алюзія трагічного самогубства
не тривожте могил молочаї
ясне сонце у решеті зір
відголосив у білій бажані
божевільний алюр моїх днів
барвінкові аміни трунтирно
віднайшли фантазію барв
вітер витворе пісню інтимно
не відчувши днів моїх гвалт
несвідоме
щоночі рояться сни
сполохані мандри у ліжку
на місяці сонячні скиби
ділять дівчачу маніжку
поринули люлі у стум
розчулені теплі лакуни
летить щасливий відун
читати перунові руни
ЗРАДА
Сяюча неба гільйотина
державним бебехом: ба-ба!
Він зрадив тебе, Україно,
невже ти баба кам’яна?
Усі поети будуть птиці,
бо люди стануть, як поети.
І падатимуть у криниці
хіба що вавілонські бехи.
даремно співає вітер
у серці прохолодь
я ще досі згасаю
і дихаю чужим повітрям
жду цієї миті
ще довго ждатиму
кохаюся в красі слова
ношу мрії до крамниці
на ходу читаю нову книгу
яку щойно придбав
і забігаю в книгу
чекаю філіжанку кави
раптом чую крик
з уяви бачу привиди
тихий фантом квітів
заступив химеру
мовчу і не вірю в тінь
гомін і шумінь в книзі
чую голос і луну із прірви
притишмо гуркіт сонорних
махом заглушив ущелину
закрив нову книгу на 57 сторінці
заговорив в голос в смартфон
з повною торбою книжок
усі ці книги є в смартфоні
проте я читаю придбані книги
я в них спалюю свою душу так само
як жар уві сні спалює мене
як кошмар уві сні знищує мої почуття
я щораз прокидаюся від падіння в прірву
і живу з непростими почуттями
не кидай мене доле до левів у клітку
почуй мої крики уві сні бо я хочу тиші
покажіть мені як душі піднімаються і літають
нічого крім тиші я знати більше не хочу
відчуй доле я не можу справитися з цим жахіттям
забери у мене дике страхіття душі та причини війни
віддайте мені мою душу як вагомий привід до тиші
віддайте мені віру в себе як потребу жити з дітьми
віддайте мені причину творчості щоб я міг дихати
віддайте мені мрію і молитву задля здоров’я щоб я міг вижити
це не докір життя а його безкінечне читання
це моє прокляття в лахміттях скаженіє
якщо ґвалт у віршах це смерть то із віршів
мій освітлений куб - це прояв щирої душі
а де діалог голосів ти і я десь в мушлі
очей моїх кропив'яне полум'я буквально
спалює ядро сяйвом ваших долонь
думки втратили осягнення до загину уявили
мою ґречну ліричну ґазду душі
Можливо я від народження був лише резонер
ні я таки вірую-чий? грішник в сенс прикмет
тому віншую ці віршування всією Вінницею
нащо я вилітав безперим з останніх віршів
нащо назбирав безмір кошмару і не дав усім добра
ні втрачений я не носій в ізоляції своєї самоповаги
тонізували моє віяло в непроникну таємну карту
проявили мене і одразу підірвали у моїй машині
це не я - проклятий реаліями і втрачений природою
поети чую ваші хори навіювання а чи прокляті ми
мені мій шар сугестії болить мені мертвому гучніше
чути ніж вам не відчувати самоповаги в світі уявному
чому до сих пір вірші плюндрують чиїсь зів'ялі душі
які зозулі нав'язували мені думки протягом життя
так щораз моє дихання вірша зникало і я злітав вгору
а там в річищі надзвуків надбавляв собі трішечки сил
і так виживав поруч з надісланими мені речами
тепер намагаюся опустити надкрилля у старе місто
але отримав дозвіл опустити свій світ в Божу річку
моя вдача чомусь виявила себе в надтонкій раковині
ваших емоцій почуттів стресів емпатії ейфорії
так що вінницький лихвар береш легку душу на диби
ні падай на брук хай тебе стисне над місто струмом
важка летаргія вирізає мою силу волю і топить її у воді
і це все що я маю випити з вами в цьому житті
поети лірики чому я плину у своїх проклятих віршах
А. В. С.
як сліпо вуркагани в хлоп-гоп
як обласкоруканесли вуркаїну гоп-стоп
як захваторукенистих шкуратяників шльоп
як визруканивши з дурману у розтороп
в рукаліанство гетьмаруків оп-оп
із донбаруків-шарлатанів пропадом
із-за півторукоцять мідяків уторопав
для поручительних голодраних
рукохвастань опа
і все рукодармо
вже зрукавшились вихилярусні каліки пліч-о-пліч
вже їх пасма якнайрукасмівили макітри з конопель
вже у перукошастаннях посічених горлопанів є окопець
вже від донбаруків на дону і на кальмусі ллють соплі
що занайоручаснювалися
щодень збитися від затоплень
що з великоласоруками-отаманами
і все рукодармо
бо від соціакваріумів нашаманились наопаш
бо усім у космомордниках хуліганам нашльопав
бо на зароборукодіонах нагорланив циклопа
бо в смартофорумках натабанив рукопаш
і тепер забруклили в крові мироносниці
вирукасвілямрижнились череполосниці
вздозж лугані засталетопніли терикони
і все рукодармо
як закурчалеврілись чумні дні сторчки
які дибруклоїдні в маячні корчики
як рукостоми вже страмні у дозорчих
які в забрюхнівці чадні коридорчики
захрукотіли хмурні підкорювачі
перерукочині помийниці морячи
і крахубно нетямні творячись
захрукаслились зморшки
і все рукодармо
пекло на тобі, що набаляндрукавили рейдовики
пекло на тобі, що в уйму рукільйонів для бойовиків
пекло на тобі в чорні кургани та в киргики
пекло на тобі за три терарукіловати від блудників
у круймарівські спурти борщовиків
турстріхнули рукабластих в притик
в рукастійні кронти-дранти владик
і все рукодармо
дурно попівторукацястили таксисти
дурно покурястили чатами садисти
дурно ударомелерукаськали штундистів
дурно пішли на каторги шарлатани-правдисти
наморукаскучалась мозолистими
ач підпоручний з чепуристими
підпорукасловником ощоглів
з рукачами воюється плечистими
і все рукодармо
здуру заобрієрукастилив вогнисько
здуру навітрукахвастилив чоботисько
здуру країна обрукахляснулась юрмиськом
здуру почалась війна-чортисько з чудиськом
з усіма боєприрукапасами
чуже бойовисько
і все рукодармо
тай так за-по-рук-частий підбурний костур
тай так то таке рукен-рука зосліпу із мосту
тай то так все сліпо обласкоруканеслив ослик
тай то довів захваторукенистих до осліпу
вируканившись авансом набурмосений
в рукаліанство із донбаруків
закурносенький
і все рукодармо
тепер півторукацяться з ошуканим
тепер твій рукав вміє шури-мури
тепер рукаблажно-благо-блажноруко дурні
тепер від поручительних отримали одні тортури
щодня туркіт рукошастань з викрутасмами
здирає півшкури з донбаруків
і кругом шастає
і все рукодармо