І знову ворота відкрила сама доброта,
Спинилось усе: негаразди, тривоги, роки…
У посмішці щирій злились найрідніші вуста:
«До мене приїхали знову мої вишеньки!»
За руки до хати. Сміємося… Вибух емоцій!
Тепло цих долонь проростало і в наших серцях!
Він нам роздавав по шматочку гарячого сонця.
Ви бачили стільки любові… в одних очах?!