Я іду під дощем. Тиха осінь вривається вітром.

Мокре листя летить… А калюжі – мов рани землі.

Я іду під дощем на краю цього міста і світу,

Як у море відкрите виходять старі кораблі…

Я іду під дощем. І чомусь так горять мої очі…

У долонях – тепло розливається, наче вода.

Я іду під дощем… Ти зі мною іти не хочеш?

Ми як двоє птахів, що  в негоду летять до гнізда.