Про любов
Post date: Apr 9, 2013 10:19:45 AM
Філософ підкинув на долоні яблуко, покрутив, розглядаючи з різних сторін, і замислено вимовив:
- Люди вважають, що їх душі схожі на яблука.
- В сенсі? - Зацікавився його учень.
- Точніше, половинкам, - поправився філософ. - Ось так приблизно. Він акуратно розрізав яблуко на дві частини і поклав на стіл. - У них є таке повір'я, ніби для кожної людини існує ідеальна пара. Начебто Бог, перш ніж посилати душі в світ, розсікає їх навпіл, на чоловічу і жіночу половинки. Як яблуко. Ось і бродять ці половинки, шукають один одного.
- І знаходять?
- Як ти це собі уявляєш? Яка ймовірність такої зустрічі? Знаєш, скільки у світі людей?
- Багато.
- Отож. А крім того ... ну знайдуть вони один одного, ну і що далі? Думаєш, складуть ціле яблуко і заживуть у мирі та злагоді?
- Ну так. А хіба ні? - Здивувався Учень.
- Ні, не так. - Учитель узяв у руки по половинці яблука і підняв їх до свого обличчя. - Ось дві свіженькі душі сходять в світ. А як світ робить з людськими душами? Філософ з хрускотом відкусив шматок від однієї половинки. - Світ, - продовжував він з набитим ротом, - не статичний. І жорстокий. Він все перемелює під себе. Тим чи іншим способом. Відрізає по шматочку, чи відкушує, або зовсім перемелює в дитяче пюре. Він відкусив від іншої половинки і на деякий час замовк, пережовуючи. Учень втупився на два огризки і нервово проковтнув. - І ось, - урочисто проголосив Філософ, - вони зустрічаються! ... Він з'єднав надкушені половинки. - І що, підходять вони один одному?
- Ні!
- А поглянь тепер сюди, - перебив Учитель і взяв ще кілька яблук. - Розрізаємо кожне навпіл, складаємо навмання дві половинки від різних яблук - і що бачимо? - Вони не підходять, - кивнув Учень.
- Дивись далі. Склавши дві різні половинки разом, він куснув з одного і з іншого боку і продемонстрував результат. -Ну, що бачимо? Тепер вони утворюють пару?
- Та-а-ак, - Учень задумливо кивнув. - Тепер вони відповідають один одному ідеально.
- Тому що світ їх обкушував не поодинці, а разом!
Люблячі один одного люди стають одним цілим: разом радіють життю і разом приймають удари долі, вчаться розуміти один одного з півслова, підтримувати один одного і підштовхувати до досягнення успіхів. А з часом деякі пари переймають один у одного навіть звички, стають схожими характерами і гармонійно доповнюють один одного ... Тобто другими половинками не народжуються, а стають. І це - копітка праця.