Міфічна емоційна залежність

Post date: Apr 8, 2014 2:12:29 PM

Якось прийшла до мене жінка середніх років (назвемо її, ну, скажімо, Тетяна) із запитом про лікування емоційної залежності. Після того, як мій шаманський ореол був розвіяний (типу, що я не читаю думок і не бачу людей наскрізь), вона була трішки розчарована, але продовжувала наполягати на тому, що їй потрібно лікувати «емоційну залежність», «бо то турбує тривога і повна деморалізація».

- А на підставі чого Ви вирішили, що у Вас «емоційна залежність»?

- Ну, у мене чоловік, він працює, у нього свій бізнес, а я вдома, домогосподарка.

- Це по-Вашому погано?

- Ну, я ж не працюю, мене і діток чоловік утримує, дає мені гроші на все ...

У подальших розпитах з'ясувалося, що вона виховує двох дітей, займаючись творчістю з молодшим і допомагаючи з профорієнтацією старшому (за освітою вона педагог), стежить за господарством, забезпечує повноцінне харчування домочадців, включаючи двох кішок, собаку і папужки, доглядає за садом, планує сімейний бюджет та інші побутові турботи.

- Як Ви вважаєте: те, що Ви робите - це праця чи легка розвага?

- Ну звичайно ж, праця, адже я дуже втомлююся.

- Як Ви думаєте, скільки б коштувала ця працю, якби її робили наймані робітники, а не Ви: садовник, домробітниця, кухар, педагоги, гувернантка та інші фахівці?

- Ммм ... я ніколи про це не думала.

- Так? Знаєте, коли я працював репетитором (у мене перша вища освіта - педагогічна), то я брав за цю роботу гроші. А якщо уявити скільки коштують всі інші фахівці, то вийшла б, думаю, значна сума.

- Точно ...

- І скільки ж по-Вашому вартує ваша праця?

- Не знаю ... але, здається, багато.

- І як Вам те, що Ваш чоловік дає Вам гроші не просто так, а за Вашу працю?

- Ой, це так незвично ...

- А відчуваєте що при цьому?

- Хм ... мені приємно ... і дивно.

- А звідки Ви взагалі взяли, що Ви емоційно залежна?

- Ну ... ми з подругами часто спілкуємося на тему залежності від чоловіків, книги різні читаємо ...

- А Ви вважаєте, що люди повинні бути один від одного незалежні?

- Ну звісно!

- А Ваші діти від Вас і від чоловіка?

- Ну, це ж діти.

- А чоловік, по-Вашому, залежить від того, що Ви робите чи не робите в будинку?

- Ну звичайно! Я ж дбаю про нього, про його комфорт, він же втомлюється!

- А як Ви думаєте, Ви самі залежите від того, що він робить для сім'ї, для Ваших з ним відносин?

- Залежу. Ви хочете сказати, що це нормально? (Сміється).

- Так. У реальних, а не вигаданих відносинах ми залежимо один від одного. Кожен з нас живе не у вакуумі і не на безлюдному острові. Ми - соціальні істоти. Це називається взаємозалежність. У реальному світі, а не в книжках чи кіно люди, що потрапили на безлюдний острів швидко деградують і гинуть.

- Так значить я нормальна?

- Так.

- Знаєте Я здогадувалася. Спасибі, Ви мене заспокоїли. (Посміхається)