Психоло́гія (від грецького ψυχή (psyché) — душа, дух; λόγος (logos) — вчення, наука) — наука, що вивчає психічні явища (мислення, почуття, волю) та поведінку людини, пояснення якої знаходимо в цих явищах.

Психічне — філософська категорія, що відбиває явища як людського, так і тваринного, навіть, рослинного світу. Зоопсихологію, яка досліджує явища елементарної психіки, поведінки, пізнавальних процесів у тварин, відносять як до психологічних, так і до біологічних наук. Коли йде мова про психіку людини, притаманні їй явища, слід пам'ятати, що вона структурно та якісно відмінна від своїх еволюційних попередниць.

Психологічне знання розвивалося з доісторичних часів в магічній та міфологічній традиціях. Вперше як галузь наукового знання, психологія постає у філософських вченнях античних мислителів. У працях європейських, арабських філософів та медиків розроблялись такі питання: природа сприйняття, структура психіки, природа афектів, психосоматика, процеси мислення, природа снів та марень, природа взаємин (любов, дружба, спорідненість) тощо. До сьогодні значний вплив на наукові уявлення про душу, психічний світ справляє розвиток суміжних наук (медицина, педагогіка) та людських практик (мистецтво, релігія, керування), які, своєю чергою, користуються досягненнями психології.

Психічне (його природа, межі, принципи існування) все ще є terra incognita для наукового знання та постійно стає простором спекуляцій і містифікацій з боку шарлатанів. Психічне залишається також у центрі уваги релігій, які стверджують його універсальність та примат відносно фізичного світу. Психічне є унікальною цариною, в якій живемо всі ми; незалежно від віку, статі, професії, освіти — кожен з нас є «психологом» на побутовому рівні.

Психологічне знання є основою специфічних практик. Традиційно прикладною психологією називають галузі науки зосереджені на застосуванні психологічних знань у конкретних сферах діяльності (музична, політична психологія, психологія освіти або праці); практична психологія — це галузь знань та досліджень щодо форм та методів використання психологічних знань фахівцями-психологами (консультантами, тренерами). Практична психологія поділяється на психодіагностику, консультування, корекцію, психологічну допомогу.

Часто, плутаючи два напрями – психологію та психотерапію – люди помилково судять про обов'язки шкільного психолога. 

До психотерапевта ще можна приставити додаток «лікар», і це буде правильно, адже психотерапевт – це медичний працівник, фахівець у сфері терапії та лікування вже існуючих психічних розладів у людини. Психолог допомагає розумітися на психіці людини лише на рівні самоаналізу, цим вирішуючи питання, які можуть створювати дискомфорт в людини, у даному випадку в школяра, у певній області. То навіщо потрібен шкільний психолог? Іншими словами – психолог не може поставити діагноз чи призначити медичні препарати, але він підтримує та супроводжує учня в його ситуації, підказуючи методи вирішення проблеми чи показуючи, у чому дії школяра невірні.

Обов'язки шкільного психолога

Окрім аналізу конфліктів у шкільному середовищі, коли до психолога звертаються за допомогою, у нього ще багато іншої роботи.

• Психолог повинен стежити за атмосферою, що панує в установі, навіть якщо це онлайн-школа. Загальна соціальна атмосфера в онлайн-установі сприяє або позитивному або негативному сприйняттю навчання. Тому в обов'язки психолога входить спостереження за поведінкою школярів та викладачів, внесення поправок у роботу школи для кращої взаємодії між учнями та педагогами.

• Виходячи з вищесказаного, психолог також стежить, щоб навчання відбувалося згідно з Конвенцією з охорони прав дитини, тобто щоб права дітей не були ущемлені ні однолітками, ні вчителями. У разі порушення цього права штатний психолог має право звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою.

• Хороший шкільний психолог може і має проводити заходи, створені для профілактики та збереження психічного, соціального та емоційного здоров'я та стану дітей у школі. Це можуть бути лекції про булінг, про сексуальне виховання, про адаптацію до школи та інші актуальні тематичні збори.

• Для визначення існуючих проблем у суспільстві шкільного колективу та учнів, психолог проводить діагностику середовища.

• Психолог тримає на своєму обліку учнів, які мають явні чи приховані проблеми із психікою. Це окремі особи, які можуть бути агресивними чи схильними до суїциду, а також заважають навчатися іншим дітям.

• Шкільний психолог в онлайн-школі також має спостерігати за дітьми з нестандартним мисленням, креативними здібностями та обдарованих талантами. Підтримка  та супровід таких дітей сприяє розвитку школи, а також позитивно впливає на інших школярів.

• Психолог допомагає впоратися з конфліктами класу вчителя/школярі, вчителі/батьки та школярі/батьки, якщо це стосується поведінки та навчання дитини у школі.

• Веде документацію, що відповідає роботі шкільного психолога.

• Складання звітів про проведену роботу з психології та соціалізації дітей та викладачів у закладі.

• Робота шкільного психолога з підлітками, які потребують посиленої підтримки та контролю. Так звані важкі підлітки, у яких можуть бути проблеми не тільки в школі, а й удома, вимагають постійної уваги та спостереження у психолога. Питання щодо алкогольної залежності або вживання наркотичних засобів, співпраця з відповідними органами соціального захисту населення або з питань права опіки над дитиною – справа штатного психолога.