Кріпацтво, М.М.Аркас, О.М.Пєшков та селянський рух у селі Велика Корениха

Кріпацтво, М. М. Аркас, О. М. Пєшков (М.Горький) та селянський рух у селі Велика Корениха

Що таке кріпацтво і чи було воно на Півдні України?

Поняття «кріпацтво» походить від слова «кріпость», що встановлювала право необмеженої приватної власності (прикріплення) селянина до землевласника, так звана «купча кріпость». Наділений землею селянин-кріпак був особисто залежний від пана «поміщика», повинен все життя працювати на свого господаря. (Вікіпедія)

У Південній Україні кріпосне право було нестійким, оскільки введене пізно (1796 р.), коли вже в російській державі починалося обговорення питання, як кріпацтво ліквідувати.

У тодішньому селі Корениха, були і кріпаки, і державні селяни, а також проживали селяни різних землевласників. До того ж серед кріпаків було достатньо заможних, які також засновували свої підприємства. Проте поміщик-землевласник Рено і його нащадки ніколи не ображали жителів цієї місцини.

Реакцією на скарги селян про зловживання з боку козацької старшини став Універсал Мазепи 1702 р., який лише регламентував «звиклу слухняність», встановивши 2 дні на тиждень робіт на землевласника.

А 5 квітня 1797 р. Павло І видав маніфест, яким заборонив примушувати селян працювати в неділю та обмежив панщину щонайбільше до 3 днів на тиждень. Це було перше законодавче обмеження кріпацтва у Росії.

Як вплинули емігранти французи на розвиток економіки в нашому краї?

Переселення французів на Південь України позитивно вплинуло на розвиток сільського господарства та промисловості, де створювалися нові галузі виробництва, запроваджувалися нові технологій та методи, налагодилася імпортна й експортна торгівля в чорноморських портах, що дозволило значно збільшити загальний товарообіг наприкінці XVIII – першій половині XIX ст. (Сидорович Єгор Сергійович «Французька міграція як фактор економічного розвитку Півдня України наприкінці ХVІІІ – першій половині xХІХ ст.» 2020)

Сільське господарство (товарне зерно і городина) на корениських чорноземах, якими володів барон Рено, було одним із головних сектороів економіки, але кріпаків не було, пояснювала в своїх дослідженнях Дзюба Анастасія, член ради музею Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ст. № 23.

Барони Рено, починаючи з Івана Петровича та наступні покоління, з повагою відносилися до своїх підлеглих та неухильно розширювали свої земельні володіння у Прибужжі, на Миколаївщині, під пильним контролем російського уряду.

Так, із 1820-х років землями сіл Варварівка, Осипівка, Велика (Миколаївка) Корениха та Мала Корениха, володіли два французькі емігранта К. О. де Ламберт та І. П. Рено, які за генеральним планом межування Херсонської губернії, отримали великі наділи землі (спашену землю, сінні покоси, степи придатні для хліборобства, землі під поселення, під польову дорогу, каменисту місцевість та берег річки Буг). (Державні архіви Одеської та Херсонської областей).

На початку XIX ст. «Первое место занимало овцеводство. Второе место в скотоводческом хозяйстве занимали лошади. Разводился и крупный рогатый скот. Население степной Украины в начале XIX века занималось и хлебопашеством, но оно стояло на втором плане, хотя местами хлеба сеялось столько, что он продавался в не хлебородных частях района и даже за его пределами и употреблялся на винокурение. В Херсонской губернии были посевы пшеницы-арнаутки».

(Сидорович Єгор Сергійович «Французька міграція як фактор економічного розвитку Півдня України наприкінці ХVІІІ – першій половині ХІХ ст.» 2020 р.)

Які причини відміни кріпосного права у другій половині XVIII – першій половині XIX ст.?

На нашу думку, причинами відміни кріпацтва стали не лише скарги селянських громад на поміщиків, але й щорічне зростання виступів селян проти кріпацтва у Російській імперії, яке набуло найбрутальніших форм.

Через наростаючий революційний рух 19 лютого 1861 р. імператор Росії Олександр ІІ підписав Маніфест і серію законів про скасування кріпацтва та «Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності».

Стосовно кріпосного права Дмитро Шурхало дуже вдало провів інтерв’ю з істориком Тетяною Литвиновою на «Радіо Свобода» під назвою «160-річчя скасування кріпацтва: вузол поміщик-кріпак влада не розв’язала, а розрубала» (2021 р.). Інтерв’ю доводить історичну свободу кріпаків, де заголовок влучно підкріплює спосіб вирішення самої проблеми. Таким чином цей гордіїв вузол між взаємовідносинами поміщиків і селян уряд просто розрубав.

Які наслідки відміни кріпосного права?

Безумовним позитивом стала свобода величезної маси вільних людей. Адже відбулося підвищення добробуту самих селян, у тому числі й колишніх кріпаків – це купівля землі, яка залишалася в общині, краще харчування та одяг, здобуття елементарної освіти, запровадження загальноросійської системи селянського управління. Саме тоді сільські громади об'єднались у Корениську волость, організували кругову поруку та загальну відповідальність за сплату податків.

Проте, фінансова система та інфраструктура держави були не готові до таких різких кроків, що й спричинило негативні наслідки.

Що писали дослідники про французів-землевласників родини Рено?

Про активну діяльність французьких дворян писали науковці П. Кеппен, А. Скальковський, Д. Багалій, О. Дружиніна, О. Машкін та інші. Найбільше нас зацікавили праці дослідників, які писали про великих землевласників баронів Рено, які володіли селом Велика Корениха.

Наприклад із праці В. Крук ми дізналися про діяльність барона Рено на посаді голови комерційного суду графа Сент-Прі.

О. Губарь зазначав, що комерційний радник Іван Рено, який володів готелями у м. Одеса і селом Корениха на Миколаївщині Херсонської губернії «здавав будинок купцю Івану Монтовану в 1824 році». (Державний архів Одеської області)

М. Слабченко серед інших виділяв відомого француза, який брав участь у комерції: «… Рено та інші зав’язали тут жваві відносини, втягли до кола своїх впливів Правобережжя й самі переселились на берег Чорного моря…»  (Сидорович Єгор Сергійович «Французька міграція як фактор економічного розвитку Півдня України наприкінці ХVІІІ – першій половині ХІХ ст.» 2020 р.)

До того ж родина М. О. Рено товаришувала з родиною М. М. Аркаса який, після закінчення морської служби у 1881 році, зайняв посаду світового судді  м. Херсоні. Багато часу віддавав культурно-громадській роботі. (Вікіпедія)

Що трапилося з О. М. Пєшковим (Максимом Горьким) на Миколаївщині?

На нашу думку, корениськими чорноземами також мандрував майбутній письменник, молодий О. М. Пєшков (М. Горький). Причиною подорожі молодого О. М. Пєшкова по Миколаївщині був козацький зимівник (XVIII ст.), який розташовувався на землях ніби то колишнього Дикого Поля й бувші турецькі поселення, якиі він хотів побачити власними очима. О. М. Пєшков, подорожуючи Україною, мандруючи причорноморською землею, знайомився з побутом та звичаями людей.

Але 15 липня 1891 року у тодішньому спекотному селі Кандибине (нинішнього Новоодеського району Миколаївської області), неподалік від якого розміщувалася поштова станція по дорозі до м. Миколаєва з О. М. Пєшковим трапилася неприємна пригода, де він став свідком публічної розправи над невірною чоловікові дружиною.

Тоді молодий чоловік спробував захистити жінку перед розлюченим натовпом, але майбутнього письменника побили, зламали три ребра, вивезли за кілька верст від села і кинули в болото.

У Миколаїв до лікарні М. Горького привіз шарманщик, який їхав із сільського ярмарку. Саме у той час тут  лікувався один із братів Неживих села Корениха. У миколаївській лікарні, майбутній письменник також почув від сусіда по лікарняному ліжку історію, яка стала основою його оповідання «Челкаш».

Після повернення до рідного краю М. Горький часто згадував свою подорож Україною, Миколаївщиною, переказував зустрічі в степу, на березі моря, у миколаївській лікарні. У працях відтворював бесіди з випадковими попутниками – одеським босяком, грузином Шарко, колишнім солдатом, чолов’ягою-утікачем, чабанами, очаківськими рибалками, робітниками соляного промислу, розповідав про діяльність корениських братів Неживих.

Це були герої ранніх творів Максима Горького, де він описав побачене в нарисі «Вывод». У розповіді М. Горького «На солі» (1895 р.) описані події на озері Солонець, поблизу с. Рибаківка Березанського лиману, недалеко від міста Очакова та Кінбурнської коси. В окремому нарисі «Мальва» (1897 р.) він писав про розважливу красуню-батрачку Мальву, навіть деякий час коротко листувався з братами Неживими.

А через 25 років він пропливав пароплавом по річці Південний Буг та Дніпро-Бузькому лиману повз місто Миколаїв до міста Одеси, про що й  писав у своїх працях «міста Миколаєва мені так і не довелося подивитися вдруге після двадцятип'ятирічної перерви і порадіти його зовнішньому успіху. З пароплава про місто не можна отримати уявлення.».

До того ж професор А. О. Брандт, переконався у достовірності та реальному описі Миколаївщини у працях М. Горького, вказуючи на ці місця «сюди нас водив наш славний співак волоцюг та босяків Максим Горький, тут він познайомив нас із розважливою красунею-батрачкою Мальвою».

У 1919 − 1920 роках молодий О. М. Пєшков (М. Горький) у циклі публіцистичних статей виступав проти інтервенції, вів активну суспільно-політичну діяльність, а критикуючи методи більшовиків засуджував їх ставлення до інтелігенції. Пізніше почав підтримувати радянську владу.

Які причини великого заворушення селян в тодішньому селі Велика Корениха?

Оскільки на початку ХХ ст. частина земель належала також поміщику, коледжському секретарю помічника поліції Ф. С. Осипову, то на його землях всупереч закону селяни-кріпаки продовжували два дні на тиждень відробляти панщину. Проте, за браком часу, реманенту, робочого тягла, селяни не могли вчасно і якісно обробляти свої убогі наділи. Наростали невдоволення, почалися селянські заворушення.

Певно тому навесні 1902 року, відбулося велике заворушення селян в тодішньому селі Велика Корениха, яке очолив місцевий селянин Петро Приходько, не давши поміщику Ф. С. Осипову орати общинну землю. Тоді П. Приходько разом із 35 селянами перетягли поміщицькі плуги з борозен й викинули їх із поля. Над ними почалися репресії, в результаті чого всі учасники заворушення були притягнуті до кримінальної відповідальності.(Книга і сайт «Історія міст і сіл УРСР» (1971р.)

Яку роль відіграла книга земляка М. М .Аркаса «Історія України-Руси»?

Метою створення не наукової, проте достовірної книги М. М .Аркаса «Історія України-Руси», власноруч написаної батьком – був подарунок своєму синові, як прояв любові до рідної землі та народу. З 1902 року М. М Аркас почав писати книгу «Історія України-Руси», яка є актуальною і нині.

Яким чином селянський рух став передумовами Української революції 1917–1921 рр.?

А вже наступного, 1903 року селянський рух у Херсонській губернії був настільки сильним і широким, що царський уряд змушений був направити на придушення селянських заворушень спеціальну комісію на чолі з генерал-ад’ютантом графом Ігнатьєвим. Але ні репресії, ні умовляння не могли спинити хвилі народних виступів.

Протягом 1905 року селянським рухом було охоплено на території сучасної Миколаївщини понад 50 сіл, у тому числі і село Велика Корениха. Це були перші передумови Української революції 1917–1921 рр. – однієї з найважливіших подій історії України ХХ ст., яка дала своєрідний ключ для розуміння сучасного.

До того ж Маніфест від 17 жовтня 1905 р. проголосив створення законодавчого органу – Державної Думи, чим було закладено основи конституційної монархії.

Що доводить трагічна подія, яка сталося у селі Велика Коренихапід час весілля?

Пройшов час. Революційно налаштовані селяни більше не терпіли знущань.

За переказами старожил, у 1907 році, в селі Велика Корениха сталася трагічна подія. Під час весілля Чародуба Андрія зі Смикодуб Оленою хтось підпалив холодну. Дізнавшись про цей факт, урядник 10-ї дільниці Кулішов, розлюченим вірвався в будинок жениха і став вимагати припинення весілля, а розмахуючи шаблею відрубав вухо Пащенко Михайлу Івановичу.

Доведені до відчаю селяни більше не могли терпіти несправедливості і знущань місцевих керманичів. Тоді Каратай Федір вибив в урядника з рук шаблю, ненароком поранивши його. А коли Кулішов почав тікати, то розлючені селяни його наздогнали та добили камінням.

До того ж Караульна О. М. у праці «Південь України кінця ХІХ – початку ХХ століття в контексті українського культурно-національного відродження» проаналізувала стан не лише народного господарського комплексу як фундаменту новітніх перетворень, а й модернізацію науково-технічного та культурного прогресу.

Яку роль у формуванні патріотизму та національної ментальності відіграв наш земляк М .М. Аркас?

У 1908 році в Петербурзі була опублікована книга М. М. Аркаса «Історія України-Руси» тиражем 7000 примірників, написана «кулішівкою». Щоб її видати М. М. Аркас змушений був позичити значні на той час гроші під великі відсотки.

На той час у дореволюційному Миколаївському окрузі була сформована чітка система триступеневої освіти: парафіяльні (церковно-приходські), недільні, земські школи, ремісничі школи; гімназії, професійні училища; інститути. Не дивлячись на тотальну русифікацію, однією з перших була заснована (не офіційно) Богданівська україномовна школа на Миколаївщині в селі Богданівка колишньої Корениської волості на кошти М. М. Аркаса. Таким чином освіта намагалась не тільки зберегти національні ознаки, а й сприяла формуванню патріотизму та національної ментальності.

Про особливу роль просвітителя кінця ХІХ – початку ХХ ст. М. М. Аркаса у процесі впровадження рідної (української) мови в школи Миколаєва зазначалося у творчих доробках науковців: Шкварця В. П. «Дослідження громадсько-просвітницької діяльності М. М. Аркаса: огляд сучасної історіографії спадщини», Морозова О. С. «Місце і роль М. М. Аркаса у відродженні національної школи», Н. С. Побірченко «Повернення Миколи Аркаса (1852-1909)».

Оскільки книга М. М. Аркаса «Історія України-Руси» мала великий успіх то друге видання, що мало доповнення та ініційоване автором, було видане вже після його смерті у 1912 році в Кракові. Редактором обох видань був Василь Доманицький. А поема М. М. Аркаса «Гетьман Пилип Орлик» вперше була надрукована лише 2 лютого 1993 р. в миколаївській газеті «Рідне Прибужжя».

Яким чином брати Неживі пов’язані з Олексієм. М. Пєшковим (майбутнім Максимом Горьким)?

На нашу думку, з ім’ям О. М. Пєшкова (М. Горького) пов’язане село Велика Корениха через діяльність братів Неживих, уроженців села Велика Корениха– Максима, Василя, Радіона, Миколи, Сергія – більшовиків, чекістів, борців за владу Рад, погляди та діяльність яких не завжди співпадали із поглядами молодого О. М. Пєшкова. (сайті та книга «Історія  міст і сіл Української РСР»1971

Наша мама Валентина, навчалася в одному класі з нащадком одного із братів, Анатолієм Неживим. Саме він переказував дивну історію своїх далеких пращурів, які спілкувалися з Максимом Горьким (молодим О. М. Пєшковим, на той час ще не відомим майбутнім письменником).

Із цих переказів ми дізналися, що після лікування в Миколаївській лікарні, О. М. Пєшков хотів продовжити мандрувати українськими селами. Тому, за запрошенням одного з братів Неживих, О. М. Пєшков переночував у його родині, яка мешкала у тодішньому селі Велика Корениха. Оскільки брати Неживі боролися за радянську владу, то їм було цікаво зрозуміти мотиви, які спонукали молодого О. М. Пєшкова до переконань проти більшовиків. Розмова затягнулася майже до ранку. А на світанку, молодий О. М. Пєшков знову подався мандрувати Україною.

Що розкажете Ви про цей випадок?

Автор статті «Тут лікувався Горький» підтвердив, що Олексій Максимович потрапив у миколаївську лікарню під час здійснення великої мандрівки по країні, в ході якої відвідав десятки міст і сіл України. На нашу думку, він також пройшов через село Велика Корениха.

До того ж автори І. В. Форманюк, К. О. Рєдінов, В. Б. Час у статті «Опис півдня Миколаївщини в нарисі професора О. О. Брандта та творчість письменника М. Горького» зазначали, що невеликий опис Миколаївщини, який побічно пов'язаний із творчістю Максима Горького розміщено у журналі "Природознавство та географія" у 1903 р., де надруковано першу частину науково-популярного нарису «По Чорному морю та Дунаю» професора А.О. Брандта.

Як увіковічені ці імена?

1935 року жінки села Кандибине звернулися до Олексія Максимовича (Пєшкова) Горького з проханням побувати в оновленому селі. Проте, хворий письменник не міг відвідати знайомі місця, але надіслав гроші для будівництва тут школи, яка стоїть на найвищому місці і носить ім'я Олексія (Пєшкова) Максима Горького. При ній був створений музей письменника.

А випадок, який трапився у 1891 році, у селі Кандибине Миколаївської області, майбутній письменник засудив ще в ХІХ ст. Фрагмент тодішніх реальних фактів він описав у своїй праці «Вывод», а сьогодні, у 2023 році, ті агресивні події відтворюють сучасники в аудіокнизі «Вывод». Проблема домашнього насилля, тобто знущання над жінками, актуальна і сьогодні, хоча набула деяких видозмінених форм.

Який висновок зробили Ви, сучасники сьогоднішніх подій?

У 1967 році в селі Кандибине встановлено пам'ятник Максиму Горькому – погруддя на прямокутному п'єдесталі (скульптор Ігнатьєв) (Вікіпедія)

У м. Миколаєві, на будинку де розміщувалася міська лікарня, при вході встановлена меморіальна дошка з бронзовим барельєфом письменника. Автор – скульптор О. А. Здиховський.

А в мікрорайоні Велика Корениха, в 1977 р. рішенням виконавчого комітету міської ради від 04.10.77 № 968, іменами місцевих борців за владу Рад назвали вулицю Братів Неживих. На цій вулиці між подвір'ям школи й сучасними триповерховими будинками офіцерських сімей знаходилася в минулому прицерковна сільська площа, на якій проходили зібрання селян, звіти, мітинги, демонстрації та виступи борців за владу Рад братів Неживих.

На цій вулиці розміщувалася Великокорениська середня школа.

Нині тут працює дитячий садок № 147 «Зіронька» та бібліотека-філія для дорослих № 19.

У квітні 1920 р. у селі Велика Корениха відбулися вибори до сільської ради та Волосного виконавчого комітету, де також працював Корениський волосний військовий комісаріат. Радянська влада схвально відносилася до виборців, що віддавали голоси за список № 1 – список комуністів.

В архівах збереглося 13 справ № 149/ф. Р-248/ «Корениський волосний військовий комісаріат, села Корениха Одеського повіту і губернії (1920 р.)»

Яким чином селянський рух став передумовами Української революції 1917–1921 рр.?

А вже наступного, 1903 року селянський рух у Херсонській губернії був настільки сильним і широким, що царський уряд змушений був направити на придушення селянських заворушень спеціальну комісію на чолі з генерал-ад’ютантом графом Ігнатьєвим. Але ні репресії, ні умовляння не могли спинити хвилі народних виступів.

Протягом 1905 року селянським рухом було охоплено на території сучасної Миколаївщини понад 50 сіл, у тому числі і село Велика Корениха. Це були перші передумови Української революції 1917–1921 рр. – однієї з найважливіших подій історії України ХХ ст., яка дала своєрідний ключ для розуміння сучасного.

До того ж Маніфест від 17 жовтня 1905 р. проголосив створення законодавчого органу – Державної Думи, чим було закладено основи конституційної монархії.

Що сталося у селі Велика Корениха?

Пройшов час. Революційно налаштовані селяни більше не терпіли знущань.

За переказами старожил, у 1907 році, в селі Велика Корениха сталася трагічна подія. Під час весілля Чародуба Андрія зі Смикодуб Оленою хтось підпалив холодну. Дізнавшись про цей факт, урядник 10-ї дільниці Кулішов, розлюченим вірвався в будинок жениха і став вимагати припинення весілля, а розмахуючи шаблею відрубав вухо Пащенко Михайлу Івановичу.

Доведені до відчаю селяни більше не могли терпіти несправедливості і знущань місцевих керманичів. Тоді Каратай Федір вибив в урядника з рук шаблю, ненароком поранивши його. А коли Кулішов почав тікати, то розлючені селяни його наздогнали та добили камінням.

До того ж Караульна О. М. у праці «Південь України кінця ХІХ – початку ХХ століття в контексті українського культурно-національного відродження» проаналізувала стан не лише народного господарського комплексу як фундаменту новітніх перетворень, а й модернізацію науково-технічного та культурного прогресу.

А що думаєте Ви? Чекаємо на Ваші думки, інформацію, -фото та -відео сюжети.

Автори: Г. В. Сабіна, В. Г. Бабійчук, В. В. Шейкевич