Не шуми ти, небо, над нами.

У грозі канонад круговерті...

Тебе рвуть на шматки літаками,

І пронизують крилами смерті.

Чорним вороном сотні... Сотні...

Знову матір своїх малят

Захищає крилом від безодні.

Диким відчаєм - грім канонад.

Боже, ми полюбили тишу!

Чисте небо Твоєї руки!

Ти ж у хмарах отак не залишиш

Нашим дітям пекельні круки?!