Сергій Негода
Ремонт
Не-о!-культурнi фрактальні замальовки сучасників
Дійові монстри вистави - це при свідомості потвори, голоси виродків із аури вулиць провінції, витратні столичні духи, віртуальні і неадекватні особи глобальної мережі.
Раф ‒ вельми противний віртуал, проте дуже вирячкуватий обиватель клубів, вовкуватий на обличчі повелитель, струпуватий і шрамуватий монстр, флагматичний вештанець, вітрогон-буян-чревовіщатель, що присутній , неначе і відсутній у замальовках вистави.
Езійя – вишуканий феномен, елегантно присутня в гомінких реаліях, з блискавичним поглядом і з загравним голосом молодиці, губата, бедрата коханка Рафа.
Найл ‒ чубастий, лобастий зятик Рафа, збагнувший свою простакувату високість, передусім скнара, ледаркуватий і маслакуватий, любить шельм і їхні чудакуваті вибрики, зарозумілий очкастий театрал, вередливий гей-балабол, актуальний авторитет в уяві Езії.
Дюймовочка ‒ заповзята, томлива, неприборкана, смаглювата, тілиста жіночка, яка не боїться сорому і ароматів патлатих і каракатих сучасників, схожа на богоматір.
Мойгл – біснуватий, язикатий, вертлявий шахрай, кирпатенький і хвалькуватий непосида, недовтілений аристократ без сорому, із вишуканими жаргонізмами, без внутрішнього світу, вирує.
Саліцилка – знахарка сердешних ватр, витрішкувата, гінка, карнавальна, кудлата жінка зі спаплюженим життям, достеменно знайома не тільки загалові, а й самій собі.
Рафан ‒ бравий і вугруватий, косматий африканець-гастарбайтер, достобіса характерник і пернатий атлет-монстр, що вічно лежить в труні, і роззявляє рота, духовна морочалка свідомих неподобств.
Слейзійя – барвиста, шмаркувата звізда, язиката папуаска-штрейкбрехерка, лунатичний парадокс світоглядогешефту, лупата і руката балаболка з жаргонами та голосом абсурдної жінки.
Нацах ‒ булькатий бузувір, червоношкірий шрайбікус, з ареалу свідомих салабонистих і злющих бездомників, знаджує духовних вуханів і свідомих, зозулястих ягнят.
Кумовочка ‒ благородна старенька, пересохла китайка, затаврована дзиґа душі в зростаючих сегрегаціях міських гетто, яку спасає від сорому вулична шкапа.
Юой – збитий, малий зівака, однак привабливий чепурун-бамбула, зримий у великопанських вервечках, спроможний увижатися в стриманих медитаціях, звабливий вельможа, неначе лаосець-аристократ, без особливої величі з вишуканими жаргонізмами, з внутрішнім навколоментальним просторовим світом.
ДІЯ 1
Сакральний акт взірцевого ремонту у трикімнатній квартирі нікчемних знатників помаранчевої революції. На столі лежить в ароматній обкладинці змарніла Біблія, на ній добре видно тіні чорної труни, що висить і гойдається під стелею, як знак великого занепаду ідей атласних завоювань. Все дійство розпочинається одразу з показового поцілунку архарівця Рафа і його неоспіваної доньки, фуфлижно-цинічної Дюймовочки. Видно, як іде примітивний ремонт зотлілої з часом квартири, його виконують іноземці-монстри і повні віртуальної свідомості духи. Раф сприяє зухвалим віртуальним мулярам-балаболам у перефарбуванні у колір ранкового сонця біло-блакитних панелей віртуального обістя. Ось, щойно, Мойгла, короля чотирьох вальтів, Кумовочка покликала до себе у ванну, а за ним поглядає шалава, гарнюсінька Дюймовочка. Вона сьорбає з фужера, окейну ТАМ’ЯНКУ. З її розчулених вуст, немов діаманти, цирлять нехілі черлені слинки. ЇЇ іронічні хизування над вказівками монстрів шедеврально відображають столичну дуньку. Монстри з елітарними очима – заглючені і заповзятливі з творчими зірочками. Чути як у ванні б’ються об раковину фужери. Янтарна Дюймовочка з оголеним попенгагеном та заядлими натуральними ціцеронами виходить з теплої ванни. Раптом трьом чужинцям-салабонам з жовтими обличчями необхідно набрати води, щоб промити від жовтавого білила обличчя. Молоді муляри гомонять між собою і тихо регочуть з інтимних розмов молодих господарів квартири.
Раф: Позавчора тільки заґрунтував мармурові стіни, і вже висохли! Ге-е ж… Диво!
Дюймовочка: Ее-ееж! Файно вийшло.
Раф: Обкрутись і постукай по стінці, щоб було все адекватно.
Мойгл: Фарба яка! Супер! Все в акурат! Все одним махом робите!(Обома руками гладить стіну).
Кумовочка: Оце заповзялися на такий супер-ремонт!!! – Не жіноча ця справа. (Знічев'я ллє у чашечку теплої кави і сливки).
Мойгл: (Дивлячись у прозорі двері ванної кімнати.) Які ж ви спритні муляри! (Корчить либу). Одною фарбою замазали усі борти Титаніка!
Кумовочка: Шо-о, небожатко, регочеш своїми довгими і кривими зубами.
Дюймовочка: Жити довго хочу! І щ хочу дорогі манатки носити.
Мойгл: Ге-е,аристократка, шовіністка з пекла!
Дюймовочка: Шо, пане, жовтим духом сонця палите?
Раф: Ее-ееж! Фарба яка! Дістав-то, з Китаю, ай, гаряча, як манна небесна. (Колотить у відрі золотисту манну небесну!)
Мойгл: Сволота, сплюндрували ошатну квартиру.(Чухає макітру).
Кумовочка: Батечко! Ти шо,з пустим мішком у голові, чо… чож ти мішаєш золото, налий оліфи, ‒ чож стоїш?, ‒ лий-же, півбанки серебра, лий цього рудого збору і тепер ось ще чверть банки. Оце вже воно ‒ жовта мряка!
Мойгл: Ні світ ні зоря! Боже! Од се мене тепер клятимуть!
Кумовочка: Який це хворий дальтонік фарбував гратки?
Дюймовочка: Це йому сонячна фарба колола очі!
Раф: Це ‒ колір печеного гарбуза. Це, переповнює чашу з кашею і перехоплює дух.
Дюймовочка: Заспокойтеся, ми ж не божевільні, шо пальцем в небо тикати!
Мойгл: І це треба прямо зараз фарбувати стіни в день Незавісімості? Хайньба! Всі люди, як люди… Хайньба!
Дюймовочка: Хайньба! О!!! Гідно і одіозно! Отакими словами слуги народу святкують повноліття Незавісімості старої держави.
Раф: Ти шо, шо говориш? Куме, не падай духом, а падай брюхом! Сьогодні ввечері відсвяткуємо.
Кумовочка: Вельможі святкують велике щастя обдуреного народу! В країні – злидні від усього їхнього багатства! Слуги народу святкують повноліття Незавісімості старої держави. У них повний сервіз!
Мойгл: (Збілим полум’ям в очах.) Глузуєш, – блакитна путана в жовтих рижиках! А ще обожателька ремонтів! Проти народної течії йдеш!
Кумовочка: Не забивай собі і нам баки. У тебе вже пазури в очах! Загордився ти, Мойгл, аж очі на вуха вилізли.
Мойгл: Кумовочка, не верещи. Не скверни пишними губами! Краще прикрийся, а то вся гола ззаду.
Дюймовочка: Дистрофік вирішив приневолити люту бабу до Незалежності! Краще пив би мовчки свою гірку чашу квасу з перцем.
Раф: Ге-е, ге-ее! Десять років люди тікають за бугор! Ат, ця – індустрія фарб. Кумовочка: Кругом свій ніс всуне, кругом ‒ один курник святкує.
Дюймовочка: І свині й ті повиздихали!
Раф: Ге-ей, куме, подай шпатель!(Ваксує кісточкою золотисту фарбу на підлозі).
Мойгл: І все, що я тут надзираю – можна робити і вночі, а не зараз, під час свята Незавісімості держави.
Езійя: Ну, од! Гвалт! Знову під боком незадовлений! (Гордує і бравує передМойглом).
Мойгл: Віват Незавісімості від усіх її обожателів!!! Гей, кидайте цю роботу, ‒ всі на майдан!
Дюймовочка: Ей, заткнись! Незавісімость…Перелітний птах! Йди звідси!(Жвакує і гофрує вустами). Краще свою божбу клич святкувати!
Раф: Ну, куме, не заводь лихої години! І хто тобі вирізав шматочок Незалежності у серці!? (Гуртується перед Мойглом). Хочеш віддам тобі старого дуба!
Мойгл: Ф-е-е! Піддіваєш за живе.
Раф: Наладиш фармакопею! Продаватимеш жовтий і блакитний туман!(Еквілібрує цигаркою в руках і епатує перед Мойглом).
Юой: Ой, як гидко тхне, як тут дихають ці астматики! (Гіперболізується у віртажі забутої в кутку великої гумової ляльки).
Езійя: Дай-но, витру жовту пляму на щоці , ой, яка в тебе жовта кров. (З губкою пархає перед пузатеньким Мойглом).
Мойгл: Ось, тут, і отут ще витри.
Найл: Пробач, Езійя, у нього під животом теж червона кров. Треба витерти.
Дюймовочка: Оце так губу розкатав! Може іще під бедрами ‒ м’якою салфеткою!
Езійя: На-а, тобі, зятику, по пиці! (Зриває хустинкою по обличчю Найла).
Мойгл: Постій.(Езійя заважає Мойглу глянути собі в очі і той все намагається, вона витирає руду фарбу з лоба Мойгла).
Найл: Парадоксально! І все ж, наче гидка зайчатина в раю. FE! Де вона взялася на мою голову!
Дюймовочка: Ні за що ні про що!!! Фе-е! Трухлятина! Аж очі на лоба лізуть.
Слейзійя: Краще умерти! (Ходить по ниточці над усіма і розбризкує запах парфум по квартирі).
Езійя: Сморід, як корова язиком злизала! Ох! Як пахне, як смачна МАНДАРИНКА! (раптом цілується з Рафом)Сюрприз! Отака я! Сонячна фарба! Сама освітлює квартиру. (Раптом нюхає повітря та корчиться від рижиків на тілі, та закриває носа).
Мойгл: В натурі, фігня, б-р-ри!(Почервонів). Не можу дихати.
Езійя: (Повна зневаги до Мойгла). Знімай свій наряд. Чо стоїш?
Я ж тобі не булочка і не друшляк. Шо, не просунутий? Досить хляпати вухами і язиком. Треба фарбувати стіни.
Мойгл: Шо-о?
Езійя: Я ж тобі не булочка і не друшляк.
Мойгл: Шо-о, просунута! Бач, їй фарбувати стіни.
Езійя: Чо, індичися, як жовте сонечко!
Дюймовочка: Ти, шо в цих гуашах не малюєш!?
Найл: Я із рудої кров’ї запарив цей жовтий план.(Корчить гримасу щасливої мавпи від сильно дієвого галюциногену, що йде від жовтої фарби).
Мойгл: FE! Ядуча! Як же воняє, яка ж паскудна фарба. (Їжиться волосся).
Езійя: Колись тут була блакитна стіна з білою смужкою світла.
Найл: Геть зникла!.. ( Раптом у нього виростають вуха від згадки про минуле).
Мойгл: То це, що за короста! (На свіжопофарбованій стіні проглядаються руді та іржаві плями. Волосся монстра від такого дива опускається. В каламутних плямах прочитується текст: «У мене біда»).
Найл: Закрий хавальник. Це лист від сина. ( Раптом у нього виростають щоки від сорому за своє минуле).
Мойгл: FE! (Побачивши деформоване обличчя, хапається і тримається за голову).
Езійя: Магія фарб!!!
Найл: Прiшмандовка в сонячних рижиках.
Дюймовочка: Ти толік! Це шо, за руде сонце! Ти толік, у тебе ж два на два – п’ять.
Езійя: Чо зиркаєш як на колекцію?
дивовижних − жінок, і ще так гидуєш нудно богемою.
Мойгл: FE! Яка бридота!!!
Мойгл: Йди нудота, дряпай ногами на танцмайданчик. (Абсолютно байдуже). Пургу несеш мені. FE! А ще й відкладала на завтра проникнення в інтуїтивне нутро.
Найл: А ти нє фекай!!! (Спохватився, підбігає до столу, наливає води у склянку і випиває її ). Пролітай терлом на найкрупнішій терці, пролітай, плоска фанера над Парижем. (Недовірливо коситься на пляшку води).
Езійя: Не здохнеш - з відрази. FE! (Підходить од дверей, вражений побаченим Мойглом, який тупцяє на місці і придивляється в щілину блакитного світла...)
Мойгл: Ну, нічого не видно у цій колекції жінок? FE! (Супроводжує зазирання у пляшку на столі мурчанням живої кішки,чути дивні звуки, що доносяться з ванної кімнати).
Найл: (Люб’язно виявляє сороміцьку картину у ванній кімнаті.) FE! Вся гола... Ага спереду… FE! Профура розхристана. Я не піду позаду лисого аватара. (Вивертає на себе макітру жовтої фарби, тобт, собі на голову). А-А!!!
Мойгл: (Сильно відштовхнув облитого підармона від прозорих дверей). Включи радари. Не падай в нірвану, бери протигаз ... не падай...
Кумовочка: FE! Від вас пашить, як від паршивої вівці – три шерсті жмуту.
Езійя: А від тебе, пахне, як у війну хрін на базарі!
Нацах: І – іч яка…
Езійя: Оце і вся жменя твого закоханого серця!
Найл:(Продовжує принюхуватися до рижиків на волоссях Езійї ). Ну, дюнтель! П’яндига. FE! вонюча хімія...
Нацах: Отак-таки зручно. (Іронізує усім личиком). Всі вже продаблився на оселедцях? ( Жмурить жлобську гримасу.)
Найл: Я забембаний. (Старається виконати якусь незрозумілу дію). Мажорак, ти чого упав? FE! Все повелося на жовте.
Мойгл: (Мило потішається). Диви... джущик, ди.. який у жовтий болт.
Езійя: FE! (манірно хватає болта і зручно і влучно) У вас тут повна витяжка, як у труні. Прикольно.(Дотепно качає головою).
Рафан: Скільки я можу лежати у труні? У мене ж фенечка на шиї... і справді запечкали ваші фари.
Раф: (Різко вириває двері ванної кімнати.) Шо ти тут робиш? Дибіл.
Юой: Тю, віслюк.(Завалює Мойгла ударом в лоба). Забембав свої ми ремонтами. (Закриває за собою двері ванної кімнати).
Слейзійя: Ще раз зависнеш тут у труні, зразу ж приб’ю! Задовбав мою задурманену голову!
Рафан: (Різко вириває двері ванної кімнати.) Краще мій член інфікує енергією в небі орла, чим журавель у моїй попі діждеться сентиментальних вивержень… А куди поділася тінь Великого Батька?(Тінь Юой добродушно-усміхнено і зверхньо нависає над ним).
Раф: Залучаєте попередніх у своє жлобство! А хто ж правитиме тризну над померлими від голоду 33-го?
ДІЯ 2
У салон краси „Модерн” заходять надухм’янені Раф та Езійя. Чоловіки ефектно відступають . Езійя сяюча, спокійна. У неї невимушена хода, і в її великих очах відчувається чортова дівка. В руках грубіяна Рафа біла троянда. З його очей летять метелики у бік поголеної макітри Мойгла. Молодий Мойгл заклопотано спостерігає за Найлом, який переодягнувся у жінку і розігрує з себе керівну леді салону краси. Неймовірно, але у кутку салону сидить і гріє нахімічене волосся Дюймовочка. У неї вся голова в целофані, вона сидить у кріслі і гортає жіночий журнал „НАТАЛИ”.
Найл: (Боячись прогавити нагоду виділитися, тому транс- гей вбирається за прозорими білими гардинами, білішає його рум’яне тіло на сонці, він відсторонює гардину, щоб на нього подивився Раф). У кого з вас така біла кров... як у мене?
Рафан: Рятуйте мене, закинутого… в труну!
Слейзійя : Спочатку витри усі мої приємні поцілунки … потім врятую.
Юой: І навіщо я сюди прийшов... Я теж гарний. (Виправляє нове вбрання).
Найл: Як добре бути дівчиною з червоною кров’ю.
Слейзійя : Я ідеально скромно. Попри все це скажене життя.
Рафан: Я таки з труни вирвуся!
Слейзійя : А я вже вирвалася. Я тепер вузька і сексуальна натура.
Мойгл: (Звертається до Езійї). А нічого собі, дівчинка. Прівєт, дорогуся. Як ся відпочиваєш? Одразу не впізнавав!
Езійя: Ну, ти не впізнавав мене ніколи! Прівєтік.( В сторону відкидає волосся). Я сьогодні з тобою не на весь вечір.
Найл: Так ти з таким розворотом і не на весь вечір! Не поважаєш мене?
Мойгл: Є, ні, зі мною сьогодні Саліцилка.
Саліцилка: Мєйн, ще не зовсім спаплюжена. Мейні потрібно чемного жейнишка.
Мойгл: Однако. Однако. Це ти уявляєш в мені активного жейнишка?
Неначе скажена рептилія Дюймовочка постійно здригається, рухаючись за гардинами то вперед, то назад. Вона відтісняє від вікна маленького Мойгла, який оглядається після неї на серйозного Найла, повертається назад і хоче звернути на себе увагу , але засоромився і бурчить щось услід Саліцілці, вийшовши за двері.
Саліцилка: Мені - ще б соромитися! І кого? FЕ… ідеол! У мого принца серце вирветься з грудей, якщо я буду соромитися.
Мойгл: Салтісоне! А оце ще що!
Рафан: Прорив у моїй труні.
Саліцилка: Нізащо не соромлюсь хизуватися собою перед тобою.
Рафан: Люблю здійснювати візити у душі соромливих невісточок.
Езійя: (Серйозним тоном). Мойгл, який понт! Хочеш!(Обернулася до Мойгла спиною). Саліцилка, соромишся моїх жгейнишків. Начувайся!
Саліцилка: У тебе добре виходить кохатися! Ти убиваєш мою душу!
Найл: Чудова Езійя. Яка хоробра, отак щоб завжди була такою!
Езійя: Я ж виплакала все своє життя.
Раф: Езійя. Не лякай Найла, бо боюся його сонячних сліз.... (Звернув увагу на Дюймовочку. ) Привіт любо.
Дюймовочка: Як поживаєш? (Притискується до маленької рептилії і цілює Дюймовочку у щічку).
Найл: Чудова пара!
Дюймовочка: Привіт, мій равлику. Мене не лякають почуття, ти – ж не жінка.
Раф: У мене слоняче серце, і мокрі очі.
Мойгл: (Кидається обняти груди Езійї). Привіт, дєвочка моя. Я тебе люблю.
Найл: Яка запашна парочка, Семен і Одарочка.
Раф: І щиро таку цукерку вже не купиш за поцілунок,
Найл: Я, завжди відвертий, і не маю всі цих речей ‒ життя, роботу, секс, сім'ю.
Дюймовочка: Ах, ти нечесний женишок! Які молодечі витівки ! Робиш з мене дурочку.
Вранці без сніданку біжиш на роботу. А тоді по блядам!
Мойгл: Я завжди вимагаю для себе любощів, люблю, щоб мене погладили по розумній голівці.(Гладить свою голену макітру проти шерсті.)
Дюймовочка: А м'ясо ти не любиш їсти?
Раф: Я споживаю м'ясо двічі на тиждень - у середу та неділю.
Мойгл: О це вже нахабство, видавати інтимні смаки за диво нашого часу.
Раф: Мені такі смаки ‒ пофіг!
Мойгл: А для чистого і здорового тіла інтимна їжа – добро, голод коханок ‒ зло.
Найл: Якому це тілу приходиться частенько тікати від живого м’яса!
Мойгл: А мій, лисий, в наші дні м'яса не споживає.
Дюймовочка: (Звертається до Мойгла). А моя принцеса у четвер не вживає смаженого сала?
Мойгл: Так, так, у неділю принцеса робить вправи. І кожного недільного ранку я від неї отримую ковток свободи.
Дюймовочка: Кожного недільного вечора ти їси тільки сало.
Езійя: А у четвер з’їдаєш сала більше, ніж я разом з Рафом.
І навіть вночі на п’ятницю втрачаєш свободу над собою,стоячи перед салом.
Раф: Нарешті чую відверті розмови про хавчик.
Дюймовочка: Ти , що від цього розумника ждеш правди!
Раф: Може, краще лишімо розмови, бо і я втечу з вашого часу.
Дюймовочка: Ти завжди знаходиш тисячу причин, щоб не гратися зі мною, особливо тоді, коли ми виходимо за межі своїх бажань.
Мойгл: Принцесо, хто не-встигає-за-часом, так це Дюймовочка.
Саліцилка: Яка таїна! В житті погратися своїми бажаннями?
Дюймовочка: Бог і той граючись день і ніч своїми бажаннями, створив чоловіка Адама і жінку Єву.
Мойгл: Ти маєш час! Нам треба попрацювати на користь свого тіла.
Дюймовочка: З тебе поганий знавець жіночого тіла. Одне кривомисліє. Краще дай нам сала, аніж даєш пити молока.
Раф: Дюймовочко, не експлуатуй мене. Інтелект не витримає. Подумай сама. Про незнайомих і закоханих.
Дюймовочка: Знову сиплемо порожні слова в душу, яку і так виповнюють бажання життя.
Раф: Ага, знову про свої інтимні бажання. Знаю, серед жінок більше тих, котрі читають про кохання, ніж тих, котрі його реально сповідують все життя.
Дюймовочка: Раф. Я тільки чую твоє самолюбство,
Раф: Тоді біжи у підвал. Там виймуть з тебе гаряче серце.
Найл: Диво… Дюймовочка смілива сьогодні.
Раф: Езійя, подивись на Дюймовочку, ди, стоїть там, де я ніколи не стояв.
Мойгл: Сьогодні Дюймовочка, принцеса. У неї елітна культура поведінки.
Найл: Аж пре...
Раф: Принаймні, я небайдужий до неї.
Дюймовочка: Невже, небайдужі. Я не вірю тобі, Раф.
Мойгл: Іди, подивися на себе у дзеркало.
Саліцилка: Коли тивідшаруєшся у коханні, все ніяк не роздивишся себе навколо нас.
Дюймовочка: Рафе, я ніколи не помилялася, що ти герой! Я не переживаю такі струси, що куди там струс від твоєї свободи. Моя свобода – самотність. На власному житті переконалася.
Мойгл: Це після вчорашньої порції кексів.
Дюймовочка: Я мушу творити інтимний світ.
Раф: А мені треба дбайливо оберігати свою душу від заздрощів. Я такий порядний поборник твоїх інтимних гріхів. Мойгл, підтверди, тільки не треба корчити з себе дурака .( Кидає погляд в його сторону.)
Мойгл: (По довгому мудруванню). І до чого ця невтішна історія про ваше вчорашнє кохання. Я не розумію вас, ви, що - поборники інтимних гріхів?
Дюймовочка: Я така грішна, Мойгл! Що тобі казати!
Раф: А щоб я завтра залишився без сніданку, як ця кицька - грішна.
Мойгл: Аж таки грішна. І як це сталося? Це поза межами моїх фантазій...
Дюймовочка: Ой, щастячко, ви знову посеред мого салону медитують смаженим куском сала.
Мойгл: Ну, і які куски сала?
Дюймовочка: Це залежить від твоїх рефлексів!
Раф: Не треба сваритися. Ви ж не демократи у Раді.
Мойгл: (Несподівано робить викрутас перед Дюймовочкою). А от в однієї моєї знайомої був анфас, схожий на Волопаса, патріаршого пса. Цей пес міг годинами дивитися в одну точку. Якось він отримав від мене помордас і втік у сад.. І там скорчив таку гримасу, що вся монархія – видалася мені – елітарною тарабарщиною.
Раф: Нічого собі, емоції патріаршого пса.
Мойгл: Цей пес - еліта народу.
Раф: Це про яку еліту ти говориш?
Дюймовочка: Раф! Я - еліта, а ти – тільки мажор, я гріх – для твого життя.
Мойгл: Пам’ятаю, як моя баба...
Дюймовочка: Ой, а я забула як звали твою бабу,
Мойгл: Я теж забув, склероз, але це не важно.
Дюймовочка: Амнезія!
Мойгл: Ось вона й каже мені: "Патріарший пес- це дивний пес. Цілу годину, не відриваючись, дивився мені в очі. Я знайшла у його очах всю античну міфологію. Ні разу не змигнув, без жодних зусиль..."
Раф: Ото справді еліта...
Дюймовочка: Це ж мій пес!
ДІЯ 3
В інтерактивний клуб „Модерн” заходять надухм’янені Найл та Езійя. Вона файна і неспокійна. У неї хода НЕФЕРТІТІ, а в його великих очах відчувається чортова дівка. В руках грубіяна Рафа жовта троянда. З його очей летять бісики у бік кудрявої макітри Мойгла. Молодий Мойгл заклопотано спостерігає за дивакуватим Найлом, який переодягнувся у стража порядку і розігрує з себе головного чергового по клубу. Неймовірно, але у кутку сидить за персонал кою Дюймовочка. Декілька відвідувачів гріють в глобальній мережі намагнічену душу. У Дюймовочки вся голова в фані, вона сидить у кріслі і переглядає свіжий номер віртуального журналу „НАТАЛИ”.
Найл: (Затримує погляд на заваленому кактусі). А для такого сюрпризу у неї добрий дурдом. (Підходить до стіни і фарбує її балончиком у помаранчевий колір). Ось вам і екстезі. (і фарбує її балончиком Рафа).
Мойгл: Ти, що, дибіл?
Раф: Ти - пуцька татуйована. (Вибиває з рук Найла балончик). Ти, гаврик!!!
Найл: Ой, дурка!
Мойгл: Езійя, Езійя, це ти підробляла пінку у цих відрах,
Раф: На нюх дуже добра фарба, тільки гнилувата якась.
Найл: Езійя, включи попсу.
Езійя: (несхвально). Оцей відак!... Еммануель свій слухай сам.
Найл: Лайф – фуфло, як для мене, шофера.(Продовжує перефарбовувати панелі в помаранчевий колір).
Мойгл: (Ігнорує дідівську мармизу Рафа, підходить до дверей туалетної кімнати) Ей, файна мензурка, дуже пручається, аж квакає... О-ой, зовсім залив собі морду, нічого не видно.
Езійя: (Жартома до Мойгла). Тобі замовити метеолухів.(Обнімає ззаду Мойгла). Джузеппику, у мене відик відмовляє, а ти тут зависаєш. У тебе охрінезний відак, цілий маєстат. (У туалеті розпочинається гримуча клоунада, коцалка).
Найл: Не торкай мене.
Дюймовочка: Раф! Я - еліта, а ти – тільки мажор, я гріх – для твого життя.
Мойгл: Оце махачка... Фестивальна піцца.
Езійя: (Ударяє під гузну Мойгла).А оце за сєйшак...
Мойгл: (Не відволікається від щилини в туалеті). Езійя, тобі буде торба.
Езійя: Ураган забухтів. Тяга пішла. Шала-шмара-шкара-трала...
Мойгл: Калдирять винчик... Ах, забув. Найл, ти все забанячив!.. (Повертається до байдужої Езійї і дає її щигля в лоб).
Дюймовочка: Виключи, Найл, свій відак. Штикер вийми. Туди-сюди, торохтить , нічого не чути.
Езійя: (Подивилась у монітор). А непогано танцюють, якщо ще раз офігрезно так потрухаються, то можна передбачати їхню побєду...
Мойгл: ( Нахиляє голову до щілини у дверях туалету) ... Я всю вашу натуралку зітру! Я всю вашу натуралку зітру!
Раф: (Різко відкриває двері і знову застає Мойгла за підгляданням) Ах ти ж! Чурмило... Чурка вінницька.. (Лупцює ногами салабона Мойгла) Ти глянь, скільки тут комах!. Служити надо. Надо служити... А не підглядати.(Мойгл від чергового удару падає на підлогу).
Найл: (Несхвально). Бздун! (Буцає теж під гузно Мойглу і обляпує його помаранчевим кольором з балончику ).
Езійя: Армагедрони видивляєшся. Натуралки захотів Буратіно.
Раф: Ще раз втулиш свою пику у двері одіну на твій баняк ліфчик! (Раф і Езійя закривається у туалеті).
Езійя: (Здалеку чути як потухає двигун). Де одекалон? Масти ще це фуфло оранжеве?
Найл: Хто виключив вертушку!!! (Раптово зникає світло, хтось відключив електричний струм).
Раф: СВОЛОТА!
Езійя: Ей, яйцеголовий плуг! Засадити назад штикер. Я ще не кінчила ...
Мойгл: (Зухвало притуляє до себе Найла. Відпускає його з обійм. Підсовує перед ним стілець і серйозним тоном виголошує). Сідай. (Обоє голосно регочуть).
Езійя: (Лайливо з туалету). Не бузі.
Найл: Я на підвіконні ж ...і за вікнами ще не пофарбував нічого. Там позасихала всяка сифосна мушня, не можу віддерти. Ці літаючі курви, ще з літа там ... поздихали...
Езійя: Ти глину вийми з бітономішалки. А за рукавом не витер...
Мойгл: (Придивляється до коротенької зачіски Найла).У тебе у волосах і ще якісь мандавошки... насрали... проведи там пером...
Езійя: Між іншим, Найл. Ти - велика людина!
Найл: Я – іхтіандр з каталогу.
Мойгл: Не можу витримати. Закрутили мені двіжок,
Найл: Почекай... А це ти виключив двіжок. Я горбатого не просив, я тебе просив висунути штикер. Гевал без задніх вух. (Особливо пестливого амбала обнімає Езійя в туалеті, цілує його в балабас і вціловується у нього, неначе дзижчать шестисот бджолиних укусів одночасно, але до нього доходять - не більше двохсот)
З’являється світло у клубі. І з туалету виходять усі.
Езійя: Оце ти вже завівся.
Раф: Уже. Я зміню картинку на відику.
Найл: Ну, і я відмучився вже б ти на мою голову...
Мойгл: (По очах видно, що друшляки пускає на Езійю). Нічого лякати мене унітазом своїм.
Езійя: А тобі цікаво... У венери плодоягідні укуси, насмерть.
Мойгл: Мальвінка, ти моя. Смерть не настає після твоїх шедевральних укусів...
Ще дві постаті виникають в інтер’єрах клубу. Чути рух стільців. Мойгл ласкаво піднімає Найла і кладе його на стіл. Дошка стола прогинається і тріщить. Мойгл нахиляється і крезячить губами і зубами. На певний час задався на нього. Повна мовчанка. Чути подих лошиці, мявчить кішка під столом, кішка шкряба по грязній підлозі і раптом вистрибує на підвіконня. Далі Езійя сідає на стілець і піднімає ліву ногу вгору, а з туалету вже чути рух тяговоза. Вона підводиться і відштовхується ногою від закалампоцаного Мойгла. Бецалка шустро викочується на стіл. І потім хутко тікає від Мойгла до вікна. Мойгл продовжує крезячитися від отриманого кислого смурняка.Він тихо підходить до дверей туалетної кімнати. Заглядає у щілину.
Найл: (Стиха підкрадається до Езійї ). Глянь у вікно, як там безлюдно... Кажуть, якщо сьогодні аристократ підглядає бецалку, то завтра він прокинеться о четвертій ранку під сурму горніста. Ти чула, що у Рафа і Дюйми був син.
Езійя: Його посадили рік тому. А що не помер?. ... Йому було тільки шістнадцять. ( Сідає на лаву біля засмальцьованого Найла). Мені Раф нічого не говорив. Його син сидів у Стрижавці. Я там у тутешніх будинках робила три ремонти... Треба закінчувати роботу. Я буду зараз мазати туалет. А ти відбий мені там душник.
Мойгл: (Похмуро визиркує на Езійю). Сьогодні вже ніяк не перевірю, чи відкалампоцали твою прошмандовку.
Найл: Ти чо?
Мойгл: Сьогодні мій останній день. Завтра я беру розрахунок. За договором до четвертої ранку все буде чик-чик. І нова хавіра в руках Дюйми і Рафа.
Найл: (несподівано встає і патетично відсторонюється від Езійї). Так ти хоч поплакала б. У Рафа сьогодні роковини, як посадили сина Андрія.
Мойгл: А йому оце треба прямо зараз перефарбувати стіни у клубі. Найл: Дюймовочка, не соромся краси, і святих сліз не стидайся.
Мойгл: О божественна Марія! Прости нас грішних. Та ти ж пожалій Андрія на тому світі. Це був його вибір, я за нього весь минулий рік молився, а це ж саме, розцвітали яблуні... і він раніш має померти, а мені тільки п’ятнадцять.
Найл: Я вже на позатой рік це ж саме ходитиму на його могилу,
і ще, й ще... кожний рік ходитиму. Буде і у мене мій дах.
Дюймовочка: А я... (кидає в сторону свої шльопанці.) Ні, не розцвів ти ще, я ось одцвіту,
Мойгл: Я дурбецил, без жінки. (Кидає у Ейзію ганчірку).
Езійя: От же придурок.
Мойгл: Я вже ніколи не зацвіту більш.
Раф: Ех, здоров’я у мене, дюпель пусто.
Езійя: Молодість, якої вже немає, молодосте, де ти моя! Ти ж така неповоротная, єдина у мене, чого ж бо так марно мене минаєш? Де ж бо те, про що я так мріяв ще в армії.
Раф і Дюймовочка обіймаються і заходять до туалетної кімнати.
Раф: А де тут робота? Де велика праця, праця на користь людськості, правди, на користь святого, великого життя великої сім’ї.
Дюймовочка: Я тільки мріяла, я читала казочку про любов.
Раф: А я так мріяв про любов.
Дюймовочка: Треба читати хороші книги?.. (розглядає таємні надписи, які проявилися на стіні).М-да. ( На стіні написані китайські ієрогліфи.) Який чорт це написав?
Раф: Не можу догнати. Це ти Езійя написала?
Езійя: Мені і в голову таке не прийде..( Повертається до Мойгла.) Раф: От же придурок, це ти Мойгл написав. Знаю, це ти написав?
Мойгл: (Заскочений). Це шо я, шо я дурний, стіхи на стіні писать? Я не писав. Е, ти, Найл, глянь, як це ти відвів оконтовочку?..
Найл: (суворо). Знаю і без тебе. Двічі відводив.
Езійя: Ні , це я відводила тричі. Тричі, як мінімум.
Найл: І, якщо можна, відведи ще чотири рази.
Раф: Треба ще раз повторити, щоб не проявлялось.(Кладе фарбу на написане, а написане не зникає.)
Мойгл: Там, видно, написане про тебе, Найл.
Найл: Не про мене.
Мойгл: Ги-ги.
Езійя: (Здалеку). Подай-но водички, бляха! Загусло.
Найл: І мені. Тільки чистої, будь ласка, з тої он філіжанки.
Мойгл: (Порпаючись з посудом на столі). Тримай. Хтось замовляв чистої?..
Найл: (Швидко проковтнув всю воду з філіжанки і не віддихавшись). Уф-ф. Як гадаєш, може це написав якийсь малий, щоб його не забули?
Мойгл: (Розважливо). А яке дивне письмо? Китайська мова.
Езійя: Ух ти ж, заразо! (Несподівано відро з помаранчевою фарбою розливається на підлогу.)
Мойгл: Оце тобі гоп-чики!.. Оце зараза! (Хватає совка і збирає фарбу у відро, Езійя бере картонку і шурхоче неї над фарбою.) І це ж треба.. отак вляпатися...
Найл: Езійя, про що малий написав на стіні... Переклади.
Езійя: Це з приводу... м-м-м... відвідин його хлібзаводу в Китаї. Слухай переклад: Я відвідав хлібозавод у Пекіні, поцікавився зарплатнею робочих і вирішив покінчити життя самогубством. Андрій. 29.02.2004
ДІЯ 4
У психіатричну лікарню „Модерн” заходять надухм’янені Мойгл та Езійя. Вона страшна і не своя. У неї хода повільна, а в його великих очах відчувається чортівня. В руках грубіяна Мойгла біла троянда. З його очей летять бісики у бік кудрявої макітри Езійя. Молодий Мойгл заклопотано спостерігає за дивакуватим Рафом, який переодягнувся у божевільного і розігрує з себе головного чергового по лікарні. Неймовірно, але у кутку сидить за персонал кою у білому халаті Дюймовочка. Декілька відвідувачів гріються біля батареї. У Дюймовочки вся голова лиса, вона сидить у кріслі і переглядає свіжий номер віртуального журналу „НАТАЛИ”.
Найл: (роздратовано). Ну, і що?! Цей вурка вирішив покінчити собою.
Раф: Тобі смішно.
Мойгл: Ти слухай! Я був тоді у Пекіні. Я його ще спитав: "А вип’єш пива?" А він мене дістав: " Я хочу здохнути. Я хочу здохнути..."
Найл: Вот іменно!.. Хотів та не вмер.
Мойгл: Чекай!.. Мені принесли пляшку «Балтики», а він її випив і попросив ще... І все талдичив: Я хочу здохнути. Де тут можна напитися?
Езійя: Гадюка якась накаркала... ( прибирає стільця за Мойглом.)
Мойгл:...І так він видудлив три пляшки пива, я за нього розплатився, а він, контра, не подякував...
Дюймовочка: Синочок мій. Як же ти там без нас.( Гірко плаче).
Раф: Так-да. Це все написав Андрій, мій дорогий синок (весело). Це він написав після Китаю. Коротше, він мене взув, і того, вузькоглазого, і моїх робочих, і я заплатив тоді директору сотню тисяч, в юанях...
Езійя: (Тихо звертається до заплаканої Дюймовочки).Я співчуваю вам і всій вашій родині...
Раф: Як у тому анекдоті... Пам’ятаємо, бо це наш синочок.
Найл: (Забув, що хотів сказати). Взагалі... Весело ж ми живемо, ви помітили?
Мойгл: Ти прав Найл. Будь-хто може нещасних трударів взути, кожна сволота нас обставляє. (Кричить на всю кімнату). А що? Задрали!
Раф: (Похмурий, сприймає цей крик на свою адресу). У мене немає зараз бабок. Через тиждень я з вами розрахуюсь за лікування.
Мойгл: Я рахувати гроші навчився. От скільки ти платиш за відвідування туалета в лікарні?
Раф: Та невже, ти мені не довіряєш?!
Дюймовочка: (Єхидно) І чому ж ви вчилися? Яким таким Наукам... І ще трохи того... попатякай, так я тобі сама зараз дам по баняку...
Найл: Ти диви, яка!
Дюймовочка: І добре, виходь!
Найл: Шкода, що немає в нас тут пулівізатора, а то заграв би вам лізгіночку! (Сміється, потім стогне.)
Раф: Ох-ху… вийшла... Що ж це з стіною робиться робиться? (На стіні проступає свіжа пропис ієрогліфів.)
Дюймовочка:: (Не вірить своїм очам, кліпає і знову бачить нові прописи ієрогліфів.) Може, потелефонувати мені головному лікарю, нехай приїдуть з лікарні Ющенка, подивляться. Що ж це таке в нас... Який там телефон, Люба?
Люба: Не пригадаю.
Раф: Ну, згадай. Ну хоча б приблизно!
Дюймовочка: Кажу тобі!..Не пам’ятаю...
Найл: Ех! Тут у вас й телефона ніякого нема...
Дюймовочка: Проснись. Ти ото пігулку випив...
Найл: Од ди на вікні мобілка.
Раф: (понуро). Отак і красуня моя вчора вийшла з лікарні і нічого не пам’ятає ...
Мойгл: Що – номер лікарні Ющенка?..
Найл: А то. В мене там знайома сестрою працює у 18 отдєлєнії. Телефонувала мені учора. Там карантин.
Раф: Яка знайома? Я твоїм знайомим не телефоную. Вони завжди всі дуже зайняті... А вона п’є ці твої пігулки, як і ти.
Найл: Все життя пила...
Раф: Чи усі разом ви блекоти об’їлися, не знаю... А уже пізненько дзвонити, у них там мертвий час, а у мене і свої справи і таке інше... В результаті - привіт! Нема більше Дюймовочки! Дюймовочка пішла у препараторську.
Дюймовочка: Я вже з'їла цілу коробку тазепама. А мій малий так і не прийшов.
Мойгл: (второпав мову). А моя пайка куди поділась, було, а хоч би тобі хрін. Сволота, а щоб ти розпухла!
Найл: (знехотя проводжає поглядом Дюймовочку до своєї кімнати).СВИНОТА!!!
Мойгл: Це що у Дюймовочки баки пухнуть перед смертю …
Езійя: Це зовсім інше, у неї запаморочення кайфу від Рафа.
Мойгл: А тут вип'єш чогось, і безсоння настає, і крутишся цілу ніч...
Езійя: А то ж коли безсоння у тебе! А що тобі здохнути не дають? Чи хочеться тобі жити отак?!
Нйал. Житя, як та курва, на тебе пішло все бабло. Я за твій хабар став тінейджером - і цю сволоту задушив би -, а ти заставило мене, мене , мене заставило вкалувати на лікарню Рафа.
Мойгл. Ти твердолобий, ой, нетрадиційник, це він для форми. Він різний спереду та ззаду. Він ще не вивчив мову Дюймовочки.
Нйал. У першу чергу в них - не ти, а мій портрет - що вже повісив Раф. Глянь, вже висить зучора, після ремонту. А Езійю, Дюймовочка повісила у спальню..
Езійя.(Інтригуючи та пафосно). Я пошир популярна в манах. Така безсмертна, як мій пах. Для почувань, не ради сексу, зійди на мене їбен-птах.
Нйал. (єхидно задурманює голос). Геніяльно, ця твоя таки не культурна, хоча і неніма душа, а змалювала так культово внутрішню потребу життя.
Мойгл. Шо, імітуєш збоченку на панелі.А без внутрішнього верлібру тобі ще довго там не римувати. Для голосу потрібно емоційного логосу. А де ти його без освіти візьмеш. Штани треба було протирати у школі.
Езійя. Іронія дурманить нами. Бо нею творить медіа-шум. Я буду популярна з вами. Мій бляйтунг - секс для буржуа.
Молоді граються один з одним у лікарняній кімнаті.
Раф (м’яко підстрибує над Дюймовочкою). Тобі я вже і непотрібний. Ти паскуда.
Дюймовочка. Для тебе я постійно нагинаюся, а ти з нутра мого знущаєшся.(застрибує у вану).
Раф. Ти поламала все моє життя. А тепер шлангуєш.
Дюймовочка ( лежить у запіненій вані, відображаючись напівоголеною у дзеркалі). Ти вічно торохтиш про моїх подруг, ти вічно бубониш про моїх лесбіянок. Ти вічно супишся на мене за них. ( відкидає в сторону руку Рафа). Ти забув, що я без дна. Не займай, у мене між ногами нічого немає, не лізь,бо пірнеш у воду.
Раф( сердито). А де ти заховала гумову торпедку... (ображається)..Мудачка.
Дюймовочка.Тобі кльово буде без неї, з мене вже досить учорашнього сексу.
Раф. Ей. Е-ее, а мій гумовий стовпчик із пробірки дістань, та-а-ав-а-ай, шо, ти під спину сховала.
Дюймовочка. Не витрачай на мене вітамін. Умене вже не плющиться в паху. Заховай його собі. Тільки мене не займай.(в її захмелілих очі такий жах. що культурні духи відчувають провокацію)
Раф. Блищиш ти добре. Глянь, яка ти вдоволена... Я тобі правлю сексу... Н-на шампунь. Не їж тільки, і не пий, лий собі на голову, а не мені у душу, собі в пупок налий...
За дверима лікарняної кімнати.
Нйал. Пропоную вкрасти у них вино. Якраз для зміни декорацій.( А молоді задовольняють свої мінімальні потреби і допивають вино самі) .
Мйогл. Ефектні тільки ті амбіції, що замовляються для норми.
Езійя. У мене аж мурашки по спині побігли. Шкода, що ми не ввійшли одразу.
Від витрат цих білил, вони ще більш чорніють.
У кімнаті повна безвихідь для молодих.
Дюймовочка.(почувши чийсь голос, повертається у вані до дверей спиною). Помаленьку Раф. Нас підглядають.
Раф. А тобі ще не крекче у животі...
Дюймовочка. (кривиться до чоловіка) Я його не хочу, дай його сюди...
Раф. Я полежу рядом...Ти не проти ж ... (Раф у своєму репертуарі, він намагається гумовою торпедкою дістати глибокий пах Дюймовочки)...
Дюймовочка.(прижмуривши п’яні очі). Між нами лежить тільки - докір поцілунків. Лягай на край вани.
Раф. Така величина якраз для тебе й треба.(Незважаючи на скорчене лице жінки, він намагається її діткнути торпедкою, аби ще глибше дістати жінку).
Дюймовочка. Пусти. Кінчений лох. НЕ напружуй пальцями, болить же.
Раф. Отак, кайфово.
Дюймовочка. Зменши. Не тисни. Все добре.
Раф. Здорово пацанка.
Дюймовочка. Занурюйся у воду. Цілуй мене. Я тебе кохаю.
Раф. За такі послуги мені відстьобують утричі більше.
Дюймовочка. Дебіл, за таку фігню, тільки лошиці платять.
Раф. (сердитий, схватив шланг і поливає гарячою водою арфічну спину Дюймовочки). Мені бакси кладуть на лохмату лапу, а за витрату бичачих ресурсів - штраф, а за подразнення сором - я грошей не беру...
За дверима кімнати
Езійя. Ти візьмеш, мені любий, на завтрашній вечір свою подружку, лесбіянку.
Мйогл. Вона тебе турбує глибше, ніж я?
Нйал. Періодично і регулярно.
У кімнаті зникає світло. Але чути подихи молодят.
Дюймовочка.(Відчуває розчарування у тому, що відкрила чоловіку двері у кімнату і їх підглядають). У тебе культові груди. А я їх популяризую для культурних стосунків з жіночою громадою. Я тебе вчора запропонувала для чергової оргії з моїми гермафродитками.
Раф. Я ж тобі не тьолка, яку вимагають по дибілці.
Дюймовочка.(Повернула до нього тільки голову.) Синячити треба менше. Гемафродитки займаються тільки духовним життям.
Раф. Ага. На твоїй спині якийсь графоман написав помадою: Я жив для всіх. Мій край родянський не для рабів, щоб ти, жадана, і кохана, ніколи не шукала дів.
Дюймовочка. (Сяйнувши бісиками в очах) Оце справжній лох тільки таке напише.
Раф. Ага. Це нам Андрій пише...