Шановні батьки! Звертаємо вашу увагу на необхідність дотримання академічної доброчесності!

Пропонуємо переглянути відеоматеріали:

Художні фільми:

"Великі очі", розміщений за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=FsN_8C2bws4

"Дружина" - https://www.youtube.com/watch?v=az6DDMK-4CI

Відеоролики:

«Що таке академічна доброчесність?» https://www.youtube.com/watch?v=thllGN7Xssg

«Академічна доброчесність. Анімаційний ролик.» https://www.youtube.com/watch?v=S0TrPtRUHzc

«Академічна доброчесність у школі.» https://www.youtube.com/watch?v=P8nEUSxrWW8

«Як уникнути плагіату. Рекомендації.» https://www.youtube.com/watch?v=I4LhtA0sM5I

«Після школи: профорієнтація та навчання впродовж життя»

«Чесність починається з тебе» https://www.youtube.com/watch?v=wYECyeavBKw

Канал «AcademIQ. Ініціатива академічної доброчесності та якості освіти» https://academiq.org.ua/

Сайт «AcademIQ» https://academiq.org.ua/

ЯКЩО У ВАС АГРЕСИВНА ДИТИНА

Агресивна поведінка дітей – це своєрідний сигнал SОS, крик про допомогу, про увагу до свого внутрішнього світу, в якому накопичилося надто багато руйнівних емоцій, з якими дитина самостійно впоратися не може.

Причини агресивної поведінки дитини:

Ø Постійні конфлікти в сім’ї, сварки і скандали між матір’ю і батьком;

Ø Нерозуміння і байдужість з боку батьків;

Ø Агресивна поведінка членів сім’ї по відношенню один до одного;

Ø Занадто високі вимоги, які пред’являють мама і тато по відношенню до свого чада;

Ø Немотивовані вимоги та заборони до дітей з боку дорослих;

Ø Занижена самооцінка дитини;

Ø Надмірно висока ступінь збудливості, пов’язана з неправильною роботою нервової системи.

Конфліктна поведінка дитини – це сигнал, що і з вами, шановні батьки, щось не так. Тому будьте готові змінити свою поведінку.

Ознаки агресивності:

ü впертість, прагнення все заперечувати, відмовлятись.

ü забіякуватість, дратівливість;

ü напади гніву, вибухи злості;

ü намагання образити, принизити;

ü егоцентризм, невміння розуміти інтереси іншого;

ü самовпевненість, завищена самооцінка.

Знання правил, установлених у доброзичливій формі з боку батьків, робить життя дитини більш усвідомленим, організованим, а також створює відчуття безпеки й внутрішнього комфорту.

Що робити з агресивною дитиною:

v Замисліться над причинами такої поведінки.

v Якщо причина агресивності – дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.

v Не карайте малюка фізично, не кричіть, не звинувачуйте дитину у вчиненому. Це не допоможе.

v Спробуйте заспокоїти дитину, відвернути її увагу.

v Поговоріть з дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.

ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Встановіть межі дозволеності.

2. Чіткі рамки допустимої поведінки дитини повинні базуватися на фундаменті сердечної близькості.

3. Встановлені межі повинні відповідати віку й не повинні вступати в протиріччя з потребами дитини.

4. Встановлюйте межі, які дають можливість маленьких перемог.

5. Всі правила, вимоги, обмеження й заборони повинні бути погоджені між батьками й тими, хто бере участь у вихованні дитини.

6. «Наслідки (санкції) повинні випливати безпосередньо з поганої поведінки»

За що не можна карати дітей

Помилки. Наші діти народжуються без життєвого досвіду і це нормально, що вони помиляються, адже, саме таким чином вони вчаться і вдосконалюються.

Негативні емоції. Як і кожен дорослий наші діти також піддаються стресу, вони можуть злитися та проявляти негативні емоції, вони мають на них право і краще чим карати, допоможіть дати вихід цим емоціям.

Ненавмисна шкода. Дитина вчиться обережності, не буває такого, що все виходить з першого разу, поясніть, покажіть як правильно робити, а малюк буде пробувати зробити це сам. І повірте, з кожним разом це буде вдаватися все краще і краще.

Незгода з батьками. Таким чином дитина вчиться бути лідером та показує свою значимість. Не карайте, а пояснюйте, будьте авторитетом і прикладом для своєї дитини.

Активність. Важлива складова наших малят, адже, саме активність допомагає дитині справлятися з надмірним накопиченням енергії! Навіть на людях давайте дитині можливість виплеснути цю енергію, адже, разом з цим можуть виходити і негативні емоції.

Відмінність від інших. Кожна людина індивідуальність з різним набором ДНК, тому не можливо бути схожим на когось фізично чи психологічно, як би вам того не хотілося, не карайте дитину за те, що вона не схожа на сина чи доньку подруги, краще змиріться з тим, що ваша дитина інша, але це не заважає бути особистістю, допоможіть їй знайти сильні сторони та розвивайте їх.

Що робити, якщо карантин не під силу?

«На катастрофі цивілізації можна

заробити анітрохи менше,

ніж на створенні її»

Можна коротко пробігтися по всіх пунктах. Але для початку потрібно зрозуміти, що будь-які різкі зміни мають на увазі кризу. А під час кризи слід пристосовуватися і шукати варіанти для виживання.

Отже, як прожити цей період і внутрішньо збагатитися?

Треба зауважити, що паніка породжує хаос. А в період проживання сильних почуттів людина здатна на будь-які помилки. Страх дезорганізує, «садить» серце і погіршує самопочуття. Що можна зробити, щоб уникнути ці прикрості?

1. Дотримуватися режиму як і раніше. Нічого суттєво не змінилося, навіть якщо ви не працюєте на дому, можна подумати, що ви можете змінити в своїй професії, чому навчитися новому, що вдосконалити. Тому – встали зранку, як зазвичай, і за роботу «в пошуках сенсу»

2. Не моніторьте соціальні мережі, не шукайте підтвердження своїй тривожності. Більш того, визначте час, коли ви зможете просто відключити телефон і комп'ютер. І замість цього прочитати книгу, поговорити з дитиною або подзвонити друзям.

3. Приймайте вітаміни. Це важливо! Якісно харчуйтеся. Не забагато, а якісно! Красивий, невеликого розміру посуд, виделка, ніж, корисна їжа, доглянутий зовнішній вигляд, правильна постава. Ви не вдома. Ви в ресторані! Слідкуйте за собою! Не заїдайте тривогу і нудьгу. Якщо ж їсти хочеться часто і вибірково, значить, ви заїдаєте свій психологічний стан. Це емоційний голод.

Що робити в такому випадку?

• Віджатися 10 разів, включити музику - потанцювати. Порухатися - переключитися. Через деякий час голод пройде.

• Випити склянку води.

Якщо почуття голоду не минуло, значить, ви зголодніли. Поїжте.

4. Приділіть увагу тому, на що зазвичай не вистачало часу. Не запускайте зовнішній вигляд. Красивий зручний одяг, чисте волосся, доглянуте обличчя підвищать настрій і самооцінку.

5. Спілкуйтеся з близькими. Цінуйте час, наданий вам. Його не так багато, як здається.

6. Вивчіть практичні методики з управління своїм станом. Благо, їх дуже багато в мережі та в інтернеті. Знайдіть те, що вам потрібно саме зараз.

7. Засвойте дихальні вправи, йогу, або просто фізичні вправи для себе. Це буде підіймати ваш тонус кожного дня.

8. Спіть достатньо, не забувайте про приємності. Перегляд вечірнього фільму з близькою людиною, мультфільми з дітьми, казки на ніч дітям, на які раніше не вистачало сил. І чоловік теж нехай послухає. Це заспокоює та зближує.

9. Дотримуйтесь ритуалів дня. Знайдіть їх або згадайте, зафіксуйте. Це може бути кава рано вранці перед вікном, коли всі ще сплять. Зарядка для тіла та обличчя. Догляд за собою. Будь-який ритуал, що дасть вам сигнал початку дня.

10. Піднімайте кваліфікацію, вчіться, подумайте, чим можете збагатити свою професію. Що привнести нового або згадати добре забуте старе. Не відкладайте на потім. Потім не буде. Світ стрімко змінюється, і він вимагає від нас гнучкості.

Важливо!

Можливо, спершу, захочеться зайнятися прибиранням в квартирі, розгрібати завали, мити, драїти, звільняючи простір. Це нормально, якщо і затягнеться на довго. Якщо це знімає тривогу і здається зараз необхідним - робіть. І не женіться за успіхом! Не переймайтеся. Дайте час на проживання адаптації до нових умов життя. Визначте, скільки часу вам для цього необхідно.

Не комплексуйте і не сваріть себе! Не змагайтеся з іншими! Будьте собою. Зараз.

Як говорити з дітьми про коронавірус. 7 порад від експертів

В українських школах та садочках додатково перевіряють температуру дітей.

Тож ваші малюки, напевне, вже чули новини про коронавірус та навіть встигли злякатися.

Не дивно, адже дитяче сприйняття світу відрізняється від суджень дорослої людини.

Поширення незрозумілої інформації про смертельний вірус може викликати в дитини почуття небезпеки та спантеличення, пише Huffpost.

Видання пропонує добірку порад, які допоможуть спокійно поговорити з дитиною про коронавірус.

До обговорення проблеми долучилися експерти у сфері дитячої психології – Марк Рейнек, Рейчел Томасян та Робін Гудман.

1. Тримайте під контролем власні емоції

Перш ніж говорити з дитиною про небезпечне захворювання, переконайтеся, що контролюєте власну тривогу та страх.

Адже діти часто віддзеркалюють емоції батьків.

"Маленькі діти беруть приклад зі своїх батьків, стосовно того як реагувати на незрозумілій їм ситуації.

Діти одразу зрозуміють спокійні ви чи стурбовані, й будуть поводитися аналогічно", – пояснює Марк Рейнек, директор та старший психолог Інституту дитячого розуму.

Якщо дитина відчує стурбованість батьків, то гіперболізує небезпеку в своїй уяві.

Що робити, якщо ви запідозрили у себе коронавірус. Алгоритм дій

2. Станьте ініціатором розмови

Не потрібно боятися піднімати цю тему, якщо дитина сама ще не запитувала.

Ви можете стати для неї надійним джерелом інформації.

Цій розмові не варто приділяти якоїсь надмірної уваги, можна просто підняти тему під час звичайної бесіди за обіднім столом.

"Хочете ви цього чи ні, але ваша дитина, ймовірно, вже чула про коронавірус по новинах або від однолітків.

Саме тому я завжди рекомендую зіграти на випередження.

Поговоріть зі своїми дітьми про речі, які можуть налякати, перш ніж вони почують більш страхітливу версію від однокласників", – каже Рейчел Томасян, ліцензований терапевт з питань шлюбу і сім'ї.

3. Запитайте, що вони вже знають про коронавірус

Відкриті запитання допоможуть оцінити знання ваших дітей, а також їх емоційний стан.

Заохочуйте малечу висловлювати свої почуття.

Проаналізувавши сприйняття дитини, можна визначити, яким чином далі будувати розмову.

Крім того, буде можливість підкоригувати дитячі знання, щоб сформувати реалістичне уявлення про ситуацію.

"Зараз багато новин про сезон грипу, мені цікаво, що ти чув про це", – такий початок розмови пропонує Робін Гудман, клінічний психолог і арт-терапевт.

Експерт рекомендує повсякчас нагадувати дитині про те, що ви готові її вислухати та відповісти на будь-які запитання.

4. Спілкуйтеся з дитиною правильно

Інформувати дитину потрібно зрозумілою мовою, відповідно до її віку.

Тільки тоді вона зможе зрозуміти проблему та перестати тривожитися.

"Батьки повинні підходити до розмови зі своїми дітьми про коронавіруси зі по-різному, зважаючи на вік та рівень розвитку.

Гарне практичне правило – використовувати тільки ті слова, які ваша дитина вже розуміє", – дає пораду Рейчел Томасян.

Діти до 6 років

Дітей до 6 років не потрібно навантажувати зайвими деталями, як назва вірусу або глобальна загроза захворювання – вони ще не готові це усвідомити.

Замість цього поговоріть з дітлахами про мікроби, як люди хворіють, і про те, що ми можемо зробити, щоб залишатися здоровими.

Будьте уважні до розмов, які ведете з вашим партнером або дітьми старшого віку, перед малечею.

Якщо діти почнуть ставити якісь запитання – запевніть їх, що ваша сім'я здорова і в безпеці.

Чому руки треба мити з милом і скільки часу

Діти шкільного віку

Дітям шкільного віку можете розповісти більш конкретну інформацію про спалах вірусу – що це таке, як він поширюється, як запобігти захворюванню.

Але тримайтеся подалі від розмов про смерть, особливо якщо ваша дитина молодшого шкільного віку.

Підкресліть, що дорослі роблять все можливе, щоб забезпечити безпеку та захист.

Обмежте перегляд напружених телевізійних новин, які можуть викликати занепокоєння.

В громадських місцях діти можуть побачити людей, які носять медичні маски.

Такий зовнішній вигляд підсвідомо викликає страх, тому потрібно пояснити, для чого дехто одягає захисні маски, та в яких випадках це доречно робити.

Про симптоматику коронавірусу краще розповісти, провівши аналогію із звичайною застудою, якою дитина хворіла раніше.

Розмова з підлітками

Зрозуміло, що більшість підлітків активно користуються соціальними мережами і вже точно чули про коронавірус.

Тут немає сенсу приховувати інформацію, краще, навпаки, шукати разом відповіді на запитання.

При цьому бути уважними до різноманітних теорій та чуток і використовувати перевірені джерела.

Якщо ваш підліток занепокоєний поширенням коронавірусу, нехай обов'язково розповість про свої страхи.

Зі свого боку нагадайте йому про минулий досвід вирішенням якоїсь проблеми.

5. Продемонструйте свою підтримку

Говоріть про проблему стільки, скільки дитині необхідно, щоб відчути себе у безпеці.

Вона повинна розуміти, що у будь-який час може прийти до вас із запитаннями, а обов'язок батьків – її захищати.

Реагуйте на потреби дитини, підтримуйте та проявляйте свою турботу.

6. Будьте чесними зі своїми дітьми

Коли ваші діти приходять із запитаннями, відповідайте чесно, щоб уникнути плутанини чи непорозумінь.

"Чесність та прозорість є найважливішими.

Тривога процвітає, коли щось приховується.

Якщо у вас немає відповіді, зверніться до джерела, яке, на вашу думку, надає корисну та правдиву інформацію", – пропонує Марк Рейнек.

Не варто використовувати категоричні фрази, типу "ми всі налякані" або "ми тут нічого не можемо зробити".

Що світ вже знає про новий коронавірус

7. Дозвольте дитині контролювати ситуацію

Яким чином це зробити?

Показати, що вона може зробити, щоб не захворіти, а також впровадити здорові звички для всієї родини.

Це допоможе відчути почуття контролю.

"Не говоріть про профілактику, як про спосіб налякати дитину та змусити її мити руки.

Замість цього поговоріть про кроки, які ви всі збираєтесь робити, щоб попередити різні хвороби", – наголошує Рейчел Томасян.

Поради батькам:

6 способів підтримки дітей під час спалаху коронавірусу (COVID-19)

Поради психолога про те, як допомогти дітям впоратися з багатьма емоціями, які вони нині можуть відчувати

Коронавірусне захворювання (COVID-19) несе із собою тривожність, стрес і невпевненість. Особливо сильно їх відчувають діти різного віку. Різні діти справляються з такими емоціями по-різному. Але якщо у житті вашої дитини реальністю стали закриття школи, скасування подій або розлука з друзями, ваша любов та підтримка потрібні їй зараз як ніколи.

Ми поговорили з експерткою з підліткової психології, авторкою бестселерів, постійною оглядачкою New York Times та матір'ю двох дітей докторкою Лізою Дамур про те, як можна створити нормальні умови вдома під час «нової (тимчасової) реальності».

1. Будьте спокійні та ініціативні

«Батьки мають проявляти ініціативу та спокійно говорити зі своїми дітьми про коронавірусне захворювання (COVID-19), а також про важливу роль, яку діти можуть відігравати у підтримці свого здоров’я. Розкажіть їм, що хтось із вас в якийсь момент може відчути симптоми, які часто дуже схожі на застуду або грип, і що їм не потрібно надто лякатися цього, – рекомендує докторка Дамур, – Батьки мають заохочувати своїх дітей повідомляти їх про погане самопочуття або про переживання через вірус, щоб батьки мали змогу допомогти»

«Дорослі можуть співчувати тому, що діти нервують і переживають через COVID-19. Запевняйте своїх дітей, що діти та молоді люди, як правило, легко переносять захворювання, які може спричиняти інфекція COVID-19», – каже вона. Також важливо пам’ятати, що багато симптомів COVID-19 можна лікувати. «У зв'язку з цим ми можемо нагадати дітям, що є багато ефективних речей, які ми можемо робити, щоб захистити себе та інших людей і при цьому краще контролювати обставини: часто мити руки, не чіпати обличчя та підтримувати дистанцію з іншими людьми». «Інша річ, яку ми можемо зробити – це допомогти їм подивитись навколо себе. Скажіть дитині: «Слухай, я знаю, ти відчуваєш справжнє занепокоєння через ймовірність зараження коронавірусом, але за допомогою тих речей, які ми просимо тебе робити – мити руки, залишатися вдома – ми також дбаємо про інших людей у нашій громаді. Ми думаємо і про людей навколо нас».

2. Дотримуйтесь рутини (розпорядку дня)

«Діти потребують розпорядку. Ось так. І все, що ми маємо дуже швидко зробити зараз – це розробити новий розпорядок, аби кожен і кожна з нас спокійно прожили ці дні, – говорить докторка Дамур, – Я наполегливо рекомендую батькам забезпечувати, щоб у дітей був розпорядок дня, який може включати в себе ігровий час, коли дитина може за допомогою свого телефону зв’язатися з друзями, та час, вільний від гаджетів. Також обов'язково має бути час на допомогу батькам із хатніми справами. Нам потрібно думати про те, що ми цінуємо, і вибудувати такий розпорядок, який це максимально відображає. Для наших дітей буде великим полегшенням жити за передбачуваним графіку і знати, коли вони мають працювати, а коли вони можуть пограти».

Ліза Дамур пропонує залучити до складання розпорядку і самих дітей: «Дітям 10-11 років я б запропонувала створити розпорядок самостійно. Дайте їм подумати про ті речі, які слід включити в їхній день, а потім попрацюйте з тим, що вони створять. Що стосується дітей молодшого віку, все залежить від того, хто про них піклується (я розумію, що не всі батьки залишаються вдома, щоб це робити). Структуруйте свій день так, щоб спершу зробити всі потрібні дітям речі: від шкільних завдань до інших справ, а потім вже переходьте до інших речей. Для деяких сімей зробити всі рутинні справи на початку дня буде найкращою стратегією. Іншим сім'ям може бути краще розпочинати робочий день трохи пізніше, після довгого сну та спільного сімейного сніданку». Батькам, які не мають можливості слідкувати за тим, що роблять їхні діти протягом дня, докторка радить спільно з тими, хто піклується про дітей, подумати про різні варіанти розпорядку дня та обрати той, який спрацює найкраще.

«Будьте готові, що вони будуть дуже засмучені та дуже переживатимуть через втрати, які вони відчуватимуть. Підтримайте їх і кажіть їм, що відчувати сум – цілком нормально».

3. Дозвольте дітям відчути свої емоції

Коли закриваються школи, це означає скасування шкільних вистав, концертів, спортивних матчів та заходів, пропуск яких через коронавірусне захворювання (COVID-19) стає приводом для сильного розчарування. Порада докторки Дамур номер один – дозвольте дітям посумувати. «У житті підлітків це великі втрати. Для них вони більші, ніж для нас, оскільки ми вимірюємо ці речі відповідно до свого життя та досвіду. Будьте готові, що вони будуть дуже засмучені та дуже переживатимуть через втрати, які вони відчуватимуть. Підтримайте їх і скажіть їм, що відчувати сум – це цілком нормально».

4. Запитуйте у дітей, яку інформацію вони отримують

Про коронавірусне захворювання (COVID-19) шириться багато дезінформації. «Дізнайтеся, що саме ваша дитина чула про захворювання і що з цього вважає правдою. Недостатньо просто повідомити своїй дитині точні факти про вірус, тому що якщо вона вже десь чула якусь дезінформацію, вона просто поєднає її з тим, що їй скажете ви. Тому важливо, щоб ви запитували, що саме ваша дитина вже знає про коронавірусне захворювання, і одразу допомагали дитині розбиратися, якщо бачите, що вона заплуталася. Дізнайтеся, що ваша дитина вже знає, і давайте перевірену інформацію, щоб привести дитину до правильного розуміння».

Якщо у них є запитання, на які ви не знаєте точної відповіді, не намагайтесь вигадати відповідь. Використовуйте це як можливість знайти інформацію разом. Використовуйте у якості джерел інформації веб-сайти організацій, яким можна довіряти – такі, як ЮНІСЕФ та Всесвітня організація охорони здоров'я.

Багато дітей стикаються з булінгом у школі чи в Інтернеті через спалах коронавірусного захворювання (COVID-19). Ваші діти мають знати, що ви завжди допоможете їм, якщо над ними знущатимуться. «Найкращий спосіб подолати будь-який вид булінгу – залучати свідків, – говорить докторка Дамур, – Не слід очікувати, що діти самостійно дадуть відсіч кривдникам. Скоріше, ми повинні заохочувати їх звертатися за допомогою та підтримкою до друзів чи дорослих».

5. Організовуйте радісні події

Коли мова йде про те, як впоратися із важкими емоціями, «привертайте до себе увагу своєї дитини і намагайтеся врівноважити розмови про почуття з радісними подіями. Дозвольте дітям відволікатися від смутку». Влаштовуйте раз на декілька днів ігрові вечірки або разом готуйте їжу. Докторка Дамур використовує час вечері для спілкування зі своїми дочками. «Ми вирішили, що збираємось вечеряти разом щовечора. Ми об'єднуємося в пари та розподіляємо обов'язки приготування сімейної вечері».

Підліткам слід дозволити деяку свободу у користуванні їхніми гаджетами, але не в будь-який час та за будь-яких обставин. Докторка Дамур радить сказати прямо своїй дитині про те, що ви розумієте, скільки зараз в неї з'явилось вільного часу, але проводити весь цей час у соцмережах через гаджети – це не дуже гарна ідея. «Запитайте свого підлітка: «Як нам із цим бути?». Запропонуйте йому скласти план користування гаджетами і скажіть, що ви думаєте про цей план»

6. Слідкуйте за власною поведінкою

«Звісно, батьки теж відчувають тривогу, а наші діти зчитують наші емоції, – пояснює докторка Дамур, – Я раджу батькам робити все, що в їхніх силах, аби керувати власною тривогою і не накручувати дітей власними страхами. Це означає, що іноді треба стримувати важкі емоції, особливо, якщо вони дуже інтенсивні».

Діти покладаються на своїх батьків у питаннях безпеки. «Важливо, щоб ми пам'ятали, що ми водії автівки, в якій наші діти – це пасажири. І тому навіть якщо ми відчуваємо занепокоєння, ми маємо керувати автівкою так, аби наші пасажири почували себе в безпеці».

Авторка інтерв'ю та статті – Манді Річ, контент-райтерка ЮНІСЕФ

Поради психолога

для батьків та дітей.

« Як пережити кризу, впоратись із емоціями та знайти рівновагу під час карантину».

Поради психолога

для батьків та дітей.

« Як пережити кризу, впоратись із емоціями та знайти рівновагу під час карантину».

Коронавірусна інфекція «закрила» людей вдома.

Як із цим справлятися?

1.«Перелаштуйте життя на нові рейки»

Стрес впливає на наш імунітет. Як не піддатися стресовому стану?

Треба почати з того, що ми вже піддалися стресу. Бо чим кардинальніші зміни, тим більше вони викликають напруження і стрес. Не варто мати ілюзій, що ми йому не піддаємося. Але стрес є для того, щоб зрозуміти, що щось відбулося. Це нормальний стрес – щоб мобілізуватись, щоби перелаштувати своє життя на інші нові рейки. Але є стрес надмірний, некорисний.

Нормальним є переживати. Ми заскочені зненацька, тому спочатку виникає шокова реакція, потім вона переходить у злість, бо всі плани змінилися, не до кінця зрозуміло, як діяти. Наступна стадія – це втрата стабільності та спроба повернути все як було, а за нею депресія. Нам доводиться робити те, до чого ми не звикли. В тому числі, сидіти вдома. Не всі люблять турбуватися про своє фізичне, психічне, ментальне здоров’я. Але є позитив, що після такого суму приходить прийняття нового досвіду і тоді ми можемо адаптуватися до нового життя. Втім, коли ми затримуємося на якійсь стадії надто довго, ми не можемо зорієнтуватись. Якщо відчуваємо сильне пригнічення, настрій не змінюється і немає періоду полегшення, то потрібно звертатись по допомогу чи самостабілізуватися.

А як можна собі самому допомогти?

Паніка виникає тоді, коли ми чітко не можемо зрозуміти, якою точно є небезпека, але емоції нам говорять, що відбувається щось страшне. І ми починаємо боятися. Тому насамперед потрібно вгамувати емоції. Що ми можемо для цього зробити?

1. Перш за все старатися лишитися автором своєї поведінки, тобто, встановити для себе режим дня. Вранці бажано робити помірні фізичні навантаження, впродовж дня повторювати звичні ритуали. Важливо також включитися на те, щоб допомагати іншим, а також дякувати за те, що є хорошого в сьогоднішньому дні. Таким чином, ми включаємо гормональну хвилю окситоцину. Коли ми допомагаємо іншим, то організм нагороджує нас цими гормонами: ми допомагаємо іншим і від цього відчуваємо в собі ресурси, що все гаразд.

2. Що варто робити, коли щось піде не так, до кого я можу звернутися, відповідно, скласти список із п’яти людей.

3. .Визначити, що ми будемо робити, якщо виникне панічний настрій –

Ø включити музику,

Ø почитати книжку,

Ø посадити квіти,

Ø відшукати ресурсні активності, які раніше мені подобалися,

Ø почати малювати або вивчати англійську.

Під час кризи потрібно мати план "А" (що я роблю) і план "Б" (що я робитиму, якщо карантин триватиме довше і якщо я не зможу відновити робочу активність).

Я би рекомендувала зараз придумати ще план "С" (альтернативну діяльність). Багато бізнесу переходить в онлайн-формат. Чим я можу ще займатися, які можливості мені дає обмеження у пересуванні? Можливо, можна створювати групи, де ви зможете бути експертом. Зараз багато людей проводять вебінари.

2.«Створіть в уяві безпечне місце»

Що ще можна зробити? Дуже допоміжними є техніки, розроблені психологами.

Серед них є техніка на візуалізацію – науково доведено, що застосування активної уяви, коли ми думаємо і пригадуємо приємні образи, здатно суттєво покращувати наш стан. Вони для нашого мозку діють приблизно, як реальність.

Ми можемо сконструювати у своїй уяві образ безпечного ресурсного місця, яке ми відвідуватимемо упродовж дня. Сама думка про це безпечне місце нагадуватиме нашій психіці, нашому внутрішньому стану, що ситуація з часом стабілізується. Вона впливає на нашу нейробіологію і активує нейронні зв’язки в мозку, які відповідають за стабільність. Ця вправа хороша після пережитого стресу, негативних думок і переживань. Там ми можемо відновитися і набратися сил, щоб рухатися далі.

Наприклад,:

Так само мають значення дихальні техніки, які допомагають перевести нервову систему у стан розслабленості. Ця вправа називається «4-2-6», де на 4 ми робимо вдих, на 1-2 затримуємо повітря і робимо дещо довший видих, начебто видихаючи з себе стрес.

Власне, цей видих виводить психіку з активного режиму у «заспокойся та розслабся». Ця техніка базується на нейрофізіології.

3.«Розподіліть між собою ролі»

Бізнес переходить онлайн, школярі на дистанційне навчання, а мамам доводиться організовувати роботу у домашніх умовах? Як їм впоратися і все поєднати?

Мамам справді складно. Але тут також стане в пригоді «план А», якщо я справляюся з дітьми – залучити максимально домашніх, розробити по годинах режим дня, і знайти час для себе. «Зробити з себе добру маму».

Основний зміст самодопомоги при стресі полягає у розумінні, що нам потрібно відновлюватися. Тому треба розподілити між всіма у домі ролі, хто в який час бере основну опіку над дітьми.

Але так само передбачити «план Б» – що я роблю, коли не справляюся. Адже мами часто беруть на себе забагато, тоді потрібно попросити про допомогу, близькі можуть і не здогадуватись, що вам важко. Треба навчитися просити про допомогу.

Для дітей

Можна знайти в мережі багато списків активностей, які можна робити з дітьми.

v Для дітей можна стягнути «Цікаву науку», якісь науково-популярні речі,

v мультики можна включати англійською мовою,

v знайти 100 ігор, серед яких, можливо, будуть ігри, забуті з дитинства.

Через карантин вся сім’я опиняється цілодобово в одному просторі.

Як тут співіснувати, поважати межі одне одного?

v Важливо вранці і ввечері говорити один одному, за що ми вдячні.

Такі ритуали показуватимуть, які речі для нас є справді цінними. Поруч перебувати важко, бо у кожного має бути свій особистий простір, свої переживання, але, якщо ми будемо дякувати і цінувати, то будемо менш прискіпливими до неприємних дрібниць.

Чим краще розподілити ролі – тим менше буде непорозумінь. В кожного буде своя відповідальність, повага до іншого.

Важливо також домовитись про час, коли кожен зможе побути наодинці з собою. Дуже важливо організовувати і спільні речі, на які не було часу раніше.

v Обговорити спільні плани на життя;

v Зробити спільну карту мрій;

Зараз з’явився час переоцінити, що є важливим для нас, а що ні, і як рухатись далі, коли ми вийдемо з цього шторму.

Увага! Підлітковий вік!

Особливістю підліткового віку є схильність до максималізму, поділ всіх ситуацій, людей та переживань на чорне і біле. Діти підліткового віку дуже інтенсивно відчувають та переживають як негативні, так і позитивні емоції та схильні впадати у відчай. Занурення дитини або підлітка в світ соціальних мереж – це так звана втеча від реального життя, від буденності. Причиною цього може бути почуття непотрібності, покинутості та одинокості, думками типу «Мене ніхто не розуміє»…

Сучасні діти компенсують нестачу уваги до себе в Інтернеті часто приєднуючись до різних соціальних груп та спільнот в мережі. Таким чином, реалізуючи свою потребу у розумінні, визнанні, спілкуванні та підтримці.

Дорослим варто пам’ятати, що дітям будь-якого віку потрібен час разом з найближчими, у взаємодії, в грі, коли дитину обіймають, говорять з нею на важливі теми (про життя, про любов, тривоги, страхи, про почуття). На жаль, часто батьки не мають або не вважають за потрібне приділяти час на такі «не дуже важливі», на їх думку, речі… Але набагато важливіше приділити час дитині, провести його разом, поговорити про важливе, зайнятися чимось цікавим і тоді дитина відчує у своїх батьках підтримку та опору, вона зможе довіряти їм та ділитися з ними важливими для неї темами.

Також батькам варто пояснювати дітям, яку загрозу становить певний контент у соціальних мережах. Наголошувати, щоб діти не спілкувалися з незнайомцями та не повторювали небезпечних дій, які пропонуються в соцмережах.

Завжди будьте уважними до своїх дітей! Пам’ятайте, що різкі зміни в емоційному стані дитини можуть свідчити про негаразди в її житті, а саме: втрата апетиту або імпульсивне ненажерство, безсоння або підвищення сонливості впродовж останніх декількох днів; часті скарги на соматичні хвороби; незвичне неохайне ставлення до свого зовнішнього вигляду; постійне почуття самотності, непотрібності, провини або суму; відчуття нудьги під час перебування у звичайному оточенні або виконання роботи, яка раніше приносила задоволення; втеча від контактів, ізоляція від друзів і сім'ї, перетворення у людину-одинака; порушення уваги зі зниженням якості роботи; відсутність планів на майбутнє; раптові напади гніву, навіть через дрібниці тощо.

Міністерство освіти і науки України запустило гарячу телефонну лінію психологічної допомоги та чат-бот у Telegram і Viber для батьків та вчителів, аби не допустити трагічних випадків з підлітками.

Національна дитяча гаряча лінія: 0-800-500-225 (безкоштовно зі стаціонарних); 116111 (безкоштовно з мобільних).

Чат-бот «Кіберпес» у Telegram і Viber допоможе дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу та анонімно отримати допомогу.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ САМООЦІНКИ ПІДЛІТКІВ:

ü завжди підкреслюйте все добре й успішне, що властиве вашій дитині. Це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру у майбутнє, покращує психологічний стан;

ü не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті тощо;

ü демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;

ü приймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є - не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі;

ü підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь негативним оцінюванням, не засуджуйте її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки проходить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;

ü слід тактовно і розумно підтримувати усі починання своєї дитини, які ведуть до підвищення самооцінки, особистісного зростання, фізичного розвитку, успішності власної діяльності і життєдіяльності: майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім'ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

У ВИПАДКУ, КОЛИ ВАШІ ДІТИ У ВІДЧАЇ,

СЛІД ПОВОДИТИСЯ НАСТУПНИМ ЧИНОМ:

1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.

2. Дитина має відчувати себе на рівних з вами, як з другом, що дозволить встановити з донькою або сином довірливі, чесні стосунки, кінець кінцем – довірити вам усю правду, те, що на думці у дитини.

3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.

4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не припускайтеся діяти як вчитель або експерт, чи розв'язувати кризу прямолінійно, що може відштовхнути дитину.

5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що замовчується нею, дозвольте їй вилити вам душу.

6. Не думайте, що вам слід говорити кожного разу, коли виникає пауза у розмові з дитиною, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

7. Виявляйте щиру участь і інтерес до дитини, не удавайтеся до допиту з пристрастю, задавайте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, а ніж складні, «розслідувальні» запитання.

8. Спрямовуйте розмову у бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям може повідомити про особистісні, хворобливі речі.

9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очами своєї дитини, приймайте її бік, а не бік інших людей, котрі можуть спричинити їй біль, або котрим вона може зробити боляче.

10. Надайте сину або доньці можливість знайти свої власні відповіді, навіть тоді, якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, що страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас відчувати себе безпорадними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід виробляти будь-які певні рішення, негайно змінити життя, або навіть рятувати її – ваш син або донька врятуються самі і врятують своє життя, слід тільки довіряти їм.

12. І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не говоріть нічого, але будьте поруч!

Гра в «ізоляцію».

Як адаптуватись до режиму «карантин» - поради психолога

На думку психологів, стався «інформаційний вибух» з приводу коронавірусу COVID-19. Вона корисна, необхідна та важлива. Втім, у соцмережах часто-густо розповсюджують пости, які викликають паніку або ж сміх. До прикладу, фейки про покарання батьків, чиї діти розгулюватимуть вулицею, чи заражені коронавірусом тропічні фрукти.

Такі новини викликають паніку, а вона, своєю чергою, губить імунітет, зокрема, коштом гормону стресу — кортизолу.

Інформаційне ж перевантаження призводить до стресу та змін у психіці в усіх без винятку вікових категоріях.

У психології існує п'ять стадій прийняття стресової події, які цілком можна застосувати й до прийняття пандемії коронавірусу:

1. Заперечення, яке фактично рятує психіку від гостроти удару на початку. На кшталт «так це десь там, у китайців», «до нас не дійде».

2. Злість — маркер болю: несправедливо й боляче, цього не має бути, пошук винних. Чадо протестує та сперечається із дорослими. Усе тому, що в ізоляції діти не можуть жити нормальним, звичним для них життям.

3. Торг — дії направленні на ухилення від удару (ознайомлення з рекомендаціями МОЗ, симптомами, покупка антисептиків і масок).

4. Депресія — приходить повне усвідомлення того, що відбувається насправді.

5. Прийняття — інтенсивність емоцій поступово знижується, з’являється можливість подивитися на світ навколо й спробувати жити по-новому.

«Всі сьогоднішні події — це те, чого раніше з нами не було, чого немає в нашому досвіді. Поряд з виконанням наказів, рекомендацій влади, медиків, щодо гігієни, ізоляції, поведінки, варто звернути увагу і на психологічний аспект карантинних заходів, пов’язаних з коронавірусом. Сьогодні батьки мають, як ніколи, багато вільного часу для спілкування з власними дітьми, якого так вкрай катастрофічно не вистачало у звичайному вирі життя».

Втім, для багатьох батьків, крім COVID-19, постала нова «загроза». Це спілкування із власним чадом, організація їхнього дозвілля в 4 стінах та вміння грамотно розкласти свої емоції на полички.

«Багато батьків здивовано помічають, що їхні діти виросли й стали «незнайомими». Стають більш помітними для батьків риси характеру, емоції, уподобання, інтереси дитини, які могли бути поза увагою, враховуючи щоденну зайнятість батьків і завантаженість дитини школою, гуртками, домашніми завданнями, спілкуванням з друзями».

Отже, чого не варто робити батькам:

• різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;

• примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;

• в жодному разі не варто зводити нанівець малечі. «Заспокійливі» висловлювання, на кшталт «Знайшов, про що переживати», «Тебе це взагалі не стосується, йди, пограйся», замінити на «Я розумію, що ти боїшся», «Я бачу, що тобі сумно, я тебе розумію».

• не варто обговорювати в присутності дітей невтішні сценарії, деталізуючи подробиці.

• не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться комедію чи мультики з дітьми. А «під фільм» приготувати домашні сухарики або какао з печивом.

«Золоті правила» для батьків:

• слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для малечі;

• пояснити, що боятись - це нормально. Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!

• щоб подолати негативні емоції, можна зробити мішечок для крику, або ж влаштувати битву подушками.

• підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.

• розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;

• по можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;

• сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;

• дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.

«Батькам у взаємостосунках між собою потрібно бути більш толерантними одне до одного, намагатися все обговорювати. Якщо партнер вже не витримує напруження, - потрібно дати можливість побути на самоті. Але це має бути взаємно, час для себе потрібно давати обом партнерам. В ситуаціях конфліктів між собою, батькам слід уникати ігнорування, приниження особистості партнера, егоцентризму і використовувати активне слухання, підкреслення значущості партнера. Будьте здоровими! Дотримуйтесь гігієни рук і розуму!».

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ САМОСТІЙНО ВИКОНУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ В СЕРЕДНІЙ ЛАНЦІ

1. Виконання розпорядку дня. Вам з дитиною треба заздалегідь вирішити, чи робити їм уроки після приходу зі школи або, наприклад, ввечері. Однак, після того, як приблизний час виконання домашніх завдань визначено, потрібно дотримуватися розкладу настільки чітко, наскільки це можливо. Через деякий час домашня робота стане просто природною частиною їх щоденного розкладу.

2. Розподіл завдань за ступенем складності. Доцільно запропонувати дітям починати виконання завдань з найлегших. Таким чином, у дітей виявляється виконаними більша частина завдань і вправ, що породжує почуття задоволеності.

3. Батькам не слід сидіти поруч з дитиною весь час, поки вона робить уроки. Бачачи, що батьки готові перебувати поруч, діти свідомо вирішують нічого не робити самостійно.

4. Спочатку перевірити те, що виконано правильно. Як правило, батьки в першу чергу звертають увагу на помилки своїх дітей. Дорослим варто взяти за правило відзначати, як добре школяр виконав ті завдання, які зроблені без помилок. А щодо завдань, в яких допущено помилку, сказати дитині: «Я думаю, що якщо ти ще раз перевіриш цей приклад, то у тебе може вийти дещо інша відповідь». Це спонукає учня повернутися до завдання без відрази і почуття провини.

5. Не дозволяти школяреві сидіти за уроками весь вечір безперервно. Це цілком нормально, якщо школяр весь вечір дійсно працює, і завдання насправді потребує стільки часу на виконання. Однак якщо дорослий бачить, що за годину або дві дитина майже не просунулася в його виконанні, то треба припинити марне заняття. У такому випадку доцільно написати вчителю записку, що пояснює те, що сталося, або зустрітися з педагогом.

6. Допомога при заучуванні інформації з підручника. Часто школярі не знають, на що їм треба звернути увагу в процесі читання навчального тексту. У більшості підручників в кінці кожного параграфа є питання. Батькам варто обговорити їх з дитиною до того, як вона почне читати підручник.

7. Батькам варто звертати увагу на невербальні сигнали. Відомо, що невербальні способи передачі інформації є не менш значущою частиною спілкування. Тому дуже багато сигналів, особливо негативних, можуть бути передані досить просто, навіть якщо батьки самі про це не підозрюють. Напружені пози, зітхання, підняті брови й інші «мови тіла» – все це є невербальними відповідями на промахи дітей. Якщо вони досить чуйні, то швидко приймуть ці сигнали. Це тільки додасть напруженість у ваші взаємини, пов’язані з домашньою роботою.

ПОРАДИ, ЯКІ МОЖУТЬ НАДАВАТИ БАТЬКИ СВОЇМ ДІТЯМ ПРИ ПІДГОТОВЦІ УСНИХ ТА ПИСЬМОВИХ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

При підготовці усних завдань

Пригадай, що розповідав вчитель на уроці.

Прочитай текст повністю, у разі необхідності скористайся малюнками, схемами, словниками.

Читай текст уважно, намагаючись запам’ятати найголовніше.

Щоб краще запам’ятати такий матеріал, як назви, визначення, дати, запиши їх у чернетці.

Закрий книгу і спробуй подумки уявити розділи або частини прочитаного тексту, спробуй переказати прочитане.

Прочитай текст ще раз, звертаючи особливу увагу на ті місця, які погано запам’яталися.

Розкажи прочитане «про себе» і вголос.

Якщо інформація погано запам’ятовується, можна написати короткий план прочитанного матеріалу і спробувати переказати зміст, використовуючи його.

При підготовці письмових завдань:

Уважно прочитай завдання, подумай, які правила необхідно застосувати у вправі; якщо забув, то подивися у підручнику.

Якщо необхідно, подивися, як виконувалися аналогічні завдання на уроці у класі.

Виконуючи завдання, пиши, не поспішаючи, але й не занадто повільно.

Не відволікайся на сторонні справи.

Якщо не зрозумілий зміст вправи, попроси допомоги у старших.

Важкі завдання спочатку запиши у чернетку, а після перевірки батьків запиши у зошит.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ,

ЯК ПЕРЕЖИТИ ДНІ ВИМУШЕНОГО КАРАНТИНУ З РОДИНОЮ

Беззаперечно, коронавірус кардинально змінив та змінює життя не лише нашої країни. Сучасній людині досить складно перебувати в ізоляції, і це стосується не лише обмеження пересування, соціальних контактів, роботи, відпочинку, хобі. Проте, основним випробуванням є перебування 24 години на добу усіх членів сім’ї разом. Дійсно, карантин може стати серйозною загрозою для деяких внутрішньосімейних стосунків або принаймні для нервової системи батьків. Сьогодні батьки мають, як ніколи, багато вільного часу для спілкування з власними дітьми, якого так вкрай катастрофічно не вистачало у звичайному вирі життя. Багато батьків здивовано помічають, що їхні діти виросли й стали «незнайомими». Стають більш помітними для батьків риси характеру, емоції, уподобання, інтереси дитини, які могли бути поза увагою, враховуючи щоденну зайнятість батьків і завантаженість дитини школою, гуртками, домашніми завданнями, спілкуванням з друзями.

Під час карантину загострюються всі ті сімейні непорозуміння та труднощі, від яких раніше можна було втекти на роботу або хоча б розчинитися у соціумі. Зараз тікати нікуди, оскільки всі перебувають у чотирьох стінах. Але це найкращий час для того, щоб вирішити всі проблеми, які виникають у стосунках з дітьми.

ü Дітям не потрібен «контроль», вони природно хочуть бути хорошими та слухняними для своїх батьків. Якщо поведінка дітей виходить з-під контролю, це означає одне – ви десь недопрацювали. Десь втрачений батьківський авторитет, десь порушена ієрархія або дитина не відчуває турботи чи безумовної любові.

ü Контроль потрібен хіба що за режимом. Необхідно прописати план дня для дитини. І у дні повинно бути не лише навчання! Окрім навчання, потрібно виділити час для фізичної активності, вільної гри, спланованих прийомів їжі, для релаксу і для нудьги. Особливо, коли дитина нудьгує Нудьгу я б поставила на перше місце, бо саме у ній народжуються класні ігри, які допомагають дітям адаптуватися до нової реальності.

ü Діти можуть зайняти себе самі, якщо не заважати їхньому природному розвитку. Вони вигадують власні ігри, досліджують світ і взаємодіють з батьками. Саме мультики та комп‘ютерні ігри заважають дітям гратися самостійно. Мультики - це готове рішення. Не працює фантазія, дитина не розвивається. Тим більше, що при передозуванні комп’ютерними іграми мозок дитини гальмує і її розвиток страждає.

ü Брак прогулянок компенсувати найважче. Але такі умови диктує реальність. Для найменьших можна відгородити частину кімнати (або використовувати балкон) для «прогулянок». Спробуйте пограти у таку гру: перевзуватися, переодягатися і виходити на балкон. Тримати певні іграшки лише на «території прогулянок». Це буде певна зміна обстановки. Зі стпршими дітьми можна виходити на короткі прогулянки в безлюдні місця.

Чого точно не варто робити батькам:

ü різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;

ü примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;

ü не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться сімейну комедію або пізнавальне відео з дітьми.

ü не варто обговорювати в присутності дітей останні новини та невтішні сценарії розвитку подій, деталізуючи подробиці.

«Золоті правила» для батьків:

• Слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для дітей. Боятись - це нормально! Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!

• Підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.

• Розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;

• По можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;

• Сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;

• дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.

Батькам у взаємостосунках між собою потрібно бути більш толерантними одне до одного, намагатися все обговорювати. Якщо партнер вже не витримує напруження, - потрібно дати можливість побути на самоті. Але це має бути взаємно, час для себе потрібно давати обом партнерам. В ситуаціях конфліктів між собою, батькам слід уникати ігнорування, приниження особистості партнера, егоцентризму і використовувати активне слухання, підкреслення значущості партнера. Будьте здоровими! Дотримуйтесь гігієни рук і розуму!

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО ОНЛАЙН

АБО ЯК ЗАХИСТИТИ ДИТИНУ В ІНТЕРНЕТІ

Для сучасних дітей та підлітків мережа Інтернет – це не просто віртуальна реальність, а повноцінна частина їхнього життя. Проте саме Інтернет все частіше стає джерелом небезпеки для дітей, наслідки якої не обмежуються втратою грошей чи особистих паролів у соціальних мережах, а й можуть коштувати дитині психічного здоров’я та майбутнього. Ми не можемо зупинити прогрес, але можемо зробити Інтернет безпечнішим для дітей.

Рекомендації для батьків

Звичайна людина не звикла бачити небезпеку в безневинному спілкуванні, але збоченці саме на це й розраховують. Якщо ваша дитина постійно переписується з кимось в мережі, це вже привід для посиленої уваги. Насамперед ви маєте знати про загрози, які існують в Інтернеті. Також необхідно розмовляти з дитиною про ці загрози, адже проінформований – значить озброєний.

Кожних 5 хвилин у мережі з’являється нове фото чи відео сексуального насильства над дитиною. Третина цих матеріалів припадає на селфі, тобто діти та підлітки роблять інтимні фото чи відео самостійно.

Дуже часто діти стають жертвами секстингу (Секстинг – це обмін сексуальними повідомленнями, фото чи відео із використанням засобів зв’язку, тобто надсилання в месенджерах чи соціальних мережах, чатах он-лайн ігор тощо).

Підлітки не вбачають в цьому реальної загрози, а думають лише, що це цікавий та безпечний спосіб пізнати свою сексуальність, отримати компліменти на рахунок своєї зовнішності за допомогою схвальних коментарів чи "лайків". Для школярів це може бути способом виразити свою довіру та симпатію до того, кому вони надсилають свої повідомлення, проте іноді такі дії можуть бути результатом примусу або шантажу (іноді навіть від реальних хлопця чи дівчини).

З моменту, коли підлітки поширюють або надсилають в приватні повідомлення такі фото, вони втрачають над ним контроль, адже видалити зображення може бути технічно складно, а інші користувачі можуть зберігати їх та використовувати на власний розсуд. Внаслідок цього діти можуть зазнавати психологічних травм через відчуття провини, цькування з боку однолітків та засудження з боку громади.

Ще одна загроза, яка чекає на дітей та підлітків в мережі Інтернет - це кібергрумінг (або он-лайн - грумінг – налагодження довірливих відносин з дитиною з метою подальшого сексуального насильства в Інтернеті чи офлайн.

Наразі в Україні не є (не вважається) злочином. Злочинці з усього світу знайомляться у соціальних мережах та он-лайн-іграх з дітьми в Україні та вимагають у них робити сексуальні дії перед камерою. Також це може бути підготовкою до злочину в реальному житті.

Сексторшен – це налагодження довірливих стосунків з дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових інтимних фото або відео матеріалів чи грошей.

Особливість сексуального насильства над дітьми в он-лайні полягає в тому, що матеріали із насиллям залишаються в Інтернеті та транслюються по всьому світу. Кожен новий перегляд подібного відео – це нове ґвалтування дитини. Все подальше життя дитини може супроводжуватися страхом, що ці матеріали побачать і впізнають її.

У країнах з розвинутим законодавством у цій сфері вже є випадки судових рішень, якими визнано факт зґвалтування через Інтернет.

Як захистити дитину вже зараз?

Варто встановити на комп’ютер та смартфон дитини програму Батьківський контроль. Це технологічне рішення дозволяє:

ü налаштовувати доступ до мережі за віком;

ü блокувати сайти та додатки з неприйнятним контентом;

ü обмежити користування смартфоном та додатками, наприклад, на час занять у школі або вночі;

ü перевіряти розташування дитини та отримувати повідомлення про її місцеперебування;

ü контролювати рівень заряду телефону тощо.

Щоб дізнатися більше як уберегти дітей в мережі Інтернет від шкідливих матеріалів, кібербулінгу, суїцидальних Інтернет ­– спілок та сексуального насильства, також радимо батькам ознайомитися із тематичними матеріалами на порталі «Дія» https://osvita.diia.gov.ua/courses/serial-dlya-batkiv-onlayn-bezpeka-ditey

З підлітками варто переглянути та обговорити відео сюжет рекомендований та адаптований до перегляду інформаційною компанією «Скажи ні сексуальному примушенню дітей та вимаганню в Інтернеті» https://www.youtube.com/watch?v=b-gaa9ZI2JE

Якщо ваша зазнала насилля сексуального характеру в Інтернеті, варто повідомити у поліцію за телефоном 102 або зателефонувати на Національну гарячу дитячу лінію 116 111. Також необхідно звернутися до кіберполіції https://cyberpolice.gov.ua/contacts/

Пам’ятайте, що Інтернет – це безліч можливостей, але ж разом із тим – це безліч загроз. І лише об’єднавши наші зусилля ми зможемо уберегти дітей від новітніх загроз, які еволюціонують кожного дня.

Як подолати синдром емоційного вигорання батькам

1. Почніть більше відпочивати

Під час невеликого відпочинку організм відновить сили, і незабаром ви повернетеся до своїх звичних справ з абсолютно іншим настроєм.

2. Навчіться просити про допомогу

Попросіть близьких допомогти вам з дитиною, зніміть з себе хоча б частину щоденного навантаження. Просіть надати вам будь-яку посильну допомогу: виконати домашні справи, дати гроші в борг.

3. Приймайте недоліки свої та інших людей

Прийміть той факт, що всі люди різні, і ніхто не ідеальний.

4. Відкладіть другорядні справи

Навчіться скидати «баласт»: забудьте другорядні справи, які збиралися переробити, відкладіть їх, подумайте про себе, адже виснажені батьки не зможуть повноцінно справлятися зі своїми батьківськими обов'язками.

5. Висипайтеся

Забезпечте собі стабільний восьми-дев'яти годинний сон. Щоб уникнути виснаження організму, слід висипатися хоча б кілька разів на тиждень. Буде добре, якщо ви навчитеся лягати до опівночі і вставати не пізніше сьомої-восьмої ранку.

6. Шукайте внутрішній ресурс

Використовуйте всі можливі ресурси, які допоможуть вам поліпшити емоційний стан.

7. Позбавляйтеся від почуття провини за власні задоволення

Якщо ви відчуваєте провину за те, що зробили щось для себе. Пам'ятайте, що діти тонко відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви відчуваєте себе радісними, щасливими, відпочившими, то такий же душевний підйом будуть випромінювати і ваші діти.

8. Регулярно харчуйтеся і гуляйте на свіжому повітрі

Прогулянки по 40 хвилин на день можуть істотно поліпшити ваш емоційний стан.

Ресурсне самовідновлення в перехідний період.

Практичні техніки.

Під час вимушеного карантину гостро відчувається обмеження головної людської цінності – свободи. Виникає враження, ніби їдеш з комфортом в машині, нікуди не поспішаючи, і раптом вона зупиняється на повному ходу. І ти не розумієш, що відбувається. Ти не знаєш, що робити і як тепер бути ...

Замкнутий простір, відсутність можливості в прийнятті власних рішень розхитує психологічний стан людини і зводить її ресурси нанівець. Ресурс – це те, що може допомогти пережити будь-який складний період без суттєвих втрат. Адже ніхто з нас не знає, з чим прийдеться зіткнутися в майбутньому.

Ресурсний стан - це наповнений, збалансований, рівний, гармонійний стан. У цьому стані нам добре, все подобається, все влаштовує, ми задоволені життям. Ресурсність - це про наповненість своїх дефіцитів і задоволеність потреб. Щоб перебувати в ресурсному стані, важливо усвідомлювати про себе, чого я хочу і чого потребую. І давати собі це, піклуючись про себе.

Як же можна поповнити свій ресурс?

По – перше, можна використовувати техніку Фрірайтинг, відому з 70-х років минулого століття ( Пітер Елбоу) Ця письмова техніка допомагає увійти в творчий стан і отримати доступ до прихованих в глибинах нашої душі ідей і знань, врівноважує та гармонізує внутрішній стан.

Вранці або ввечері, коли вам ніхто не заважає, візьміть будильник, ручку і кілька чистих аркушів паперу. Поставте будильник на короткий проміжок часу (зазвичай від 5 до 20 хвилин), та починайте писати все, що приходить в голову (на обрану тему або без неї), поки він не продзвонить. Пишіть швидко, не зупиняючись і не перечитуючи вже написане. Не намагайтеся писати так, щоб це комусь сподобалося. Якщо ваші думки несподівано прийняли інший напрямок, не кажіть собі «це нерозумно, треба зупинитися», а продовжуйте записувати далі. Не виправляйте помилок, нічого не закреслюйте, не стежте за граматикою і пунктуацією, логікою і стилем. Головне ваше завдання - залишатися в потоці. Пишіть повними реченнями, будьте якомога точніші в деталях - описуйте фактуру, запах, звуки та інше. Однак, якщо потрібно вибирати між детальністю і швидкістю, вибирайте швидкість. Це важливо.

Закінчивши роботу, зробіть перерву і уважно прочитайте написане (краще вголос - так текст сприймається вірніше). Відзначте живі фрагменти, які можна зберегти для подальшої роботи. Якщо у вас виникли ідеї або питання, зафіксуйте їх. Зверніть увагу, чи можна написані ідеї та думки втілити в життя.

Для фрірайтингу можна використати наступні теми:

1. Про що я дійсно мрію?

2. Три вчинки, якими я пишаюся

3. За що я вдячний своїм батькам?

4. Яким буде мій ідеальний день?

5. П'ять щасливих моментів в моєму дитинстві

6. Про що я шкодую?

7. Десять людей, які мене надихають і чому. У чому я хочу бути схожим на них? Чому навчитися?

8. Мої головні досягнення за 5 років. Розкажіть докладніше про 3 з них

9. За що ви вдячні Богу, світу або Всесвіту. Напишіть великий список

10. Ваше питання. Напишіть свої роздуми на цю тему.

«Назвіть свої ритуали дня» ... що вам допомагає жити і дає ресурс. Що ви любите робити, що вас радує і дає бажання жити.

Запишіть 5 своїх ритуалів.

Наприклад, чашка зеленого чаю - ваш ресурс. Це означає: коли ви п'єте чай, ви просто п'єте чай. Будь-яка негативна інформація в мережі або реальності, яка не загрожує вашому життю, уходить в цей момент на задній план.

Ви п'єте чай ... і нехай весь світ зачекає.

Ви читаєте, малюєте, займаєтеся йогою, розтяжкою та інше.

І ні на що інше не звертаєте уваги.

«Добрі новини»

Фіксуйте, записуйте або відзначайте три хороші новини кожен день.

Алгоритм: шукати - записувати - фіксувати увагу на хороших новинах

Сонечко світить, розпустилася квітка на балконі - це хороші новини.

Подруга зателефонувала і розказала щось приємне - це теж хороші новини.

Відзначайте щодня.

«Дихання по квадрату»

Якщо відчуваєте тривожність, уявіть квадрат і дихайте, переводячи погляд

вдих -вертикальні

видох - горизонтально

Наприклад, на рахунок 4

Вдих - на 4 рахунки

Видих - на 4 рахунки

Між вдихом і видихом затримуємо дихання теж на 4 рахунки.

Через кілька хвилин ви повернетеся в спокійний стан і тоді зможете приймати рішення.

Зберігайте свій ресурс!

Як мотивувати дитину до навчання під час карантину

Перебуваючи вдома на карантині, діти сприймають його як канікули. Це сприяє розслабленню і бажанню розважатися, та аж ніяк не вчитися. Проте, навіть за таких умов навчання, необхідно продовжувати, щоб потім не виникло суттєвих труднощів у «наздоганянні» навчального матеріалу.

Як же мотивувати дитину до навчання під час карантину? Ось низка рекомендацій, які можуть стати вам у пригоді.

1. Стимулюйте дитину до навчання, керуючись її мотивами навчальної діяльності.

Мотив – це внутрішня спонука до активності, покликана задовiльнити певну потребу. Існують різні мотиви навчальної діяльності. Вчені (Л.І. Божович, М.І. Алексєєва) виділяють такі:

• пізнавальний,

• утилітарний,

• соціальний,

• професійний,

• мотив страху покарання,

• мотив престижу

Найкращим мотивом навчальної діяльності є пізнавальний, при якому дитина навчається тому, що їй цікаво пізнавати дійсність і отримувати задоволення від своїх інтелектуальних зусиль. Таких дітей не потрібно стимулювати до навчання, для них воно Э природнім, як невід’ємна і приємна частина їхнього життя. Такi люди охоче займаються самоосвітою, як під час навчання, так і впродовж усього життя. Та, на жаль, пізнавальний мотив навчання зустрічається нечасто.

За утилітарного мотиву дитина навчається тому, що розраховує отримати від цього певну вигоду. Якщо це стосується вашої дитини, ви можете стимулювати її до навчання під час карантину, надаючи їй натомість певні блага, які мають для неї важливе значення, які задовiльняють її потреби. А потреби, як і мотиви, теж бувають різні. Уважні батьки знають усі потреби, які мають їхні діти.

Якщо ви з цим ще не розібралися, то саме час. Випишіть усі потреби, які на даний час має ваша дитина. Їх потрібно виписати, а не просто обдумати, для того, щоб згадати та взяти до уваги їх усі, а також краще усвідомити. Адже саме на них ви й будете робити акцент, стимулюючи свою дитину до навчання, як під час карантину, так і в подальшому. Зверніть увагу, що мова йде не про базові людські потреби: в їжі, відпочинку тощо. Говориться про потреби, зав’язані на інтересі: перегляд мультфільмів або фільмів, відеоігри, нові іграшки чи модний одяг, похід або поїздка в цікаве для дитини місце тощо.

Це може бути якийсь один цінний для дитини подарунок, наприклад, нова іграшка. Або ж можна розробити цілу систему заохочень. Наприклад: почитав параграф – отримав перегляд мультфільма; виконав вправу – можеш пограти у відеогру. Та пам’ятайте: Білл Гейтс, Стів Джобс, а також інші керівники технологічних компаній суттєво обмежували доступ своїх дітей до комп’ютерів без навчальної потреби. Тож за комп’ютером (а під цим словом ми маємо на увазі усі ґаджети) дитині не слід проводити більше 10-20 хв. за один раз залежно від віку.

Соціальний мотив навчання відображається у почутті обов’язку дитини чи в переконанні, що так добре, як вона, це завдання не виконає ніхто. Якщо ваша дитина має цей мотив, можна піти на хитрість, попросивши пояснити вам її навчальний матеріал, у якому ви не розбираєтесь. Та перед цим дитині самій потрібно буде його вивчити.

Такі діти особливо чутливі до похвали. Тож хваліть дитину за кожне виконане завдання і за відповідальність, із якою вона навчається навіть під час карантину. Зауважуйте також, що вчителі сподiваються, що вона буде сумлінно виконувати завдання.

Професійний мотив навчання, яким можуть керуватися учні переважно старших класів, а також студенти, полягає у тому, що людина навчається задля свого успішного професійного майбутнього, адже здобуті знання планує використовувати в професійній діяльності.

Тож для дітей, які мають цей мотив навчання, підійдуть заохочувальні фрази типу: «Незважаючи на карантин, ти маєш продовжувати заняття, щоб стати хорошим професіоналом», «Сідай за навчання, адже тобі потрібно добре здати ЗНО, щоб піти навчатися далі туди, куди ти хочеш» і т. ін.

Деякі діти навчаються через страх покарання за неуспішність. Це найгірший із мотивів, адже вiн Э гарним підґрунтям для розвитку страху перед новими починаннями та ризикованими кроками в дорослому житті, які могли б привести до успіху.

Як відмічають американські психологи Д. Мак-Клелланд і Д. Аткінсон, якщо людина орієнтована на успіх, вона не відчуває суттєвого страху перед невдачею, а якщо на уникнення невдачі, то буде сумніватися, коливатися при прийнятті рішення. Тому краще замінити цей мотив хоча б на утилітарний.

Продовжуючи приклад із ґаджетами, можна замiнити слова: «Якщо ти не прочитаєш оповідання, то не будеш грати в комп’ютерну гру» на такі: «Якщо ти прочитаєш оповідання, то зможеш пограти в комп’ютерну гру». Саме таким простим перефразуванням мотив страху зміниться на мотив вигоди.

Ознакою мотиву престижу в навчанні є те, що дитина, гарно навчаючись, намагається завдяки цьому посісти певне місце в класі та школі загалом, отримати авторитет в очах учнів і вчителів.

Якщо ви впізнаєте в цьому свою дитину, тодi під час карантину стимулюйте її до навчання, періодично повторюючи фрази на кшталт: «Ось закінчиться карантин і тоді подивишся, хто у вас у класі найкраще читає», «Усі так не хочуть навчатися під час карантину, а ти прийдеш до школи з найкращими знаннями» тощо.

2. Стимулюйте дитину до навчання, показуючи власний приклад.

Наразі на карантині знаходяться не лише діти, але й батьки. Всім відома фраза «Діти нас не чують. Діти нас дивляться». Тож точно так само, як ваша дитина має продовжувати навчання під час карантину, ви маєте продовжувати свою роботу за тим же графіком і розпорядком.

Якщо батьки замість того, щоб активно працювати, знаходячись на карантині, будуть лежати на дивані й дивитися телевізор, просиджувати в ґаджетах, теревенити по телефону, те саме захочуть робити й діти. Й це буде справедливо!

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина продовжувала навчання під час карантину, а не била байдики, продовжуйте вдома свою професійну роботу. З ранку й до вечора в домі має бути створена атмосфера активної діяльності (професійної і навчальної).

3. Продовжуючи попередню рекомендацію, варто створити розпорядок дня на час карантину. Дорослі та діти мають прокидатися у звичний «докарантинний» час, робити зарядку, снідати та приступати до виконання своїх навчальних і професійних обов’язків, інтенсивність яких зменшується з наближенням вечора, та лягати спати також у звичний час.

Навчання під час карантину має відбуватися у вранішні години, коли організм дитини найбільш підготовлений до інтелектуальної роботи.

Як показує практика, найбільшу проблему під час карантинного навчання складає читання. Якщо завдання із математики або мови дитина може виконати відносно швидко, то читання великих обсягів матеріалу викликає у дитини протест, як внутрішній, так і зовнішній. Задля вирішення цієї проблеми на допомогу знову поспішає особистий приклад. Сучасні діти не читають тому, що сучасні батьки не читають.

Якщо в домі немає книг, якщо дитина ніколи не бачила своїх батьків із книжкою в руках, як їй зрозуміти, для чого потрібно читати? Ви можете взяти якусь книгу, пов’язану з вашою професійною діяльністю, сісти поруч із дитиною і читати. Або ж читати її книгу разом із нею.

Можна попросити дитину почитати в слух, обговорюючи, аналізуючи прочитане. Це сприяє не тільки карантинному навчанню, але й емоційному зближенню, якого, на превеликий жаль, так часто не вистачає дітям і батькам.

4. Станьте вчителем. Ця рекомендація підійде в тому випадку, якщо на карантині ви не займаєтеся професійною діяльністю (ви не маєте роботи чи ваша професія того не потребує). Втільте в собі образ вчителя, перетворивши навчання на цікаве дійство.

Скажімо, ви можете розробити для дитини наочний матеріал: знайдіть і роздрукуйте зображення історичних персонажів, біографію яких дитина має вивчити під час карантину, підберіть документальні чи художні відео про життя цих людей, про історичні події, в яких вони фігурували, та перегляньте все це разом із дитиною. Якщо дитина має вивчити вірш, зробіть це разом із нею (можна на швидкість). Коли вам дозволяють знання, уміння, навички, продемонструйте дитині, як діє закон фізики, який вона в даний час вивчає.

Можливо, в вас відкриється несподіваний талант до вчителювання або ви усвідомите, як багато робить вчитель задля розвитку наших дітей.

Аліна Оверченко, кандидат психологічних наук, практичний психолог.