Живіть сьогоденням, адже ваше серце б’ється прямо зараз.

Перша психолОгічна допомога

Перша психологічна допомога собі та близьким

Презентація має звуковий супровід

8 вправ для самодопомоги при стресі та емоційному напруженні

https://drive.google.com/file/d/1JX9fO_IXLqpTV6TMjtuDmosYl-U4FGB1/view?usp=share_link https://www.youtube.com/watch?v=fdpjBdViggA&t=25s

Поради щодо стабілізації психологічного стану батьків та дітей, що залишили свої домівки

https://drive.google.com/drive/folders/1-beJ-_JVC_udqlAYHlBLbkU6UaYam0cB

Як не панікувати під час війни..pptx

З огляду на існуючу загрозу психічному здоров’ю учасників освітнього процесу внаслідок збройної агресії російської федерації, команда МОН створила методичні рекомендації «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій» для педагогічних працівників, психологів і соціальних педагогів закладів освіти.

«Жорстока війна в Україні безперечно стала стресом для всіх учасників освітнього процесу. Наше завдання – забезпечити належні умови для психологічного здоров’я кожного. Важливу роль відіграє психологічна служба системи освіти, яка має забезпечувати своєчасне, систематичне надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки всім учасникам освітнього процесу. Освітяни та здобувачі освіти гідно тримають освітній фронт, тому система освіти має значні можливості для допомоги учасникам освітнього процесу», – зазначив Міністр освіти і науки Сергій Шкарлет.

Перша психологічна допомога включає такі елементи

Перша психологічна допомога включає такі елементи:

ненав’язливе надання практичної допомоги та підтримки;
оцінювання потреб і проблем;
надання допомоги в задоволенні базових потреб (наприклад: їжа, вода, інформація);
слухання людей, не примушуючи їх говорити;
розрада та заспокоєння людей;
надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв’язку із службами та структурами соціальної підтримки;
захист людини від подальшої шкоди.

Під час надання ППД необхідно

Під час надання ППД необхідно:

знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;
поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особисті відомості;

бути поруч із людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури (якщо потрібно обняти, то обов’язково спитати дозволу);

показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи короткі підтверджувальні репліки;
бути терплячим і спокійним;
надавати фактичну інформацію, чесно говорити про свої знання: «Я не знаю, але спробую для вас дізнатися»;
надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами;
висловлювати співпереживання людям, які говорять вам про свої почуття, перенесену втрату чи важливі події (втрата будинку, смерть близької людини тощо);
надати людині можливість помовчати.

Під час надання ППД заборонено:

змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося;
перебивати і квапити співрозмовника (наприклад, дивитися на годинник, говорити занадто швидко);
торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнято це в її культурному середовищі;
давати оцінку тому, що людина зробила чи не зробила, або її емоціям;
вигадувати того, чого не знаєте;
використовувати специфічні терміни;
давати обіцянки;
переказувати співрозмовнику оповідання, почуті від інших;
розповідати про свої власні труднощі;
думати і діяти так, немов зобов’язані вирішити за іншого всі його проблеми;
позбавляти людину віри у власні сили і здатність самій подбати про себе;
описувати людей, використовуючи негативні епітети (наприклад, називати їх «божевільними»).

Основи психологічної комунікації:

пам’ятати і розуміти, що в цьому стані людина є дуже схильною до навіювання та впливу, тому будь-яке слово може спричинити реакцію як миттєву, так і відстрочену;
використовувати принцип «приєднання і ведення»: якщо людина сидить, фахівець також сідає; якщо потерпілий рухається – активна психомоторна реакція, то фахівець, «приєднуючись», також починає рухатись, поступово сповільнюючи темп;
бути «активною силою», яка повертає людину до ситуації «тут і зараз»;
використовувати фрази-інтервенції чітко, коротко, впевнено. Нести посил: «Я з Вами, Ви не один. Я можу Вам допомогти»;
обов’язково представитися: «Я (ім’я)»;
сфокусувати потерпілого перш за все на фізичних відчуттях, наприклад: взяти за руку та попросити потиснути вашу руку (спитавши дозволу). Цим фахівець сприяє поверненню до людини відчуття контролю й активізує здатність відчувати своє тіло;
використовувати техніку «Три так» для встановлення ефективного контакту: поставити послідовно три прості запитання, на які людина з великою ймовірністю відповідатиме «так»;
поставити питання, що передбачає вибір, або попросити про щось, що людина здатна виконати, наприклад: налити в стакан води для себе, спитати, що вона хоче випити (чай чи каву), розповісти, куди вона піде, як тільки відчує себе краще;
уникати конфронтації, підтримувати будь-які позитивні зміни в поведінці потерпілої людини, заохочуючи словами і жестами;
зосередитися на досвіді потерпілої людини в подоланні стресових ситуацій, закінчуючи первинну інтервенцію. Звернутися до того, як у минулому вона долала стреси, що саме допомогло їй справлятися;
надати інформацію про можливі стани після травматичної події, контакти фахівців, до яких людина може звернутися в разі потреби.

ПОРУШЕННЯ ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ОЗНАКИ, НАДАННЯ

ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

ПОРУШЕННЯ ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ОЗНАКИ, НАДАННЯ

ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

Порушення когнітивної функції. Нездатність зосередити увагу на важливих об’єктах, розсіяність, нездатність відвести увагу від стресора; порушення короткочасної пам’яті; нездатність до аналізу, синтезу, узагальнення, переносу відомого способу дій на нові обставини, порушення сприйняття дійсності, здатності приймати рішення.

Порушення емоційного реагування. Невідповідність за силою і адекватністю реагування на емоційні стимули (надмірна сила реагування, відсутність емоційного відгуку, емоційна лабільність/ригідність). Коливання настрою, роздратованість, «вибухове» реагування на зауваження, дріб’язкові причіпки до всього. Пригніченість, відсутність інтересу до оточуючого світу. Специфічні вегетативні реакції: прискорення/уповільнення пульсу, дихання, поверхневе часте дихання, затримання дихання, тремор, тик, надмірний/слабкий м’язовий тонус, зміна кольору шкірних покривів (значні почервоніння, збліднення), значне розширення/звуження зіниць. Нездатність до вольового зусилля. Відчужений/«божевільний» погляд.

Дезорганізація. Неможливість виконувати складні координовані рухи через порушення дрібної моторики та великої моторики. Збільшення кількості помилкових дій. Нездатність сприймати дії оточуючих і координувати з ними свої дії. Ускладнене розуміння складних команд (планів дій), неможливість виконувати команди. Неможливість само вмотивовуватися. Відчуття розбитості, слабкості/млявості/безладної активності

Втрата здатності контролювати свою поведінку. Нездатність самостійно ставити та досягати навіть прості цілі. Значне уповільнення до повної відсутності дій чи, навпаки, велика кількість непогоджених, нескоординованих рухів. Нездатність до зв’язаного мовлення, відсутність мови. Занадто швидка/сповільнена мова. Словесні тиради, словесна агресивність. Нездатність виконувати власні наміри.

Порушення адаптації до оточуючого світу. Нездатність виділяти суттєві стимули оточуючого середовища, нездатність будувати адекватне, довільне реагування на стимули середовища. Неадекватне сприйняття себе, своїх можливостей по відношенню до навколишніх умов.

Деморалізація. Зниження моральних критеріїв оцінки власної поведінки та вчинків. Розв’язність, вульгарність, цинізм, грубість, хамство. Нехтування будь-якими нормами етики та субординації, нормами гігієни. Неконтрольоване вживання алкоголю, наркотичних речовин.

Важливо пам’ятати, що у більшості випадків немає прямого зв’язку між особливостями поведінкової дезорганізації та типом особистості або особистісною історією постраждалого. Проте під впливом стресу турботлива людина може стати вербально та фізично агресивною, ображати оточуючих, а дружня – уникати оточуючих, повністю ігнорувати їх присутність тощо. На сьогодні вироблено декілька підходів надання ППД і в більшості з них вона розглядається як втручання, орієнтоване на задоволення потреб, яке не є психотерапією. Під час надання ППД варто неухильно дотримуватися принципу «Не нашкодь».

Те, як діти реагують на труднощі кризи (наприклад, коли вони є свідками руйнувань, поранень чи смерті, страждали від нестачі їжі та води), залежить від віку та рівня розвитку, а також від того, як із ними взаємодіють дорослі.

Наприклад, маленькі діти не можуть розуміти все, що відбувається навколо, й особливо потребують підтримки дорослих. Зазвичай діти долають стрес краще, коли поруч є стабільні, спокійні дорослі. Діти та підлітки можуть мати подібні стресові реакції, що й дорослі. Проте у них також можуть проявлятися деякі з таких особливих реакцій на дистрес.

У маленьких дітей може проявлятися поведінка, притаманна більш ранньому віку (наприклад, нічний енурез або смоктання пальця), вони можуть чіплятися за дорослого, а також менше грати або повторювати одну і ту саму гру, пов’язану з тривожними подіями.

Діти шкільного віку можуть вважати, що саме вони спричинили погані речі, у них можуть розвинутися нові страхи, вони можуть стати менш привітними, почуватися самотньо або занадто перейматися захистом чи порятунком людей в умовах кризи.

Підлітки можуть «нічого не відчувати», вважати, що відрізняються від своїх друзів, або дистанціюватися від них, або можуть демонструвати проблемну поведінку та негативне ставлення. Члени сім’ї та батьки – важливе джерело захисту та емоційної підтримки для дітей. Діти, розлучені із своїми батьками під час кризової події, можуть опинитися у незнайомому місці та в оточенні незнайомих людей. Вони можуть бути налякані й не здатними правильно оцінити ризик і небезпеку навколо. Важливим першим кроком є возз’єднання загублених дітей, зокрема й підлітків, із їхніми сім’ями або батьками. Не намагайтесь зробити це самостійно. Якщо ви припуститеся помилки, це тільки погіршить стан дитини. Натомість спробуйте негайно зв’язатися із службою із захисту дітей, яка може розпочати процес реєстрації дитини та забезпечить їй необхідний догляд. Якщо діти перебувають із своїми батьками, надавайте батькам допомогу з догляду за дітьми.

Особи з хронічними захворюваннями, обмеженими фізичними або психічними можливостями (в тому числі з тяжкими психічними розладами), а також люди похилого віку можуть потребувати спеціальної допомоги. Це може бути допомога з тим, щоб дістатися безпечного місця, отримати доступ до базової допомоги та закладів охорони здоров’я, або з доглядом за собою.

Пережите під час кризової події може призвести до погіршення стану здоров’я у випадках, наприклад, високого тиску, серцевих захворювань, астми, тривожного розладу та інших захворювань і психічних розладів. Унаслідок кризи вагітні жінки та жінки, які годують грудьми, можуть пережити дуже сильний стрес, який може вплинути на вагітність, стан здоров’я жінки або її дитини.

Людям, які не здатні пересуватися самостійно або з поганим зором чи слухом, може бути складно знайти близьких або отримати доступ до наявних послуг.

ПРОТОКОЛИ НАДАННЯ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

ПІД ЧАС ПЕРЕЖИВАННЯ НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ РЕАКЦІЙ ТА

СТАНІВ

Протокол надання ППД в гострих стресових ситуаціях (А. Гершанов)

1. Заспокоїтися самому. Працювати тільки в достатньо стабільному емоційному стані.

2. Вкрай важливо не говорити про емоції.

3. Не говорити такі фрази: «Заспокойтеся», «Все буде добре», «Все пройде», «Життя налагодиться» тощо. Такого роду слова замість надії нададуть людині, якій ви допомагаєте, відчуття самотності. Вона вам не повірить і відчує, що ви її не розумієте, навіть якщо на словах погодиться з вами.

4. Сповільнити темп, щоб уповільнити реакції людини, якій надаємо допомогу. Говорити в більш повільному темпі, ніж зазвичай (набагато повільніше). Для людини, якій ми надаємо допомогу, зовнішній світ зруйнований, немає нічого стабільного. Необхідно бути реальними і дати відчуття опори, впевненості та стабільності.

5. Говорити чіткими короткими фразами. Можна підвищити голос. Почати можна з фрази «Подивися на мене. Ти бачиш мене?». Людина досліджує ефект тонального зору. Потрібно розширити цю тональність.

6. Встановити контакт і дати перше відчуття того, що є ще щось, крім пережитого жаху. Спочатку варто представитись. Не говорити, що ви є психологом. Психолог, психіатр, психотерапевт – ці слова краще не озвучувати: людина може почати додатково хвилюватися, що з нею щось не так.

7. Запитайте ім’я людини: «Як вас звати?».

8. Далі запитайте «Куди Ви йшли?», «Що Ви робили?», «Що збиралися робити, коли … (завила сирена, почалися обстріли – назвіть ситуацію, про яку раніше вам розповідала людина)?». Гострий стрес може розірвати неперервність життя. Ці запитання з’єднають ситуації в одну ціль, повертають відчуття неперервності життя.

9. Повторюйте за людиною відповідь чітко і ясно. Додайте, якщо знаєте ситуацію, без емоцій та подробиць. Ми озвучуємо порядок до того, як відбулася ситуація, потім саму ситуацію і те, що відбулося після.

10. Потрібно включити мислення, повернути відчуття контролю та особистої значущості. Цей етап потребує вашої творчості. Можна, наприклад, попросити порахувати людей, міряти комусь тиск (якщо є можливість), подивитися номери будинків довкола. Приклад формулювання «Допоможіть, мені дуже потрібно дізнатися, які номера найближчих будинків – того і того, у мене поганий зір».

11. Нормалізація. Говоримо про реакції, які відчуває людина: «Перекажіть те, що Ви бачите та відчуваєте, наприклад: сльози, розгубленість, тривога, спустошення, заторможеність, агресія тощо» та пояснюємо, що це нормальні реакції на ненормальну ситуацію.

12. Шукаємо ресурси. Завершуємо розмову з людиною на пошуках власних внутрішніх ресурсів сили. Важливо, щоб людина згадала свої приклади, варіанти справлятися у стресовій ситуації. Будь-які можливості давати собі раду: комп’ютерні ігри, прогулянка з собакою, пробіжка, їжа – всі варіанти, крім алкоголю та наркотиків, можливі. Не наше завдання зараз оцінювати способи справлятися зі стресом. Найкращий спосіб пережити шокові стресові ситуації – це відновлення контролю (за допомогою дій) і зв’язків з іншими людьми.

13. Ситуація, коли людина в ступорі. Якщо людина застигла та не реагує, застосовуйте голос (скажіть що-небудь впевнено та голосно), візуальні подразники (помахайте рукою перед очима). Можна спробувати дати в руки щось контрастне (якщо поряд є швидка допомога, можна у них взяти лід і дати в руки). Не потрібно бити по щоках.

ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ ЗДОБУВАЧАМ ОСВІТИ

Під час критичної ситуації, яка сталася внаслідок ведення бойових дій, не можна тиснути на дитину, змушувати її розповідати в деталях, що сталося та як вона себе почуває. Перша психологічна допомога здобувачам освіти надається під час надзвичайної ситуації або відразу після кризи. В кризовій ситуації здобувачі освіти реагують не так, як дорослі. Вони мають конкретні потреби залежно від віку та їхнього розташування. Здобувачі освіти вразливі до несприятливих наслідків через те, що вони маленькі та соціально і емоційно прихильні до батьків чи опікунів. Щоб розуміти чого саме потребує дитина, або взагалі чи знаходиться у стані стресу – необхідно знати як здобувачі освіти різного віку реагують на стрес та сприймають кризову ситуацію.

ДІТИ 0-3 РОКІВ: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.

ДІТИ 4-6 РОКІВ: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.

ДІТИ 7-10 РОКІВ: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, в яких дитина бачить себе «рятувальником», «зацикленість» на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).

ДІТИ 11-13 РОКІВ: відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що 16 відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки.

ДІТИ 14-18 РОКІВ: проявляють небезпечну поведінку, можливі суїцидальні думки та прояви аутоагресії, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не вимагати від підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження. Поясніть підлітку, що всі почуття та реакції зараз природні, а все, що зараз відбувається – це тимчасово, не на все життя. Щоб допомогти підлітку зменшити емоційне напруження – спрямовуйте його активність та емоції на конкретні дії. Фахівцям психологічної служби необхідно знати, що практично у всіх здобувачів освіти, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички. Це абсолютно нормально, й у цій ситуації не треба лякатися такої поведінки дітей. Перш за все дорослим потрібно забезпечити «завдання виживання» – заспокоїти дитину тощо. При нормалізації умов можна буде працювати над відновленням. Для того, щоб стан дитини якнайшвидше стабілізувався дорослим необхідно постійно відповідати на запитання здобувачів освіти, адже діти потребують пояснень. Ці запитання повторюватимуться кілька разів, але відповідати на них потрібно весь час, коротко та без подробиць. Дитина не має бути присутня при перегляді новин та розмовах про смерть і вибухи. Їй важливо чути слова: «Зараз ми в безпеці» (коли дійсно у відносній безпеці). Наскільки це можливо – потрібно відновити розклад дня й те, що було звичними діями в сім’ї. Також дітям потрібно грати та комунікувати з іншими дітьми, адже гра – це природний механізм стабілізації. Абсолютно нормально, коли дитина грає в одну гру з зацикленим сюжетом, якщо повертається до тих ігор та мультфільмів, у які грала та котрі дивилася кілька років тому – так вона намагається повернутися до того стану й часу, коли була в безпеці. Яким здобувачам освіти потрібна перша психологічна допомога? Перш за все, вона потрібна не всім. Як і дорослі, деякі здобувачі освіти дуже добре переносять важкий досвід. Ваша тактика: спостерігай, слухай, пов’язуй. Більшість дітей добре відновлюються, якщо вони об’єдналися з батьками чи педагогами. 17 Але здобувачі освіти, які перебувають у гострому стресовому стані, потребують зовнішньої підтримки. Гострота стресової реакції залежить від: ступеня залученості — дитина стежила за воєнними подіями по телевізору чи перебувала в їхньому епіцентрі — постраждала сама або її рідні, знайомі; індивідуальних особливостей — вразливість, вміння опанувати себе; попереднього травмівного досвіду — дитина була жертвою або свідком стресогенної події, втратила близьких тощо. Дорослий, який надає дитині ППД має керуватися правилами: невідкладності — надавати допомогу якнайшвидше: що більше часу мине після травмування, то ймовірніше, що у дитини виникне посттравматичний стресовий розлад (ПТСР); наближеності до місця подій — надавати допомогу безпосередньо на місці або у звичній обстановці й соціальному оточенні — у будинку, лікарні чи сховищі, тобто там, де сім’я та дитина перебуває одразу після події; очікування, що нормальний стан відновиться — підтримувати впевненість потерпілих у тому, що все нормалізується; єдності психологічного впливу — надавати допомогу має одна й та сама людина відповідно до уніфікованої процедури психологічної допомоги; простоти психологічного впливу — відвести дитину від джерела травми, дати їй змогу вмитися, поїсти й відпочити у безпечному місці, а за бажанням — виговоритися. На жаль, багато здобувачів освіти та фахівців психологічної служби продовжують знаходитись в епіцентрі бойових дій. І вони в першу чергу потребують допомоги. Загальна рекомендація щодо допомоги здобувачам освіти — сприяти тому, щоб діти були поруч зі своїми батьками, братами, сестрами, іншими родичами або опікунами. Тому в ситуації, коли дитина перебуває без близьких людей, не залишайте її без нагляду!

Для ППД здобувачам освіти фахівцям психологічної служби необхідно:

1. Переконатися, що діти знаходяться поруч з близькими; якщо діти без супроводу, не залишайте їх без нагляду і зв’яжіть з надійним агентством із захисту дітей. Якщо на місці немає служби, самі здійсніть заходи з пошуку близьких дитини або зв’яжіться з іншою сім’єю, яка зможе попіклуватися про дитину. 18 2. Забезпечте безпеку: захистіть їх, по можливості, від неприємних сцен, поранених, руйнувань, сумних історій, розпитувань сторонніх людей та представників ЗМІ. 3. Зберігати спокій, розмовляти доброзичливо з дітьми. 4. Представитись — назвіть своє ім’я, скажіть, що прийшли допомогти. 5. Дізнайтеся ім’я дитини, звідки вона, та інші подробиці, що допоможуть знайти її близьких та членів родини. 6. Слухати, спілкуватися, грати: опускайтеся на рівень очей дитини та спілкуйтеся зрозумілою мовою; вислухайте думку дитини щодо ситуації. 7. Якщо з дитиною є хтось з батьків або опікун, допоможіть їм забезпечити необхідну турботу. 8. Пам’ятайте, що у дітей є свої сильні сторони та ресурси. Психіка здобувачів освіти більш вразлива до травматичних подій та може залишити свій відбиток на подальшому житті. Тому треба обов’язково говорити з дитиною про пережите. Здобувачі освіти, які знаходиться разом з близькими людьми, легше переживають кризову подію. В цьому випадку не менш важливим є обізнаність батьків (або інших законних представників) щодо надання першої психологічної допомоги. Нижче представлені 5 правил для батьків із зазначеної теми.

Правило 1. Знову у режим. Режим дня дуже важливий для ментального здоров’я кожного з нас. Саме він дає відчуття, що ми все ще тримаємо щось під контролем. Повертайте дитину у звичний для неї режим дня або створіть новий, з огляду на обставини, в яких перебуваєте. Це прискорює «загоєння» психотравми. Що має бути у режимі дня дитини: гігієнічні процедури; приймання їжі; елементи навчання; ігри з дорослими; вільна гра; час для бесід та казок (або цікавих історій); сон.

Правило 2. Обговоріть тривожні події. Після кожного спуску в укриття, сигналів тривоги, звуків бойових дій проводьте невеличкі сімейні бесіди, де кожен розповідає, що він відчував протягом цього тривожного періоду. Цей метод дозволяє дитині емоційно відреагувати, побачити, що її почуття збігаються з почуттями дорослих. Така психологічна допомога дитині допомагає зняти емоційне напруження.

Правило 3. Введіть додаткові ритуали. Створіть нові ритуали, що допоможуть відчути чаду єдність та силу сім’ї. Також дитина відчує, що вона не сама, а життя триває. Це може бути читання вголос, вечірні обійми, спільні молитви або співи. Щоденне спілкування на різні теми. Щоб дитина не почала ізолюватися, вона потребує постійного спілкування та емоційного залучення дорослих. Ви можете обирати різні теми для розмов, не фокусуючись на травматичних для психіки подіях.

Правило 4. Збільшуйте емоційну близькість. Щоб укріплювати та зберігати емоційну близькість дитини з батьками, потрібно: обіймати дитину; говорити, що ви її любите; хвалити її (за сміливість, за витримку, за вміння, що демонструє дитина); гратися з нею; смішити; розділяти з нею емоції.

Правило 5. Не забувайте про почуття гумору. Намагайтеся жартувати та посміхатися, сприяти тому, щоб посміхалася ваша дитина. Гумор має терапевтичну дію, підтримує та зцілює. Психологічна допомога дитині не зводиться до важких дій чи годинних сеансів, але дарує почуття захисту та довіри.

ПРАКТИЧНІ ВПРАВИ ДЛЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ЩОДО НОРМАЛІЗАЦІЇ ПСИХІЧНОГО СТАНУ В УМОВАХ ВІЙНИ

ДОЛОНЬКА. Простий спосіб безпечно повертатися «в себе» – обмальовування долоньок і будь-які ігри з долоньками. Відбиток долоні – це перша ідентифікація малюка. Перші відбитки брудної дитячої долоньки на шпалерах – це перше «Я є в світі». Відбитки в тісті, глині, піску, будь-якій крупі, на папері. Вирізання, розмальовування долоньки – це відчуття і заповнення внутрішньої території. Долонька – як мандала, що повертає і зміцнює «Я».

ЛІПКА. З дітьми обов’язково ліпити – з глини, тіста, гірше – пластику і пластиліну. Ліплення трансформує напругу, знімає затиски, дає відчуття контролю (що важливо для тих, хто втратив контроль над ситуацією, життям, реальністю), ліплення корисне за будь-яких психосоматичних хвороб. ЗАЗЕМЛЕННЯ. Здобувачі освіти, які пережили травматизацію, часто перестають відчувати контакт ніжок з землею (втрачають опору, 20 приземленість). З ними добре грати (малювати, ліпити, пританцьовувати) у квіти й дерева – приділяючи увагу корінню і міцному стовбуру. Іноді можна грати у «велетенські ноги» – уявляючи, що ноги стають величезними і міцно утримують в рівновазі, не даючи розгойдуватися від вітру (вітер – це метафора змін, подій, на які ми вплинути не можемо), чим яскравіше ми представимо (намалюємо, промасажуємо) ці велетенські ноги, тим сильніший ефект. Спати краще укладати таких діток теж, даючи опору ніжок (наприклад, класти під ноги скручений у валик рушник).

ДОЛАЄМО НАПРУГУ! Здобувачі освіти, які пережили травматизацію, намагаються все контролювати. З ними важливо говорити про плани, складати розклад, робити колажі мрії тощо. Важливо пам’ятати, що в практиках вони не закривають очі, боячись послабити контроль. Багатьох дорослих дратує, що вони весь час щось крутять у руках (гублячи і ламаючи). Щоб зняти напругу в ручках, одночасно послабити контроль і повернути безпеку – потрібно дати дітям в руки масажне кільце, еспандер, хлібний м’якуш, кульки, наповнені борошном (крохмалем).

СЕЙФ. Щоб обережно доторкнутися до теми страху, дати дитині відпочинок і контроль над страшними спогадами й снами, можна спорудити (намалювати, виліпити, зробити з коробки) сейф для страшних спогадів. Не називаючи спогади – дати метафору – просто зім’яти папір або взяти темні аркуші паперу, камені, шишки і скласти їх у сейф. Ключ від нього буде або в дорослого, або в самої дитини. Зробити з сірників і різнокольорових ниток «ловців снів» або вирізати ажурну сніжинку, яка, як фільтр, вбирала б страшні образи, не підпускаючи їх до дитини.

КНОПКА РАДОСТІ (для дітей, які не проти дотиків) Гра для безпечного повернення контакту з тілом. Дитина, не кажучи партнеру, придумує звук (пісеньку). Задумує місце на тілі – кнопку, яка б, якщо до неї доторкнутися, включала б цей звук. Партнер по грі, м’яко торкаючись до тіла, повинен знайти цю кнопку. Потім дитина шукає кнопку, яку загадав партнер.

СУМНЕ ДЕРЕВЦЕ. Дітки часто не можуть попросити про підтримку і пояснити, що їх турбує. Якщо дитину «перетворити» на деревце, яке ображено, пошкоджено, сумує – і запитати, що для нього зробити - поставити опору-паличку (себе), підв’язати гілочку (погладити по ручці), полити (погладити зверху вниз), поставити паркан (стати навколо) – дитина отримає необхідний ресурс.

РОЗМАЛЬОВКИ. Дітки в стані тривоги можуть боятися малювати щось на «вільну тему». Їм можна давати розмальовки з чіткими «жирними» 21 кордонами. Можна з ними малювати всередині паперової тарілки, малювати нестандартними «пензликами» – спонжиком, ватними паличками, зубними щітками. Наступний етап – капати акварельною фарбою на вологий папір. Потім – обводити висохлу форму, придумуючи, на що ця форма схожа.

МАСКА. На обличчі людини будь-якого віку, яка пережила травматизацію, може застигати маска. (Постійне байдуже або вираз обличчя, застиглий в одній емоції, що складно визначити). Будуть корисні будь-які «пластичні» ігри. Можна почати з розминання справжнього шматочка пластиліну. Потім, «перетворюємо» дитину на пластилін. З її обличчя «виліплюємо» різні форми (смикаємо щічки, просимо надути щоку…) ТИ ДЕ? Для фіксації на теперішньому часто граємо в гру «ти де?». Ставимо несподівано, у будь-який час дня, запитання «ти де?». Відповідь має починатися зі слів «я тут!», і далі кілька пропозицій про це «тут» з описом різних модальностей – аромат, слух, тілесність, смак. Наприклад, «Я тут. У кімнаті, сиджу на м’якій подушці з комп’ютером на колінах, їм солодку ягоду»).

ВІДБИТКИ. Ще одна проста, екологічно «оживлювальна» техніка, допомагає зняти заборону на фантазію і відчування. Травмовані діти заморожують чуттєвість – якщо я дозволю собі відчувати, разом з радістю проявляться страх, біль і злість. Занурюємо пальчик у фарбу або буряковий сік. Ставимо на лист кілька відбитків пальчика. Запитуємо, що потрібно домалювати, щоб вийшли порося, заєць, лебідь, рибка…

ГРА В ДОРОСЛОГО. Часто підсвідомість дітей переносить їх у той вік, коли вони були щасливі й жили у відчутті безпеки. Вони починають поводитися, як малюки, сюсюкатися, проситися на ручки. Ми граємо з дитиною в «малюка», даємо енергії-сил її дитячій частині – а потім «перетворюємо» її на дорослого. Даємо дитині можливість вирішувати– скільки кроків йти, стаємо в неї помічником на кухні, даємо їй можливість вибирати маршрут прогулянки (можна навіть дати руль-кришку від каструлі в руки).

СТРИБКИ. Тривожні діти інтуїтивно вибирають для себе ігри зі стрибками. Їм важливо стрибати на батуті (замість батута вони однаково виберуть ліжко). Стрибки знімають напругу, дають можливість відчути опору на стопи, «невагомість» під час стрибання впливає на стовбурові структури мозку. Замість заборони стрибати, можна створити «спеціальні місця для стрибання». Наприклад – «тут можна стрибати на одній нозі, тут на двох…».

КВІТКА ТА СВІЧКА. В момент стресу, гніву та тривоги дуже важливим є вміння повільно дихати. Щоб навчити дитину це робити, покажіть, що вдихати потрібно так, наче нюхаєш гарну квітку, а видихати – наче хочеш задути одним подихом всі свічки на святковому торті.

ЧЕРЕПАХА. Вправа для зняття м’язового напруження. Уявіть з дитиною, що ви черепахи, які йдуть на повільну, розслаблену прогулянку. Уявіть, ніби раптово почався дощ. Щільно згорніться в калачик під панциром десь на десять секунд. Уявіть, що знову вийшло сонце, тому можна вилазити з панцира та продовжити розслаблену прогулянку. Повторіть кілька разів. Переконайтеся, що завершуєте вправу прогулянкою, щоби ваше тіло розслабилося.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПІД ЧАС ВІЙНИ: ДЕ І ЯК ОТРИМАТИ

1.Методичні матеріали,створені методистами КЗ ДНМЦ ПС: Буклети та плакати https://drive.google.com/drive/folders/1tBsdln0epxXHggwW5- JjRyJwZZ_I1lHI?usp=sharing

Відеоматеріали та презентації https://drive.google.com/drive/folders/1--v2gt_0PgtRbGWzqvWJ2ovStEwRpVG?usp=sharing 32 2.

Ви можете записатися на безоплатну консультацію зі спеціалістом Психологічної підтримки від медико-психологічного факультету НМУ імені О.О.Богомольця:

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfKTScLrK6Vtibwrd9_hBnBJwYixd6PexkwltiymOM4pA6RQ/viewform

3.Безкоштовну допомогу усім, хто її потребує, готові надавати сертифіковані психологи Центру психологічного консультування і травмотерапії Open Doors («Відкриті двері»), які мають досвід роботи з учасниками збройних конфліктів та навчені за американським стандартом.

Щоб отримати консультацію, необхідно просто зайти в чат-бот за посиланням: https://t.me/odukraine_bot?fbclid=IwAR0VUuHibBtfoHedrJo5- e9JGh912gljZ4-l-dolakwP8WRoW_9CylRX5yY та залишити свою заявку і контактну інформацію. 4.Онлайн-платформа «Розкажи мені» цілодобово надає безкоштовну психологічну допомогу.

Якщо ви відчуваєте тривогу, у вас трапляються панічні атаки, ви близькі до депресії чи навіть на межі – заповніть анкету за посиланням: https://tellme.com.ua/get-help та очікуйте дзвінка спеціаліста.

5.Поліцейські психологи створили Telegram-канал «Психологічна підтримка» з корисними постами та базовими рекомендаціями, що допоможуть розвантажити нервову систему. А також запустили чат-бот https://t.me/polltavasupportbot для зворотного зв’язку психолога з клієнтом.

6. Telegram-канал психологічної підтримки для осіб з 8 до 22 років «Перемога»: https://t.me/+U83C2OkswW5mYzky .

7.Онлайн-програма «Бути батьками ангела» для батьків, яких торкнулась смерть дитини під час вагітності, пологів або невдовзі після них. Зареєструватися можна за посиланням: https://angelscare.org.ua/freeregistration

8. Національна професійна лінія з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я «Lifeline Ukraine». Працює цілодобово, звернутися за допомогою можна зателефонувавши на гарячу лінію за номером 7333 або написати повідомлення за посиланням: https://lifelineukraine.com/contact .

9. Реабілітаційний центр із надання безкоштовної психологічної допомоги «Крок назустріч». Звернутися можна за номером гарячої лінії центру: (044) 222 90 94.

10. Безкоштовна психологічна допомога надається українцям в умовах війни в рамках всеукраїнського кол-центру #ВАРТОЖИТИ. Звернутися можна за номером 5522.

11. Цілодобова лінія психологічної підтримки «Між нами» Львівський міський центр соціаьних служб – 0800307305. Дзвінки з будь-яких операторів безкоштовні.

12.Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні консультації надають безкоштовно за номером: 0 800 210 160. 13. Проєкт психологічної підтримки «Поруч». Проєкт «Поруч» – це групи психологічної підтримки для підлітків і батьків, чиє звичне життя зламала війна. Психологи готові допомагати офлайн і онлайн, щоб досвід громадян України не залишився непереборною травмою на все життя. Деталі тут: https://poruch.me

14. Ла Страда-Україна пропонує безкоштовні психологічні консультації для батьків, які хочуть зрозуміти стан своїх дітей й отримати підтримку: Facebook (https://www.facebook.com/childhotline.ukraine ) Instagram (https://www.instagram.com/childhotline_ua ) Telegram (https://t.me/CHL116111 ) Національна гаряча лінія для дітей та молоді працює щодня з 9.00 до 21.00 телефон: 0 800 500 225 15.

Кризове консультування «Варто жити» 5522 – для абонентів lifecell та Vodafone Ukraine. Усі дзвінки безкоштовні +380931707219 – для абонентів Kyivstar. Вартість дзвінків згідно тарифів мобільного оператора. Графік роботи лінії: 11-19 з понеділка по п’ятницю. Вихідні дні: субота, неділя, державні свята

16. Контакти психологів та психотерапевтів, хто готовий безкоштовно надавати консультації: https://bit.ly/3LsfZSw

17.Світлана Ройз та Міністерство освіти й науки запустили відеопроєкт «Психологічна турбота» для дітей: https://bit.ly/35lrdc6. Експерти розповідають, як доглядати за дитиною в бомбосховищі, як розмовляти під час евакуації, як підібрати слова, якщо хтось із батьків пішов на війну.

18.Психологічна підтримка українців під час війни від психотерапевтів-практиків: https://t.me/PsihologDopomogaWarInUa2022. Група створена для безкоштовної психологічної допомоги українцям, які відчули на собі жахіття війни в Україні у 2022 році. Допомога здійснюється зусиллями практикуючих психотерапевтів.

19.Психологічна оборона України: фахова безкоштовна підтримка, корисні статті у період війни https://ukr-ednist.com.ua 20.Психологи кар’єрного хабу «Розірви коло» готові допомогти жінкам знизити рівень стресу і тривоги. Консультації доступні по телефону а також через Messenger, Viber, Telegram. Контакти: Марина +38 098 996 97 90 Євген +38 097 314 53 83 Марта +38 050 371 40 55 (У Львові офлайн) Наталія +38 098 929 75 53 (У Львові офлайн) 21.Центр психологічної допомоги в Івано-Франківську https://bit.ly/3uHXouT

Живіть сьогоденням, адже ваше серце б’ється прямо зараз

Здавна людей тривожило одвічне питання: у чому ж сенс життя? Над ним роздумували мудреці, філософи, письменники, а потім свої міркування вони переносили в мотивуючі і красиві вислови. Ми зібрали найкращі з них, які точно вам знадобляться!

«Не варто витрачати час, оплакуючи минуле або майбутнє. Проживайте кожну хвилину кожної години. Щастя – мов квітка, що закривається перед дощем і розкривається після нього », –

Едмон де Гонкур.

Думки про майбутнє можуть змусити людину забути про те, що відбувається в його житті прямо зараз. Але, як говорив Джон Леннон: «Життя – це те, що відбувається з вами, поки ви будуєте інші плани».

Будувати плани – це добре, ставити собі цілі – необхідно, але не можна забувати про те, що ваше серце б’ється прямо зараз. Не нехтуйте ним!

«Якщо ви дійсно хочете бути щасливими, не піддавайтеся спокусі порівняти поточний момент з іншими моментами з вашого минулого, якими ви не встигли насолодитися, бо порівнювали їх з тим, що вас чекає в майбутньому», – Андре Жид.

Майбутнє формується справжнім. Рішення, які ви приймаєте зараз, події, які переживаєте, стануть минулим, як тільки майбутнє перетвориться на справжнє. Але хто знає, що буде завтра?

Любіть прямо зараз, живіть прямо зараз, будьте вдячними, піклуйтеся про себе, адже потім може бути вже занадто пізно. Можливо, завтра ніколи не настане.

Ваші близькі завжди поруч. Саме тому багато хто з нас часто забуває, наскільки вони важливі, як сильно їх потребуємо і що одного разу можемо їх втратити (в усіх сенсах цього слова). Не забувайте, що вони люблять вас, і що вони теж можуть вас втратити.

Завжди цінуйте близьких, говоріть їм, що любите, свідомо приділяйте їм час, цілуйте їх, нагадуйте, як багато вони для вас означають. Даруйте їм свою щиру посмішку. Не чекайте, поки стане занадто пізно. Розмовляйте, слухайте, чіпайте і спостерігайте.

Щодня нам доводиться стикатися з проблемами і труднощами. Але не всі вони однаково важливі. Однак ми дозволяємо собі потонути в своєму прагненні до ідеального життя – того, якого ми повністю контролюємо.

Але до чого це призводить насправді? До марної трати часу. Якщо ви оцінюєте все навколо за єдиною шкалою, то незабаром перестанете звертати увагу на те, що дійсно важливо.

Почавши простіше ставитися до певних речей і переставши сприймати їх так серйозно, ви зможете присвятити час тому, що дійсно важливо і варте вашої уваги.

«Насправді життя дуже просте, але ми відчайдушно намагаємося його ускладнити», – Конфуцій.

Здоров’я – це дар, який людина починає цінувати тільки після того, як його втратить. Але насолоджуватися відведеним часом ви зможете, тільки якщо будете досить здоровими. Все, що ви сьогодні робите, вже завтра вплине на стан вашого здоров’я. Нехтуючи зараз своїм тілом і розумом, ви потім за це заплатите.

Не забувайте піклуватися про своє фізичне і психічне здоров’я, поважайте своє тіло і душу. Пам’ятайте про ту ціну, яку вони мають для вас і для тих, хто вас любить.

Турбота про себе підвищить вашу самооцінку і дозволить вам відчути себе більш живими і щасливими.

Того, що у вас зараз є, цілком достатньо для щастя, якщо ви зумієте побачити цінність в тому, що вже маєте!

«Щастя — всередині нас»: 30 уроків філософії оптимізму

Всі ми женемося за щастям, але жодна людина не може точно сказати, як воно виглядає. Можливо, саме тому багато так ніколи і не стають щасливими. А може бути, просто не усвідомлюють цього?

30 уроків філософії оптимізму допоможуть зрозуміти, що щастя поруч з нами, а у важкі моменти життя Всесвіт обов’язково підставить нам своє міцне плече.

1. Щастя — всередині нас

Істинне щастя в гармонії з навколишнім світом, в любові, у відсутності суєти і в прагненні до своєї мрії. А багатство і влада створюють лише ілюзію щастя, яка в будь-який момент може розсипатися на уламки. Прийміть це як даність, і вам стане набагато легше жити.

2. Будьте вдячні за все

Життя — безцінний дар, посланий нам Всесвітом. І все що посилають нам небесні сили, наприклад миті щастя або хвилини скорботи, потрібно сприймати з вдячністю. Безумовно, непросто навчитися дякувати Всесвіту за завданий біль. Але прийнявши це, ви відчуєте справжнє щастя.

3. Змініть сприйняття

Не секрет, що злість і ненависть руйнують наше життя і роблять нас нещасними. Але чи варто раз по раз ускладнювати собі життя? Набагато простіше змінити сприйняття і навчитися дивитися на проблему під іншим кутом. Знаходьте позитивне зерно в негативних моментах, і жити стане набагато простіше.

4. Неможливо бути хорошим для всіх

Намагаючись ощасливити всіх навколо, ви змушені будете брехати, прикидатися і зраджувати своїм принципам. У цій гонитві ви втратите себе, а хтось все одно вважатиме вас несправедливим і невдячними. Так, можливо, краще залишитися незрозумілим навколишніми, але бути чесним із самим собою?

5. Навколишній світ — дзеркало

Всі вчинки і риси характеру, які нам так подобаються в інших людях, це відображення того, що ми любимо в собі. А все те, що нас засмучує в інших — це наше невдоволення собою. Пошукайте ці моменти в собі і спробуйте їх виправити.

6. Люди в нашому житті з’являються не випадково

Кожна людина, яку ми зустрічаємо на певному етапі життєвого шляху, приходить до нас з певною метою. Можливо, щоб підтримати нас і зігріти своїм теплом. А можливо, вона хоче дати нам урок або нагадати про щось дуже важливе. У будь-якому випадку, її поява в нашому житті несе в собі якусь цінність, яку потрібно усвідомити.

7. Вірте в те, що Всесвіт вас не залишить

Всесвіт стежить за нами і в скрутну хвилину обов’язково підставить своє могутнє плече. Можливо, він пошле щасливу зустріч з людиною, яка допоможе вирішити наші проблеми, або підштовхне до виграшу в лотерею. У небесних сил тисячі способів вирішення наших проблем. Варто лише довіритися Всесвіту і все обов’язково буде добре.

8. Перестаньте брати все близько до серця

Зізнайтеся, скільки разів ви переживали щодо результату тієї чи іншої справи, а в підсумку все закінчувалося добре. Так чи варто псувати нерви і вкорочувати життя через те, що все одно завершиться благополучно? Але навіть якщо наслідки будуть не такими райдужними, якщо ви не можете нічого змінити, то чи варто переживати даремно?

9. Природа — справжній лікар

Прогулянки на свіжому повітрі — дивовижний засіб зцілення. Гуляючи по лісі або парку, ви відпочиваєте душею, очищується від негативу, відновлюєте сили і піднімаєте собі настрій. Коли вам погано або просто сумно, вирушайте на прогулянку і море позитиву вам буде забезпечено!

10. Образи завдають скривджені люди

Не відповідайте на заподіяні кривди. Як правило, їх наносять скривджені життям люди. Просто пошкодуйте таких людей і не приймайте їх негатив.

11. Навчіться дивитися правді в очі

Це дійсно боляче. Стикаючись зі своїми страхами або слабкостями, багато хто з нас вважають за краще викручуватися, недоговорювати або відверто брехати, тільки щоб не зізнаватися навколишнім і самим собі в жорстокій правді. Але якщо ви подолаєте себе, якщо зможете поглянути правді в очі і визнати свої помилки, ви відчуєте неймовірне полегшення, і зрозумієте, як добре жити без цього тяжкого вантажу.

12. Перфекціонізм робить вас нещасними

Ми не говоримо, що прагнення до кращого це погано. Навпаки, в цьому є сенс буття. Але дозвольте собі в прагненні до ідеалу робити помилки, і не напружуйтеся, коли у вас щось не виходить. Життя для того і дане, щоб робити помилки і вчитися на них. Тому розслабтеся і будьте щасливі незалежно від результату.

13. Частіше дивіться навколо

Навколишній світ дивовижний у своїй красі і різноманітті. Але ми настільки зайняті своїми повсякденними справами, вирішенням проблем та втіленням в життя своїх мрій, що абсолютно не помічаємо того, що відбувається навколо. Ми ризикуємо прожити життя, так і не насолодившись цією красою! Скиньте рожеві окуляри з очей і погляньте на світ широко розплющеними очима!

14. Відзначайте свої перемоги. Навіть найменші успіхи

Справжнє щастя не в цілі, якої ви досягли. Воно в постійному русі до своєї мрії, і маленьких щоденних перемогах, що дозволяють підніматися все вище і вище. Святкуйте ці перемоги, адже саме з них складається справжнє щастя.

15. Навчіться прощати

Образи не дають нам з легкою душею йти вперед, жити повним життям і розвиватися. Вони тягнуть нас назад, змушуючи постійно озиратися і згадувати своїх кривдників. Навчіться прощати їх, і вам обов’язково стане легше на цьому шляху.

16. Ми володіємо неймовірною інтуїцією

У кожного з нас є безцінний дар передбачення. Він укладений в нашій інтуїції, просто в метушні днів ми не чуємо голосу внутрішньої мудрості. Зупиніться і прислухайтеся до своєї інтуїції! Вас чекає чимало сюрпризів.

17. Ви унікальні і неповторні

Серйозно! Пам’ятайте про те, що на Землі немає іншого, такого як ви! Цінуйте те, що маєте і насолоджуйтеся кожним днем, проведеним в цьому світі. Іншого такого життя у вас не буде!

18. Ви можете досягти всього, що забажаєте!

Тільки повірте в це, і почніть щось робити для досягнення своєї мети. Ви з подивом зауважите, що Всесвіт — ваш надійний помічник на цьому шляху. З його допомогою ви можете досягти неймовірних висот!

19. Оточуйте себе коханими людьми

Життя занадто коротке, щоб витрачати час на сварки, чвари і спілкування з неприємними особистостями. Оточуйте себе тими, кого любите всією душею, і насолоджуйтеся їх суспільством як можна більше!

20. Ідіть за своєю мрією

Якщо у вас є мрія, не бійтеся кинути все що маєте, заради її досягнення! Через багато років ви скажете собі спасибі, що в певний момент проявили рішучість.

21. Чим більше ви віддаєте, тим більше отримуєте

Діліться тим, що маєте. Грошима, розумними думками, талантом, власним теплом. Всесвіт поверне вам в триразовому розмірі за вашу щедрість.

22. Підтримуйте баланс у всьому

Не спустошуйте себе. Але і не притягайте до себе більше, ніж вам потрібно. Всього в вашому житті має бути в міру, адже це головне правило гармонійного життя.

23. Цінуйте свій час

Перестаньте витрачати час даремно. Це найцінніший ресурс, дарований нам Всесвітом, а тому використовуйте його розумно, з максимальною користю для себе.

24. Часом ми переростаємо дружбу

Не журіться, що іноді ваші шляхи з друзями розходяться, і ви перестаєте спілкуватися. Краще збережіть про них добру пам’ять, і завжди пам’ятайте, що вони були у вашому житті не просто так, а з певною метою. Можливо, цінними порадами друзів ви ще не раз скористаєтеся протягом життя.

25. Подолайте свої страхи

Життя — це боротьба, в тому числі і з власними страхами. І якщо ви твердо мають намір стати кращими, досягти гармонії і зробити черговий крок у своєму розвитку, подолавши свої страхи!

26. Дбайте про своє здоров’я

Як би не банально це звучить, але наше тіло — це транспорт, який здатний доставити нас до нашої мрії. На несправному транспорті далеко не виїдеш, та й настраждаєтеся в дорозі, а тому стежте за своїм здоров’ям, щоб відчувати радість життя до останніх днів!

27. Отже, зізнавайтесь своїм близьким в любові

Частіше говоріть своїм близьким, що ви їх любите. Даруйте їм подарунки, дивуйте, радуйте, нехай банальними дрібницями, але від щирого серця! Повірте, час, проведений поряд з улюбленими, найкращий подарунок для вас і для них!

28. Ви самі собі гуру

Слухайте поради мудрих людей, але рішення завжди приймайте самі! Навчившись брати відповідальність на себе за свої рішення і вчинки, ви відчуєте гармонію, а значить, відчуєте щастя.

29. Живіть справжнім

Живіть тут і зараз! Насолоджуйтесь кожною хвилиною! Навчіться відчувати щастя в даному моменті, і ви станете найщасливішою людиною на Землі!

30. У кожного своє щастя

Щастя багатолике. Одному для щастя потрібні багатства, іншому — гарний будинок, третьому — мета в житті, а четвертому — кохана людина поруч. Ви самі коваль свого щастя і має право вибирати те, що бажаєте отримати від життя!

12 способів змінити життя для тих, у кого зовсім немає сил

Стрес, напруга, емоційне вигорання – назв багато, а суть одна. Кожен із нас хоча б раз виявляв, що загнаний у кут, виходу з якого не спостерігається. Сьогодні ми поділимося з вами списком рекомендацій, які допоможуть якщо не повністю змінити ваше життя, то в усякому разі зробити його набагато приємнішим.

Вам напевно знайоме це відчуття: 10 ранку, ви вже на взводі від третьої чашки кави, а в голові замість яких-небудь слушних думок – цілковита каша. Ви виснажені – фізично, ментально і емоційно – і абсолютно байдужі до того, що раніше радувало. Мотивація? Забудьте. Дратівливість? О так. Турбота про здоров’я і гарне самопочуття? У вогонь.

Чомусь прийнято вважати, що підкорення нових висот і цілковите виснаження один без одного не ходять. Нічого подібного. Емоційне вигоряння зовсім не ознака успіху, це спосіб, яким наш організм недвозначно натякає, що час пригальмувати.

“Якщо ви робите те, що робили завжди, отримаєте те, що завжди отримували”, – Генрі Форд

Відома цитата Генрі Форда тут якраз доречна.

Звичні способи повернення себе до життя, будь то подвійна доза еспресо або черговий шар консилера під очима, займають буквально кілька хвилин, але чи багато від них реальної користі? Так, для докорінної зміни життя потрібно набагато більше часу, але в кінцевому підсумку всі зусилля себе виправдовують. Це інвестиції в ваше здоров’я і добре самопочуття, тому ставитися до них варто з усією належною серйозністю.

1. Спіть вдосталь

Наше тіло – це механізм. Прекрасна і неймовірно складна система, яка потребує турботи і відпочинку. Йдучи з роботи, ви щодня вимикаєте комп’ютер, приблизно це ж потрібно тілу і розуму. Дослідження підтверджують, що хороший сон допомагає мозку позбутися від токсинів, які накопичуються протягом дня, ось чому сім-вісім годин повноцінного відпочинку неймовірно важливі для психічного та фізичного здоров’я. Ваше завдання – поступово довести щоденну тривалість сну до цього рівня. На 30 хвилин більше відпочинку щодня – це ж просто, правда?

2. Думайте, що і як їсте

Для того щоб зробити своє харчування осмисленим, потрібна практика. Особливо це відноситься до тих, хто звик перекушувати на бігу, паралельно набираючи відповідь на черговий лист і щохвилини відволікаючись на телефонні дзвінки. Практика усвідомленого харчування допомагає зрозуміти, що ви їсте і яку користь це приносить вашому організму. На зміну простому вгамування голоду приходять здорові відносини з їжею. Результати досліджень показують, що такий підхід до харчування суттєво покращує настрій, знижує рівень стресу, допомагає виробити корисні харчові звички і навіть позбавитися від зайвої ваги.

3. Зав’язуйте з кофеїном

Кофеїн – це стимулятор, що подразнює вашу і без того виснажену нервову систему. Коли ви стурбовані, напружені або взагалі на грані істерики, чергова чашка кави якщо і підбадьорить, то ненадовго. Замість цього спробуйте інші, більш м’які способи підбадьоритися і зарядитися енергією: фізичні вправи або медитацію. Якщо ранок без кави вам не в радість, переведіть ваші взаємини з цим напоєм в дещо іншу площину і зробіть їх максимально усвідомленими. Насолоджуйтесь ароматом і смакуйте напій, потягуючи його з улюбленої чашки. Через деякий час може виявитися, що цей ритуал набагато важливіший, ніж сама кава.

4. Почніть рухатися і не зупиняйтеся

Рух – це не тільки потужний засіб для поліпшення настрою і зменшення стресу, а й доведений ефективний спосіб збереження відмінної пам’яті і взагалі розумових навичок.

Протистояти зростаючій напрузі можна за допомогою фізичної активності: кожна хвилина, витрачена на йогу, пробіжку або катання на велосипеді, стає значним внеском у боротьбу зі стресом.

Проста ранкова зарядка задає необхідний темп на весь день і допомагає сфокусуватися на важливих завданнях. Чи варто говорити, що успішні люди вважають за краще тренуватися саме вранці. Почніть хоча б з 10 хвилин помірної фізичної активності в день і плавно збільшуйте її тривалість до рекомендованої півгодини.

5. Найкращий відпочинок – це тиша

Так-так-так, без згадки медитацій не обходиться жодна стаття про зміну життя. Ну а що поробиш, якщо це дійсно працює. Приблизно 80% візитів до лікарів так чи інакше пов’язані з наслідками стресу, уявляєте, яка жахлива трата часу і грошей? Ще більш вражаючим те, що скоротити всі ці витрати ми можемо за допомогою… правильно, медитацій. Ці практики допомагають впоратися зі стресом, зміцнити імунітет, налагодити сон і відчути себе по-справжньому щасливим. Всього п’ять хвилин такого розслаблення зроблять день відчутно більш радісним. Ще один бонус: регулярно медитуючі люди раціонально мислять і відчувають менше занепокоєння, коли життя підкидає чергові сюрпризи.

6. Доглядайте за шкірою

Все просто: щаслива шкіра – щасливі ви. Зрозуміло, закріплення цієї звички нічим не відрізняється від інших, для неї теж потрібен час. Тут навіть не настільки важливе відоме правило трьох тижнів – сталість, регулярність і розуміння того, навіщо ви це робите, набагато корисніше, ніж закреслення днів у календарі. Горезвісний консилер приховає сліди втоми за дві секунди, але реальні зміни у стані шкіри завжди йдуть зсередини, повільно, але впевнено. Вибирайте те, що не просто поліпшить колір обличчя, але і принесе реальну користь організму, чи то косметика, чи їжа. Просто повторюйте всі необхідні процедури вранці і ввечері – через деякий час ви помітите, що шкіра сяє здоров’ям і настрій вже не такий похмурий. Банально, але нічого кращого людство ще не придумало.

7. Наповнюйте душу, а не ваше его

Тут все просто: робіть те, що вас радує. Не всі наші досягнення наповнюють душу радістю. Регулярні переробки можуть бути корисні, але в кінцевому підсумку це призводить до виснаження далеко не невичерпних резервів організму. Користі від такої поведінки менше, ніж від регулярного відпочинку і розслаблення. Купіть, нарешті, взуття, які давно хочете, побалуйте себе морозивом в обідню перерву, у вихідні безперервно дивіться старі фільми. У всіх – ну добре, більшості – ваших дій повинна бути одна-єдина причина: це приносить радість. Ви робите це не тому, що це черговий пункт у списку справ. Радість. Вам. Крапка.

8. Довіряйте інтуїції

Сумнівної краси вираз «нутром чую» зовсім не метафора. Перед прийняттям важливих рішень прислухайтеся до своїх відчуттів: тіло часто підказує, що нам потрібно, ще до того, як ми це усвідомлюємо. Візьміть перерву, якщо втомилися. Поїдьте куди-небудь, якщо душа просить змін. Словом, коли щось йде не так, насамперед запитаєте про причини у себе. Якщо ви не людина-інтуїція, буде потрібен якийсь час, щоб навчитися прислухатися до внутрішнього голосу. Просто відверніться від усіх турбот, відпочиньте і чесно відповідайте, що зараз відчуваєте. Висока ймовірність того, що ви прекрасно знаєте, чого хочете насправді. Потрібно лише на якийсь час зупинитися і послухати себе.

9. Порушуйте звичний порядок речей

Поставте собі завдання мінімум раз на тиждень пробувати щось абсолютно нове. Ну або, якщо ентузіазму в надлишку, раз у день. Не обов’язково відразу братися за щось масштабне – просто йдіть на роботу іншою дорогою. Навіть така, здавалося б, дрібниця – це незвичайний досвід. Він допомагає відкрити розум для нових способів мислення і сприйняття, що, в свою чергу, зробить вас хоч трохи, але щасливішим.

10. Створіть собі комфортне оточення

Перший етап створення здорових в усіх сенсах відносин – відповідальний підхід до того, чим і ким ви наповнюєте своє життя. Так, перспектива перетворення отруйних життя взаємин на радісні і комфортні може спочатку лякати, особливо якщо це стосується дружби, сім’ї, їжі, роботи або самого себе. Проте це важливо.

Проаналізуйте всі свої зв’язки і зверніть увагу, який внесок вони роблять у ваше життя і гарне самопочуття.

Ті, хто відповідально ставиться до вибору оточення, часто виявляються більш впевненими у прийнятті рішень.

11. Вчіться новому

Процес отримання нових знань робить нас щасливими, це факт. Ще він допомагає продовжити наше життя і зробити його більш цікавим і насиченим, а також позбавляє від зайвих упереджень. Хочете почати з малого – навчіться вишивати, наприклад. У Мережі повно навчальних роликів, отже освоїти це нехитре діло можна, навіть не встаючи з ліжка. Якщо вас приваблюють великі цілі – вирушайте на тримісячні курси веб-дизайну. Чим би ви не вирішили зайнятися, мозок, у будь-якому випадку, буде вам глибоко вдячний.

12. Почніть вести щоденник

Зняття напруги, розвиток творчих здібностей, підвищення впевненості в собі і заряд натхнення для досягнення цілей – просте заняття, а стільки користі. Якщо це дається важко, не варто відразу брати зобов’язання писати щось щодня. Важливий сам процес створення тексту, а не те, скільки разів ви цим займаєтеся, отже для початку можна обмежитися парою занять на тиждень. Встановіть таймер, вигадайте собі просту тему, наприклад «Чого я чекаю від цього дня», і пишіть все, що думаєте. Повірте, у кінцевому підсумку ви будете з нетерпінням чекати цих сеансів.