27.11.24.9-Б 28.11.24.9-А

І. Котляревський. «Енеїда». Бурлескний гумор, народна українська мова. Ствердження народної моралі (картини пекла). Урок мовленнєвого розвитку №1. Усна цитатна характеристика героїв поеми «Енеїда». 

Поема «Енеїда» І.Котляревського зʼявилася в той час, коли «історичні обставини поставили під знак питання подальше майбутнє української мови, а також і всієї української культури» ( академік О.Білецький), коли перед народом постало питання: « Бути чи не бути?», «Енеїда» відповіла на повний голос: «Бути!».Арсеналом засобів творення яскравого, неперевершеного національного колориту стала барвиста, соковита народна мова, яку письменник увів у художній твір як головний будівельний матеріал поеми. Відомий цікавий факт: дослідники встановили, що в «Енеїді» згадано більше українських страв і напоїв, аніж у спеціальній праці—у книжці М. Маркевича «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян», яку було видано в 1860 р 

“Енеїда” проблематика

соціальна нерівність;

засудження злодійства, інтриганства, хабарництва, зрадництва тощо.

патріотизму,

захисту батьківщини від ворогів

громадського обов’язку та честі;

виховання майбутнього покоління на принципах народної моралі;

дружба і кохання;

любов і ненависть;

утвердження людських чеснот: добропорядності, щирості, добра, поваги до батьків.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/eneyida-analiz-osnovna-tema-ideya-golovni-geroyi

Завдання - розподілити за групами подані цитати:

1- національний одяг;

2- обряди, звичаї;

3- історія;

4- танці та музичні інструменти;

5- страви національної кухні;

6- українські імена та назви міст і сіл.

Тут їли рознії потрави
І все з полив'яних мисок,
І самі гарнії приправи
3 нових кленових тарілок:
Свинячу голову до хріну
І локшину на переміну,
Потім з підливою індик;
На закуску куліш і кашу,
Лемішку, зубці, путрю, квашу
І з маком медовий шулик.

Юнона] Сховала під кибалку мичку,
Щоб не світилася коса;
Взяла спідницю і шнурівку,
І хліба з сіллю на тарілку...
[Ганна] В червоній юпочці баєвій,
В запасці гарній фаналевій,
В стьожках, в намисті і в ковтках.

Бандура горлиці бреньчала,
Сопілка зуба затинала,
А дудка грала по балках;
Санджарівки на скрипці грали,
Кругом дівчата танцювали,
В дробушках, в чоботах, в свитках.

Латину тільки що сказали,
Що од Енея єсть посли,
І з хлібом, з сіллю причвалали,
Та і подарки принесли,
Хотять Латину поклониться...

Латин, дочка, стара Амата
Щодень від Турна ждали свата,
Уже нашили рушників
І всяких всячин напридбали,
Які на сватанні давали,
Все сподівались старостів.

Про Сагайдачного співали,
Либонь, співали і про Січ,
Як в пікінери набирали,
Як мандровав козак всю ніч;
Полтавську славили Шведчину,
І неня як свою дитину
З двора провадила в поход;
Як під Бендер’ю воювали,
Без галушок як помирали,
Колись як був голодний год

 Панька, Терешка, Шелідюна,
Леська, Олешка і Сізьона,
Пархома, Іська і Феська,
Стецька, Ониська, Опанаса,
Свирида, Лазаря, Тараса...

Чи трохи в світі панночок?
Ну взяв би Муньку або Прісю,
Шатнувсь то в сей, то в той куток,
В Івашки, Мильці, Пушкарівну,
І в Будища, і в Горбанівку.