І знову  ворота відкрила сама доброта,

Спинилось усе: негаразди, тривоги, роки…

У посмішці щирій злились найрідніші вуста:

«До мене приїхали знову мої вишеньки!»

За руки до хати. Сміємося… Вибух емоцій!

Тепло цих долонь проростало і в наших серцях!

Він нам роздавав по шматочку гарячого сонця.

Ви бачили стільки любові… в одних очах?!