Сьогодні майже кожен одинадцятий українець скаржиться на погіршення зору. Попри сумну статистику засмучуватися не варто, адже поліпшити здоров'я очей цілком реально. Розбираємося, як покращити зір за допомогою простої зарядки для очей.

У світі цифрових технологій людині стає все складніше зберегти гостроту зору протягом всього життя. Факторів, що впливають на стан наших очей, безліч. Це і неідеальна екологія, неправильне харчування, робота, пов’язана з постійною напругою очей. Особливо негативно на зорі позначається довга робота за комп’ютером, перегляд телебачення, заняття рукоділлям (вишивання, бісер), читання тощо.

Поширені причини порушення зору

Основною причиною порушення зору є генетика. Проте ми самі можемо спровокувати генетичне погіршення зору або посилити захворювання. Що й вдало робимо, зловживаючи гаджетами. Так, без комп’ютера чи ноутбука сьогодні не уявити жодної офісної роботи. Проте ми часто додаємо очам напруження, проводячи вихідні чи вечори за комп’ютерними іграми, переглядом серіалів чи сидячи в соцмережах. Особливо небезпечно це для тих людей, в кого вже зафіксовано порушення – їхній зір стрімко погіршується.

Пасивний спосіб життя, надмірна вага також є причиною порушення зору, адже це підвищує ризик виникнення хронічних хвороб, які в майбутньому можуть привести до втрати зору.

Стреси, надмірне фізичне навантаження негативно впливають на людський організм і на фоні генетичної схильності теж можуть спровокувати погіршення зору.

Основні проблеми зі здоров’ям очей

Найбільш розповсюдженими проблемами, пов’язаними зі здоров’ям очей, вважають далекозорість та короткозорість (міопія), «ліниве око», астигматизм. У людей старшого віку часто розвивається катаракта.

Короткозорість (міопія) та далекозорість

Далекозорість – це коли предмети вдалечині людина бачить краще, ніж те, що знаходиться прямо перед нею. Далекозорість зазвичай розвивається з віком, але буває і вродженою.

Короткозорість, або міопія, – протилежне явище до далекозорості: зблизька людина бачить зображення чітко, а предмети, котрі розташовані вдалечині – розмито. Саме короткозорість є основним порушенням зору в людей, молодших за 45 років. Вона передається генетично чи розвивається внаслідок надмірного напруження очей.

Розвиток міопії й далекозорості можна попередити чи затримати за допомогою регулярної гімнастики для очей.

 «Ліниве око»

Саме так науковці прозвали цю хворобу внаслідок того, що одне око бачить краще за інше. Хвороба підступна, на ранніх етапах її складно виявити через здатність одного ока компенсувати втрату різкості на іншому. Це захворювання з’являється у дитячому віці. 

Астигматизм

При астигматизмі зображення фокусується перед сітківкою ока або позаду неї. Через це людина бачить зображення не чітко, без фокусу. Хвороба вроджена, але може з’явитися внаслідок травми ока.

Катаракта

Людина втрачає гостроту зору, з’являється помутніння, особливо при поганому освітленні. Ця хвороба вважається набутою, тому тільки регулярні візити до лікаря-офтальмолога зможуть попередити появу або виявити її на ранніх етапах та провести лазерне хірургічне втручання.

Як подбати про зір?

Попередити хворобу або поліпшити загальний стан допоможуть прості поради.

Більше часу надворі

В австралійському місті Сіднеї було проведено дослідження за участю 1700 дітей у віці від 6 до 12 років. Було встановлено, що чим більше часу дитина проводить на вулиці, тим менше ризик розвитку в неї міопії. Автори дослідження вважають, що користь від перебування на вулиці пов’язана не стільки з необхідністю дивитися вдалину, скільки з впливом денного світла на глибину різкості й на здатність чітко фокусувати зір. Вчені навіть припустили, що більш довге перебування на світлі сприяє виробленню допаміну, який може потім вплинути на ріст очного яблука.

Навіть якщо ви більше не дитина, перебування на свіжому повітрі й активний спосіб життя не тільки поліпшить ваше самопочуття, але й попередить виникнення хронічних захворювань, в тому числі й очних. Фізична активність посилює кровообіг, у результаті чого всі необхідні мікроелементи живлять сітківку й очний нерв, що сприяє збереженню зору.

Скажіть «ні» гаджетам — хоча б ненадовго

Проводьте менше часу за гаджетами. Встановіть додаток до свого смартфону, що контролюватиме час, який ви проводите в соціальних мережах. Намагайтеся не дивитися на екран комп’ютера, телевізора або смартфона не менше ніж за 2 години до сну.

Робіть гімнастичні вправи для очей

Гімнастика для очей точно необхідна тим, хто страждає на короткозорість і далекозорість і тим хто має спадкову схильність до втрати зору. Також фізичні вправи для очей варто робити, коли ви відчуєте втому та перенапругу зорового нерву, наприклад, під час тривалої роботи за комп’ютером чи перегляду телевізора.

Вправи для поліпшення зору протипоказано робити після операції на очах; при відшаруванні сітківки; якщо у вас сильна короткозорість.

Топ-5 вправ для покращення зору

Натиски на повіки

Обережно доторкніться кінчиками пальців до повік та злегка притисніть, потримайте до 5 секунд,  відпустіть. Виконуйте вправу від 5 до 10 разів.

Погляд зі сторони в сторону

Сядьте прямо та відведіть погляд вліво, затримайте погляд на декілька секунд, а потім подивіться направо, так само зафіксуйте погляд на декілька секунд. Виконуйте вправу 10 раз. Під час цієї вправи не затримуйте дихання та не забувайте моргати після кожного разу.

Здивування

Спробуйте відтворити здивований погляд. Розкрийте очі максимально широко, як тільки зможете, а потім міцно замружте очі. Повторіть 10 раз.

Малюйте геометричні фігури

Сядьте прямо. Сфокусуйтесь на вправі та почніть очима малювати геометричні фігури справа наліво, зліва направо. Намагайтесь намалювати від 2 до 5 геометричних фігур. Після кожної фігури моргайте. Виконайте вправу 5 разів.

Заминка

Після виконаних вправ необхідно розслабити м’язи ока. Тому сядьте прямо та закрийте очі на декілька хвилин. Під час виконання цієї вправи можна медитувати. Тримайте очі закритими від 5 до 8 хвилин.

Вправи необхідно виконувати від 2 до 4 разів на ден

Вправи для очей під час роботи з комп’ютером

Якщо ви більше 8 годин проводите за монітором комп’ютера, не забувайте про розминку для очей кожні 20-30 хвилин.

Зігрівання очей руками

Ця вправа допоможе відновитися після довготривалої роботи ваших очей. Сядьте так, аби ви мали змогу поставити лікті на тверду поверхню. Потріть долоні, щоб вони стали гарячими, покладіть їх на повіки. Тримайте очі закритими від однієї хвилини до п’яти.

Вправа «20-20-20»

Кожні 20 хвилин дивіться на 20 метрів удалечінь протягом 20 секунд. Ця швидка вправа допоможе зменшити напругу очей.

Кліпайте!

Кліпайте швидко, аби природньо змастити очі та запобігти сухості та почервонінню очей.

А як хочете відновитись кліпайте повільно, а потім зімкніть очі та продовжте вправу.

Виконуйте ці прості вправи, як тільки-но відчуваєте втому очей або під час втрати концентрації. Робіть вправи до 5 разів на день.

Нейрогімнастика – це прості та приємні рухи для забезпечення цілісної роботи мозку. Ці вправи покращують розумову діяльність, допомагають полегшити навчання, розвинути мовленнєві функції, засвоєння різноманітних навичок, підвищують розумову працездатність, стійкість уваги, а також сприяють цілісному розвитку мозку, синхронізації роботи півкуль, оптимізації когнітивних та афективних функцій. Нейрогімнастика активує природні механізми роботи мозку за допомогою фізичних вправ та розвиває взаємодію тіла та інтелекту. Під впливом занять з нейрогімнастики в організмі відбуваються позитивні структурні зміни – удосконалюється мозкова  функція регулювання та контролю, зокрема, самоконтролю, розвиваються рухливість, рівновага  та пластичність нервових процесів.

В основі когнітивних процесів знаходяться моторні навички та сенсорна чутливість, отже, для розвитку пізнавальної сфери потрібно розвивати сенсорну сферу. Відповідно, сенсомоторна активність впливає і на пізнавальну активність.Існує прямий зв’язок між тілом та відчуттями, тому мозок розвивається через тіло – фізичні рухи впливають на розвиток інтелекту.Мозок пластичний та розвивається протягом усього життя. Нейропсихологія заснована на східних практиках і допомагає людині незалежно від віку через рухи виявити приховані здібності, розширити межі можливостей, які закладені в її тілі, адже нейрогімнастика активізує нервові центри. 

 Для формування успішного навчального середовища педагоги створюють різноманітні програми, спрямовані на підвищення мотивації, залученості та закріплення навчального матеріалу. Такі програми певною мірою є ефективними, однак, одні учні стають успішними, а інші – ні. Річ у тім, що деякі учні стараються настільки сильно, що ‘відмикають’ механізми інтеграції мозку, які необхідні для повноцінного навчання. Інформація надходить у задні відділи мозку та ‘живе’ там у формі образу. Далі вона проходить в його передні відділи та отримує форму вираження. Однак інформація не завжди може бути доступна переднім відділам мозку, і тоді нездатність виразити те, що було завчено, призводить до синдрому неуспішності. Вирішення цієї проблеми полягає в тому, щоб використати цілісну роботу мозку в процесі навчання. Цього можна досягти тренуваннями за допомогою нейрогімнастики. Ці вправи дають можливість задіяти ті ділянки мозку, які раніше на брали участі у навчанні. Як тільки людина виявляє, яким чином можна одночасно отримувати інформацію та виражати її, дуже швидко відбуваються суттєві зміни в навчанні та поведінці. Нейрогімнастику може застосовувати кожен, хто хоче покращити своє життя, підвищити успішність навчання, адже вона допомагає подолати швидку втомлюваність, покращити засвоюваність інформації, координацію рухів та гармонізувати роботу мозку та тіла. Нейрогімнастика застосовується для налагодження базових координацій сенсорних систем(тактильної, вестибулярної, кістково-м’язової), рухових координацій, координації лівої та правої половин тіла, розвитку рухової, просторової та комунікативної компетенції

Кінчики пальців рук — це другий мозок.

Йосіро Цуцумі

Маловідомо, але зла мачуха, змішуючи крупи, просто розвивала у Попелюшки дрібну моторику за системою Монтесорі.

Жарт із мережі

Моторика. Види та особливості

Моторика (від лат. motus — рух) — рухова активність організму, або властивість організму виконувати визначений порядок дій для досягнення певної мети.

Науковці поділяють навички моторики на два основні види:

• загальні рухові навички;

• дрібна моторика.

До загальних належать: ходіння, повзання та балансування. Ці навички формуються здебільшого у ранньому дитинстві. Важливо, що їхній загальний рівень розвитку залишається незмінним навіть після тривалого періоду невикористання.

До дрібної моторики належать навички роботи пальців рук та ніг, зокрема: письмо, гра на музичних інструментах, робота із дрібними деталями та ін. Цей важливий вид рухової активності потребує скоординованої роботи значно більшої кількості груп дрібних м’язів та високої точності. У разі тривалого невикористання навички дрібної моторики можуть бути втраченими.

Дрібна моторика

У дрібної моторики є важлива особливість — вона дуже тісно пов’язана із нервовою системою, зором, увагою, мовленням, пам’яттю та сприйняттям людини. Доведено, що розвиток навичок дрібної моторики безпосередньо впливає на розвиток мовлення дитини та зростання рівня інтелекту.

Навички дрібної моторики починають формуватися з перших місяців з моменту народження дитини. Спочатку немовля просто розглядає власні руки, потім намагається доторкнутися та схопити окремі предмети. Пізніше набуває навичок правильного тримання ложки та олівця.

Види діяльності, що допомагають розвивати дрібну моторику

Існує безліч способів, що допомагають розвивати дрібну моторику дитини. Їхнє використання передусім визначається віком дитини, її індивідуальними особливостями розвитку, а також матеріально-технічними можливостями батьків та педагогів. Наведемо найпопулярніші види діяльності, що сприятимуть розвитку дрібної моторики у дітей різного віку.

Пальчикові ігри

Супроводжуються римованими текстами. Для більш дорослих дітей будуть ефективними міні-вистави (5–7 хвилин) пальчикового театру, кола дитині надано окрему роль та чітко прописано дії його героя.

Різноманітні ігри із дрібними предметами

Це ігри з використанням LEGO, ігри-шнурівки, плетіння намиста та плетіння із бісера, сортування предметів та ін.

Ігри із природним матеріалом

Це передусім ігри із піском. Основною перевагою такого матеріалу є необмежена можливість фантазувати під час гри. Також приваблює дітей можливість легко урізноманітнювати свою діяльність: ліплення фігур, будівництво (шляхів, замків тощо), пересипання, малювання на піску та ін.

Малювання та обведення контурів фігур

Можна використовувати заздалегідь заготовлені викладачем контури фігур, лабіринти та ін. Цікаве та ще ефективніше у поєднанні із ліпленням, наприклад: заповнення друкованого контуру букви, або цифри пластиліном та ін.

Цікаве рішення  саме для цього способу розвитку дрібної моторики:

Ліплення (глина, пластилін, тісто та ін.)

Один із найпоширеніших та найулюбленіших видів розвивальної діяльності дітей. На сьогодні різноманіття матеріалів для ліплення вражає. Це, передусім, традиційний пластилін, що дає змогу виконувати роботи комфортно та без зайвого забруднення робочої поверхні; солоне тісто, яке викладач або батьки можуть виготовити самостійно у домашніх умовах та багато інших матеріалів.

Шиття (наприклад, пришивання  ґудзиків)

Фахівці стверджують, що такий вид розвитку дрібної моторики можна застосовувати, починаючи з п’ятирічного віку. Звісно, дитині слід заздалегідь та у доступній формі пояснити головні правила роботи з голкою. Детально прописаний, або представлений у вигляді яскравого малюнка-схеми, алгоритм пришивання ґудзика (та ще із використанням різних способів), стане цікавою та захопливою грою для кожного малюка.

Готові рецепти, або розвиваємо дрібну моторику не виходячи з дому*

«Скільки сірників»

Візьміть сірникову коробку і покладіть у неї два сірники. Потрясіть коробку і запитайте в дитини, як вона вважає, скільки сірників зараз у коробці. Малюк теж може потрясти коробку, потримати її в руках. Але відкривати коробку може тільки ведучий. Отже, тепер ви відкриваєте коробку і пропонуєте дитині порахувати сірники.

Тепер можете ускладнити завдання: відвернувшись від малюка, додайте декілька сірників. Нехай дитина знову спробує відгадати їхню кількість.

«Показ мод»

Перед початком зимового (весняного, літнього, осіннього) сезону влаштуйте з дитиною показ мод. Нехай малюк спробує самостійно застібати ґудзики, кнопки і блискавки. Підготуйте місце для показу, розстеливши червоний рушник, на якому «модель» демонструватиме обновки. Решта членів сім’ї можуть клацати фотоапаратами, зображуючи репортерів модних журналів.

«Сірникові коробки»

Сірникові коробки (чим більше, тим краще) можна використовувати в різних іграх. На чотирьох або шести кришечках, так само як і на внутрішніх коробочках, намалюйте однакові геометричні фігури: квадрат, коло, ромб, трикутник. Перемішайте кришки і коробки. Попросіть малюка знайти і закрити пари.

«Відбитки»

Візьміть аркуш паперу і прикріпіть його краї скотчем до плоскої поверхні. Покладіть під аркуш дрібний плоский предмет — монету, ключ або брелок. Нехай малюк легенько проводить олівцем по паперу, щоб на аркуші з’явився відбиток схованого предмета.

«Намисто зі скріпок»

Дайте дитині пакетик різнокольорових скріпок і покажіть, як з’єднати їх разом, щоб утворилося гарне намисто або браслет.

«Крупи, сiль, кава, макарони»

Стануть у пригоді для «кухонної школи». Дрібну крупу (наприклад, манну) і сіль можна використати для пальчикового малювання. Для цього висипте крупу на піднос рівним шаром. Намалюйте щось самі, покажіть дитині, як це цікаво. Проведіть пальчиком по крупі. Утвориться яскрава контрастна лінія. Потім візьміть пальчик дитини.

Нехай малюк сам намалює декілька хаотичних ліній. Коли дитина спробує сама, можна розпочинати малювання візерунків. Спочатку малює мама, потім малюк. Малювати можна будь-що: хаотичні лінії, будиночки, кола, огорожі, хмари, спіралі, обличчя, букви або цифри. Велику крупу (гречку-ядрицю, горох, квасолю, кавові зерна) можна використати для викладання картин, так само як і з сірників, ґудзиків і ватних паличок. Вона стане в пригоді та для аплікацій. Цікаво пересипати крупу в прозорий посуд, щоб її було видно.

«Сім’я Пробочкіних»

Приготуйте пляшкові пробки, шматочки дроту, ватні кульки, фломастери або маркери. Змайструйте разом із дитиною кумедних персонажів — родину Пробочкіних: маму, тата і дітей

ЛФК – це метод лікування, який включає комплекс вправ, що спрямований на покращення фізичного стану пацієнта після певного захворювання, травми чи операції. 

 Ціль ЛФК:

• відновити попередній рух і можливості організму, 

• підвищити тонус,

• запобігти ускладненням,

• скоротити термін лікування,

• підвищити імунітет,

• покращити настрій та допомогти людині повірити у свої сили.

 Цей метод лікування відрізняється від всіх інших тим, що хворий активно бере участь у процесі лікування. Від нього залежить отриманий результат і подальші успіхи у реабілітації та одужанні. 

Лікувальна фізкультура застосовується у таких випадках:

• при порушенні роботи опорно-рухового апарату

• післяопераційний період

• при захворюваннях неврологічного характеру

• реабілітація після травм

• при серцевих, легеневих хворобах

• при захворюванні травної системи

• для загального зміцнення та оздоровлення організму

Існують протипоказання до призначення ЛФК

Вони діляться на постійні та тимчасові. До постійних відносять тяжкі, незворотні захворювання. Тимчасовими причинами можуть бути гострі періоди захворювання, запальні процеси, кровотечі, больові синдроми, важкий стан хворого.

Зазвичай заняття ЛФК проходять під наглядом спеціаліста. Але отримавши необхідні рекомендації та настанови, лікувальною фізкультурою можна займатись в домашніх умовах. Лікар-реабілітолог чи інструктор з ЛФК зможе підібрати найбільш правильні та ефективні вправи. При цьому потрібно враховувати наступні моменти: характер патології, вік, фізичні можливості, особливості організму.

Стандартний комплекс вправ складається із трьох частин: 

Вступна.

Завданням є підготовити організм до навантаження, підібрати відповідні вправи, стимулювати процеси реабілітації. Тут застосовуються елементарні вправи, такі як: дихальна гімнастика, ходьба, розминка для рук і ніг та ін.

   Основна.

На цьому етапі вправи спрямовані на проблемні зони пацієнта. Основним завданням є відновити функції організму. В комплекс вводять спеціальні вправи та долучають необхідні гімнастичні обладнання та тренажери.  Наприклад, для відновлення навичок ходіння буде необхідним поручень, а для відновлення рівноваги, зміцнення м’язів ніг та спини, знадобиться балансуюча дошка.

 Заключна.

Цей період характеризується ліквідацією залишкових функціональних порушень. Використовуються вправи максимального навантаження, зважаючи на вік та можливості пацієнта. 

ЛФК для дітей в домашніх умовах

В теперішній час діти ведуть малорухливий спосіб життя. Тому необхідним є те, щоб фізичні навантаження займали важливе місце у їхньому житті. Це один із найосновніших компонентів у лікуванні та профілактиці. Крім стандартних уроків фізкультури в школі чи дитсадку, діти можуть займатись фізкультурою і вдома. Бажано щоб заняття не були примусовими, вправи повинні викликати у них позитивні емоції та зацікавлення. ЛФК може проводитись в ігровій формі.

У комплекс ЛФК входить ранкова гімнастика. Вона сприятливо впливає на організм дитини, підвищує працездатність, виробляє наполегливість та дисциплінованість. Ранкові вправи включають основні рухи, такі як: повороти голови, махи руками, ногами, ходьба, присідання, підскоки. Також додатково можна використовувати, м’ячики, палиці та інший спортивний інвентар.

Для повноцінних занять ЛФК можна облаштувати вдома спортивний куточок. Це стане одним із улюблених місць для ваших діток. 

Чудовим варіантом для дітей будь-якого віку є  шведська стінка. Це багатофункціональний тренажер, на якому можна виконувати різноманітні вправи для зміцнення всіх груп м’язів, розвитку вестибулярного апарату, профілактики захворювань центральної  нервової системи, розумового розвитку та оздоровлення організму в цілому.

Шведська стінка не займає багато місця в кімнаті, є компактною. Додатково її можна укомплектувати різними цікавими елементами: кільця, мотузкова драбина, гірка, канат та ін. Також для безпеки вашого малюка буде необхідним мат.

Перевагою є те, що стінки витримують великі навантаження, тому без жодних проблем, до занять можуть долучатися і дорослі. Дивлячись на приклад батьків, діти будуть займатись ще з більшою охотою та задоволенням.

Гімнастика для дорослих

Фізичне навантаження повинне відповідати віку та статті людини, а також потрібно зважати на стан здоров’я. 

У чоловіків зазвичай переважають вправи із силовими навантаженнями, до зарядки можна долучати гантелі. У жінок, зростання навантаження повинно відбуватись поступово. Значна увага приділяється вправам для м’язів спини, живота і тазу. Надається перевага динамічним вправам. Особам, які мають проблеми і здоров’ям чи людям похилого віку, перед заняттями слід проконсультуватись з лікарем.

Під час виконання вправ важливим є контролювати своє самопочуття, звертати увагу на дихання. Лікувальна фізкультура немає виснажувати, а навпаки додавати бадьорості, покращувати настрій. Потрібно пам’ятати, що для того щоб отримати позитивні результати від лікувальної фізкультури, заняття мають бути систематичними та регулярними. Займатись варто в прохолодному, добре провітреному приміщенні, в зручному, легкому одязі та взутті. Після заняття будуть доречними водні процедури.

Крім ЛФК в  домашніх умовах, не слід забувати про загартовування, здорове харчування, плавання, прогулянки на свіжому повітрі. Дотримуючись такого способу життя, Ви і Ваші діти будете здоровими і щасливими.

Дієві практичні підходи в роботі з дітьми, які мають аутичні розлади.

В умовах переходу закладів освіти на інклюзивну форму навчання практично кожен садочок, школа приймає в свою родину дітей, які мають аутичні форми порушень. Досить часто особлива дитина має потенціальні можливості для адаптації в соціумі.

Педагогу важливо розуміти, з якими особливостями дитини доведеться зустрітися та як організувати взаємодію з особливим вихованцем, учнем.

Ми вирішили запропонувати вам комплекс практичних підходів, який має назву секвенційної моделі допомоги дітям з аутизмом. Це комплекс вправ, який виконується системно, послідовно ускладнюючись.

Така модель працює з дітьми будь-якого віку, що мають розлади в роботі сенсорних систем та емоційно-вольові порушення. Саме ці типи порушень характерні, передусім, для дітей з розладами аутичного спектру.

Керує процесом корекційний педагог.

Вправа 1. Масаж всього тіла долонями

Опис вправи: Вибираємо найприємнішу дитині форму для масажу. Починаємо з розігріваючого масажу – погладжування, можна супроводжувати примовками. Переходимо до більш динамічних форм:

• «Дощик». Легке плескання кінчиками пальців по поверхні тіла. Сила тиску поступово збільшується.

• «Рубання». Легкі удари ребром долоні під різним кутом до тіла дитини.

• «Човник». Дорослий складає долоні човником і і плескає ними тіло дитини.

• «Тісто». Дорослий розминає тіло дитини, ніби місить тісто.

• «Кулачки». Масаж виконується кулачками, притискаючи їх до тіла дитини.

• «Черв’ячок». Зібрати шкіру дитини пальцями й легенько пересувати її знизу догори.

• «Гусачок». Пощипування тіла дитини кінчиками пальців.

Погладжування тіла дитини долонями, здійснюючи кругові руки.

Час виконання: 30 секунд на одну частину тіла

Вправа 2. Масаж долоні

Опис вправи: Під час виконання вправи потрібно називати частину долоні, яку затискаємо:

• «Затискання». Сильно затискаємо руку, палець, пізніше інші частини руки (пізніше ноги) своїми долонями, називаючи при цьому частину тіла, з якою відбувається взаємодія.

• «Їжачок». Масаж долоні дитини гумовим м’ячиком з шипами.

Час виконання: 30 секунд на долоню

Вправа 3. Вправи для долоні й пальців

Опис вправи: «Закрий – відкрий». Дорослий допомагає дитині стулити кулачок і відкрити його.

Час виконання: 30 секунд на кожну руку

Вправа 4. Масаж стоп

Опис вправи: 

• «Притискання». Дорослий сильно притискає руками стопи дитини. Дії супроводжує називанням частин стопи, з якими взаємодії.

• «Їжачок». Використовується гумові м’ячики з шипами різної твердості (починаємо з найм’якшого). Крутимо м’ячиком, змінюючи силу натиску, натискаючи на стопу і називаючи частину ноги, з якою взаємодіє м’ячик.

Час виконання: 30 секунд на стопу

Вправа 5. Обстукування стопи

Опис вправи: «Постукування». Обстукуємо стопу з перемінною силою, називаючи частину ноги, з якою взаємодіємо.

Час виконання: 30 секунд на стопу

Вправа 6. Масаж обличчя долонею

Опис вправи: 

• «Дощик». Делікатно постукуємо кінчиками пальців по обличчю, називаючи його частини.

• «Гусачок». Легенько пощипуємо, називаючи частини обличчя.

• «Кішечка». Погладжуємо частини обличчя долонею, називаючи їх.

Час виконання: Від 15 секунд до 1 хвилини. Час збільшуємо поступово

Вправа 7. Масаж ротової порожнини щіточкою для зубів

Опис вправи: Використовуємо для вправи щіточку для зубів з м’якою щетиною. Перед масажем зволожуємо щіточку теплою водою. Масуємо дуже делікатно зуби, ясна, внутрішню частину ротової порожнини: внутрішню частину щік, піднебіння і язик. Спочатку, якщо дитина не дозволяє вкласти щітку до ротової порожнини, можна масувати легенько губи, поступово просуваючись до масажу в ротовій порожнині (можна почати масаж тильною стороною щітки).

Час виконання: 15-30 секунд. Час збільшуємо поступово

Вправа 8. Виповзання

Опис вправи: Дитина лежить на животі (на підлозі) руки витягнуті вперед. Зверху лягає дорослий навхрест (спираючись на свої руки і коліна) так щоб його живіт був на талії дитини, таким чином створюючи перепону для виповзання. Дитині потрібно виповзти з-під пресу. Якщо у дитини не виходить треба їй допомогти виставляючи ноги та руки в потрібне положення.

Час виконання: Індивідуально

Вправа 9. Перекочування

Опис вправи: Вправу виконуємо на твердій поверхні (твердий килимок, матрац).

Якщо дитина не зможе самостійно виконати цю вправу, то дорослий може сам перекладати руки і ноги дитини. Можна разом з дитиною перекочуватися, тримаючи її на собі. Перекочування можна роботи почергово то в одну, то в другу сторону. Також, можна перекочувати дитину і, одночасно, замотувати її в ковдру або іншу тканину, а потім розмотувати її. Але необхідно все це робити в ігровій формі, не викликаючи спротив дитини і не закривати тканиною її обличчя, голову. Бажано, щоб дорослий, надавав ритм виконання вправи.

Час виконання: Індивідуально

Вправа 10. Підскакування на двох ногах

Опис вправи: «Підскакування на двох ногах». Вправу слід виконувати босоніж для профілактики плоскостопості і додаткової стимуляції.

Вправу починаємо від підстрибування на місці на двох ногах. Спочатку дитині допомагає дорослий, який тримає дитину за руки і підскакує разом з нею в такт. Коли дитина вже підстрибує самостійно, дорослий перестає допомагати. Прагнемо, щоб дитина стрибала самостійно. Під час виконання цієї вправи слідкуємо, щоб дитина тримала спинку рівно.

«Зіскакування». Зіскакування обома ногами на підлогу з предмету. (лава, стільчик; висота 20-30 см.)

Час виконання: Індивідуально

Вправа 11. Вставання

Опис вправи: Дитині необхідно показати, як треба присісти або допомогти їй це зробити (дорослий знаходиться за спиною дитини, тримає її за руки і допомагає їй присісти). Потрібно присісти та обхопити руками коліна. З такого положення дитині потрібно піднятися у повний зріст і підняти руки вгору Стопи при цьому не відриваються від підлоги.

Час виконання: Починати з 2-3 разів

Вправа 12. Водіння очима за предметом

Опис вправи: Саджаємо дитину і сідаємо навпроти неї. У руці дорослого знаходиться іграшка (або інший предмет), який цікавить дитину. Просимо дитину, щоб вона водила поглядом за тою іграшкою. Іграшку рухаємо вниз, вгору, вбік по скошеній лінії, по колу, крутимо нею вісімку.

Час виконання: 30 секунд-1 хвилина. Час збільшуємо поступово

Вправа 13. Слухання шепотіння

Опис вправи: Безпосередньо на вухо дитини шепочемо позитивну інформацію, яка його стосується (я тебе люблю, ти найкращий хлопчик; або нейтральну інформацію чи віршики). Почергово шепочемо то до лівого, то до правого вуха. Вправу можна виконувати або в час відведений для вправи, або ж на впродовж дня декілька разів повторюючи її.

Час виконання: 1 хвилина

Вправа 14. Показ картинок «Кольори»

Опис вправи: У будь-який зручний час посадити дитину перед собою. Показувати картки по черзі і називати колір: «червоний», «жовтий», «зелений», «синій» (без будь-яких інших пояснень, конкретно: «червоний» і т. д.).

Наступний раз показувати картку іншою стороною, де записано назву кольору (друковане слово, напр. «червоний»). Виконання вправи повторюється багаторазово.

Час виконання: Сприймання кожної картинки 3-5 секунд