Дидактична гра «Покличемо ласкаво»

Вихователь запитує дітей, як вони можуть ласкаво звернути ся до рідних.

Як звернемося до мами? (Вихователь допомагає дітям правильно сформувати слова у кличній формі: «Мамочко, матусенько, мамуню, матусю.»)

Як ласкаво звернемося до тата? (Таточку, татусю.) Як покличемо лагідно бабусю? (Бабусю, бабусенько.) Як звернемося лагідно до дідуся? (Дідусю, дідусенько.) Діти разом із вихователем вимовляють слова-назви родичів у кличній формі.

Пальчикова гімнастика « Моя сім’я»

Давайте уявімо, що кожен пальчик — це хтось із нашої сім'ї.

Перший пальчик — наш дідусь,

Другий пальчик — то бабуся,

Третій пальчик — наш татусь,

А четвертий — то матуся,

А мізинчик — наш малюк.

Фізкультхвилинка

Наші ніжки: раз, два, три!

На носок, на каблучок,

Руку вліво, руку вправо —

Затанцюєм козачок.

Раз — присядем, два присядем,

Гарний настрій — добре всім.

Покружляли, покрутились

І на місце тихо сіли.

(По ходу вірша діти виконують вправи: плескання в долоні, притупування ногами; танцювальний рух — «копирсалочка» обома ногами почергово; піднімання рук угору і вліво почергово; руки зігнуті до плечей, тулуб напівнахилений уперед — притупування ногами; стати навпочіпки; піднятися на носках; покружляти на місці.)

Обговорення вірша Г. Могильницької "Бабусина радість"

Щоранку, як сонечко в небі засяє,

Бабусина радість у двір прибігає.

Хоч ще невеличка, зате не лінива!

Ускочить у хвіртку — і зараз до діла:

То носить водичку, то двір підмітає,

То з яблуньки гусінь в садку оббирає,

А то у дворі молоточком стукоче, —

Все робить бабусина радість охоче!

Бабуся радіє та ще й примовля:

— Що день — то все більшає

радість моя! Росте, як кленочок побіля води!

А радість — це хлопчик! А може, це ти?

Переказ оповідання М. Коцюбинського "Івасик і Тарасик"

Івасик ловив рибу. Все, що зловив, склав у кошичок, закинув кошичок на плечі та й іде додому.

Побачив його Тарасик та й тихенько, тихенько за ним. Думає, як би витягти рибку.

Тільки Тарасик підкрався до кошичка, а Івасик почув, що хтось ззаду до кошичка добирається, та й озирнувся.

Тарасик одскочив, руки заклав назад, голову задер, іде, наче то не він до кошичка добирався.

Пішов Івасик далі. Йде собі спокійно, а Тарасик знову підкрався, заклав у кошичок руку та як заверещить!

Великий рак вчепився йому в палець!

Бо в кошичку не тільки рибка була, а й раки. А Тарасик аж скаче, так йому болить.

Івасик обернувся, побачив та й сміється з Тарасика: "Ага! Попався!"

Насилу Івасик одчепив од пальця рака. Одчепив, поклав у кошичок та й пішов собі додому.

А у Тарасика палець розпух, кров з його капає. Плаче, бідний.

Читання оповідання Є. Пермяка "Для чого потрібні руки?"

Петя з дідусем були великими друзями. Про все розмовляли.

Запитав якось дідусь онука:

-А для чого, Петрусю, людям руки потрібні?

Щоб грати в м'ячик, - відповів Петрик.

-А ще для чого? - запитав дід.

Щоб тримати ложку. -

А ще?

Щоб гладити кішку.

-А ще?

Щоб камінці в річку кидати...

Весь вечір відповідав Петя дідуся. Правильно відповідав.

Тільки за своїм рукам про всіх інших судив, а не за маминим, не батьковою, не за трудовим, робочим рукам, якими все життя, весь білий світ тримається.

Читання оповідання В. Сухолинського "Ласкавий вітер і холодний вітрюга"

У темному лісі, в глибокому яру спали два вітри. Ласкавий Вітер — хлопець з синіми очима. А холодний Вітрюга — дід з колючою бородою.

Прийшла зима. Сонечко не могло піднятися високо над землею. Білі сніги вкрили поле. Зашуміли тривожно верховіття дерев. Прокинувся в глибокому яру холодний Вітрюга. Встав, вийшов з лісу. Застогнала хуртовина. Йде по землі холодний Вітрюга, замерзають річки, гуде хуртовина.

Та ось піднялося сонечко вище над землею. Заболіла спина у холодного Вітрюги. Поплентав він у темний ліс, заліз у глибокий яр.Прокинувся ласкавий Вітер, вийшов з лісу.Засміялося сонечко, потекли струмки, зацвіли квіти, зашуміли трави.

Читання оповідання В. Сухолинського "Смітник"

Зіна вже в другому класі навчається. Мама хоче, щоб вона була їй за помічницю. От і каже:

— Зіно, щодня замітатимеш хату. А сміття винось на смітник,

Стала Зіна щодня хату замітати. Та не хотілося їй виносити. Бо смітв ик далеко — аж за городом.

Глянула Зіна на той смітник, обгороджений низеньким парканом, та й подумала: "Можна ж сміття під шафу підмітати".

Замете Зіна хату, а сміття — під шафу. А шафа біля її ліжка.

Якось приходить Зіна зі школи, бачить — сидять мама й тато.

Ось беруть вони шафу, переносять на інше місце. А там, де стояла шафа, ціла купа сміття.

Похнюпила Зіна голову, почервоніла.

Приносить тато знадьору низенький парканчик і ставить його біля сміття.

— Що це ви робите, тату? — питає Зіна.

— Та смітник треба ж обгородити. Тепер смітник буде в нас не за городом, а в хаті.

Ставить тато паркан і ліжко Зін ине пригороджує до смітника.

Знітилася Зіна й просить:

— Ой, тату, я винесу сміття! Не хочу, щоб у хаті був смітник.

Зіна бере відро й виносить сміття аж за город, на смітник. А тоді — миє підлогу.

Читання оповідання В. Сухолинського "Комірчина для дідуся"

Захворів дідусь Юрасиків, лежить і кашляє. Мати й тато мовчазні. Одного разу прийшов Юрко з дитячого садка та й бачить: закопує тато стовпи поруч з хатою.

— Що це ви будуєте, тату? — запитує Юрко.

— Комірчину до хати прибудуємо. Дідусь житиме в комірчині...

Юрко взяв маленьку лопатку, пішов на город, сів серед картоплиння й копає ямку.

— Що це ти копаєш, Юрасику? — запитує батько.

— Та землянку будую...

— Для чого ж тобі землянка?

— А ви з мамою житимете в ній, як постарієте...

Читання вірша Р. Завадовича "Великдень-милий гість"

Зима пропала, люта, зла —

Весна воскресла над полями,

Луги змережала квітками

І нам Великдень принесла.

Встаєм удосвіта. За мить

Побожно в церкву поспішаєм,

«Христос воскрес!» — гуртом співаєм

І серце радісно тремтить.

І нас Великдень — милий гість,

Його вітаєм гаївками,

Його стрічаєм писанками —

Он на тарілці їх аж шість!

Читання вірша К. Перелісної "Писанка"

Гарна писанка у мене,

мабуть, кращої й нема.

Мама тільки помагала,

малювала ж я сама.

Змалювала дрібно квіти,

вісім хрестиків малих

і дрібнесенько ялинку,

й поясочок поміж них

Хоч не зразу змалювала

(зіпсувала п’ять яєць),

та як шосте закінчила,

тато мовив: „Молодець!”

Я ту писанку для себе,

для зразочка залишу,

а для мами і для тата

дві ще кращих напишу.

Вивчення вірша Л. Полтави "Великодні писанки"

Що за дивнії яєчка

Наша курочка знесла?

Намальоване гніздечко,

Ще й пташиночка мала!

Навкруги - барвисті квіти,

Жовті, сині гілочки...

Чи здогадуєтесь, діти,

Що це? Певно — писанки!

Їх не курочка знесла,

Їх матуся принесла,

Ми гуртом розмалювали

Для святкового стола:

Сяють наші писанки, —

Як весняні квіточки!

Фізкультхвилинка. «Розвеселимо сонечко»

Встало вранці ясне сонце

Зазирнуло у віконце

Ми до нього потяглися,

За промінчики взялися.

Будем дружно присідати –

Сонечко розвеселяти.

Встали – сіли, встали – сіли.

Гляньте, як розвеселили:

Засміялось сонечко

Дітям у віконечко.

Вивчення вірша

Як від Сонця рахувати,

Меркурій першим слід назвати.

Друга Венера величава,

По небу ходить ніби пава.

Третя, Венерина сусідка,

Це Земля – наша домівка.

Ніби бог війни упертий,

Червоний Марс. І він четвертий.

За ним друг його пихатий –

Гігант Юпітер, в списку – п’ятий.

Шостий, ніби в пояс вбраний,

Це Сатурн – сусід Урана.

А Уран, планета сьома,

Також добре нам відома.

Ну а слідом за Ураном –

Нептун – восьмий і останній.

Легенда про Велику та Малу Ведмедицю

Колись давно в царя Лікаона, який правив країною Аркадією, була дочка на ім’я Калісто. Краса її видавалася настільки надзвичайною, що сам Зевс зацікавився нею. Саме від бога Калісто народила сина Аркада. Ревнива богиня Гера, дружина всемогутнього Зевса, врештірешт помстилася Калісто. Скориставшись зі своєї надприродної могутності, Гера перетворила дівчину на потворну ведмедицю. Коли ж син Калісто, юний Аркад, повернувшись із полювання, побачив біля дверей палацу дикого звіра, він, нічого не знаючи, мало не вбив свою матір-ведмедицю. Але Зевс не допустив такого страшного злочину: він утримав руку Аркада, а саму Калісто назавжди забрав до себе на небо, перетворивши на прекрасне сузір’я. Подейкують, що піднімав він її за хвіст, тому таким довгим є «хвіст» зоряної Великої Ведмедиці. На Малу Ведмедицю було перетворено улюбленого собаку (за іншими версіями — подругу або служницю) Калісто. Не залишився на Землі й Аркад: Зевс і його перетворив на сузір’я Волопаса, приреченого вічно стерегти на небесах свою матір. Головна зірка цього сузір’я називається Арктур, що означає «сторож ведмедиці».

На небосхилі у вигляді сузір’їв Калісто й Аркад стали ще прекраснішими, ніж на землі. Не лише люди захоплювалися ними, але й сам Зевс з вершини Олімпу часто милувався їхньою красою та безперервним рухом на небосхилі. Гері прикро було спостерігати за чоловіком, який милується своїми улюбленцями. Вона звернулася до морського бога Посейдона з проханням, щоб Велика Ведмедиця ніколи не торкнулася моря. Нехай помре від спраги! Але Посейдон не послухався Гери. Хіба ж він міг дозволити, щоб кохана його брата, громовержця Зевса, померла від спраги?! Велика Ведмедиця кружляє біля полюса й один раз на добу низько спускається над північним краєм обрію, торкається морської поверхні, втамовує спрагу й після цього знову піднімається нагору, привертаючи своєю красою погляди людей і богів.

Читання казки К. Ушинського "Умій почекати"

Жили собі брат і сестра – півник та курочка.

Побіг півник у садок та й почав клювати зеленісіньку смородину, а курочка й каже йому:

– Не їж, півнику! Почекай, поки смородина достигне.

Півник не послухався, клював та й клював і наклювався так, що насилу додому дійшов.

– Ох! – кричить півник. – Лишенько моє! Боляче мені, сестричко, боляче!

Напоїла курочка півника м’ятою, приклала гірчичник, – і пройшло.

Видужав півник і пішов у поле; бігав, стрибав, зогрівся, спітнів і побіг до ручаю пити холодну воду; а курочка йому гукає:

– Не пий, братику, почекай, поки прохолонеш!

Не послухався півник, напився холодної води, – і тут почала його трусити лихома­нка; насилу курочка додому його довела.

Побігла курочка до лікаря, прописав лікар півникові гірких ліків, і довго пролежав півник у ліж­кові.

Поки хворів півник, вже й зима настала. Видужав півник і бачить, що річка льодом укрилася.

Схотілося півникові на ковзанах поковзатись; а курочка й каже йому:

– Ой, почекай, півнику! Дай річці зовсім замерзнути, тепер ще лід дуже тонкий, втопишся.

Не послухався півник сестри: покотився по льоду; лід проломився, а півник – шубовсть у воду! Тільки того півника й бачили.

Читтання оповідання В. Овсєєвої "Погано"

Собака люто гавкав, припадаючи на передні лапи. Прямо перед нею, притулившись до паркана, сидів маленький скуйовджений кошеня. Він широко розкривав рот і жалібно нявчав. Неподалік стояли два хлопчика і чекали, що буде.

У вікно виглянула жінка і квапливо вибігла на ганок. Вона відігнала собаку і сердито крикнула хлопчикам:

- Як вам не соромно!

- А що соромно? Ми нічого не робили! - здивувалися хлопці.

- От це й погано! - гнівно відповіла жінка.

Розповідь (Демонстрація Червоної книги України).

Різноманітність природних умов території України визначила багатство її тваринного світу, видовий склад якого налічує понад 40 тисяч видів. Зокрема, до складу фауни України входять: 180 видів ссавців, 344 – птахів, 270 – риб тощо. Інтенсивне полювання, господарська діяльність призвели до зникнення деяких видів тварин та зменшення чисельності інших.

Небезпека загрожує кожному десятому виду тварини. Причини скорочення кількості видів – це забруднення, знищення середовища життя, хижацьке полювання.

З метою охорони рідкісних тварин у 1976 році була заснована Червона книга України. Її ведення визначається спеціальним законом «Про Червону книгу України».

Існує декілька категорій видів рослинного та тваринного світу, які заносять до Червоної книги:

· Зниклі види.

· Зникаючі види, що перебувають під загрозою зникнення.

· Рідкісні види, які рідко зустрічаються в природі.

· Невизначені та недостатньо відомі види.

Читтання вірша Т. Славицької "Глобус"

Глобус крутну,наче дзиґу малу,

Щоб обертався він швидко,

І за хвилину я облечу

Всю нашу Землю рідну.

Тут океани,моря та річки,

Гори здаються малими,

А величезні материки –

Плями на кулі синій.

Пальцем торкнуся зараз Землі,

Що це за диво стало?

Враз під мізинцем моїм малим

Острова видно не стало.

Але цей глобус – не іграшка зовсім,

А мій учитель суворий.

Він допоможе мені знайти

Річку потрібну чи гори

Вивчу на пам’ять я обриси всі,

Знатиму все доволі.

А як дорослим потім стану,

Вирушу в мандри чудові.

Читання оповідання В. Сухомлинського "Райдуга в бурульці"

Вдень почав танути сніг, капали краплі з дахів. А вночі знову підмерзло.

Вийшов з хати Юрко і побачив велику крижану бурульку. Вона звисала з даху.

Зійшло сонце, і бурулька заблищала різнобарвними вогниками — синім, рожевим, червоним, блакитним, жовтим.

Юрко стоїть, затамувавши подих від здивування. Красива бурулька, мов райдуга.

На даху біля бурульки сіли горобці та й цвірінькають. Вони теж милуються бурулькою.

Читання вірша Г. Бойка "Посадила я берізку"

Як прийшла до нас уквітчана весна,

Посадила я берізку край вікна.

Стала, стала я берізку поливать,

Стала пісеньку веселу їй співать.

— Ти рости, моя берізонько,рости,

Буйним листом всім на радість шелести.

Повторення закличок про дощик

ДОЩИКУ, ДОЩИКУ

Дощику, дощику,

Наваримо борщику

У зеленому горщику,

Поставимо на горі —

Виїдять комарі;

Останеться трошки —

Виїдять мошки;

Останеться капля —

Виїсть цашія;

Останеться кришка —

Виїсть мишка.

Оповідання П. Глазового "Як одягалась українська дівчина"

Українська дівчина одягала спершу сорочку, на неї спідницю чи плахту, потім запаску, зав’язувалася поясом і наостанок одягала керсетку. На ноги чобітки або ошатні черевики, на голову – віночок, на шию намисто, дукачі.

Дещо про сорочку. Тканина сорочки, вишивка і навіть колір ниток, вважалося, мали чарівну силу. Виготовляли полотно за допомогою прядок, мотовил, веретен, станків для ткання (тканиць) і прикрашали їх магічними знаками сонця, поля, води.

Ці знаки нібито відлякували злі, ворожі сили, хвороби, нещастя, тож таке ткання з рук давніх ткаль виходило, як зачароване на добрі діяння.

Потім сорочку вишивали, і шитво теж було непростим – серед ниток була нитка червоного кольору, бо цей колір вважався чарівним оберегом. І не тільки червоні нитки, а й усі магічні знаки та символи, що захищали людину, звалися оберегами.

Вивчення вірша М.Понанської "Про золоті руки"

Сідайте, діти, у гурті:

Зустрілися ми знову!

Про славні руки золоті

Я поведу розмову.

Ті руки звичні до землі,

Будують, вміють шити...

Ми часто бачим мозолі

На їх долонях, діти.

Всі вдячні золотим рукам,

Я теж їх поважаю.

Тож хочу розповісти вам

Усе про них, що знаю.

Читання вірша О. Журливої "Голуби"

Дмитрик любить голубів:

Сам хатинку їм зробив.

Змайстрував тоді драбинку

Й приладнав їм під хатинку.

Поодинці по драбинці

Ходять раді голуби

І до хлопчика воркують:

– Дуже вдячні ми тобі.

Читання уривка з вірша С.Маршака "Пошта"

Відчиняйте двері, прошу!

Хто це стука до нас?

Це веселий листоноша -

Кожен день в тот самий час.

Так, це він, справді він,

Як завжди, в сім годин!

В нього є листів чимало

В чорній торбі на плечі.

В сім годин почав він працю,

За листом роносить лист.

І остані на дванадцять

За адресами роніс.

Читання оповідання Ш. Сагдули "Куди робота ховається"

Дівчинка вирішила після вечері помити посуд.

- Мамо, - сказала вона, - тепер я завжди допомагатиму тобі. І ніколи не стомлюся.

Мати була зворушена. Вона пригорнула до себе доньку.

- Гаразд. Якщо так, донечко, тоді завтра перед моїм поверненням додому зроби щось у хаті. Що саме - побачиш сама.

- Добре, мамо, я все зроблю, тобі нічого не залишиться!

На другий день мати пішла на роботу. А дівчинка погралася у себе в дворі. Потім побігла до »* подружок. І раптом згадала про свою обіцянку все поробити вдома.

Вона побачила на веранді ляльку. Попався б совок - прибрала б сміття, ганчірка - помила б підлогу на веранді. Дівчинка взяла ляльку и і почала гратися. Настав вечір, уся сім’я зібралася в хаті. Після вечері мама спитала:

- Ну, що ти сьогодні, донечко, встигла зробила ти в хаті?

- Ой, - відповіла дівчинка, - я шукала роботу і не знайшла її. Коли ти йшла з дому, заховала Усі роботи!

- Як це так вийшло. Віник і совок під ґанком, ганчірка он там, на цвяшку. Тобі треба навчитися

і самій знаходити роботу.

Наступного дня дівчинка знайшла собі роботу: підмела у дворі, викинула сміття, помила підлогу.

Отак вона навчилася допомагати мамі.

Читання вірша А. Костецького "Головна професія"

Спитай у тата і у мами,

Які професії у них.

Професій різних є чимало,

Сповна їх вистачить на всіх!

Та є одна поміж професій,

Якої вчаться у житті.

Вона для кожного найперша,

Якої вчитимешся й ти!

Учитель, лікар та геолог,

Письменник, слюсар чи кресляр –

Всі називають головною

Одну професію – школяр!

Бо всім відомо, що без школи,

Без знань, що мусиш там набуть,

Не станеш у житті ніколи

Тим, ким в дитинстві мрієш буть!

Читання вірша П. Воронька "Як багато знаю я"

В мене є книжок багато –

І новенькі, і старі.

Я піду до школи з татом,

Всі книжки віддам сестрі.

Хай вона сама читає

Про лисичку й журавля.

Хай вона, мала, узнає,

Як багато знаю я.

Читання вірша А. Костецького "Як зробити день веселим"

Ти прокинься рано-рано,

лиш над містом сонце встане

привітайся з ластівками,

з кожним променем ласкавим

Сам гарнесенько умийся,

сам швиденько одягнися,

підійди до тата й мами

і скажи їм:

— Добрий ранок!

Усміхнися всім навколо:

небу, сонцю, квітам, людям.

І тоді обов’язково

день тобі —веселим буде!

Читання вірша М.Стельмаха "Скоро я піду до школи"

Скоро я піду до школи,

От зберуть врожай із поля,

Повезуть на трудодні.

Значить в школу час мені.

А сестричці ще не час,

Бо вона маленька в нас.

Не запишуть в перший клас.

От і журиться сестричка,

Що вона ще невеличка.

Я кажу їй:

- Не журись,

Сам маленьким був колись!