Згубитися… Забути і пробачити –

Мабуть найтяжчий вирок у житті.

Не може серце правильно віддячити –

Не навчене у гомоні світів.

Згубитися… У просторі і часі ,

Душа кричить – закони не мої!

Танцює доля в золотавій рясі,

Сполохавши ранкових солов’їв.

Печуть вуста, холоне кров у жилах.

Чому стоїш?! Прощайся та іди!

Сьогодні небо просить неможливе –

Згубитися за мить і назавжди.