Запали свічу, чомусь так зимно…

Я не готувалась до снігів.

Серце – як годинник, безупинно

Б’є свою мелодію років.

День по колу родиться  і гасне.

А сніги лежать…  Лежать сніги!

Лиш душа лікується – прекрасним

Від якоїсь дикої туги.

Що шукати правди чи любові?

Вся моя любов – дитячий сміх,

Правда вся – у сказаному слові,

І за ним нічого, тільки сніг…

А зима святкує перемогу –

Владно так і гаряче сміється.

Щоб знайти загублену дорогу –

Запали свічу в моєму серці.