Діти, яка в нас зараз пора року?
А що відбувається восени з деревами і квітами?
А з птахами?
А які осінні місяці ви знаєте?
Осінні місяці: вересень-збирають овочі та фрукти,цвіте верес; жовтень-жовтіє листя,листопад-листя опадає. А який зараз місяць?
1 жовтня в Україні святкують День захисників та захисниць України. Цей день приурочений до вшанування військових, які присвятили своє життя захисту країни та її суверенітету.
Що це? Назвіть предмети посуду. Що ви зараз робили? Які слова?(Слова — назви предметів) Що роблять з посудом? Які слова ви зараз сказали? (Слова — назви дій) Разом з Капішкою пограймо та слова — назви дій назвімо. Погляньте на наш посуд. Він однаковий? Який він? Яка тарілка? Про що зараз ви розповіли? (Про розмір, форму, колір тарілки) На які питання відповідають ці слова? (Яка?) Це все слова — назви ознак.
Був у нас мальований глечик для води, спозадавня був та й іще, може, жив би та й жив, коли трапилось таке.
Раз мама топили в печі, я пустував: зачепив ключкою той глечик за вушко та й тягаю по полу. Мама насварилися:
— Грай, глечику, грай, підеш без вушка!
Я почув теє, сам собі дивуюся, чого це мама не на мене гримають, а на глечика, та й радий тому, "аби не на мене",— думаю, далі граюся з глечиком, як і раніше грався. Коли це глечик — хрясь! — з полу додолу — розлетівся в черепки.
"Угадали мама — розбився-таки вражий глечик",— думаю собі.
Побачивши теє мати, та мовчки за віника.
А я бачу це та й думаю:
"Ну, ну, що буде далі? Невже ж оце мама будуть бити неслухняного глечика, що розбився?"
А про себе й байдуже. Мама підійшли ближче, та не глечика, а мене — віником по руках, по руках!
— А не я ж тобі казала — не грайся з глечиком, бо розіб’єш! Бо розіб’єш!
— Мамо! Ви ж не мені, то ви глечикові казали! — репетую.
— Глечик глухий, а ти ж із вухами, сякий-такий сину. Не тебе ж глечик, а ти його по полу волочив!
Та й знову, та й знову.
"От тобі й маєш,— думаю,— на кого сварилися, а кому досталося".
Осінні квіти неймовірно чудові, гарні, різнокольорові. Коли їх бачимо, хочеться взяти пензлик в руки і намалювати цю красу.
Мистецтво створення килимів називають килимарством. Воно здавна відоме у багатьох країнах світу, і в нашій країні також. Зазвичай килими виготовляють із вовни. Якщо у країні розводять овець — з овечої вовни, якщо верблюдів — з верблюжої. А якщо тварин з густою теплою вовною у цій місцевості немає, люди виготовляють килими з шовку, з волокон і стебел рослин тощо. Килими прикрашають різноманітними візерунками, за якими можна дізнатися, у якій країні їх виготовлено. Існують маленькі килимки, де ледве помістяться дві ноги, а є величезні килими, якими можна застелити парадну залу
замку або палацу. Килимарство — один із видів народного декоративно-прикладного мистецтва України. Розрізняють два основних види килимів ручної
роботи: повстяні й тканні. Тканні виготовляються з пряденої вовни, бавовни,
а повстяні — з непряденої. Орнамент килимів має переважно рослинні та геометричні елементи. Геометричний орнамент становлять прямокутники, трикутники, ромби, квадрати, круги, гачкоподібні й зиґзаґоподібні форми. Кожна форма геометричного візерунка має свій основний колір. Для українського безворсового килима характерний рослинний, точніше — квітковий орнамент. Квіти та квіткові форми створюють фантастичні композиції рослинної тематики, що надає виробам особливої краси і чарівності. Колорит українських килимів м’який і водночас насичений.