Математика для всіх

А з чого все починалося?

Насамперед зі зменшення годин математики в школі. З підручників для 7-11 класів академічного рівня вилучили доведення теорем, зникла логіка  подання окремих тем, зняли математику з обов'язкового іспиту в школі...

А як щодо початкових класів, після яких приходять, не знаючи компонентів арифметичних дій, таблиці множення, формул периметра прямокутника, квадрата, побудувати відрізок і т.д., а приносять 10-12 балів?

Біда не в тому, що не знають, проблема, що оцінки відірвані від реальності, а дитина ж свято вірить, що її знання достатні, а потім батьки починають боротися з учителями не за знання, а за оцінки. Часто батьки перемагають…

Крім того, велику роль зіграв вплив цифрових технологій. Сучасне покоління з гаджетами прокидається, протягом дня не розлучається і з ними ж засинає. Нерідко вночі «сидять» в іграх, що взагалі неприпустимо. Якщо для дорослих це є їх вибір, то для діток постійне перебування у віртуалі (не контрольоване чи мало контрольоване батьками) ще не відомо яким боком може повернутися.

Батьки чомусь не зацікавлені в тому, щоб зайвий раз підкинути своєму чаду цікаву задачку, а що ще краще – позмагатися разом з дитиною, розв‘язуючи її самим. Це не є обов‘язковим, але це створює додатковий інтерес до математики, підвищує статус математики в очах дітей, бо здебільшого саме батьки є для них найбільшим авторитетом.

Так, роль вчителя математики в цьому процесі величезна. Головне завдання вчителя математики, як і репетитора, власне полягає в тому, щоб змотивувати і навчити. Але чи завжди це можливо, коли учень «непроникний», коли він просто не хоче вивчити правила і, що ще частіше, не може застосувати їх у конкретних прикладах, наприклад, скільки буде -5+3 або як він зведе дроби до спільного знаменника без знання таблиці множення? Це продовжується з уроку в урок, з року в рік, одне тягне за собою інше.

Один з коментарів на цю тему, з яким важко не погодитись: «Я б не оцінювала низький рівень результатів ЗНО якістю викладання вчителів та репетиторів. Тут проблема значно глибша. Математика – наука непроста, але абсолютно доступна будь-якій дитині, яка вміє думати. Мислення – це навик, який приходить з розумовою ПРАЦЕЮ. А от працювати  не всі готові. Треба допомогти дитині зрозуміти, що якщо важко вчитися – це нормально, значить йде розвиток, це завжди нелегко. А що ми робимо? Замість підтримки (не жалості)  дитини, ми починаємо ганити програму, школу, вчителя і швиденько (вже з початкових класів) шукати репетитора. А це зовсім знімає відповідальність з дитини на уроці, втрачається самостійність і зацікавленість. Не дивно, що в 11 класі, коли учень починає розуміти, що репетитор, мама, вчитель на ЗНО не підуть і треба самому працювати, не завжди вистачає сили духу і здібностей, аби дати раду матеріалу, який вчать 7 років, і вивчити за рік. Часто просто опускають руки і здаються.

Повірте, викладання в школі безперечно має свої тонкощі та нюанси, але якби дитина з уроку в урок працювала, виконувала самостійно д/з, не випрошувала оцінку, не списувала, а свідомо навчалася – точно результати були б інші.

Навчити розумну, вмотивовану, цілеспрямовану дитину – легко!  А от навчити всіх – це виклик!  Зайдіть у звичайну школу, загляньте на урок – жоден вчитель не займається танцями на математиці, а от чи кожен учень чує поясненння, це вже питання...» А у вас які думки з цього приводу? P. S. Карантин/локдаун/онлайн-навчання – це також однин з факторів, що призвів до не дуже втішних результатів ЗНО, який не варто недооцінювати.