Прірва між владою та селянством . Українська революція 1917 - 1921 рр.

Прірва між владою та селянством тодішнього села Велика Корениха. Українська революція 1917-1921 рр.

Чому поглиблювалася тріщина між владою та селянством?

Бажання безпідставно, силою створити Новоросію на українських землях, лише поглибила тріщину між владою та селянством. Адже перепис населення 1897 року переконливо доводив, що на Півдні України проживало більшість (60% – 65%) українців, а росіян лише до 20%. До того ж зростало розшарування села.

Чому утворилася прірва між управлінцями та селянами тодішнього села Велика Корениха?

На зламі ХІХ – ХХ ст. значно погіршувалося становище мешканців тодішнього села Велика Корениха. Основною причиною став неврожай 1899 – 1900 рр. Ще додалося загострення господарської кризи у 1900 – 1903 рр.

Тоді й почала створюватися система селянського самоврядування, що складалася із двох рівнів «Коренихська волость – великокорениська сільська громада», яка мала колову поруку.

Оскільки колективна відповідальність за кожного члена великокорениської громади була суперечливою та не справедливою, то на сходах цих громад приймалися рішення щодо захисту рівних соціальних прав селян. Тоді поміщикам і владі висувалася низка вимог: господарського, культурно-освітнього та політичного характеру. Утворилася прірва між владою та селянством. Так у 1902 – 1907 рр. селяни через самоврядування згуртовувалися та організовано відстоювали свої інтереси.

Проте, така діяльність самоврядування поступово набирала ознак колективного свавілля (І. Г. Верховцева «Самоврядування селян у Російській імперії як чинник селянської революції початку ХХ ст.)

Певно тому навесні 1902 року, відбулося велике заворушення селян в тодішньому селі Велика Корениха, яке очолив місцевий селянин Петро Приходько. Селяни не давали поміщику Ф. С. Осипову орати общинну землю. Тоді П. Приходько разом із 35 селянами перетягли поміщицькі плуги з борозен й викинули їх із поля. Над ними почалися репресії, які закінчилися кримінальними справами. (Книга і сайт «Історія міст і сіл УРСР» (1971р.)  

На нашу думку, селяни цієї місцини так відреагували на лицемірство і несправедливість, на загострення системної кризи кінця ХІХ – початку ХХ ст.. У Коренихській волості зростав селянський рух та почалася системна селянська боротьба з існуючим тодішнім режимом. Саме селянство годувало все людство, тобто вирощувало ті харчові продукти, без яких життя не можливе.

Причинами революції 1905-1907 рр. і прірвою між владою та селянством також стали жахливі умови праці і життя більшості селян тодішнього села Велика Корениха, невирішеність аграрного питання, а також національний гніт селян, його русифікація та відсутність демократичних свобод.

Певно тому Е. Вернер назвав період до 1917 року «передсмертними конвульсіями російської монархії». 

Чи вплинуло самоврядування на розвиток Великокорениської громади?

Вже 17 лютого 1916 року при Великокорениському поштовому відділенні Одеського поштово-телеграфного округу відкрилася державна ощадна каса № 44. Вона взаємодіяла з Миколаївською центральною державною ощадною касою № 112, яка створена при відділенні Державного банку. Управління державними ощадними касами здійснювалось радою Державного банку. (Ф. 153. Державна ощадна каса № 44 при Великокорениському поштовому відділенні, с. Велика Корениха Одеського повіту Херсонської губернії).

У державній ощадній касі № 44 приймалися та видавалися кошти з нарахуванням відсотків та одночасно видавалися ощадні книжки. Мешканці тодішнього села Велика Корениха мали змогу придбати цінні папери. Працівники цієї каси надавали послуги по переведенню вкладів в інші ощадні установи, надавали позики, страхували життя громадян. Три роки поспіль селяни тодішнього села Велика Корениха, оримували поштові послуги від Великокорениського поштового відділення Одеського поштово-телеграфного округу державної ощадної каси № 44.

Проте, на підставі Декрету Ради Народних комісарів від 10 квітня 1919 року «Про злиття ощадних кас з Народним банком РРФСР» державна ощадна каса № 44 Великокорениського поштового відділення Одеського поштово-телеграфного округу припинила свою діяльність. (Державний архів Миколаївської області Державна ощадна каса № 44 при Великокорениському поштовому відділенні Одеського поштово-телеграфного округу с. Велика Корениха Одеського повіту Херсонської губернії Фонд № 153 Опис № 1 справ постійного зберігання 1915-1918)

На нашу думку, підштовхнула селян тодішнього села Велика Корениха до боротьби з існуючим тодішнім режимом Лютнева революція в Російській імперії, яка покінчила з самодержавством й стала початком Української революції 1917 – 1921 рр. (Вікіпедія)

Чи стійкою була влада на Миколаївщині, Одещині та Херсонщині?

Всі події які відбувалися на тодішніх територіях Миколаївщини, Одещини та Херсонщини відзеркалювалися на околицях великих міст, сусідніх сіл та селищ.

Вже 3 березня 1917 р. у Миколаєві стало відомо про падіння самодержавства і створення Тимчасового уряду. Певно тому 12 березня 1917 р. в «День народної свободи» у Варварівці було заарештовано пристава Варварівської поліції Леткевича (ДАМО. Ф. П-1817. Оп. 2. Спр. 273. Арк. 108–109).

А 20 січня 1918 р. Український військово-революційний штаб в «Українській газеті» сповістив про те, що в Миколаєві залізниця, пошта, телеграф, телефон, військові склади охороняються українськими військами. Декрети Леніна і Троцького ніякої сили не мають в Миколаєві, оскільки місто розташоване в межах незалежної Української Республіки (ДНАБ. Українська газета. – Субота, 20 січня 1918 р. – № 2. – С. 1.)

Хоча 22 січня 1918 року 4-м Універсалом Україна оголосила себе незалежною республікою, проте більшовики у Москві не тільки не визнавали УНР, а й розпочали інтервенцію більшовицьких військ на Україну. (О. Лагошняк «Від старої переправи до Варварівського мосту» Вісник податковоїслужбиУкраїни. – 2011. – №26.)

Ми погоджуємося з думкою про те, що Україна опинилася у стані війни з Росією фактично з 6 грудня 1917 р. (Левченко Л. Л., Миколаїв за доби Української Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918)

Тобто, більше 100 років тому Росія розпочала війну з незалежною народною республікою Україна і нині вже у ХХІ ст. її продовжує в вираженій агресивній формі. Спочатку анексувала Крим, потім бої на Донбасі (АТО та ССО), потім повномасштабна війна з окупацією частини Запорізької та Херсонської областей. Злість, агресія, цинізм, підлість та брехня – це вороги Росії, яка називає себе Російською Федерацією.

Вже варто подорослішати і усвідомити, що ми живемо у іншому вимірі часу. Тому голодомором, репресіями, фізичним винищенням корінного народу, знищенням енергетичної системи й терором не можливо залякати й знищити стійкість, згуртованість, працьовитість, правдиву історію вільного українського народу, як генетичного коду українців. Тільки справедливий мир, взаємоповага та взаєморозуміння можуть укріплювати партнерські стосунки, розвивати економічну торгівлю та співпрацю.

Що відбувалося тоді в сусідньому селі Варварівка, спогади Є. В. Смоли?

Варто зазначити, що у той час миколаївський повітроплавний парк дислокувався у селі Варварівка Коренихської волості Одеського повіту Херсонської губернії.

Певно тому, мешканець міста Миколаєва Є. В. Смола, згадував про німецьку розвідку, яка ніби то працювала у цій місцині на передодні введення німецьких військ у місто Миколаїв. Він доводив, що 15 березня 1918 р. над містом літали «німецькі аероплани». Один із них спустився біля кладовища і почав ремонтуватися. До аероплану кинулася місцева «публіка», але у німців був кулемет і вони нікого не підпускали, відремонтувалися і полетіли в напрямі села Велика Корениха. А в суботу, 16 березня 1918 р., ідучи з роботи, він побачив, як аероплани літали над річкою Південний Буг, біля дальніх лісків, і, «очевидно, кидали бомби, так як лунали глухі вибухи. Пізніше очевидці підтверджували падіння бомб з аеропланів у воду …». Оскільки містяни боялися, що вони бомбардуватимуть скупчення людей, то ховалися.(Спогади наведено у виданні: Миколаївщина у вирі революційних подій: березень 1917 р. – квітень1918 р.: Документи та матеріали / Упоряд. Л. Л. Левченко. Миколаїв: Іліон, 2019. 744 с.)

До тогож В. Фест у своїй праці «Николаев – последний форпост немецких войск на Черном море…» підтвердив, що 16 березня 1918 р. німці захопили літаки, розміщені у селі Варварівка. А ще вони взяли справний літак. Ним керував німецький офіцер. З літака кидали бомби на ворожу (радянську) артилерію і кулемет, що був укріплений перед Варварівським мостом. (Фест В. Николаев – последний форпост немецких войск на Черном море... С. 49.)

Чи були німецькі війська на Миколаївщині в революційний період?

Дійсно, 16 березня 1918 року, на основі договору Центральної Ради про підтримку, місто Миколаїв зайняли німецькі підрозділи. «Вантажні автомобілі з гарматами рухались Варварівським мостом з боку міста Одеса. Накат з дощок від такої ваги занурювався у воду. Німецькі водії, відчуваючи, що тверда основа кудись пропадає з під їхніх коліс, – тиснули газ, пролітаючи небезпечний відрізок. Колеса їхніх машин ще деякий час залишали мокрий відбиток на дорозі. Автомобілі з солдатами направлялись до казарм по вулицях 1–й Слобідській 60 і Кузнецькій 78….» (Левченко Л. Л., Миколаїв за доби Української Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918. ДАМО –Ф.216. – Оп.1. – Спр.2404.)

Тоді,  20 березня 1918 р. комісар українських військ м. Миколаєва К. Бойчук оприлюднив наказ, в якому пропонувалося всім офіцерам та солдатам УНР «мати на лівому рукаві пов’язку національних українських кольорів блакитного з жовтим» (0 ДАМО. Ф. П-1817. Оп. 2. Спр. 281. Арк. 58.)

Селяни продовжували боротися з існуючим тодішнім режимом та ще й додалися чужинці. Тоді під проводом С. В. Петлюри було підняте селянське повстання всіх навколишніх сіл, утому числі й мешканців села Велика Корениха. Селяни знищували німецьких солдат. Вже у грудні 1918 р., німецьким військам довелося покинути не лише Миколаївщину, але й Україну. (Вісник податкової служби України.—2011.—№28.)

Коли встановлено радянську владу в селі Велика Корениха?

У 1918 р., після оголошення волосним земельним управлінням про перехід радянської влади до Директорії УНР, у селі Велика Корениха була встановлена радянська влада. Активними борцями за її укріплення були брати Василь, Максим, Микола, Сергій, Родіон Неживі. (Сайт «История  городов и сел Украинской ССР») Їх прізвище пізніше носила одна із вулиць Неживих Братів тодішнього села Велика Корениха, нині – це сучасна вулиця Миколаївських десантників (Неживих Братів)

Це був третій етап революції 1917-1921 рр. (січень – березень 1918 р.). Саме 1918–1921 рр. характеризувалися чисельним і організованим спалахом повстансько-партизанського руху селян на Миколаївщини. Селянство негативно сприймало кожну владу: «німецько-австрійську», «більшовицьку» чи «білогвардійську», що мали вагомі недоліки. (Котляр Ю. В. Повстанство. Селянський рух на Півдні України (1917–1925) / Ю. В. Котляр. – Миколаїв–Одеса: ТОВ ВіД, 2003. – С. 73–74.) Тоді діяли місцеві корениські повстанські загони, побудовані за принципами «селянської вольниці».

З кінця 1918 р. до 1 січня 1919 року у місті Миколаєві панував хаос. (ДАМО. Ф. П-1817. Оп. 2. Спр. 286. Арк. 7–8). Хаотичний рух розповсюджувався і на окраїни сусідніх поселень, зокрема в село Велика Корениха.

Миколаївський науковець Ю. В. Котляр у праці «Повстанський рух етнічних меншин Півдня України (1917–1931) писав, «у серпні 1919 р. відбулася низка антибільшовицьких повстань крім інших у селі Велика Корениха. Повстанці намагалися перешкодити просуванню загону під командуванням Ф. Анулова,. (Котляр Ю. В. «Повстанський рух етнічних меншин Півдня України (1917–1931»). С. 88.) Під час повстання в селі Велика  Корениха знищували партійних працівників.

Яку роль відіграв первинний партійний осередок в тодішньому селі Велика Корениха?

Одночасно, у 1918 р., в тодішньому селі Велика Корениха сформувався та зареєструвався первинний партійний осередок з 19 комуністів. Народними комуністами були звичайні громадяни, які повністю або частково прийняли ідею комунізму, як народну радянську владу, піднялись на її захист і боролися за її встановлення. Кожен з комуністів мав власне бачення і трактування комунізму. Більшість із них користувалася гаслом «комунізм це радянська влада плюс електрифікація всієї країни». Комуністи переконували селян, що має бути спільна власність господарювання та спільна людська праця. Тобто місцевий партійний осередок допомагав закріпити радянську владу в тодішньому селі Велика Корениха.

Оскільки селяни не розбиралися в законодавчій політиці, то на основі підзаконних актів, відбувалася комунізація села Велика Корениха. Хоча селяни ніби то й стояли за радянську владу, але вбачали в комуністах розбійників і грабіжників. Даний факт підтверджує довідка Інформвідділу ЦК КП(б)У від 24 верес. 1919 «Про селянські настрої в Херсонській і Київській губерніях» (Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). К., 1996.)

Що спонукало Великокорениську сільську громаду на повстання?

Селян спонукали на повстання репресії, свавілля радянської влади та перехід до примусових методів заготівлі хліба, який здійснювався на виконання «Декрету СНК РСФСР о разверстке зерновых хлебов и фуража, подлежащих отчуждению в распоряжение государства, между производящими губерниями» от 11 января 1919 г. (Збір законів і розпоряджень робітничо-селянського Уряду України за 1921 р.)

Тоді із селянських господарств села Велика Корениха, примусово вилучали зерно, забирали м'ясо, молоко, яйця, олію, окремі види овочів, майже все, що вироблялося в сільському господарстві. Застосовувалися репресивні заходи. А селян, які повставали проти свавілля та примусових заходів заарештовували і утримували у в’язницях, як бандитів. До цієї справи залучалися продзагони та військовий комісаріат, села Корениха Одеського повіту і губернії . В архівах збереглося 13 справ № 149/ф. Р-248/ «Корениський волосний військовий комісаріат, села Корениха Одеського повіту і губернії (1920 р.)»

У 1920 р. до тодішніх репресивних заходів залучалися представники Корениського волосного революційного комітету, що й підтверджували архівні документи про існування Корениського волосного революційного комітету (ф. Р-240, 5 од. Зб. 1920 р.)

За кого голосували селяни під час волевиявлення у селі Корениха?

Під тиском Корениського волосного військового комісаріату, у квітні 1920 р., під виглядом селянського волевиявлення, відбулися вибори до сільської ради Волосного виконавчого комітету в селі Велика Корениха, де більшовицька влада схвально відносилася до виборців, що віддавали голоси за список комуністів № 1. (13 справ № 149/ф. Р-248/ «Корениський волосний військовий комісаріат, села Корениха Одеського повіту і губернії» (1920 р.)

Тоді обрані депутати мали б вирішувати проблеми селян сільської ради Волосного виконавчого комітету в селі Велика Корениха. Тобто обирався 1 депутат на 100 жителів, але не менше 5 і не більше 50 депутатів на всю волость. Термін повноважень депутатів становив 3 місяці (Історія держави і права Української РСР (1917-1960). - К., 1961. - С. 173.)

Варто зазначити , що на той час до Коренисихської волості входила низка сіл, селищ і хуторів, які об’єднувала Великокорениська сільрада, при якій також планувалася діяльність секцій: земельної, культурно-просвітницької, фінансової, адміністративно-господарської, санітарної та благоустрою. (М. Мельник. Становлення сільських рад у 20-30-х рр. ХХ ст.)

На третьому етапі повстанського періоду (січень 1920 р. – березень 1920 р.) встановлено більшовицьку владу в Миколаєві. ( Котляр Ю. В. Миколаївщина : періодизація подій Української революції 1917–1921 рр. / Ю. В. Котляр // Наукові праці : наук. журн. – Миколаїв, 2019. – Т. 321. Вип. 309. – С. 50–53.: Бібліогр. 11 назв. – (Історія).)

Тобто, 1 лютого 1920 р. – вчетверте і вже до 1991 р. проголошено радянську владу в місті Миколаєві і відповідно закріплено в сучасному мікрорайоні Велика Корениха.

Коли перейменували Херсонську губернію на Миколаївську?

А вже 25 грудня 1920 р. Херсонська губернія була перейменована в Миколаївську у відповідності до назви губернського міста Миколаєва. До складу Миколаївської губернії  ввійшли (повіти бувшої Херсонської губернії), крім інших Миколаївський.

У постанові Ради Народних Комісарів УСРР від 29 січня 1921 р. вказувалося: «…Фронт війни з бандитизмом оголосити фронтом по боротьбі з господарською розрухою і нещадно боротися з куркульсько-поміщицькими бандититами. З метою політично-економічного роззброєння куркульства, яке живить бандитизм, збільшити число комітетів незаможників…».(Збір законів і розпоряджень робітничо-селянського уряду України. Харків: Видання Народного Комісаріату УСРР, 1921. Т. 1. С. 34–36. 315 )

Певно на виконання постанови Ради Народних Комісарів УСРР у Коренихському повіті було збільшено число комітетів незаможників, членів Великокорениського волосного комітету незаможних селян. Підтвердженням цих фактів є 30 справ архівних документів за № 259 ф/Р 627 зі списками членів Великокорениського волосного комітету незаможних селян села Велика Корениха Миколаївського повіту і губернії, який функціонував із 1920 по 1921 роки.

До того ж, про жорстокість репресивних заходів свідчило засідання Миколаївського губернського ревізійного комітету, зокрема витяг із протоколу від 9 лютого 1920 р. № 1 «По вопросу о борьбе с контрреволюцией» де зазначалося: «Для борьбы с бандитизмом учреждается военный ревтрибунал, коему будут передаваться бандиты. Военному ревтрибуналу предоставляется право приговаривать к смертной казни за бандитизм в прифронтовой полосе». (Державний архів Миколаївської області, 2017 Миколаївщина: нариси історії революції 1917–1921 років / Л. Л. Левченко, Л. А. Вовчук, О. В. Волос та ін. — Миколаїв : Іліон, 2017. — 280 с.)

Отже, головною причиною ворожого ставлення селянства до радянської влади стала політика «воєнного комунізму», яка здійснювалася карально-репресивними методами. Хоча радянська влада ніби то не дозволяла ліквідувати повстанство, і, навіть, сприяла його консолідації проте штучно провокувала антагонізм на селі (Мєшков Д., Архірейський Д. Сини ображених батьків // Константи. 1999. № 2. С. 52, Верстюк В. Ф. Внутренний фронт: стратегия и тактика борьбы. С. 156.)

На п’ятому етапі повстанського періоду (травень 1920 р. – грудень 1921 р.) проходила антикомуністична боротьба повсталого населення. Почався голодомор 1921–1923 рр.

Навіщо продрозкладку замінили податком у 1921 - 1923 рр.?

Оскільки держава боялася антикомуністичного повстання, через насильницьке вилучення хліба комуністами в селян, то 21 березня 1921 року продрозкладку замінили продподатком, тобто заборонили селянам реалізувати хлібні лишки за ринковими цінами. Сільське господарство у великокорениській громаді почало занепадати До того ж, відсутність стимулів та мотивації привело до падіння товарності існуючого сільського господарства, що й передувало переходу до нової економічної політики (НЕПу)..

Проте, у 1921 р. в двох комсомольських організаціях тодішнього села Велика Корениха вже налічувалося 72 члена ВЛКСМ,. (Сайт История  городов и сел Украинской ССР).

Тогоріч вони провели у селі Велика Корениха перший суботник по благоустрою. А також об’єдналися з місцевими жителями, зробили надбудову над цілющим джерелом тодішнього села Велика Корениха, яка й нині стоїть як свідок тих часів. А сучасники вже підтримують та вдосконалюють це святе місце.

Молодіжна суспільно-політична організація завжди перебувала під керівництвом РКП(б), потім ВКП(б). Комсомольці ставили собі за мету розповсюджувати ідеї комунізму й залучати селянську молодь в активне будівництво Радянської України. (Вікіпедія).

У 1921 році у селі Велика Корениха, з ініціативи комуністів на колишніх землях місцевих багатіїв бідняки організували першу сільськогосподарську артіль «Бідняк». (Сайт «История  городов и сел Украинской ССР»)

Миколаївський науковець Валентин Шкварець підкреслив: «Вогонь національно-визвольної боротьби з особливою силою запалав у 1917 – 1921 роках. Визвольна війна не припинялася і продовжувалася за наступних десятиліть через репресивні заходи селян. Повстансько-партизанський рух Півдня України 1919-1920 років був яскравим прикладом героїзму, самопожертви та трагічної долі українського селянства».

Автори: Г. В. Сабіна, В. Г. Бабійчук, В. В. Шейкевич