Володимир Підпалий. «…Бачиш: між трав зелених…». Ідея гуманізму, людяності, бережливого ставлення до природи. Багатозначність і змістова глибина художніх образів («Зимовий етюд»)

Ми продовжуємо говорити про найголовніше, про те, без чого не можливе існування людини, про те, що надавало і надає натхнення для створення шедеврів як літературних, так і художніх, музичних. Ми говоримо про світ, який нас оточує, світ природи. Зверніть увагу на природу за вікном. Гарно, чи неправда? А хіба така краса може не надихати? Як ми називаємо лірику, в якій зображено красу рідної землі, природи? (пейзажна) 

Шістдесятництво – частина української інтелігенції 1960-х років ХХ століття, які проявили національну свідомість і моральну опозицію тоталітарному державному режиму. Даний феномен у культурі був характерним не лише для України, але і Радянського союзу загалом. Він виражався у створенні моральної опозиції до тоталітарного державного режиму. Шістдесятництво стало можливим через політичні процеси, які відбувалися у Радянському Союзі. Період після смерті Сталіна та розвінчання його культу створили передумови для появи нового покоління талановитих літераторів та митців.

Володимир Підпалий належав до поетів-шістдесятників, які не просто працювали у 60-х роках XX століття, а виробили і відстояли свою художньо-естетичну позицію у громадському та культурному житті. Поезія стала виразником ідей, настроїв, почуттів цілого покоління. За сміливу правду героїв жорстоко карали. Наприклад, Володимира Підпалого неодноразово «запрошували» на профілактичні бесіди до КДБ, видавництвам давали негласні вказівки гальмувати публікації поета в періодиці. Сам Підпалий згадував: коли він працював у редакції журналу «Радянський письменник» старшим редактором, слово «Україна» вимовляли обережно, з оглядкою. У віршах це слово заміняли на «Батьківщина». Та поети-шістдесятники залишалися чесними і безкомпромісними.

Загадковою була і смерть письменника, адже з життя він пішов від променевої хвороби 24 листопада 1973 року у віці 37 років. Ознаки хвороби почали шквально розвиватись в другій половині дня 22 лютого 1972 року. Побутує версія, що Володимира Підпалого було отруєно, а до вбивства причетні співробітники КДБ. Це був акт терору як частина загальної операції «Блок» направленої на ліквідацію духовного та інтелектуального опору окупації.

Творчість Володимира Підпалого в прижиттєвих збірках запропонувала нову базовану на національній традиції поетичну пропозицію «тиху лірику», суть якої у медитаційних роздумах єдності людини, живого, світу і народу, гармонійності глибини і співмірності людини з найменшим у світі і самим світом. Тож я пропоную ознайомитись вам зі зразками цієї лірики.

Вірш пройнятий гуманізмом, любов’ю і бережливим ставленням до природи. Автор задає риторичне питання: «А руки?! Серце?! Куди заховати їх?!» Справді, якщо людина байдужа до краси навколишнього світу і не має в серці «любові й хисту» до природи, то навіщо їй серце?

Вірш Володимира Підпалого «Бачиш, між трав зелених…» не є строго римованим (неточне й неповне римування спостерігаємо в четвертому з восьми рядків кожної строфи: «берегти / сестрою ти», «заховати їх / гріх», «траву / живуть»), але не може вважатися прозовим твором, бо має чітку ритміку, великий спектр багатозначних художніх засобів, ліричного героя, що не властивий епічному роду літератури. Йдеться про особливий вірш – верлібр.

У поезії “Бачиш між трав зелених” ліричний герой звертається до читача, уявного  товариша, щоб той відносився до природи з повагою та пошаною.

Чого навчає вірш “Бачиш: між трав зелених”?

Ця поезія навчає нас бути людяними, адже людина набагато сильніша, ніж беззахисні пташки, і використовувати цю силу необхідно лише з позитивними намірами по відношенню до природи і всього живого.

Спочатку ліричний герой переконує уявного співрозмовника в необхідності захищати беззахисних пташенят, «спокій їх оберігати». Це треба робити обережно, щоб не сполохати їх. Інтонація різко змінюється, коли співрозмовник сумнівається, знаходить причини, аби відмовитися. З’являються питально-окличні речення, які засвідчують обурення ліричного героя.

Поет підказує, наскільки важливо для кожного з нас не чекати й спостерігати, а діяти. Не обмежуватися співчуттям, не виправдовувати бездіяльність слабкістю та невмінням, а лише вірити в силу добра.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Прочитати вірш «Зимовий етюд».

2. Написати паспорт твору (тема, ідея, образи).

3. Про що ця поезія? (коротко написати в зошиті)