Блукала спека вулицями міста
З десяток літ і спогадів назад…
Ще пам’ятаю яблука намистом
Усипали чужий старенький сад…
Він був для нас земним солодким раєм
Мелодією вулиць і світів…
І дітвора, немов пташина зграя
Зліталася на яблуневий спів.
І ноша була тепла і знайома
За пазухами юних чистих душ,
Щасливі поверталися додому
Дорогою заплаканих калюж.
А ще я пам’ятаю запах літа,
І дотики липневого дощу,
І яблука чужі, щасливі діти…
Я спогадів запалюю свічу.
А спогади прийшли – і відступили,
Ми вже не ті збираємо плоди!
Літа мої вітрами розгубили
Старі солодкі яблуні й сади.