Post date: Mar 13, 2013 12:35:05 PM
Хай кожна мить, що в вічність промайне
Тебе вщасливлює, бо головне
Що нам дається тут - життя: пильнуй же
Як ти захочеш, так воно й мине
* * *
Я тільки й знаю, що знання шукаю
В найглибші таємниці проникаю
Я думаю вже сімдесят два роки -
І бачу, що нічого я не знаю
* * *
Мене всі недруги філософом зовуть
Бог свідок, що обрав я іншу путь
Прийшовши з безвісти у цю долину горя
Принаймні знаю я; ким сам я хочу буть.
* * *
У кого кожен день в запасі півкоржа,
У кого свій садок і хата не чужа,
Хто в рабстві не родивсь, і сам рабів не має,
У того світлий зір і радісна душа.
* * *
Цей гордий небосхил, байдужий лиходій,
Ще жодному і з нас не підживляв надій:
Де знайде зігнуту під тягарем людину,
І ще один тягар він накидає їй.
* * *
Недоброзичливість ніколи не могла
Узяти верх: до злих вертались їх діла
Я зичу благ тобі - ти зла мені бажаєш:
Ти благ не діждеся, я не побачу зла!
* * *
Якби мені до рук - скрижалі Долі
Я розписав би їх по власній волі!
Із світу вигнав би всі смутки, болі
Чолом небес досяг, не жив би долі!
* * *
Чи ще служитимеш для підлості людської
Не квапся мухою до страви будь-якої!
На два дні корж купуй, ні перед ким не гнися
Пий краще власну кров, а ніж чужі напої!
* * *
Я б краще вороном копався у ріллі
Ніж у негідника живився при столі
Сухим окрайчиком задовільнятись краще
Ніж губи мазати в чужому киселі
* * *
Цей топче стежку до монастирських брам
Той шлях до істини собі торує сам...
Боюсь настане день і пролунає голос:
"Ви блудете сліпці!Не тут вона й не там!"
* * *
Не можу сонця я сховать за рожі-квіти
Ні тайну виявить, яку привик таїти.
В океані дум знайшов перлину-розум,
І я перлину ту несмію провертіти.
* * *
І юних і старих-всіх поглинає час,
І невеликий нам дається днів запас.
Ніщо не вічно тут: ти підемо так само,
Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас