11.11.24.8-А

Ідея вільної творчості, вільнолюбства людини.

Проблеми й мотиви: роль митця в суспільстві, служіння музі й народові, суть людського щастя, вдячності (ліро-епічна поема «Давня казка»)

Урок мовленнєвого розвитку №2.

План порівняльної характеристики образів Поета і Бертольда

Як і кожного справжнього митця, Лесю Українку хвилювала проблема ролі митця в суспільстві, яку вона розкриває у багатьох своїх творах, серед них і «Давня казка». Цей твір порушує багато питань, яких саме, ми дізнаємось на сьогоднішньому уроці.

ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ

«Давню казку» Леся Українка написала в 1893 році. На ту пору вона вже була зрілим поетом. Із листа між Лесею та її братом Михайлом, датованого 12 грудня 1893 року, ми дізналися про те, що Леся Українка читала завершену вже поему на засіданні гуртка «Плеяда»:

«Я скінчила «Давню казку» (поет і лицар), прочитала її в «Плеяді» з певним тріумфом, найбільш всіх сподобалась вона паничеві Липському, се мені приємно, бо все-таки він людина, вихована на європейській літературі, і патріотичної поблажливості у нього нема…»

Твір вперше був опублікований у Львівському журналі «Життє і слово» за 1896 рік. Саме тут друкував свою статтю Іван Франко, у якій він наголошував, що українська інтелігенція дуже далека від народу і що деякі українці не працюють для добра народу. А також Іван Франко зазначив, що «Давня казка» – одна з найкращих і найхарактерніших ознак нашої нової літератури:

«У наших часах, в часах загального рознервовання і екстравагації, у часах, коли скрізь лунає аж лящить поклик «штуки для штуки», аж чудно якось із уст поета почути такі тверезі та здорові погляди на задачу і вагу поезії, які висказує тут наша авторка. По її думці, поезія для маси робочого народу – потіха в горю, спочивок по праці, для кожного чоловіка – природний вираз розбудженого чуття і вищих змагань, для всієї громади – заохота в боротьбі і докір усякій нікчемності; для при гноблених вона – гарячий поклик до бою за волю і людські права, а для кривдників – грізний месник ».