країни для заклинання змій. Пунги має незвичайну конструкцію. Мундштук з'єднується з повітряною камерою, на протилежному боці якої розташовуються дві трубки. Останні виготовляються з очерету або дерева. Для мундштука і повітряної камери часто використовують висушений гарбуз. Для вилучення мелодії з пунги застосовується спеціальна техніка безперервного дихання. Музикант набирає повітря через ніс і практично відразу виштовхує його за допомогою мови і щік через рот.
Табла – індійський парний барабан. Табла складається з двох барабанів, що відрізняються розміром і особливостями будови. Більший з них має назва "табла", або "дайя", або "дайян", або "дахин". Він завжди розташовується праворуч і відрізняється деякими особливостями:
висота, як правило, досягає 30-36 см;
формою схожий з бочонком з верхнім зрізом діаметром близько 15 см;
порожнистий корпус формується з видовбаної дерев'яної заготовки.Лівий барабан називається "дагга", або "байан", і поступається за висотою правим, але перевершує його по ширині. Його конструкція відрізняється наступними особливостями:
висота приблизно на 5 см нижче, ніж у дахина;
за формою нагадує чашу;
виготовляється з міді, латуні або глини;
корпус також порожнисте.Мембрана обох частин табла виготовляється зі шкіри та покривається особливим складом, що впливає на тембр. Таке покриття створює характерний для інструменту виразний звуковий малюнок, робить його гнучким у висотному, динамічному і технічному відношенні. Грають долонями водночас на обох - великому і малому. Виконує функції супроводу під час гри на ситарі.
Канджира – ударний інструмент на зразок бубна, має високий звук. Цей бубон з основою з деревини джекфрута. Канджира має невеликі розміри: діаметр - 17-19 см, глибина — 5-10 см. Мембрана інструмента виготовлена з шкіри ящірки. З одного боку вона натягнута на дерев’яну рамку, інша – відкрита. На рамці – пара металевих тарілочок.
Мриданга – ударний інструмент, барабан з досконалою акустикою. Назва походить від санскритських слів «мрид» - глина, «анг» - тіло. Шанується як один з 8 священних інструментів. Індуси проводять йому обряд поклоніння. Мембрана мриданги виготовляється зі шкіри корови або буйвола. Згідно традиції тварини повинні померти природною смертю. Мембрану мриданги покривають спеціальним складом, що містить глину, рисове борошно і порошок певного виду каменю. Інструмент і сьогодні використовується для ритуальних цілей. Конструкція мриданги має священне значення.
Для індійської музики характерне одноголосся. Інструмент, що виконує соло, підтримується ритмічною орнаментацією ударних і фоновим щипковим чотириструнним інструментом – тамбурой.
Музикант, що грав на табла і супроводжує ситариста, повинен розуміти імпровізаційний задум головного соліста; він не тільки підтримує його акомпанементом, але і вплітає своє відчуття провідної мелодії. Отже, це більше, ніж простий акомпанемент, це – дует, і коли виконавець на табла правильно знаходить у ньому свою лінію, він отримує чималу частку вдячності справжніх любителів музики. Звучання супровідних інструментів не акцентується лише під час виконання соло співака.
Цікаво те, що майже всі стародавні індійські інструменти збереглися до наших днів, і сучасні індійські музиканти грають на них, точно наслідуючи традиції виконання. Музику виконують сидячи на підлозі.
Індійська музична культура надзвичайно багата формами і жанрами.
Певні поєднання звукового ряду з його складною внутрішньою градацією створюють обширний емоційний набір paг - раги сумуй і розлуки раги внутрішнього спокою і заспокоєння тощо. Раги розрізняються за часом доби і по сезонах року, вони можуть бути чоловічими і жіночими.
Виконавець бере якусь основну рагу – тему – і створює залежно від ступеня свого дарування багато орнаментовану, складну по ритміці імпровізацію. Для індійської музики характерне одноголосся. Виконуючий соло інструмент (головні багатострунні – щипкові ситар і провина) підтримується ритмічною орнаментацією ударних(парні барабани табла і ін.) і фоновим щипковим чотириструнним інструментом – тампура.
Супроводжуючий ситаріста музикант, що грає на табла, повинен володіти чуйним розумінням імпровізаційного задуму основного соліста, він не тільки підтримує його акомпанементом, але і вплітає у імпровізації своє відчуття провідної мелодії і в представленій йому паузі не допускає порушення загального задуму.
Таким чином, це більше, ніж простий акомпанемент, це – дует, і за вірою знайдену в нім свою лінію виконавець на табла отримує чималу частку подяки дійсних любителів музики.
Інструментарій індійців багатий і різноманітний. Невичерпна фантазія народу змушувала звучати дерево, метал.
https://www.youtube.com/watch?v=t_LMq4OCNKM
https://www.youtube.com/watch?v=nVL0vjacpIg
https://www.youtube.com/watch?v=ywxSPrpzyuM
https://www.youtube.com/watch?v=D-DKLeq72eI
https://www.youtube.com/watch?v=2Z5-ZVtJ31E
https://www.youtube.com/watch?v=59FpEMSSQiE
Більша частина сучасного населення далекосхідного регіону належить до трьох основних груп монголоїдної раси: північної (корінні народи Сибіру і народи північно-східного Китаю); східної (монголи та північні китайці); змішаних та перехідних форм між монголоїдами й австралоїдами (південні китайці, індонезійці, народи Індокитаю, Японії).
Культурна самобутність далекосхідного регіону найкраще розкривається крізь призму китайської та японської духовної специфіки з доповненнями елементів індійської культури. Світоглядними орієнтирами в регіоні з давніх-давен слугували конфуціанство, даосизм, легізм, синтоїзм і буддизм. Усі вони мали величезний вплив на формування стилю мислення, способу життя і діяльності жителів регіону, були одночасно і релігіями, і філософсько- практичними системами. Так, буддист не втрачав традиційних язичницьких вірувань, що увібрали в себе даосизм і сінтоїзм, дотримувався настанов конфуціанства. Багато храмів стали змішаними, спільними для цих вірувань. Отже, все це – елементи, складові частини своєрідного цілого. Спробуємо дещо детальніше розглянути основні компоненти далекосхідної культури.
Китай. Територія Китаю тривалий час була майже цілковито ізольована природними географічними бар'єрами від усього іншого цивілізованого світу, в тому числі і від основної зони культурного обміну того часу – Середземномор'я. Китайський регіон десятки століть не мав постійної визначеної назви. Імперія в різні часи іменувала себе по-різному: Тянь-ся – "Піднебесна", Чжунго – "Серединна" (тобто та, що перебуває в центрі ойкумени), а часто Дайго – "Велика" держава". При цьому завжди добавлялось ім'я відповідної династії, які час від часу змінювались, наприклад: Дайціньго – при династії Цінь, Даймінго – при династії Мін.
Головним, найконсервативнішим і стабілізуючим компонентом духовної культури китайців є конфуціанство. Зупинимось дещо детальніше на головних вузлових моментах етичного вчення Конфуція. Його етику інколи умовно називають "етикою ритуалу", в якій подається нормативна програма праведного життя. На думку китайського мислителя, власне ритуал здатний поєднати доброчесність і щастя, волю окремої людини та її життя, витворити мир і злагоду в суспільстві.
Даосизм, як і конфуціанство, – одна з головних гілок китайської культури, поява якої припадає на VI ст. до н.е. і пов'язана з іменем легендарного мислителя Лао-цзи. Головною книгою життя Лао-цзи є "Дао де дзін" ("Книга про шляхи і доброчесності") – проповідь природності, життєвої спонтанності, тобто проповідь "цзи жань" – життя, яке не вимагає від людини жодних зусиль, а ґрунтується на власних природних ритмах.
На відміну від європейського регіону в Східній Азії народні вірування утворили міцну єдність з державною структурою. Замість обернення населення в нову віру і викорінення попередніх релігійних культів тут спостерігався процес поступової інфільтрації прийшлої світової релігії (буддизму)
Головні релігійно-філософські, світоглядні системи Китаю сформували особливий етно-ментальний тип людини. Так, книга "Китайці у себе вдома" (1909 р.) англійського місіонера Дж. Макгована подає стереотипні уявлення європейців про китайців, їхній національний характер. Зокрема, автор наголошує на надзвичайно розвинутому почутті відповідальності китайців, особистій жертовності заради вищого колективного блага (сім'ї, роду, держави), акцентує на таких рисах китайської національної вдачі, як добродушність, іумор, терплячість, наполегливість, висока працездатність.
Вишукана самобутність японської культури завдячує таким феноменам, як синтоїзм, самураї, сумо, дзюдо, театр кабукі, ікебана, чайна церемонія, декоративний сад.
Синтоїзм (у перекладі з японської означає "шлях богів") – найдавніша національна релігія японців, що оформилася в VI-VII ст. н.е. Синтоїзм пов'язаний з виникненням японського племені ямато, релігія якого мала назву синто (1-2 ст. н.е.). Основу синтоїзму становлять культи природи, предків та японського імператора – мікадо, віра у різні магічні сили і забобони, багато первісних шаманських і чаклунських обрядів. Поширення буддизму в Японії (VI–VII ст.) породило таке явище японської культури, як дзен-буддизм (своєрідна японська реакція на індо-чань- буддизм). Основні положення і японського (дзен) варіанту буддизму, і китайського (чань) збігаються. Це недовіра до словесної форми як форми передачі вищої істини, до логічного мислення як засобу її осягнення, досягнення вищої істини через інтуїтивне осяяння, вдосконалення в процесі активної життєдіяльності й естетизації навколишньої дійсності (особливо в дзен-буддизмі), відмова від наслідування і досягнення внутрішньої свободи. Відмінності ж між ними були незначними: зокрема, в японському варіанті дещо змішуються акценти – посилюються секуляризаторські тенденції.
Японія стала першою азійською країною, що сприйняла європейську цивілізацію. За два-три десятиліття після Другої Світової війни вона (як і Китай сьогодні) перетворилась на одну з найбільш економічно розвинутих держав світу. Існує приказка: серцем Японія – в старому, а розумом – у новому.
Японський спосіб життя не передбачає якихось універсальних норм поведінки, проте виділяється сфера обов'язків і сфера насолод. Однією з важливих скритих пружин, що керує механізмом поведінки японців, є обов'язок честі – "гірі".
У мистецтві далекосхідного регіону нерідко зникають звичні для європейців кордони між видами мистецтва. Наприклад, традиційне китайське "мистецтво пензля" є специфічним синтезом живопису, графіки, поезії, каліграфії: тут і лаконічний малюнок, і витончено виписані ієрогліфи, і поетична уява зливаються на полотні у цілісному художньому образі. Художник ніби розчиняється у світі, який зображує. У класичній поезії Китаю та Японії автори також уникають виражати чи якось позначати свою особистість. У віршах майже повністю відсутні особисті займенники, а дієслова використовують так, що важко однозначно визначити ознаки суб'єкту.
Тривалий час панувала думка про те, що Схід відстає чи сповільнено розвивається. Ми звикли виміряти ступінь розвитку суспільства ступенем розвитку техніки, точної науки, але, ймовірно, існують інші критерії, наприклад естетичні, моральні. Можливо, Європа буде виглядати дуже відсталою з погляду тих високих духовних критеріїв, які впродовж двох з половиною тисячоліть виробляло мислення народів далекосхідного регіону. Схід не йшов повільніше від Заходу, він обрав інший шлях.
Опрацюйте інформацію у групі Viber « Мистецтвознавство».
Розгляд теми: " Збір інформації, структурування, оформлення та редагування дослідницької роботи".
Перегляньте матеріали за посиланням:
http://man.gov.ua/ua/activities/competition_protection/next-year/basic_requirements_for_student_work_2020
Заняття в режимі онлайн за допомогою сервісу Zoom. Подключиться до конференції Zoom
https://us04web.zoom.us/j/75109687079?pwd=RXkxRjhaZytZYUZ4MnY2R0hsUmtNdz09
Ідентифікатор конференції: 427 442 1874 Код доступу: 8MfQqM
Заняття в режимі онлайн проводиться о 11.30 за допомогою сервісу Zoom.
4. Практичне заняття.
Опрацюйте інформацію у групі Viber « Мистецтвознавство».
Розгляд теми: "Редагування та оформлення науково-дослідницької роботи. Підготовка наочних матеріалів та використання технічних засобів".
Розгляд теми: "Особливості створення мультимедійної презентації. Види і жанри публічних виступів. Підготовка доповіді та її виголошення. Мистецтво виголошення наукової доповіді."
Перегляньте матеріали за посиланням:
https://vseosvita.ua/library/majster-klas-stvorenna-multimedijnoi-prezentacii-75587.html
https://www.cuspu.edu.ua/ua/news/183-mistectvo_publichnogo_movlennya
Заняття в режимі онлайн за допомогою сервісу Zoom. Подключиться до конференції Zoom
https://us04web.zoom.us/j/75109687079?pwd=RXkxRjhaZytZYUZ4MnY2R0hsUmtNdz09
Ідентифікатор конференції: 427 442 1874 Код доступу: 8MfQqM
Заняття в режимі онлайн проводиться о 11.30 за допомогою сервісу Zoom.
Доповідь ділова містить виклад певних питань із висновками і пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв’язання проблем. Максимальний результат буде досягнуто, якщо учасники зібрання будуть завчасно ознайомлені з текстом доповіді. Тоді можна очікувати активного обговорення, аргументованої критики, посутніх доповнень і плідно вираженого рішення.
Доповідь звітна містить об’єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя й діяльності керівника, депутата, організації чи її підрозділу тощо. У процесі підготовки до звітної доповіді доповідач мусить чітко окреслити мету, характер і завдання, до кожного положення дібрати аргументовані факти, вивірені цифри, переконливі приклади, влучні і доречні цитати. Варто також укласти загальний план й усі положення та частини пов’язати в одну струнку систему викладу.
Після обговорення, доповнень і коректив доповідь схвалюють зібранням і приймають остаточне рішення, як програму майбутніх дій на подальший період.
Промова - це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волу слухачів, логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.
Давньоримська ораторська схема: що, для чого, у який спосіб - може і нині бути визначальною для промовця. Отже, ураховуючи вид промови, оратор повинен змінювати й характер виступу, і засоби, якими оперуватиме під час її виголошування.
Із промовою виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події, ювілею тощо.
Ділова промова характеризується лаконізмом, критичністю, спрямування, полемічністю та аргументованістю викладених в ній фактів. На відміну від мітингової та агітаційної ділова промова орієнтована на логічно виражене, а не емоційно схвильоване сприйняття слухача. Частіше цей виступ не має самостійного значення, він зрозумілий і сприймається лише в контексті проблеми, що обговорюється на конкретному зібранні.
Навчально-програмові лекції становлять систематичний виклад певної наукової дисципліни. Обов’язковою складовою частиною цих лекцій має бути огляд і коментар наукової літератури, акцентування уваги на ще не розв’язаних питаннях і проблемах.
Настановча вступна лекція має на меті ввести слухача в коло питань певної дисципліни, познайомити з її предметом, зацікавити слухачів подальшим вивченням запропонованого матеріалу.
Оглядові лекції, як правило, читають після вивчення всього курсу. Вони мають на меті систематизувати знання слухачів із певного предмета, наштовхнути на подальше самостійне опрацювання якоїсь проблеми, активізувати думку.
Лекції зі спеціального курсу зазвичай призначені певній вузькій галузі науки, дослідження. Вони дають широкі можливості ввести слухачів у науку, збудити їх думку. Такі лекції значно легше побудувати як проблемні в порівнянні з навчально-програмовими.
Ця форма публічного виступу вимагає більшої офіційності й академічності викладу. Як правило, лекція має традиційно чітку структуру - вступ, основна частина, висновки.
Вступ – своєрідний заспів, зачин до теми обраної лекції, її актуальності в часі, місці й аудиторії проведення, мусить бути лаконічним, певною мірою інтригуючим. Згуртувавши й зацікавивши слухачів, лекторові слід докласти зусиль, щоб утримати їхню увагу.
В основній частині повинно буми викладено, послідовно і логічно розкрито стрижневе питання лекції з увиразненням усіх причинно-наслідкових зв’язків кожної смислово-самостійної частини.
Висновки мусять логічно випливати з усього змісту лекції: узагальнювати основне й займати близько 5% часу й обсягу всього виступу. Доречним буде у висновку й підсумковий та настановчий елемент щодо виконання певних дій.
Лектор повинен бути готовий до запитань слухачів за темою виступу. Відповіді його мусять бути коректними, виваженими й лаконічними.
Виступ, як правило, не готується завчасно, а є спонтанною реакцією на щойно почуте від промовця, доповідача. У лаконічному виступові промовець може порушити одне-два питання, чи дати на них конкретну відповідь, не відходячи від тематики порядку денного.
Виступ на зборах, нараді, семінарі передбачає:
виклад суті певного питання;
акцентування на основному;
висловлення свого ставлення й оцінки;
підкреслення значущості, важливості й актуальності (чи навпаки);
підкріплення своїх доказів прикладами (посиланнями на джерела).
Адресувати своє звернення промовець повинен не лише доповідачеві чи президії, а й до всіх присутніх, побудувавши його таким чином, щоб одержана ними інформація була зрозумілою й лягла в основу їх власних роздумів і висновків.
Дата заняття: 17.04.2021 4 години
Тема заняття:
Практичне заняття. Підготовка доповіді з обраної дослідницької теми та мультимедійного проекту -презентації.
Загальне поняття про дискусію. Поняття про наукову дискусію та диспут. Правила ведення дискусії.
Аналіз кращих учнівських науково-дослідницьких робіт минулих років. Поняття про наукову конференцію.
1. Опрацюйте інформацію у групі Viber « Мистецтвознавство».
2. Продовження розгляду теми: «Підготовка доповіді з обраної дослідницької теми та мультимедійного проекту -презентації.»
3. Розгляд теми: Загальне поняття про дискусію. Поняття про наукову дискусію та диспут. Правила ведення дискусії.
Аналіз кращих учнівських науково-дослідницьких робіт минулих років. Поняття про наукову конференцію.
Перегляньте матеріали за посиланням:
https://studopedia.ru/12_222271_naukova-diskusiya.html
https://www.youtube.com/watch?v=zLslyr4vV7Y
https://kyivobl-man.in.ua/naukova-konferentsiya-pidgotovka-j-uchast/
4. Заняття в режимі онлайн за допомогою сервісу Zoom. Подключиться до конференції Zoom
https://us04web.zoom.us/j/75109687079?pwd=RXkxRjhaZytZYUZ4MnY2R0hsUmtNdz09
Ідентифікатор конференції: 427 442 1874 Код доступу: 8MfQqM
Заняття в режимі онлайн проводиться о 11.30 за допомогою сервісу Zoom.
Матеріал опрацювати до 23.04.2021, запитання з теми надсилайте на електронну адресу: Odovbush.1982@ gmail.com або ставте в Viber-групі.
Диспут – публічний спір на наукову та суспільно важливу проблему. Під дискусією (лат. discussio – дослідження, розгляд, розбір) звичайно розуміють публічне обговорення яких-небудь проблем, спірних питань.
Дискусія є найважливішою формою інтелектуального спілкування мета якої – з'ясування істини.
Дебати
Суть методу і його мета:
Мета учасника дебатів – переконати інших у тому, що його підхід до рішення, проблеми правильний.
Проведення дебатів є ефективним засобом навчання учасники дискусіїв вмінню зрозуміло й логічно сформувати свою позицію, віднаходити переконливі факти й доводи в свою підтримку.
Важливе місце після логіки та організації дискусії має культура мовлення. Адже не так вже й багато людей у ході суперечки вміють дотримуватися елементарної культури мовлення. Це в першу чергу стосується використання необразливих, дипломатичних формулювань і т.п., це стосується вмінню висловлювати лаконічно свою думку, не припускатися двохзначного трактування своїх висловлювань і позицій. Важливе місце також слід приділити часу виступів сторін, які ведуть дискусію. Не можна, щоб одна сторона мала більше часу для виступів.
Не можна, щоб хтось зі сторін переходив на силові методи ведення дискусії. Сила голосу – це ще не вирішення проблеми, це не наближення до найкращого розв’язання суперечки.
Не можна у жодному разі під час дискусій використовувати недозволені методи ведення суперечок: ображати один одного, натякати на якісь певні негативні сторони один одного, не маючи конкретних доказів чи відносячи до суперечки речі, які не мають логічного відношення до розглядуваних питань.
Залежно від форми проведення суперечок та засобів, які в них використовуються, останні поділяють на дискусію, полеміку, диспут, дебати тощо.
Дискусія (лат. - discussio - дослідження, розгляд) - публічна суперечка, яка ведеться компетентними людьми на зборах, симпозіумах, конференціях, у пресі, на семінарських заняттях і ставить за мету розв'язання певної проблеми чи принаймні виявлення шляхів її розв'язання і зближення позицій учасників цієї суперечки.
Дискусія як форма спілкування є сукупністю тверджень (які по черзі висловлюють її учасники) та їх обґрунтувань. Об'єднуючою ланкою цих тверджень є судження (чи система суджень), в якому формулюється проблема (тема, предмет дискусії). Мета дискусії - досягнення істини чи принаймні кращого взаєморозуміння її учасників з відповідної проблеми.
Дата заняття: 24.04.2021 4 години
Тема заняття: Практичне заняття. Розробка правил ведення дискусії.
Практичне заняття. Виголошення доповідей на учнівській науковій конференції.
1. Опрацюйте інформацію у групі Viber « Мистецтвознавство».
2. Розгляд теми: Розробка правил ведення дискусії.
Пригадайте з попередньої теми:
- загальне поняття про дискусію;
- поняття про наукову дискусію та диспут;
- правила ведення дискусії;
- поняття про наукову конференцію.
3. Заняття в режимі онлайн за допомогою сервісу Zoom. Подключиться до конференції Zoom
https://us04web.zoom.us/j/75109687079?pwd=RXkxRjhaZytZYUZ4MnY2R0hsUmtNdz09
Ідентифікатор конференції: 427 442 1874 Код доступу: 8MfQqM
Заняття в режимі онлайн проводиться о 11.30 за допомогою сервісу Zoom.
Матеріал опрацювати до 31.04.2021, запитання з теми надсилайте на електронну адресу: Odovbush.1982@ gmail.com або ставте в Viber-групі.
Основні правила ведення дискусії:
1. Відверто висловлювати думки.
2. Поважати точки зору всіх членів дискусії.
3. Слухати інших, не перебиваючи.
4. Не говорити занадто довго та занадто часто.
5. Водночас має говорити лише одна особа.
6. Дотримуватися позитивних ідей та стосунків.
7. Не критикувати себе та інших.
8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.