Поглянуло у слід ранкове місто -

Душа летить до рідного села.

Я йду до тебе. У своє дитинство.

Чому ж весна так в серці запекла?

Остання зустріч кличе на гостину,

І біль. І спокій. Невгамовний щем.

Я йду до тебе. Йде уся родина

Всміхатись сонцем, плакати дощем.

Ми як струмки збігаємось додому,

І кожен з нас несе тобі тепла.

Знайомий сад, і посмішка знайома,

Лиш за  спиною - видно два крила.

Закрию очі. Знову присмак літа.

Ти знову поряд . Хлібний аромат...

Мені лиш сім. Я починаю жити.

І сипле, сипле яблуками сад!

О ні, ще мить очей не відкриваю.

Тепер -  зима. Всі грітися до пЕчі.

Та піч була для нас дитячим раєм,

А ти все гріла поглядом лелечим.

Остання зустріч кличе на гостину,

І біль. І спокій. Невгамовний щем.

Я йду до тебе. Йде уся родина

Всміхатись сонцем, плакати дощем.