Embedded Files
Володимир Сосюра. Патріотичні, інтимні, пейзажні мотиви його творів. «Любіть Україну!». Любов до Батьківщини як важливий складник життя людини
ТЛ: громадянська лірика
Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 року на станції Дебальцево. Згодом сім'я переїхала в Третю Роту (селище Верхнє на Донбасі), де й минули дитинство та юність майбутнього поета. Батько його був рисувальником. Неспокійний характером, ледве зводив кінці з кінцями: мізерного заробітку не вистачало навіть на те, щоб прогодувати сім'ю, яка з року в рік зростала. Ось чому Микола Сосюра брався за кайло і спускався в шахту добувати вугілля, писав за п'ятак «прошеніє» селянам до суду, був землеміром, чорноробом, будівничим, вчителем...
Володимир Сосюра розпочав освіту в п'ятирічній, так званій двокласній школі. Після смерті батька він змушений був залишити навчання.
На щебінь часто ми до Сущенка ходили,
За це платили нам щоденно четвертак, — пише згодом поет.
Але допитливий хлопець хоче вчитися. Нарешті В. Сосюрі, який блискуче склав вступні екзамени, вдалося влаштуватися учнем-стипендіатом в агрономічну школу біля станції Яма, в якій вчився аж до осені 1918 року.
У роки проголошення УНР В. Сосюра брав активну участь в обороні молодої держави; перебував у війську Нестора Махна, котрий подарував Сосюрі годинник з дарчим написом; служив у полку армії Симона Петлюри, командир якого профінансував першу збірку Сосюри «Пісні крові», що вийшла 1918 року в Хмельницькому.
Володимир Сосюра був засуджений до страти двічі: спочатку денікінцями, потім — більшовиками. Його врятували вірші: червоноармійці заслухалися його поезіями і пошкодували талановитого юнака.
Після громадянської війни Володимир Сосюра став улюбленцем молоді: його вірші переписували, вчили напам'ять, висловлювали ними почуття своїм коханим.
У роки Другої світової війни був у евакуації, працював в українському радіокомітеті в Москві, пізніше — при партизанському штабі.
У 1944 р. написав свій найкращий патріотичний вірш «Любіть Україну!», за що був звинувачений у націоналізмі.
8 січня 1965 року поета не стало. Упродовж життя Володимир Миколайович видав понад 80 збірок поезій, був удостоєний Державної премії імені Тараса Шевченка та Державної премії СРСР.
Літературна діяльність митця.
Перші поетичні спроби були російською мовою, очевидно, під впливом перчитаних російських книжок. Коли писав першого вірша, то, як згадує поет, у нього було таке «ідіотське обличчя», що бабуся, проходячи повз нього, сказала: «Кинь писати, бо з розуму зійдеш».
Та вирішальний вплив на формування майбутнього поета мала російська і українська класика (Пушкін, Лермонтов, Шевченко, Франко), народна пісня.
Славу принесли В. Сосюрі вже перші збірки — «Поезії» (1921) та «Червона зима» (1922). Син шахтарського краю, Сосюра став натхненним співцем рідного краю і людської праці.
Лірику Сосюри років Вітчизняної війни (збірки «В годину гніву», 1942; «Під гук кривавий», 1942; числені публікації в періодиці) проймають два мотиви: віра в перемогу й водночас неретушований показ людської біди.
Повоєнна творчість поета — це повний злет його таланту. За збірку поезій «Щоб сади шуміли» Сосюрі присуджена Державна премія І ступеня (1949), а за книги «Ластівка на сонці» та «Щастя сім’ї трудової» — Державна премія імені Т. Г. Шевченка (1963).
Поет відгукувався на всі актуальні питання сучасності, тонко відчував нове в житті. На його тексти створено багато чудових пісень. Поезія Сосюри сама по собі є чарівною мелодією.
Особливості поетичного слова В. Сосюри.
Щирість ліричного голосу письменника, безпечність його почуттів хвилює нас до глибини душі. Усе своє життя він жив і дихав поезією. Вона була часткою його самого.
Його слово має магічну дію, бо зіткане з палкого й ніжного поетового почуття. Найскладніші теми з народного життя поет умів зігріти щирим теплом свого серця. Для стилю Сосюри притаманні схвильованість, емоційність, реалістична образність, уміння задушевно вести розмову з читачем.
Рідна мова стала невичерпною криницею поетичного слова, звідки він черпав скарби, укладаючи їх у віршовані рядки. В. Сосюра завжди дбав про точність і красу слова, афористичність вислову. Він надовго ввійшов до українських сердець, оскільки вся творчість поета — зразок вірного служіння народові.
Вірш «Любіть Україну» Володимир Сосюра написав у 1944 році. Автор присвятив вірш Батьківщині, де він виразив своє захоплення рідним краєм.
Патріотичний вірш «Любіть Україну!» у 1951 р. став причиною найгостріших звинувачень поета в націоналізмі. В.Сосюру знову перестають друкувати, він живе під прямою загрозою арешту, яка зникає тільки зі смертю Сталіна 1953 року. Вірш уперше був опублікований у «Київській правді» та «Літературній газеті».
“Любіть Україну” – приклад відданої любові до Батьківщини, аналіз вірша допоможе визначити, який віршовий розмір, художні засоби, тема, ідея, жанр твору. Літературний паспорт твору можна підготувати, використовуючи подану інформацію.
Жанр: вірш-посилання
Літературний рід — лірика.
Вид лірики — громадянська (патріотична).
Тема: зображення поетичного образу України, її краси її величі.
Ідея: возвеличення палкого кохання українців до рідного краю, Батьківщини.
Основна думка: любов до України є едністю з невід’ємних частин духовності людини
“Любіть Україну” ідейно-художній аналіз
«Любіть Україну!» — це палке слово поета, мовлене в радісну годину визволення української землі. В. Сосюра створив ліричний образ «вишневої України», який оживає в нашій уяві чітко, рельєфно, наче на полотні вправного живописця. Сердечно, мовби в душу заглядаючи, звертається поет, зокрема, до кожного з нас і до всього народу:
Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Поет змальовує Україну, як «в світі єдину, одну», в зірках, у квітці, в пташині, у хвилях Дніпра — в тому вічному й нетлінному, що прийшло до нас крізь віки. Україні всміхається сонце, миготять зорі, шумлять верби над ставами, сяють вогні електростанцій. Ми всотуємо українську пісню, думу, красу українських національних святинь, які нагадують золоті моря пшениці в неозорих степах, сердечно любимо Україну «у сні й наяву, любимо і красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну».
Український народ «своїми ділами» завоював пошану й повагу інших народів, і ми повік не забудемо звитяг славного лицарства запорізького, тих безсмертних оборонців нашого краю, нашого козацького роду.
Поет у творі звертається до всіх узагалі і до кожного зокрема. Анафора «Любіть Україну» робить вірш струнким і композиційно завершеним.
Поетове слово звучить щиро й безпосередньо. З порадою бути вірним у своїй палкій любові рідній Україні звертається поет до юнака:
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
І сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну!
Палким закликом-заповітом завершується високопатріотична поезія В. Сосюри:
Всім серцем любіть Україну свою,—
І вічні ми будемо з нею.
Домашнє завдання
Вивчити поезію В. Сосюри «Любіть Україну!»
За матеріалами уроку пройдіть тестування! (відповіді в зошиті)
2. Проведення тестового опитування
«Любіть Україну!»
1. Віршований розмір вірша:
а) хорей; б) ямб; в) дактиль; г) амфібрахій.
2. Поезія має форму:
а) послання: б) монологу; в) діалогу; г) полілогу.
3. Художній засіб у творі «Любіть Україну!»:
а) гіпербола; б) анафора; в) антитеза; г) епітет.
4. Уперше вірш був опублікований у:
а) «Громаді»; б) «Житті і слові»; в) «Літературній газеті»;
г) «Новій зорі».
5. Україну В.Сосюра називає:
а) могутньою; б) великою; в) радісною; г) вишневою.
6. З порадою бути вірним у своїй палкій любові рідній Україні звертається поет до:
а) юнака; б) дівчини; в) вихованців дитячого садку;
г) тих, хто у скрутний для країни час зрадив її.
7. «Всім серцем любіть Україну свою,— і вічні ми будемо з нею». Дані рядки в композиційній будові твору є:
а) експозицією; б) кульмінацію; в) зав’язкою; г) розв’язкою.
8. Дерева, які шумлять над ставом:
а) тополі; б) берези; в) верби; г) клени.
9. Українську мову В.Сосюра називає:
а) милозвучною; б) солов’їною; в) гучною; г) веселою.
10. Рідна країна горить — не згорає, як та:
а) зірка; б) райдуга; в) діброва; г) купина.
11. Любити свій край потрібно:
а) як вишневий сад; б) у годину негоди;
в) мов цінну річ; г) не звертаючи уваги на ментальність його народу.
12. Без Батьківщини кожний українець:
а) сирота; б) вітер у полі; в) порох і дим; г) дорожній пил.
Page updated
Google Sites
Report abuse