Ще спить село таким ранковим спокоєм,

Під ковдрою яскравого шатра.

І переспіви осені глибокої,

Торкнулись знову нового пера.

Вогонь в печі потріскує грайливо,

І бАйдуже - що знову листопад...

Бо ми - малі. Ще сонні, і щасливі,-

Уловлюємо хлібний аромат.

І як були - в піжамах і у капцях,-

Злітаємо на піч у метушні.

Всміхається  з любов'ю рідна бабця,

І подає окрайці запашні.

Солодкий присмак хліба і турботи,

Вплітаєм з молоком за дві щоки...

А листопад невпинно до роботи -

Уперто відраховує роки...

І знову осінь у шаленім русі

Вдяглась у листопадову красу...

Тепер вже я  тобі, моя бабусю,

Духмяний хліб з гостинцями несу.

Не плач, що сили у руках немає ,

Не плач, що за плечима листопАд!

Для тебе краєць хліба відламаю

І поверну роки твої назад!

...Вогонь в печі потріскує в хатині.

А за вікном - дерева золоті.

І знову ти в уквітчаній хустині

Даєш нам хліб...

                        Найкращий у житті.