ЛЕБІДЬ І ДІВЧА
вигин її плеча на гін його крила
сповитого хребта на хвилях ковила
на парусі крила зілинками тепла
родзинками добра вколисане дівча
під лебедем хребта під пухом лебедя
метеликів імла дівочих снів цнота
калинові буча цілунками звучать
утиском повз злиття дівча і лебедя
Бути над усе
І які дурниці, що земне - пусте.
А яке мистецтво, - жити над усе.
Хай хвилює море пластику єства.
Це ж яке мистецтво, - дихати життям.
Хай черпають зорі чароту ночей
у колисці серця, в кришталях очей.
Це ж лунають надром бреньки каблука,
довкола окола скриплять яблука.
А з яким розмахом щось морош нічиче!
Довкола окола скрипка пісню чиче.
На грані сонансу хічлива гапця,
хай кохань мистецтво грає для життя.
І які дурниці, що життя - пусте!
Жити і любити, - бути над усе!
ДИВО
звідки звідки звідки
нині білі вишні
крихітні привиди
ідилічні й пишні
хвилі хвиль ізвиті
в білі-білі блиски
тіні вій відтінки
злиті-злиті в риски
гілки вій під зірки
вітри ліри втіхи
витріщили віки
білих вишень квіти
дівчини інстинкти
вишиті іскринки
цілі скриньки квіти
вічних вишень міти
ДОЛЯ
доля як прозора нитка
по котрій ведуть відвертих
до місця де виникає
ціль життя
ПОМІЖ ДУШЕЮ ТА ТІЛОМ
з мене досить тіла
більше не треба
краще бути в летаргіях кохання
літати в твоїх кольорових снах
поміж зливи зірок
з мене досить тіла
більше не треба
краще бути там де твоє тіло
ПОСЕРЕД МІСТА МАЙДАН
посеред міста майдан
а на майдані закопчені ялини
вони не звертають уваги на сонце
на вітер на дощ на морози
на них не сідають голуби
їх минають і горобці
тільки іноді зачіпають вершки ялин
несусвітні ворони
бо у них є фібри
блакитної душі
котра лякає лихом на весь майдан
де ростуть закопчені ялини