Що таке війна? Спитала доня,
На мене здійнявши сині очі.
Я, в кулак стискаючи долоні,
Говорити стала неохоче.
Донечко моя, моя дитина!
Це безсонні ночі матерів,
Доки їх сини щитом єдиним
Захищають нас від ворогів.
Це серця сполохані дитячі,
Це порожні парти і садки.
Це дитинство втрачене, а значить
Наніч недочитані казки.
Це народ наш, пташко моя мила,
Право боронити рубежі!
Це козацька непохитна сила
З прапором, за руки до межі!
Ні, не бійся доню, моя люба
Українське слово - навіки!
Хто з вогнем до нього- тому згуба,
Від своєї раниться руки.
І з дорослим поглядом дитина,
За такий короткий діалог...
- Мама, переможе Україна?!
- Переможе, доню! З нами Бог.