Мій дім, моя фортеця

Post date: Mar 5, 2013 9:10:09 AM

Оригинал взят у vjn в СамозахистДо цієї дискусії - історія кількох українських самозахистів від проникнення до житла, як "матчастина" до теми. 

Стаття 36, частина 5 (захист за допомогою зброї від групи осіб чи проникнення в помешкання) формулюється так:

Згідно ч.5 ст. 36 КК України, людина має право на застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає. 

Простіше кажучи - це той самий американський закон самозахисту себе та приватної власності: переступив межу чи напав з колегою-гопником і тебе господар чи потерпілий має право пристрелити, як собаку, бо нічого йому за це не буде. Враховуючи це досить дивно чути нічим не обгрунтовані думки про "от би у нас дозволили зброю". Її дозволили в двох сферах - багато хто з плаксіїв цим правом скористався? Отож бо й воно.

Єдина умова - це має бути справді вторгнення в помешкання (в тому числі в гараж, сарай та інші приміщення приватної власності чи приватну ділянку). Якщо вдасться довести, що ви самі запросили нападника зайти до помешкання, а потім бійка відбулася вже всередині - це буде зовсім інша стаття і зовсім інший вирок. Якщо ви відстрілювалися від представників судових чи правоохоронних органів з відповідною судовою постановою на проникнення до помешкання - те саме, будете сидіти довго і ніхто не допоможе. Якщо нападника буде застрелено за межами приватної власності - результат плюс-мінус буде такий самий.

Втім, практично завжди наші суди першої інстанції "забувають" про це формулювання і виносять вироки з іншим - "заподіявши тяжке тілесне ушкодження, що не відповідало небезпечності здійсненого на нього посягання з боку потерпілого, тобто діяв з перевищенням меж необхідної оборони", тобто розглядають випадки з частини 5 статті (груповий напад та проникнення в житло), як загальний випадок самозахисту (частина 1). Це підтверджується ледь не всіма випадками - практично всі вони вирішені вже апеляційними судами, суди ж місцеві спочатку засуджували вбивць-самозахисників на різні терміни позбавлення волі - зазвичай за поранення призначають мінімальне покарання в 2 роки, за вбивство "клепають" на повну в 9-12 років. Тому до якихось змін в суддівстві на місцях потрібно готуватися в разі самозахисту до відсидки в СІЗО (від кількох днів до кількох років, це вже як пощастить) та проходження усіх судових інстанцій з апеляціями.

Приклади самозахисту при проникненні в помешкання з посиланнями на вироки суду із Загального реєстру судових рішень та коротким змістом, кому ліньки читати:

Випадок перший - типовий приклад дії нашої системи, який я узагальнено змалював вище: один одного образили, побилися, після чого один пішов додому і ліг спати, другий побіг за допомогою, вдерся до першого і ще раз побив, під час чого перший взяв ножа і засадив другому. Вирок - два роки позбавлення волі. Чи йшов він до апеляційного суду - не знаю, може його ніхто не повідомив, що там у нього великі шанси бути виправданим. 

Випадок другий - типовий випадок, описаний мною, але доведений до логічного закінчення: син пиячив і ганяв по хаті батьків та свою коханку, утрьох вони випхали його надвір, де він взяв лома, виламав двері і намагався повбивати ломом всіх всередині, після чого батько взяв ножа і сина прирізав. Прокурор вимагав 9 років, суд призначив рік і 9 місяців, апеляційний суд вирок скасував і справу закрив.

Випадок третій - нетиповий, оскільки правильне рішення прийняв вже місцевий суд: чоловік прокинувся вночі від звуку розбитого скла, знайшов незнайомця в гаражі біля автомобіля, провів три попереджувальні постріли після чого стрельнув в крадія, щоправда не вбив. Виправданий, незважаючи на те, що в стрілянині, в принципі, не було потреби - досить було зачинити крадія в гаражі і чекати на міліцію, на чому і наполягав прокурор. 

Випадок четвертий - нетиповий, оскільки довелося дійти до останньої можливої в Україні інстанції: жінка, захищаючись від колишнього судимого чоловіка, який намагався вдертися до її помешкання, де вона живе одружена на іншому чоловікові, вбила нападника ножем. Засуджена до двох років місцевим судом, апеляція відхилена. Лише Верховний Суд скасував попередні постанови і звільнив самозахисницю. 

Випадок четвертий - знаменитий і типовий: це вирок апеляційного суду у відомій справі підприємця Олега Жуковського, який застрелив місцевого "олігархика" Абшилаву та його охоронця при спробі "рейдернути" свій офіс. Прокурор вимагав 14 років, дали 2 роки - в першу чергу тому що один з нападників був застрелений в коридорі, а не в його офісі, і до того ж стріляв він незаконними бойовими патронами. Вищий суд вирішив те ж саме, далі Жуковський не пішов, оскільки за час судової тяганини практично весь термін вже відбув в СІЗО.

Випадок п'ятий - зовсім свіженький і поки що не доведений до закінчення, описаний тут в новинах: звинувачення твердить, що обвинувачений стріляв по потерпілих, один з яких лише кидався в його будинок камінням, а другий взагалі просто так підійшов, обвинувачений же твердить, що потерпілі, найняті ним для проведення будробіт і невдоволені розрахунком, влізли до нього і погрожували. Вирок у 12 років позбавлення волі апеляційним судом скасовано і справу повернено на дорозслідування. 

Випадок шостий - нетиповий задіяною зброєю: сім'я сусідів посварилася з жінкою, вдерлася до неї і почала бити і її, і матір-інваліда, на що донька, захищаючись, вилила на нападників кислоту. Виправдана всіма інстанціями.

Для комплекту - приклади самозахисту від нападу групи осіб:

Випадок перший - самозахисник відбивався розбитою пляшкою від нападників з дерев'яними палицями. Виправданий. 

Випадок другий - самозахисник посварився в автобусі з двома хлопцями напідпитку, обманом виманив їх з автобуса, сам поїхав далі, та ті не заспокоїлись, взяли таксі, наздогнали автобус на кінцевій і напали на нього, в результаті чого він змушений був одного вбити, іншого поранити ножем. Виправданий. 

Насправді подібних справ куди більше, але у мене просто часу нема далі описувати. Та й начебто нема потреби. 

І так зрозуміло, що державна судова машина буксує і помиляється, але таки істина знаходиться.

Тому якщо комусь справді кортить захищати своє майно - навіть зараз нема жодних проблем отримати посвідчення мисливця (кілька сотень гривень, кілька днів біганини по збиранню довідок і іспит, приблизно рівний тому, що здають на водійське посвідчення - питання іспиту з відповідями можна штудіювати тут, деталі всього процесу можна нагуглити) обладнати собі сейф і придбати цілий арсенал від помпового гладкоствольного Armed Pas 12.20.3 за невеликі для будь-кого 2680 гривень

до нарізного "Тигр" 7.62х54R за суму в десять разів більшу

чи українського Форт-205, який більшість нападників навряд чи відрізнить від звичайного АК - за 6500 грн.

Тільки до сейфу бажано було б все ж таки заручитися знайомством з гарним адвокатом, щоб зекономити собі нерви і пам'ятати про основні правила - самозахист виключно на своїй приватній території, після цього жодних "підчисток" чи "підмазок" - одразу дзвінок в міліцію, швидку та своєму адвокату.

Таким чином всі умови для самозахисту у нас створені, окрім однієї - не врегульовано достатнім чином самозахист "один на один", коли справді можна перейти межі самооборони, оскільки чинний закон дає широке поле для трактувань, а судді дуже рідко коли будуть ретельно досліджувати фізичні параметри та моральний стан вбивці-самозахисника і жертви-нападника. Враховуючи українські умови це в цілому й на краще, бо інакше куди більше громадян вже б було покладено в могили олігархами і рейдерами при "спробі самозахисту". 

Але ж дві інші сфери врегульовано повністю. І що, багато українців ними скористалися? Вивчили матчастину, сходили на стрілецькі курси, навчилися володіти зброєю? Дідька лисого - одиниці. Хоча не так це й дорого - головним чином дупу свою підняти. 

Тому будьмо чесними, громадяни прихильники повної легалізації зброї - вам не потрібен закон на короткоствольну зброю, бо навіть якщо його дати ви ним все одно не скористаєтесь. Вам потрібна чергова відмазка для ниття "все в країні погано" та "нічого тут вже не зміниш".