Розділові знаки між частинами складносурядного речення 

Ми й далі вивчаємо складносурядні речення. Цього разу зосередимося на розділових знаках у складносурядних реченнях.

І кілька правил, які все-таки доведеться запам’ятати.

Пригадаймо спершу, що складносурядним називають складне речення, частини якого рівноправні за змістом і граматично, а також поєднані сурядними сполучниками.

Сурядних сполучників є три типи: єднальні (і, й, та (у значенні «і»), протиставні (а, але, проте, та в значенні «але») та розділові (або, чи, парні або… або, не то… не то).

Частини складносурядного речення речення можуть поєднуватися смисловими зв’язками одночасності й послідовності подій, причини й наслідку.

Крім того, частини складносурядного речення можуть за змістом зіставлятися, протиставлятися одна одній.

До смислових зв’язків частин складносурядного речення також належать чергування явищ чи подій та різка зміна подій.

Не ставиться кома між двома частинами складного речення, з’єднаними одиничним сполучником і(й), та (= і), або, чи (= або), якщо обидві частини мають спільне слово або спільну частину.
1. А десь біжать залізні коні і пахне холодом трава. (В. Сосюра.)
2. Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді. (М. Коцюбинський.)
3. Коли він торкався смичком до струн скрипки, все на світі зникало і залишалася тільки музика. (В. Собко.)
4. Дітям здавалось, що вже вечір і що зараз прийде мама. (С. Васильченко.)
5. Неприємно, коли п’явка впивається в жижку чи коли гавкають на тебе чужі пси або гуска сичить коло ніг. (О. Довженко.)
6. Я люблю, коли в листя зелене дерева одягає весна, [сполучник повторюваний] і під вітром хитаються клени, і співає в квітках далина. (В. Сосюра.)

Не ставиться кома між двома частинами складносурядного речення, з’єднаними одиничним сполучником і (й), та (=і), або, чи (=або), якщо речення питальне, спонукальне або окличне.
1. Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе! (М. Рильський.)
2. Таке розкішне над нами небо і такі ми до безмежності молоді! (В. Шевчук.)
3. Чого світання так ясніє в полі і ген сріблиться пісенька дзвінка? (М. Стельмах.)

РМ №6. Контрольний докладний письмовий переказ тексту публіцистичного стилю з творчим завданням 

ЗАВДАННЯ

1. Уважно прочитати текст.

2. Скласти план для переказу.

3. Записати план тексту в зошит.

4. Виконати письмово (в зошиті) творче завдання.

5. Прикріпити виконане завдання в електронний журнал

Творче завдання до переказу

На основі прочитаного тексту складіть продовження 

“Важливість пізнати себе та вибір професії за покликанням”

Як знайти своє покликання

Невдовзі кожен з нас має обрати фах, який має визначити долю. Як же страшно помилитися у виборі майбутньої професії! Саме цей вибір для плину нашого життя цілком може стати вирішальним.

Ви помічали, як багато навколо нас халтурників і невмійків? Якщо невмійко – це той, хто чогось не вміє, але може ще колись навчитися, то халтурник – це людина, усвідомлено байдужа до своєї праці. Халтурник – це безвідповідальний і ледачий ремісник, який так і не став і вже не стане майстром.

Кажуть, що майстер – це той, хто знайшов своє покликання у праці. А ще кажуть, що справжнього майстра характеризують три ознаки. Перша – це високе професійне вміння, володіння тими прийомами, які забезпечують щонайвищий рівень роботи. Друга ознака – це творче ставлення до праці, своєрідний і неповторний “почерк”. Це те, що все виконане майстром робить неповторним, а самого майстра – незамінним. І, нарешті, третьою ознакою справжнього майстра є його прагнення прислужитися людям, бути їм по-справжньому корисним.

Ви можете заперечити: хіба ота корисність така вже необхідна? Навчився щось робити вправно, то й роби! Аби платили побільше. Та виявляється, все не так просто. Якщо праця майстра не є корисною людям, то й майстерність виявиться позбавленою смислу, навіть може суперечити інтересам людей, стати аморальною.

Кому спаде на думку визнати майстром кишенькового злодія? Або славетного шахрая, “великого комбінатора” Остапа Бендера? Або здібного вченого – героя роману Герберта Уеллса “Людина-невидимка”, який і не думав про те, щоб його відкриття стало для людей корисним.

Знайти своє покликання – значить виявити себе у праці, яка найкраще відповідала б складові душі, нахилам, здібностям. Пам’ятаєте ідею “сродної праці” Григорія Сковороди?

Самим лише навчанням створити майстра неможливо. Необхідна гармонія особистості з обраною професією. Тобто відповідність того, чого людина прагне, з тим, на що ця людина спроможна.

Як було б прикро поповнити собою лави узаконених дипломами немайстрів! Щоб цього не сталося, потрібно одне: правильно обрати професію, відчувши своє покликання. А для цього необхідно навчитися правильно оцінювати себе. Це тільки на перший погляд просто, а насправді – немає нічого складнішого. Отже, пізнай себе – і знайдеш своє покликання!