Суїцид (лат. – себе вбивати) – навмисне самоушкодження зі смертельним фіналом. Ключовими чинниками, що призводять до самогубства, вважають психологічні. У структурі суїцидальної поведінки виокремлюють внутрішню (психічну) форму: думки, уявлення, задуми про суїцид, емоційні переживання, наміри; та зовнішню (дієву) форму: суїцидальні спроби і завершені суїциди.

Суїциди поділяють на три основні групи: справжні, демонстративні й приховані.

1. Істинний суїцид— це правдиве бажання вмерти. Не буває спонтанним, хоча інколи вигля­дає досить несподіваним. Такому суїциду завжди передують пригнічений настрій, депресивний стан або просто думки про завершення життя. Причому оточення цього стану може і не зауважувати. Іншою особливістю істинного суїциду є розмірковування та переживання про сенс життя.

2. Демонстративний суїцидне пов’язаний із бажанням умерти, а є способом звернути увагу на свої проблеми, покликати на допомогу, вести діалог. Це може бути і спроба своєрідного шантажу. Смертельний результат у такому випадку є наслідком фатальної випадковості.

3. Прихований суїцид (непряме вбивство)— вид суїцидальної поведінки, що не відповідає її буквальному визначенню, але з тією ж спрямованістю і результатом. Це дії, що супроводжуються високою ймовірністю смерті. Більшою мірою це поведінка, націлена на ризик, на гру зі смертю, ніж на завершення життя. Це й ризикова не керування автомобілем, і захоплення екстремальними видами спорту або небезпечним бізнесом, і добровільні поїздки в гарячі точки, і вживання сильних наркотиків, самоізоляція.

Мотиви суїцидальної поведінки

Чинники суїцидальної поведінки

1. Депресивні розлади і деякі типи психічних розладів.

2. Алкоголізм та інші види зловживань наркотичними речовинами.

3. Суїцидне мислення, емоції, відповідні релігійні переконання.

4. Попередні спроби самогубства.

5. Летальні методи.

6. Ізоляція, життя в самотності, втрата підтримки.

7. Безвихідь, когнітивна ригідність.

8. Похилий вік, біла раса, чоловіча стать.

9. Моделювання, самогубство в сім’ї, спадковість.

10. Економічні проблеми чи проблеми на роботі; певні професії.

11. 11.проблеми в сім’ї; сімейна патологія.

12. Стрес і стресові чинники.

13. Гнів, агресія, роздратованість.

14. Фізична хвороба

Що робити, якщо ви помітили схильність до суїциду у близьких?

Якщо у близької людини помічені схильності до суїциду, то найкраще, що можна зробити, – допомогти їй отримати кваліфіковану допомогу від спеціалістів.

У процесі спілкування варто:

• не панікувати;

• бути відкритими, давати розуміти людині, що вона цінна для вас;

• проявляти підтримку та розуміння;

• не знецінювати особу та її переживань;

• уникати споживання алкоголю та інших психоактивних речовин;

• давати зрозуміти, що з кризового стану/важких переживань є вихід;

• не тиснути, а в турботливій формі пропонувати допомогти особі отримати допомогу.

У групі ризику підлітки!!!

Підлітковий вік характеризується сильними переживаннями та підвищеним ризиком суїцидальності. Це пов’язано з нестабільністю самооцінки, невмінням долати життєві труднощі, витримувати стрес і напругу, високою навіюваністю тощо. Більш того, останнім часом ще одним фактором ризику стало розповсюдження Інтернету та поширення онлайн-взаємодії. 

Фактори ризику скоєння суїциду

• психіатричні розлади;

• імпульсивність;

• вживання алкоголю;

• доступність засобів;

• наявність попередніх спроб;

• самотність, проблемні стосунки;

• фінансові труднощі;

• проблеми з законом;

• соматична хвороба з болем;

• втрата близької людини.

Фактори зменшення ризику скоєння суїциду

• Надія на зміни.

Важливо доносити до підлітка, що всі ті речі, через які він переживає, не фатальні, і рано чи пізно вони зможуть це все подолати.

• Важливі цілі, плани, мрії.

Ми маємо допомогти підлітку вибудувати довготермінову, важливу ціль, яка буде співзвучною з їх цінностями і заради якої варто було б жити.

• Стосунки, любов до близьких, відповідальність за них.

Коли підліток має гарні, дружні стосунки в реальному світі, в нього в рази зменшується ризик вступу в різні онлайн-групи, які бувають дуже небезпечними. До того ж в нього буде до кого звернутись, якщо в нього виникнуть якісь суїцидальні думки.

• Любов до життя.

• Релігійні переконання.

Ми в жодному разі не маємо нав’язувати підліткам якісь переконання, проте за статистикою підлітки, які є релігійними, в рази рідше вчиняють самогубства.

Відмінності між суїцидальною і самоушкоджуючою поведінкою

Іноді на підлітку можна помітити певні порізи, шрами і буває важко відрізнити, чи у цьому випадку йдеться про суїцидальну поведінку чи ні.

Перш за все суїцидальну поведінку можна вирізнити за тим, що тут наміром є самогубство. Ці підлітки не хочуть жити, їх нічого не утримує в житті. Частіше за все має місце хронічне відчуття безнадійності і самотності. При несуїцидальній самоушкоджуючій поведінці у дітей зовсім інші мотиви і ними керує емоційний стан — гостра злість, відчай або нестерпний дистрес, які заполонили людину. Такі дії допомагають їй розслабитись, адже тоді зі своїх проблем вона перемикається на фізичні відчуття, які можуть бути сильнішими.

Суїцидальна поведінка характеризується тяжкими та небезпечними для життя форми саморуйнівної поведінки. Тобто, чимось таким, що є незворотнім. При несуїцидальній поведінці порізи можуть бути не там де вени, а навіть з протилежної сторони або ж це можуть бути порізи ніг.

При суїцидальній поведінці, якщо вже були спроби самоушкодження, то вони, звісно, можуть повторитись. При несуїцидальній поведінці ризик рецидивів набагато вищий, адже підліток і наступного разу, стикнувшись з сильними переживаннями повернеться до самоушкодження, бо не знає як інакше справлятись з цим. У такому випадку психологиня радить підвищувати емоційну компетентність підлітків, навчати їх тому, як впоратись з гострими емоціями не ушкоджуючи себе.

Причини розповсюдження онлайн груп смерті

На жаль, останні роки набирають популярності групи смерті в Інтернеті, які наштовхують дітей на суїциди. Які ж причини того, що підлітки, поспілкувавшись з кимось в онлайні та, не маючи якихось серйозних стресових факторів, йдуть з життя?

• Самотність підлітків та невпевненість в собі.

• Прагнення приналежності до групи.

• Схильність до ризикованої поведінки.

• Недостатньо розвинене прогностичне та критичне мислення.

• “Дифузія” реального та віртуального світів.