Post date: Apr 8, 2014 2:12:29 PM
Якось прийшла до мене жінка середніх років (назвемо її, ну, скажімо, Тетяна) із запитом про лікування емоційної залежності. Після того, як мій шаманський ореол був розвіяний (типу, що я не читаю думок і не бачу людей наскрізь), вона була трішки розчарована, але продовжувала наполягати на тому, що їй потрібно лікувати «емоційну залежність», «бо то турбує тривога і повна деморалізація».
- А на підставі чого Ви вирішили, що у Вас «емоційна залежність»?
- Ну, у мене чоловік, він працює, у нього свій бізнес, а я вдома, домогосподарка.
- Це по-Вашому погано?
- Ну, я ж не працюю, мене і діток чоловік утримує, дає мені гроші на все ...
У подальших розпитах з'ясувалося, що вона виховує двох дітей, займаючись творчістю з молодшим і допомагаючи з профорієнтацією старшому (за освітою вона педагог), стежить за господарством, забезпечує повноцінне харчування домочадців, включаючи двох кішок, собаку і папужки, доглядає за садом, планує сімейний бюджет та інші побутові турботи.
- Як Ви вважаєте: те, що Ви робите - це праця чи легка розвага?
- Ну звичайно ж, праця, адже я дуже втомлююся.
- Як Ви думаєте, скільки б коштувала ця працю, якби її робили наймані робітники, а не Ви: садовник, домробітниця, кухар, педагоги, гувернантка та інші фахівці?
- Ммм ... я ніколи про це не думала.
- Так? Знаєте, коли я працював репетитором (у мене перша вища освіта - педагогічна), то я брав за цю роботу гроші. А якщо уявити скільки коштують всі інші фахівці, то вийшла б, думаю, значна сума.
- Точно ...
- І скільки ж по-Вашому вартує ваша праця?
- Не знаю ... але, здається, багато.
- І як Вам те, що Ваш чоловік дає Вам гроші не просто так, а за Вашу працю?
- Ой, це так незвично ...
- А відчуваєте що при цьому?
- Хм ... мені приємно ... і дивно.
- А звідки Ви взагалі взяли, що Ви емоційно залежна?
- Ну ... ми з подругами часто спілкуємося на тему залежності від чоловіків, книги різні читаємо ...
- А Ви вважаєте, що люди повинні бути один від одного незалежні?
- Ну звісно!
- А Ваші діти від Вас і від чоловіка?
- Ну, це ж діти.
- А чоловік, по-Вашому, залежить від того, що Ви робите чи не робите в будинку?
- Ну звичайно! Я ж дбаю про нього, про його комфорт, він же втомлюється!
- А як Ви думаєте, Ви самі залежите від того, що він робить для сім'ї, для Ваших з ним відносин?
- Залежу. Ви хочете сказати, що це нормально? (Сміється).
- Так. У реальних, а не вигаданих відносинах ми залежимо один від одного. Кожен з нас живе не у вакуумі і не на безлюдному острові. Ми - соціальні істоти. Це називається взаємозалежність. У реальному світі, а не в книжках чи кіно люди, що потрапили на безлюдний острів швидко деградують і гинуть.
- Так значить я нормальна?
- Так.
- Знаєте Я здогадувалася. Спасибі, Ви мене заспокоїли. (Посміхається)
Таким магічним чином Тетяна вилікувалася від «емоційної залежності». Джерело ©Czartoryski