Зриваєш думки, наче одяг.
Оголюю душу. Мерзну.
Тікаю й шукаю цей потяг.
То знову з’являюсь, то щезну.
Ховаю сліди під снігами,
Дощами шляхи змиваю!
А потім… стелю пелюстками
Дорогу до твого раю.
І диким шаленим боєм
У грудях життя барабанить.
Без тебе? А чи з тобою?
Що гірше? Рубці чи рани?
І знов до душі пригнув звіром…
Стоїш, убиваєш очами.
З війною сьогодні? З миром?
Прикрий мою душу словами!
Зігріти чи розтерзати,
Зубами по тілу пройти?..
Убити?
Чи обійняти?..
Вирішуй сьогодні ти.