Г. Сковорода. Філософські трактати. «De libertate».
Вчення про самопізнання та «сродну працю». Ритмомелодика творів Г. Сковороди. «Всякому місту звичай і права»
«De libertate»
(«Про свободу») 1757
Жанр: громадянська лірика.
Тема: вияв громадянської мужшості поета в період посилення кріпацтва, оспівуючи волю як найбільше багатство людини.
Ідея: уславлення Богдана Хмельницького, народного героя, який присвятив своє життя боротьбі за волю і щастя українського народу; утвердження свободи людини як найвищої суспільної цінності.
Основна думка: свобода найвище благо суспільства та багатство людини; тільки за умови отримання волі людина почуватиме себе щасливою; ніяке золото не замінить «вольности».
Ідейний зміст твору.
Поезія починається спокійним філософським міркуванням про те, що являє собою воля, яка її цінність:
Ознайомитися із поглядами Г. Сковороди
Філософські ідеї Григорія Сковороди
В чому ж полягали філософські погляди Григорія Сковороди, які засуджувала цензура, проте визнані світом у наш час? Давайте розглянемо деякі з них, можливо, вони стануть близькими й нам.
Вчення про дві натури і три світи
Григорій Сковорода вважав, що існують два світи, чи дві «натури»: одна видима, матеріальна, а друга невидима, духовна, тобто Бог. «Ця невидима натура… все живе прозирає і утримує, скрізь завжди є, був і буде».
Продовженням учення про дві натури є теорія про три світи : макрокосм (всесвіт), мікрокосм (людина), символічний світ (Біблія), котрий поєднує макро- і мікро-світи. Кожен із цих світів має подвійну натуру – видиму, зовнішню (матеріальну) й невидиму, приховану (духовну). Справжня людина – це її внутрішній духовний світ із притаманними йому волею, розумом, почуттями, прагненнями, природними здібностями.
Пізнання та самопізнання
Провідне місце у філософській системі Григорія Сковороди посідає теорія пізнання. Ідею «пізнай себе самого», висунуту давньогрецькими філософами Сократом та Платоном, Сковорода розвинув далі. Він вважав, що людина може пізнати обидві натури – зовнішню і внутрішню. «Якщо хочеш виміряти небо, землю і моря, – повинен спочатку виміряти себе».
Самопізнання мислитель розглядає як засіб, що дає змогу людині відчути свою духовну сутність, а значить – бути щасливою.
Філософія серця
«Втікай од слави, обіймай самотність, люби бідність, цінуй скромність, дружи з терплячістю, оселися зі смиренням укупі – оце тобі проміння божественного серця» . Саме серце для Сковороди є джерелом думок і бажань, тому його постійно треба тримати в чистоті.
Вчення про щастя
На думку Григорія Сковороди, людина тілесна – нещаслива, людина духовна – вільна і щаслива. Аби бути щасливою, людина має пізнати себе, вибрати «сродну працю», розвинути свої здібності шляхом освіти, дружити з людьми, близькими за інтересами і переконаннями.
Вчення про «сродну працю»
Григорій Сковорода прославляв працю як джерело достатку й радості, вважав, що будь-яка праця принесе задоволення, якщо вона «сродна», якщо людина любить її і вкладає в неї душу. «Неспорідненість важча від будь-якого неробства», – зазначав філософ.
Підготувати усні відповіді для бесіди
Яке враження справили на вас погляди Григорія Сковороди?
Яке б з учень ви хотіли б розглянути докладніше?
Як ви розумієте слова, які Григорій Сковорода заповів викарбувати на його могилі?
Прочитати твір.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Ознайомтися із матеріалами уроками
Пройдіть тестування