Як працювати з хвилюванням і тривогою дитини

Часто, коли діти зіштовхуються з обставинами, на які вони не в силах вплинути або які здаються їм незрозумілими, у них виникають тривога й відчуття невпевненості у своїй безпеці.

З одного боку, такі почуття є не тільки нормальними, а й необхідними, оскільки робота з різними видами тривоги може підготувати дітей і навчити справлятися зі складними життєвими ситуаціями.

З іншого боку, деякі діти наділені підвищеною чутливістю та сприйнятливістю, що робить їх більш уразливими для тривожного стану, що виникає із цілком природних причин, не пов'язаних із психологічними порушеннями.

Якщо дитина страждає підвищеною тривожністю, навіть з найкращими намірами батьки можуть зациклитись на даній проблемі і, роблячи все можливе, щоб дитина не страждала, фактично посилити її занепокоєння. Це відбувається тоді, коли батьки, передбачаючи страхи дитини, невміло намагаються захистити її від них.

Щоб грамотно допомогти дітям справлятися із тривогою, пропонуємо такі сім порад:

1. Мета не в тому, щоб уникнути занепокоєння, а в тому, щоб допомогти дитині впоратися з ним

Ніхто з батьків не хоче бачити дитину нещасною, але кращий спосіб допомогти дітям подолати занепокоєння – це не намагатись уникати чинників, що його провокують. Треба, щоб дитина навчилась переносити тривогу й не надто звертала на неї увагу, живучи своїм звичайним життям, навіть якщо тривога присутня. Згодом у результаті такого ставлення вона буде зменшуватись або мине взагалі.

2. Не уникайте факторів, які провокують тривогу

Захищаючи дітей від того, чого вони бояться, ви допоможете їм краще почуватися зараз, але не позбавите їх від посилення занепокоєння в довгостроковій перспективі.

Якщо дитина розгублюється в дискомфортній ситуації й починає плакати не з метою маніпулювання батьками, а тільки тому, що вона так почувається, і батьки негайно усувають фактор, який провокує тривогу, дитина відкриває для себе неконструктивний механізм того, як справлятися із тривогою, й буде застосовувати його в подальшому. Вона буде уникати певних місць і ситуацій, усе більше й більше обмежуючи себе від навколишнього світу.

3. Висловлюйте позитивні, але реалістичні очікування із приводу занепокоєння дитини

Ви не можете гарантувати, що страхи дитини нереальні, і при цьому стверджувати, що вона не провалить контрольну, що їй обов'язково сподобається катання на ковзанах або що інші діти не будуть над нею сміятись під час декламації вірша.

Але ви можете висловити впевненість у тому, що з нею все буде добре, що вона зможе впоратися з усім цим, що в міру зіткнення зі своїми страхами рівень її тривожності згодом буде падати. Це дасть дитині впевненість у тому, що ваші очікування реалістичні, що ви не збираєтеся пропонувати їй зробити те, що їй не під силу.

4. Поважайте почуття дитини, але не підживлюйте їх

Важливо розуміти, що бесіда про хвилювання дитини не завжди означає згоду з нею. Тому, якщо дитина боїться йти до лікаря, вам не треба применшувати її страхи, але також не варто й посилювати їх. Вам слід слухати й бути чуйними, допомогти дитині зрозуміти те, через що саме вона хвилюється, і заохочувати її впевненість у тому, що вона зможе впоратися зі своїми страхами. Ваша настанова повинна бути приблизно такою: «Я знаю, ти боїшся, і це нормально, але я з тобою, я допоможу тобі пройти через це».

5. Не ставте навідних запитань

Заохочуйте дитину розмовляти про свої почуття, але намагайтесь не ставити навідних запитань, таких як: «Ти хвилюєшся через майбутню контрольну?» або «Боїшся йти до лікаря?». Щоб не підживлювати тривогу, ставте відкриті запитання на зразок: «Ну як, підготувався до контрольної?».

6. Не посилюйте страхи дитини

Ви не повинні подавати дитині вербальні або невербальні сигнали про те, що вона повинна чогось боятися.

Припустимо, дитина вже мала неприємний досвід спілкування із собакою. Наступного разу, коли біля неї буде незнайомий собака, ви можете почати хвилюватися через те, як вона буде на нього реагувати, і можете мимоволі «підказати» дитині, що зараз прийшов той момент, коли вона повинна тривожитись. Не робіть цього. Будьте спокійними й незворушними самі.

Пам'ятайте, що ваш особистий приклад спокою й незворушності щодо страхів дитини переймається нею, і вона свідомо чи несвідомо наслідує вас, тому постарайтеся приділити особливу увагу вашій власній поведінці, яка, безумовно, вплине на дитину.

7. Контролюйте інформаційний контент, який споживає дитина

Діти не сліпі й не можуть закривати очі на навколишній світ. Вони час від часу бачать, що показують у телевізійних новинах. Вони чують, про що кажуть дорослі. Проте діти не можуть самостійно розібратись у тому, що насправді несе для них реальну загрозу, а що ні.

Як уже згадувалось вище, не слід повністю захищати дітей від факторів, які можуть викликати тривогу (обмеження повинні бути розумними). Але в той же час при перегляді сучасних телевізійних новин навіть здорові дорослі можуть відчувати хворобливу стурбованість. Тому зверніть увагу на те, який саме інформаційний контент споживає ваша дитина і в якій кількості. Ви можете вимкнути телевізор або принаймні дивитися його разом і обговорювати те, що ви бачите.

Для стабілізації психоемоційного стану дітей та дорослих  вкрай важливо знаходити життєво важливі опори. Одним із таких опор може бути дім, місце, яке за символікою несе захист і душевний спокій.

Пропоную Вам попрацювати з метафорою будинку, на прикладі равлика.

Для роботи можна використовувати матеріали для ізотерапії (олівці, фломастери, фарби гуаш, пастель) або тістопластики (пластилін, тісто для ліпки, застигаючі пластичні маси).   

Вправу можна реалізувати і в комплексі з тілесним залученням та емоційним відреагуванням. В процесі роботи важливо йти за клієнтом аби розуміти його психологічний стан.

1 ЕТАП. Казка про равлика. 

У давні-давні часи царем усіх звірів був лев. Якось лев скликав своїх підданців, щоб оголосити їм царський указ. Усі звірі від найменшого до найбільшого зібралися на галявині перед левовою печерою.

Вийшов до них цар-лев:

— Чи усі тут? — спитав.

— Усі, царю, лише равлика нема, — запопадливо доповіла лисичка.

— Ти запізнився! — сердито мовив лев.

— Вибач мені, царю, я не навмисне, — заходився виправдовуватися равлик.— Я вийшов з дому завчасно. Але на середині дороги зірвався вітер, почався дощ, тож я повернувся додому, взяв на плечі свою хатину, щоб було де обсушитися, і поніс з собою. От поки ходив туди-сюди, згаяв час і запізнився.

Лев уважно вислухав равлика, трохи подумав і виголосив своє рішення:

— Ну нехай так. Тож, щоб ти ніколи не спізнювався і негода не псувала твій дім, носитимеш свою хатку на спині, куди б ти не йшов.

І відтоді равлик живе у хатці, яку завжди носить з собою.

ІІ ЕТАП. Давай спробуємо з тобою побути трошечки равликом. 

• Давай порухаємось як равлик?

• Давай зімітуємо як равлик несе на собі свій будинок?

• Покажи який за розміром будинок?

• Давай наш равлик зараз буде мегашвидкий.

• А тепер дуже повільний.

• Давай спробуємо показати тілом, як равлик ховається в будиночку.

• А покажи тілом, який він в ньому щасливий.

ІІІ ЕТАП. Створюємо равлика.

Зараз я пропоную тобі створити равлика, який носить на собі, з собою, в своєму серці свій будиночок. Ти можеш зробити його найбезпечнішим і найзатишнішим, таким, який захистить від всіх негараздів.

ІV ЕТАП. Створи на аркуші простір, в якому равлику разом зі своїм будиночком буде зараз  добре і комфортно. Розмісти равлика на аркуші.  Запропонуйте тілом дати собі  це відчуття затишку і безпеки.

Якщо клієнт досить стабільний і можна можна запитати її про те, що він відчуває.

Вправа дає можливість через метафору равлика, пробудити  відчуття безпеки і затишку навіть на відстані від тому.

Цей ресурс призначений для того, щоб допомогти клієнтам зрозуміти і управляти своїм гнівом. Клієнти можуть з'ясувати, які емоції дійсно викликають їх гнів. Використовуйте айсберг гніву як інструмент психоосвіти для клієнтів, щоб зрозуміти їх емоції і ситуації, які можуть викликати гнів. Цю вправу можна використовувати на окремих сесіях, але вона відмінно підходить для груп, тому що учасники слухають інших і обговорюють подібності та відмінності своїх ситуацій.

Алгоритм роботи:

1. У верхній частині айсберга опишіть коротко або замалюйте ситуацію, яка викликала у вас гнів.

2. У нижній частині айсберга напишіть або намалюйте почуття, які ви насправді відчували в той момент.

Приклади почуттів і станів, які можуть ховатися за гнівом:

самотність;

шок;

страх;

переживання;

смуток;

нелюбов;

неповага;

безпорадність;

заздрість;

сором;

збентеження і т.д.

3. На аркуші паперу А4 складіть таблицю з двома колонками. У першій колонці запишіть емоції і стани, які ви відчували насправді. У другій колонці напишіть свої ресурси (копінгові стратегії), які допоможуть взяти під контроль ці емоції і гнів.

Приклади ресурсів (копінгових стратегій):

зробити кілька глибоких вдихів;

зайнятися своїм хобі ;

медитація;

розмова з тим, кому можна довіряти;

допомога тому, хто цього потребує;

згадати щось хороше;

та інші.

Відзначте п’ять почуттів

1. Знайдіть знайомий запах (парфуми, мило, лосьйон, чай, ефірні масла і т.п.) і нехай це буде звичкою вдихати цей запах щоранку, перед сном або в якийсь інший певний час дня. Носіть цей запах з собою і вдихайте кожен раз, коли вам потрібно заземлитися, поєднуючи цей процес з глибоким і повільним диханням.

2. Одягніть ваш улюблений одяг – це можуть бути шкарпетки, улюблений светр або м’яка приємна майка. Відзначте текстуру, колір, запах цього одягу. Для цих же цілей підійде ковдра або плед.

3. Закутайтеся щільно в ковдру. Обійміть себе міцно-міцно або попросіть когось обійняти вас. Розітріть руки і ноги, рухаючись знизу-вгору від стоп до стегон і зверху-вниз від плечей до зап’ясть.

Відволікаючи мозок

1. Додавайте до нуля сім так довго, як у вас виходить (або будь-який інший інтервал): нуль, сім, чотирнадцять, двадцять один, двадцять вісім …

2. Зіграйте в гру «вгадай професію». Подивіться на людей навколо вас і спробуйте здогадатися про їхню роботу або куди вони зараз йдуть.

3. Подумайте про сьогоднішній день. Нагадайте собі, яке сьогодні число, день тижня, місяць, рік, година дня і де ви зараз перебуваєте. Нагадайте собі, що ви зараз саме в цьому моменті, не в минулому, ви зараз у безпеці. Відзначте пору року, яка зараз за вікном, подивіться, як виглядає небо. Назвіть адресу, де ви зараз перебуваєте.

4. Зіграйте з собою в гру «Категорії»: оберіть категорію, наприклад, колір, тварини, їжа і спробуйте назвати як мінімум 10 об’єктів з цієї категорії. Можна також використовувати алфавіт і спробувати назвати об’єкти з цієї категорії на кожну букву алфавіту, починаючи з А, Б, В і т.д.

5. Оберіть форму (трикутник, коло, квадрат) і спробуйте знайти всі об’єкти цієї форми навколо вас. Те ж саме можна зробити і з кольорами – наприклад, знайти всі відтінки зеленого кольору в кімнаті.

Дихайте

1. Глибоко дихайте – покладіть одну руку на живіт, а іншу на груди. Вдихайте повільно і глибоко повітря в живіт, намагаючись, щоб рука на животі піднімалася, як ніби ви надуваєте кульку або м’яч повітрям. Намагайтеся, щоб рука на грудях не ворушилася, дихайте тільки животом. Повільно видихайте, відчуваючи, як рука на животі повільно опускається як ніби кулька або м’яч здуваються.

2. Дихання на рахунок 4-7-8: повільно вдихайте, рахуючи до чотирьох. Потім, затримайте дихання на сім секунд, а в кінці повільно і м’яко протягом восьми секунд видихайте. Повторіть стільки разів, скільки вам комфортно. (Примітка: у кожного свій розмір тіла і об’єм легенів, якщо конкретно ця комбінація вам не підходить, ви можете виконувати цю вправу в комфортних вам проміжках. Ідея в тому, щоб ви йшли певною схемою, а подих став би більш повільним).

Дорослі часто стикаються з такими проблемами, як визначення свого місця в житті, фінансова нестабільність, особисті негаразди, стрес на роботі тощо. Але як бути, якщо поруч дитина, а батьків переповнюють негативні почуття? Як зберегти її емоційний баланс?

Психіка дитини дуже тендітна, проте є певні ознаки того, що дитина щаслива й емоційно збалансована:

дитина виявляє почуття задоволеності й самоповаги;

вона має бажання веселитися;

сміється при будь-якій відповідній нагоді, посміхається без причини;

уміє давати раду стресу, пов'язаному із тими чи іншими труднощами, упевнено долає їх;

легко ставить цілі й знаходить шляхи їх досягнення;

охоче грається в ігри, просить батьків дозволити запросити друзів, щоб гратися разом;

адаптується до змін, демонструє гнучкість у своїх діях і рішеннях, виявляє повагу до батьків;

намагається якомога швидше зробити домашнє завдання, щонайбільше часу перебувати у дворі з друзями;

має багато друзів, із якими проводить багато часу;

упевнена в собі, має гарну думку про себе та свою сім'ю.

Ці ознаки свідчать про те, що дитина емоційно збалансована. Утім, це не означає, що вона цілісінький день посміхатиметься. Вона може засмучуватися з тих чи інших причин, але при цьому матиме сміливість обговорювати свої почуття й шукати причину розладу.

Стресові ситуації можуть статися в житті найбільш позитивної дитини. Наприклад, якщо дитина отримала в школі погану оцінку, мама непокоїться: «Якщо так триватиме й далі, вона може провалити випускні іспити», «Що скаже вчитель, коли я прийду в школу?», «Напевно, я винна в цьому, адже вчора дозволила дитині лягти спати пізніше» тощо.

З іншого боку, батьки можуть і так відреагувати на подібну ситуацію: «Навчання зараз – твоя робота. Я розчарований тобою».

Тому, отримуючи погану оцінку, дитина думає: «Що скажуть батьки? Як їм повідомити про це?». У результаті виникає ситуація, коли батьки хочуть, щоб подібне не повторювалося з дитиною надалі, а сама дитина втрачає довіру до батьків і починає відчувати занепокоєння.

Дорослі мають право на помилку, але також її мають і діти. Невдачі підривають упевненість дитини в собі, незалежно від того, у якій сфері вони сталися. Тому дитина потребує ваших підтримки та мотивації.

У цьому й багатьох інших випадках емоційний стан дитини значно залежить від вашої підтримки. Щоб розвиток її особистості й навчання в школі проходили нормально, вона потребує позитивного зворотного зв'язку з вашого боку. Якщо ви хочете, щоб дитина максимально розкрила свій потенціал, дайте їй зрозуміти, що ви вірите в неї.

Емоційно збалансована дитина вміє знайти розв'язання будь-якої проблеми. Ваша підтримка допоможе дитині розвинути позитивне ставлення до життєвих труднощів, із якими вона стикається у процесі розвитку.