08.04

Тема. Знайомство з художниками театру, з елементами сценографії та їх призначення

Бесіда

— Чи відвідували ви театр?

— Яку виставу ви переглядали?

— Що найбільше вас вразило у театрі?

— Як ви вважаєте, хто є головним у театрі?

— Чи замислювалися ви над тим, яку роль відіграє художник у те­атрі?

— Як ви вважаєте, чому видатний французький письменник і філософ Вольтер такої думки про театр: «Театр повчає так, як цього не зробити товстій книзі»?

— Чи навчила вас чого-небудь вистава, яку ви переглядали у театрі?

— Отже, з’ясуймо, що таке театр і якою є роль художника у ньому, а також стаоримо декорації до вистави.

— Театр, театральне мистецтво… Ці слова заворожують нас, по­вертають у світ казки.

Театр (у перекладі з грецьк. — «місце видовищ») — вид видо­вищного мистецтва.

Театр виник дуже давно. Зараз існують різні театри — театри опери та балету, драматичні, комедійні, лялькові, музичної коме­дії, юного глядача… А в епоху Давньої Греції існував лише один вид театру, витоком якого було народне святкування на честь бога родючості Діоніса.

Як же виглядав той давній театр?

Заплющте оченята та уявіть, що ви знаходитесь у старовинному грецькому театрі… На відкритому майданчику грає всього двоє-троє акторів. Але на очах у публіки вони втілюють різноманітних пер­сонажів театрального дійства. Для цього художники старовинного театру готували дуже виразні маски з глини, завдяки яким актор перетворювався на певного героя — доброго або злого, веселого або сумного, молодого або похилого віку.

Створення костюмів та масок — це робота художника в театрі з найдавніших часів. Діяльність сучасного театрального художника більш різноманіт­на — створення театрального макета декорацій, самих декорацій, робота з гримом, створення костюмів, зачісок, добирання реквізиту. Усе це необхідне для сучасної вистави і є театрально-декораційним мистецтвом.

Театрально-декораційне мистецтво — сукупність видів та засобів мистецтва (малярства, скульптури, архітектури, декорацій, костюмів, освітлення, сценічної техніки та ін.), що до­помагають створювати зоровий образ вистави, розкривати її зміст, виражати та посилювати емоційний вплив на глядача.

Часто у театрі можна почути таке словосполучення — «сценіч­ний простір». Що ж таке сценічний простір і якими є його складові? Його основними складовими є завіса та декорації (задник, кулі­си та ін.).

Пригадайте, як ви вперше ввійшли до театральної зали. Що перше бачать глядачі у залі театру? Звісно завісу. Дивлячись на неї, можна зрозуміти, про що йтиметься у виставі, але іноді й ні. Завіса нібито захищає сцену та весь сценічний простір, зберігаючи таємницю майбутнього дійства.

Але щойно пролунає останній дзвоник і в залі згасне світло, від­сувається завіса, запрошуючи нас до чарівного світу вистави. Саме тут на нас уже чекають декорації до вистави — задник та куліси.

Декорація — художнє оформлення вистави засобами ма­лярства, архітектури, графіки, бутафорії, скульптури, освітлення, постановчої техніки та ін.

-Сьогодні ви перетворитеся на справжніх театральних художни­ків. Пригадайте свою улюблену казку. Намалюйте декорації до цієї казки. Покажіть свою роботу однокласникам. Нехай вони впізна­ють, до вистави за якою казкою було створено ці декорації.

22.04

Тема. Роль костюма в розкритті образу театрального героя.Узгодження форми з декором.

— Коли ми відвідуємо театр, значне враження на нас справля­ють костюми театральних героїв.

Ми вже говорили, що до роботи художника у театрі належить також створення костюмів до вистави. Але з чого розпочати роботу над театральним костюмом? Знову-таки — з ознайомлення з май­бутньою виставою — текстом, за яким буде поставлено виставу. Кожний художник по-своєму уявляє персонажів вистави, їх образи та костюми (як складову загального образу). Але є певні правила, про які слід пам’ятати. Познайомимося з ними.

Костюм як одяг для дійової особи в усі періоди історичного розвитку театру був на сцені виразом того, у що вдягалися люди у певний період. Так було і дуже давно — у перших театрах, так за­лишається і у виставах у наш час.

У театрі костюм театрального героя відповідає не тільки історич­ній епосі, національності або народності персонажа, а й душевному стану героя.

Костюм завжди є предметом спеціальної творчості художни­ків (поміж яких — найвидатніші майстри образотворчого мисте­цтва), і вони створюють його не тільки як окремий твір мистецтва, а й як важливу складову вистави.

Творче завдання № 1

Уявіть себе художниками-костюмерами. Намалюйте театральні костюми до вистави за казкою, наприклад: «Колобок» (Дід та Баба), «Золотий ключик» (Буратіно і Мальвіна). Використайте різноманітні матеріали, застосуйте техніку «колаж».

Творче завдання № 2

Уявіть себе художниками-костюмерами. Для постановки виста­ви за казкою, до якої ви готували декорації та бутафорію, створіть ескізи костюмів для головних героїв.

29.04

Тема. Різновиди ляльок в театрі та мультиплікації.

— Чи переглядали ви вистави у ляльковому театрі?

— Які це були вистави?

— Чи були ці вистави створені за творами художньої літератури?

— Яких ляльок ви бачили під час вистави?

— Що вам найбільше сподобалося?

— Чи замислювалися ви над тим, як і хто створює ляльку для ви­стави?

— У Харківському театрі ляльок, наприклад, уже багато років існує музей ляльок, що привертає увагу відвідувачів не менше, аніж цікаві вистави. У вітринах «відпочивають» ляльки-актори, що впродовж багатьох років виступали у виставах театру, ляльки інших країн світу, що розповідають про традиції лялькових вистав різних країн.

— Ми сьогодні створимо незвичайних ляльок для театральної ви­стави, які згодом прикрасять наш музей ляльок.

— Ляльковий театр — це театральне видовище, у якому діють ляльки, що рухаються за допомогою акторів. Ляльковий театр створювався впродовж тисячоліть. В історії всіх народів ляльковий театр бере свій початок із релігійних містерій. Ще з давнини під час релігійних церемоній людство почало застосовувати фігури богів-істуканів. Потім вони отримали рухливість і перетворилися на ляльок.

Улюбленим героєм лялькових театрів у Європі з давніх часів за­вжди був розумний, дотепний представник народу. У кожній країні була своя улюблена лялька, яка розповідала про настрої народу: в Італії — це Пульчінелла, у Франції — Полішинель, в Англії — Панч, Каспер, Ґанс Вурст — у німців, Копельняк — у поляків, а у росіян — Петрушка.

В Україні був поширений народний ляльковий театр — вертеп.

Вертеп (зі старослов’янської — «печера») — мандрівний театр ма­ріонеток, що існував в Україні переважно у XVII—XVIII століттях.

Вертеп мав вигляд двоповерхового дерев’яного ящика. На друго­му поверсі показували різдвяну драму, на першому — сатирично-побутову виставу. Починалося дійство на верхній сцені біблійними легендами, потім переходило на нижню сцену, де розігрувалися комічні народно-побутові сцени з реального життя. У них гостро висміювали лицемірних попів, чванькуватих польських панів, ба­гатіїв, урядовців та ін. Персонажі вертепу розмовляли соковитою народною мовою, були вдягнені в народний одяг. Найпопулярніши­ми з-поміж них були: Запорожець, Москаль (Солдат), Циган, Баба, Дяк, Шинкар та ін.

Самостійна практична робота учнів

1. Інструктаж

— Беремо звичайну рукавичку, в тенісному м’ячику прорізаємо отвір під палець (краще, якщо цей отвір зроблять батьки вдома), малюємо на м’ячику обличчя, приклеюємо волосся (можна використовувати пук ниток або інші подібні матеріали). На рука­вичці можна намалювати одяг ляльки, а в прорізи на пальці вшити її ручки. Зрештою готову голову одягають на палець — і маємо ляльку. Для таких ляльок можна шити окремі костюми. Тенісний м’ячик можна замінити на кульку, зліплену з пластиліну.

2. Творче завдання № 1

Виготовте театральну ляльку — вашого улюбленого літератур­ного героя (художні матеріали — за вибором учнів).

06.05.2020р.

Тема. Використання простої шрифтової композиції під час створення ескізу теаьральної афіши.

— Сьогодні ми говоритимемо про театральну афішу, яка допо­може сповістити глядачів про підготовлену нами виставу.

Театральні афіші мають давню історію. Ще в Давній Греції та Римі глашатай скликав публіку на сценічні ігри. Афіші з’явилися у Греції приблизно в IV столітті до н.е., у Римі — в I столітті до н. е. Афіші у давнину були двох видів: намальованими й написаними. Намальовані афіші вставляли в рами і вивішували поруч із дверима театру.

Що ж таке афіша? Що має бути зображено на афіші, щоб глядач знав, коли і куди йому приходити, щоб переглянути виставу?

Афіша — один з видів реклами, оголошення про виставу, кон­церт, виставку та ін., яке розміщують у людних місцях.

Якщо на афіші ми намалюємо тільки зображення (наприклад, головних дійових осіб вистави), глядач зрозуміє, на яку виставу його запрошують. Але він не знатиме час початку вистави.

— Тому обов’язково кожна театральна афіша містить не тільки зображення, а й текст. Художник вирішує, якими літерами зробити напис та де його розташувати. (слайди 4-11)

Існує багато шрифтів, але не кожен з них може стати в пригоді для афіші.

Поміркуймо: чим відрізняються літери, шрифт на афіші від шрифтів у підручниках, дитячих книжках?

Зображення і текст на афішах мають бути видними ще здале­ку, щоб привертати увагу. Тому краще, коли зображення яскраве, а текст стислий, але чіткий, яскравий. Пам’ятайте про це, створю­ючи афішу для власної вистави.

Творче завдання

Виконайте ескіз афіші до однієї з театральних казок: «Теремок», «Дюймовочка», «Троє поросят» та ін.

13.05.2020р.

Тема. Передавання святкового настрою за допомогою кольору та декору в тематичній композиції. (Вітальна листівка до Дня Матері)

Переглянути відеоматеріал посилання

— Жінка-матір … Скільки мудрості у змісті величних слів! За кожним жіночим іменем — свята щаслива доля, адже Вона — матінка, мама, матуся — берегиня роду українського. Чи є краще, більш кохане слово в усіх мовах світу, ніж слово Мама?! Божа Матір, Мати-Україна, рідна ненька — це три матері, що освячують наше життя. В образі Матері осягаємо розумом своїм рідну Україну.

Українка я маленька,

Україна — моя ненька.

В неї щира я дитина,

Добра, люба та єдина.

Вірна я дочка народу,

Славного козацького роду,

Щиро я свій рід кохаю,

Роду іншого не знаю.

Так я завжди буду жити,

Рідний край буду любити,

Українцям помагати,

Бо Вкраїна — наша мати!

-Нам завжди хочеться віддячити своїй матусі за її добрі і ласкаві слова, її лагідну і чарівну усмішку, її смачненькі пампушки і борщик, а ще просто за те, що вона є у нас. Ми не маємо золотих прикрас і дорогої сукні, проте маємо вмілі золоті рученята, які можуть виготовити рідненькій матусі справжній дорогий подарунок — листівку. І я вважаю, що найдорожчий подарунок для мами — це той, який ви виготовите самі, своїми руками.

Виготовлення вітальних листівок до Дня Матері

5 ЧУДОВИХ ІДЕЙ ЗРОБИТИ ВІТАЛЬНУ ЛИСТІВКУ ЛЕГКО І ПРОСТО. Посилання

20.05.2020р.

Тема. Продовження роботи над темою "Передавання святкового настрою за допомогою кольору та декору в тематичній композиції. "(Вишивання хрестиком до Дня Вишиванки)

Практична частина:

• Вишити хрестиком будь який орнамент